Очікує на перевірку

Консекрація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Консекрація (лат. Consecratio — Посвята) — обряд, присвячений метафізичному уособленню плоті й крові Ісуса в, відповідно, хлібі та вині на євхаристійній частині літургії.

Суть і обґрунтування

[ред. | ред. код]

Консекрація — найважливіший момент святої літургії (меси). Священник повторює слова Христа з Тайної Вечері, й сам Спаситель стає присутнім посеред спільноти вірних. Він сам творить діло спасіння серед нас[1].

Консекрація обґрунтована на християнській (католицькій) доктрині про лат. transubstantiatio (дослівно — заміна однієї тканини іншою) на Тайній вечері[2][3]:

26 Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.” 27 Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі, 28 бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.(Мат. 26:26-28)
53 А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. 54 Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня. 55 Бо тіло моє - їжа правдива, і кров моя - правдивий напій. 56 Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому. 57 Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною. 58 Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.( Ів., 6:53-58)
23 Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб 24 і, віддавши подяку, розламав і сказав: «Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спомин.» 25 Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша - Новий Завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин.» 26 Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде. 27 Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню (І Кор., 11:23-27).

Термін лат. transubstantiatio виник у Ранньому середньовіччі, коли схоласти, які знаходилися під впливом аристотелізму, намагалися пояснити, яким чином хліб і вино перевтілюються в плоть і кров Христа, і був закріплений як догмат на Четвертому Латеранському в 1215 році та Тридентському соборах[2][4].

В енцикліці «Mysterium fidei» Папа Павло VI офіційно підкреслив:

Культ Євхаристії. У відправі Служби Божої ми виражаємо нашу віру в дійсну присутність Христа під видами хліба і вина, зокрема, клякаючи на коліна або низько схиляючись на знак почитання Бога. «Католицька церква виявляла і продовжує виявляти культ поклоніння, який належить до таїнства Євхаристії, не лише під час відправи Служби Божої, але і поза нею, як найстаранніше зберігаючи освячені Дари, виставляючи їх вірним для врочистого вшанування, носячи їх у процесіях[4][5]

В 106 році Ігнатій Антіохійський в посланні до мешканців Смірни писав, що ранні християни «не признають, що євхаристія — фактичне тіло нашого Спасителя Ісуса Христа, плоть якого постраждала за наші гріхи». Його позицію підтвердив Амвросій Медіоланський. Деякі християнські течії, наприклад лютеранство, дотримуються концепції консубстанциації, згідно з якою і плоть, і кров Христа нарівні з хлібом і вином уособлюють причастя Тайної вечері. Англіканська церква використовує поняття «реальної присутності» без особливих застережень[3].

Молитва консекрації

[ред. | ред. код]

Під час молитви консекрації вірні стоять на колінах:

Священник: Освяти ці дари росою Твого Духа, щоб вони стали для нас Тілом і Кров'ю Господа нашого, Ісуса Христа. Він, коли добровільно віддав себе на страждання, взяв хліб і, складаючи Тобі подяку, розламав і дав Своїм учням, кажучи:
Беріть і їжте з цього всі: цеє тіло моє, котре за вас буде видане.
Так само після вечері взяв чашу, знову складаючи Тобі подяку, подав Своїм учням, кажучи:
Беріть і пийте з неї всі: це є чаша крові моєї Нового і Вічного Завіту, котра за вас і багатьох буде пролита на відпущення гріхів.
Чиніть це на мій спомин[6].
Священик: З цими блаженними силами, Владико Чоловіколюбче, і ми виголошуємо і промовляємо: Святий єси і Пресвятий, Ти, і Єдинородний Твій Син, і Дух Твій Святий. Святий єси і Пресвятий, і велична слава Твоя. Ти світ Твій так полюбив, що й Сина Свого Єдинородного віддав, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Він, прийшовши і діло нашого спасіння виконавши, в ніч, як зраджено Його, а правдивіше, коли Він Сам Себе віддав за життя світу, взяв хліб у святі Свої і пречисті і непорочні руки, подякувавши, благословивши, освятивши, розломивши, дав святим Своїм ученикам і апостолам і сказав:

Прийміть, їжте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів.
Люди: Амінь.
Коли священик промовляє виголос, диякон, тримаючи орар трьома пальцями правої руки, показує разом із священиком на святий дискос. Так само і коли священик виголошує: «Пийте з неї всі», — диякон показує разом із священиком на святу чашу.
Священик: Так само і чашу після вечері, промовляючи:
Пийте з неї всі — це є Кров Моя Нового завіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів.
Люди: Амінь[7][8].

Обряд богопосвячення (консекрації)

[ред. | ред. код]

Обряд богопосвячення (консекрації) не є таїнством, лише сакраменталією, однак наслідки, спричинені ним в житті богопосвяченої особи, що на все своє життя складає обітниці чистоти, убогості та послуху, подібні до отриманих через таїнства. З боку людини — це посвячення на все життя, з боку Бога — це освячення цього стану віддання та збагачення людини необхідною благодаттю[9].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Свята Меса: Євхаристійна молитва. Консекрація [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (перегляд 24.10.2016)
  2. а б Українська Католицька енциклопедія. Консекрація [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (перегляд 24.10.2016)
  3. а б Азбука католицизма. Консекрация [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.) (перегляд 24.10.2016)
  4. а б Катехизм Католицької Церкви про таїнство Євхаристії [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (перегляд 24.10.2016)
  5. Mysterium fidei. Encyclical of Pope Paul VI jn the Holly Eucharist, september 3, 1965 (англ.) (перегляд 24.10.2016)
  6. Свята Літургія Римського обряду. Католицький молитовник. (перегляд 24.10.2016)
  7. Господи до Тебе возношу душу мою. Молитовник Патріярха Йосифа. — Львів: Вільна Україна, 1991. — С — 202—204.
  8. Божественна Літургія Іоана Золотоустого (перегляд 24.10.2016)
  9. Таїнства [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (перегляд 24.10.2016)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]