Конотація
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Конота́ція (лат. connotatio; від co(n) — «спів», «зі», «із» + notatio — «позначення») — сумарне чи тотальне значення слова, як описове, так і емоційне. У лінгвістиці використовується для опису супутнього емоційно-експресивного значення мовної одиниці, яке пов'язане з описовим значенням та яке доповнює його. У філософії та логіці використовується у дещо вужчому значенні, а саме конотацією терміну є набір властивостей, що їх посідають усі об'єкти з розширення терміну. Наприклад, конотацією терміну «хмарочос» є набір ознак, властивих усім будинкам понад певну висоту.
Інші приклади:
Література[ред. • ред. код]
- Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Лис // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Півень // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Пиляти // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
 |
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
