Коное Фумімаро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Коное Фумімаро
яп. 近衛文麿
Konoe Humimaro.jpg
Народився 12 жовтня 1891(1891-10-12)[1][2][3]
Район Тійода, Токіо, Японія
Помер 16 грудня 1945(1945-12-16)[1][2][3] (54 роки)
Токіо, Японія[4]
отруєння ціаністим калієм[d]
Громадянство Flag of Japan (1870–1999).svg Японська імперія
Flag of Japan.svg Японія
Діяльність політик
Alma mater Кіотський університет
Посада прем'єр-міністр Японії
Партія Асоціація допомоги трону
Батько Konoe Atsumaro[d]
Брати, сестри  • Tadamaro Miyagawa[d]
 • Naomaro Konoe[d]
 • Hidemaro Konoye[d]
У шлюбі з Chiyoko Konoe[d]
Діти Fumitaka Konoe[d]
Noguchi Akiko[d]
Michitaka Konoe[d]
Yoshiko Hosokawa[d]
Нагороди
Grand Cordon of the Order of the Rising Sun

Фумімаро Коное (яп. 近衞文麿; нар. 12 жовтня 1891(18911012), Токіо — пом. 16 грудня 1945, Токіо) — японський політик, 34-й (4 червня 1937 — 5 січня 1939), 38-й (22 липня 1940 — 18 липня 1941) і 39-й (18 липня — 18 жовтня 1941) прем'єр-міністр Японії. Іноді прізвище невірно передають як «Коноє».

Біографія[ред.ред. код]

Член знатного роду Фудзівара, родич імператорської родини. Один з прихильників та ініціаторів територіальної експансії Японії в ході Другої світової війни, спрямованої, зокрема, на захоплення Китаю та індокитайських колоній європейських держав. Прихильник зміцнення союзу Японії з фашистською Італією та нацистською Німеччиною, спрямованого на переділ світу. Під його керівництвом Японія підписала посилений варіант «Антикомінтернівського пакту» — «Пакт трьох держав» 27 вересня 1940 року. Крупний акціонер дзайбацу «Сумітомо».

У 1938 році провів закон про загальний національної мобілізації, згідно з яким парламент відмовлявся від права контролю над урядом, а кабінет міністрів повинен бути здійснювати владу за допомогою імператорських указів. Цей закон активно підтримувався японськими монополіями — дзайбацу. Наприкінці 30-х років був прихильником розпуску політичних партій і створення замість них фашистської організації — «Асоціації допомоги трону», що й було здійснено в 1940 році. У червні 1945 року японський уряд планував відправити Коное до Москви для того, щоб умовити радянське керівництво виступити посередником між Японією і союзниками, таким чином японський уряд сподівався уникнути беззастережної капітуляції. СРСР відповідно до союзницьких зобов'язань від ролі посередника відмовився.

Після капітуляції Японії Фумімаро Коное був включений в список військових злочинців, які підлягають суду Міжнародного трибуналу і повинен був стати одним з головних обвинувачуваних на процесі. 6 грудня 1945 японський парламент під тиском Макартура ухвалив рішення про арешт Коное. Але завдяки процедурі арешту японських військових злочинців (їм давалося 10-15 днів після наказу про арешт для добровільної явки в тюрму) в ніч на 16 грудня 1945 року за кілька годин до закінчення терміну явки до в'язниці Коное наклав на себе руки, прийнявши отруту.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]