Кононов Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кононов Михайло Іванович
Михайло Кононов.jpg
Народився 25 квітня 1940(1940-04-25)
Москва
Помер 16 липня 2007(2007-07-16) (67 років)
Москва
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Рід діяльності актор
Alma mater Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна
Нагороди
Народний артист Росії
Заслужений артист РРФСР
IMDb ID 0465244

Михайло Іванович Кононов (25 квітня 1940, Москва, РРФСР — 16 липня 2007, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, заслужений артист РРФСР (1989), Народний артист Росії (2000).

Біографія[ред.ред. код]

Виступав в шкільній самодіяльності разом з Андрієм Смирновим, який надалі став відомим кінорежисером. Закінчив Театральне училище ім. М. Щепкина в 1963 році. Однокурсниками по училищу були Віктор Павлов, Віталій Соломін, Олег Даль. До 1968 року — актор Академічного Малого театру. Згодом став актором кіностудії ім. М. Горького.

Перша роль у фільмі Івана Пир'єва «Наш загальний друг» (1961). Яскравим початком кінокар'єри слід вважати комедійний фільм «Начальник Чукотки» де зіграв Бичкова. У той же рік він зіграв Хому в історико-філософському фільмі Андрія Тарковського «Андрій Рубльов», і цю маленьку але глибоку роль цінував більше за багатьох інших. Найбільшу популярність актор отримав, зігравши молодого вчителя Нестора Петровича Северова в багатосерійному телефільмі «Велика перерва», хоча спочатку актор відмовлявся від цієї ролі, оскільки йому не подобався сценарій. Остання роль в телесеріалі «В крузі першому» (2006). В цілому актор зіграв більш ніж в 60 фільмах.

Серед найкращих ролей в кіно: Олексій Семенов — «У вогні броду немає», Павлик — «Початок», Мітька Ярмолюк — «Здрастуй і прощай», Аким — «Тайгова повість», Василь — «Василь і Василина». Акторові було властиве поєднання м'яких комічних фарб з драматичною глибиною. Сам Кононов вважав себе трагікомічним актором.

В кінці 1970-х років Михайлу Кононову довелося продати московську квартиру і почати багаторічне будівництво будинку в Істрінському районі. З початку 1990-х років актор все рідше з'являвся на екрані. Від пропозицій частіше відмовлявся, з новим поколінням в кінематографі принципово не дружив і негативно відзивався про стан сучасного російського кінематографа. Останнім часом актор мало знімався, рідко з'являвся на людях і жив в селі Бутирки під Можайськом. Після повернення до Москви, працював керівником служби маркетингу. Актор був одружений, з дружиною Наталією прожили разом 38 років.

У 2000-і роки Михайло Кононов написав книгу мемуарів, але жодне видавництво не прийняло її до публікації.

Помер о 10 годині 10 хвилин від серцевого нападу після тривалої хвороби, забутий друзями і колегами, у злиднях. Здоров'я до кінця життя у було погане — переніс інфаркт, тромбофлебіт і був інвалідом II групи. За два тижні до смерті з пневмонією ліг в лікарню. Проте в лікарні його стан лише погіршувався: у актора не було грошей, щоб придбати необхідні медикаменти. На тлі пневмонії у нього розвиваються серцева недостатність і тромбоемболія. Увечері 15 липня його перевели у відділення кардіореанімациі, але врятувати життя артистові не вдалося. Причиною смерті стала тромбоемболія — тромб в судинах.

Фільмографія[ред.ред. код]

