Конопленко-Запорожець Павло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конопленко-Запорожець Павло Степанович
Зображення
Основна інформація
Дата народження 7 грудня 1890(1890-12-07)
Місце народження Єлисавеград
Дата смерті 24 червня 1982(1982-06-24) (91 рік)
Місце смерті м. Вінніпег, Канада
Професії музикант
Псевдоніми Помста - Лютий
Нагороди Шевченківська медаль

Конопленко-Запорожець Павло (07 (19) грудня 1890[1] , м. Єлисавеград, Херсонська губернія — 24 червня 1982, м. Вінніпег, Канада) — український письменник, кобзар, військовий діяч. Відомий також під прізвищами Коноплянко, Конопенко, Коноплянка.

Ладкова кобза П. Конопленка-Запорожця — Канада

З біографії[ред. | ред. код]

Народився 7 (за новим стилем 19) грудня 1890 року у м. Єлисаветград Херсонської губернії. Його батьки селянин посаду Нова Прага Степан Павлович Коноплянка та його дружина Єфросинія Олексіївна, обидва православні. У 1902 отримав 150-річну кобзу від Данила Богдановича Потапенка і навчився грати на ній. Навчався на юридичному факультеті Київського університету, грав на різних музичних інструментах і отримав золоту медаль на музичному фестивалі.

Служив у царській армії, брав участь у визвольній боротьбі. Начальник штабу загону отамана Якова Гальчевського (Орла) під псевдонімом Помста-Лютий. Після поразки перебував у таборі для інтернованих (Каліш). Емігрував після Другої світової війни до Канади, мешкав у Саскачевані, потім переїхав до Вінніпега, виступав і пропагував кобзарське мистецтво. У 1980 р. був нагороджений Шевченківською медаллю.

Помер 24 червня 1982 р.

Ладкова акомпануюча кобза П. Конопленка-Запорожця[ред. | ред. код]

Стрій акомпануючої кобзи П. Конопленка-Запорожця був наступним. Вісім струн на грифі — B1, D2, G2, B2, D3, G3, B3, D4 — і 4 приструнків — C4, Eb4-E4, G4, C4 Зазначається також, що приструнки використовуються «у вийняткових композиціях акомпаньяментом, а також і при закінченні твору»[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Конопленко П. Кобза – найстаріший інструмент українського народу. – Одеса, 1911.
  • Конопленко-Запорожець П. Кобза і бандура / П. Конопленко-Запорожець. — Вінніпеґ, Канада. — 1963. — 167с.
  • Конопленко-Запорожець П. Кобзар Павло Конопленко-Запорожець у 60-ліття тріюмфу кобзи – Вінніпеґ, 1970.

Авдіозаписи[ред. | ред. код]

  • Konoplenko-Zaporozez, P. The Kobza: Songs and Tunes played on the Kobza and sung in Ukrainian Folkway Records, 1961, New York, USA[2]

Література[ред. | ред. код]

  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Бioграфiчний дoвiдник дo iстoрiï украïнцiв Канади д-ра Михайла Марунчака (Вiннiпеґ: Украïнська Вiльна Академiя Наук, 1986.)(Біографія на стор. 326—327).
  • Український щоденник «Свобода» ч. 161 за 26 серпня 1982 року, розміщене повідомлення про смерть П.Конопленка — Запорожця.
  • Я. Гальчевський «Проти червонних окупантів» (Т. 1. — Краків, 1941; Т. 2. — Краків-Львів, 1942, перевидана видавництвом «Медобори-2006» у 2011 році)

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Державний архів Кіровоградської області, ф. 349, оп. 1, спр. 32.
  2. В. Дутчак. Піонер кобзарського мистецтва в Канаді (кобзарська творчість Павла Конопленка—Запорожця / Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Вип. 5. Івано-Франківськ. — Плай, 2003. С.105|[1]