Конотація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Конота́ція (лат. connotatio; від co(n) — «спів», «зі», «із» + notatio — «позначення») — сумарне чи тотальне значення слова, як описове, так і емоційне. У лінгвістиці використовується для опису супутнього емоційно-експресивного значення мовної одиниці, яке пов'язане з описовим значенням та яке доповнює його. У філософії та логіці використовується у дещо вужчому значенні, а саме конотацією терміну є набір властивостей, що їх посідають усі об'єкти з розширення терміну. Наприклад, конотацією терміну «хмарочос» є набір ознак, властивих усім будинкам понад певну висоту.

Інші приклади:

  • Лис — хитрість[1]
  • Півень — задерикуватість[2]
  • Пиляти — дорікання, скарги, уїдливі балачки[3]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 489. Лис
  2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 380. Півень
  3. Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 353. Пиляти, Пиляння
Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.