  • 1961 — Наш спільний друг — Віктор Карягин
  • 1962 — Приходьте завтра — пасажир автобуса
  • 1962 — Фитиль (короткометражний) — злодій
  • 1963 — Павлик Морозов (фільм-спектакль) — Данилка
  • 1963 — Перший тролейбус — Микола Чумаков
  • 1963 — Тепер нехай іде — співробітник готелю Томмі
  • 1963 — Ранкові поїзди — гість на весіллі
  • 1964 — До побачення, хлопчики — Вітя Анікін
  • 1964 — Артур-Порт (фільм-спектакль) — солдат
  • 1966 — Начальник Чукотки — Олексій Бичков
  • 1967 — У вогні броду немає — Альоша Семенов
  • 1968 — На війні як на війні — Малешкін
  • 1969 — Білий флюгер — Василь Васильович Крутогоров
  • 1969 — Чекайте мого дзвінка (фільм-спектакль) — Пашка Америка
  • 1969 — Хлопчаки (кіноальманах) — Гоша
  • 1970 — Початок — Павлик
  • 1971 — Андрій Рубльов — монах Фома
  • 1971 — Тримайся за хмари — Соколови
  • 1971 — П'ятнадцята весна — німецький офіцер
  • 1971 — Жартуєте? (Кіноальманах) — Кирило
  • 1972 — Здрастуй і прощай — Митька Ярмолюк
  • 1972 — Червоні бджоли — Василь
  • 1972—1973 — Велика перерва — Нестор Петрович Севєров
  • 1973 — Одного разу влітку (кіноальманах)
  • 1973 — Відкриття — Сергій Юришев
  • 1974 — Перший сніг (короткометражний)
  • 1975 — Єгер (короткометражний) — Єгор Власович
  • 1975 — Капітан Немо — Консель
  • 1975 — Мої дорогі — шофер Володя
  • 1975 — Фініст — Ясний Сокіл — Яшка
  • 1976 — Двадцять днів без війни — Павло Рубцов
  • 1976 — Повість про невідомого актора — молодий актор Петро Стрижов
  • 1976 — Поки б'є годинник — начальник королівської варти Гризун
  • 1976 — Сімдесят два градуси нижче нуля — Тошка Жмуркін
  • 1976 — Тайфун, фас (короткометражний)
  • 1977 — Кільця Альманзора — садівник Зензівер
  • 1978 — Комедія помилок — Дроміо
  • 1978 — Любов і лють — Микола-божа воля
  • 1978 — Сибіріада — Родіон Клементьєв
  • 1978 — Тільки краплю душі — Федір
  • 1978 — Шукай вітру... — Васька
  • 1979 — Тайгова повість — мисливець Яким
  • 1980 — Інакше не можна — Олександр Петрович Вальков
  • 1980 — Розслідування — співробітник міліції Олександр Лосєв
  • 1981 — Андрій і злий чарівник — лісовик
  • 1981 — Без видимих причин — начальник в'язниці Важин
  • 1981 — Василь і Василиса — Василь Вологжін
  • 1982 — Брати (короткометражний)
  • 1982 — Вокзал для двох — лейтенант міліції
  • 1983 — Божевільний день інженера Баркасова — заступник Іван Сілич Тятін
  • 1983 — Гори, гори ясно … — працівник фабрики Сенька
  • 1983 — Молодість, випуск 5-й (кіноальманах) — Карнель Удалов
  • 1984 — Гостя з майбутнього — космічний пірат Щур
  • 1984 — Один і без зброї — швейцар Петро
  • 1984 — Особливий випадок (кіноальманах)
  • 1986 — Витівки в старовинному дусі — Олексій
  • 1987 — Вона з мітлою, він у чорному капелюсі — чарівник
  • 1987 — Перша зустріч, остання зустріч — колишній детектив Погілевіч
  • 1987 — Розірване коло — зав. складом готової продукції Петро Царьков
  • 1987 — Християни — божевільний
  • 1989 — Бенкети Валтасара, або Ніч зі Сталіним — директор санаторію
  • 1990 — Доброго здоров'я! або Скажений дембель — капітан Бодров
  • 1990 — Царське полювання — Кустов
  • 1991 — Ближнє коло — Ворошилов
  • 1991 — Мементо мори — залізничник
  • 1992 — Прекрасна незнайомка — купець
  • 1993 — Великий мурашиний шлях
  • 1994 — Курочка Ряба — отець Никодим
  • 1997 — Царевич Олексій — Федоска
  • 2000 — Вітрина — тато
  • 2006 — У колі першому — Спиридон Данилович Єгоров

Посилання[ред.ред. код]