Кононенко Павло Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Павло Трохимович Кононенко (11 липня 1900 — 14 березня 1971) — український поет та письменник. Військовий армії СССР.

Жертва сталінського терору.

Життєпис[ред.ред. код]

Павло Трохимович Кононенко (1900 - 1971) — український поет і письменник. Народився в селі Івано-Михайлівка Новомосковського району.

Павло Кононенко один із тих, хто створював у 30-ті роки спілку письменників Дніпропетровщини, розділив долю репресованих письменників, довгі роки змушений був мовчати, а все ж зумів повернутись до літературного життя, став взірцем для молодих поетів. Батько Павла Трохимовича працював машиністом у магната Родзянка, Павло 1914 року закінчив Юр’ївське двокласне училище, але змушений був піти у найми. Згодом працював кочегаром на паровику, молотобійцем на заводі у Павлограді.

Понад 20 років Павло Кононенко прослужив в армії, пройшов шлях від командира зводу до начальника штабу батальйону, викладав тактику у військовому училищі. Перший вірш поета побачив світ 1927 року, на початку 30-х вийшли три його поетичні збірки: «Ми йдемо вперед», «В один голос», «Наступ».

1937 року Павло Кононенко вступив до Дніпропетровської спілки письменників і, прагнучи поглибити знання, до Літературного інституту. Але наступного року його заарештували і заслали до Сибіру.

До літературної творчості письменник повернувся вже у 50-х роках після реабілітації. Був, як сам гірко жартував, «поетом без книжок», бо ж після арешту все його творче надбання знищили, але не опустив руки, не зневірився. Включився у журналістську роботу, працював з обдарованою молоддю, писав.

1960 року вийшла невеличка книжечка «Незабутнє», через рік – «Заради щастя», згодом – «Гостра могила», «Гомін у хащі». Поетична збірка Павла Кононенка «Осінні акварелі» побачила світ 1970 року. Через рік 14 березня 1971 його не стало.

Творчість[ред.ред. код]

Перший вірш Кононенка вийшов у 1927, на початку 1930-х побачили світ три його поетичні збірки: «Ми йдемо вперед», «В один голос», «Наступ».

До літературної творчості Кононенко повернувся вже у 1950-х роках після реабілітації.

Див. також[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Кононенко П. Т. Шляхи: Вірші. — Дніпропетровськ: Облвидав, 1957.
  • Кононенко П. Т. Незабутнє: Поезії. — Дніпропетровськ: Кн. вид-во, 1960. — 67 с.
  • Кононенко П. Т. Заради щастя: Поезії. — К.: Рад. письменник, 1961. — 71 с.
  • Кононенко П. Т. Гостра могила: Роман — хроніка. — К.: Держполітвидав УРСР, 1963. — 253 с.
  • Кононенко П. Т. Гомін у хащі: Роман-хроніка. — Дніпропетровськ: Промінь, 1968. — 327 с.
  • Кононенко П. Т. Гостра могила: Роман-хроніка. — К.: Дніпро, 1970–278 с.
  • Кононенко П. Т. Осінні акварелі: Поезії. — Дніпропетровськ: Промінь, 1970. — 111 с.

Джерела[ред.ред. код]

українська література Це незавершена стаття про українського письменника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

1