Консонантна писемність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зразок протосинайського письма, що містить фразу, яка може означати "до Ваалат". Лінія, що йде від верхнього лівого кута в нижній правий кут, її можна прочитати як mt l bclt.
Арабське письмо -- приклад абджаду.

Консона́нтна писе́мність — тип фонетичної писемності, що передає лише приголосні звуки.

Консонантна писемність часто є перехідною від складової писемності до повністю фонетичної. Прикладами повністю консонантної писемності можуть слугувати угаритська та фінікійська писемності, прикладами частково консонантного — сучасні єврейська, арабська письменність, що містять знаки для деяких голосних (матрес лекціоніс), прикладом складового консонантного зі зв'язаними (які не мають окремого знака) голосними — індійська деванагарі. Голосні, не виражувані матрес лекціоніс, можуть позначатися в тексті необoв'язковими діакритичними знаками (оголосами).

абджад[ред.ред. код]

Для семітських писемностей такого типу часом вживають термін абджад. Абджад -- тип письма, в якому кожен символ позначає приголосний, а читач сам добирає голосні за контекстом. Термін запропонував Петер Деніелс на позначення західносемітських письмен. Загальним терміном є консонантна писемність. Слово "абджад" (араб. أبجد‎) походить від вимови перших літер арабської абетки. Такий самий порядок був у староєврейському, фінікійському та семітському письмі: ʾ b g d.

Термін абджад запропонований Пітером Денієлсом (Peter T. Daniels), поряд з абуґідою. Під другим дослідник має на увазі власне консонантну писемність, у той час як перший відповідає силабічній.

Посилання[ред.ред. код]