Консорція (екологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леонтій Раменський
Рис. 1. Схема консорції (за: В. В. Мазинг, 1966): А — ядро (детермінант) консорції, I, II, III — концентри: темні кола в концентрі I — фітофаги, фітопаразити, симбіонти, епіфіти; світлі кружки в інших концентрах — в основному, зоофаги і зоопаразити
Рис. 2. Схема консорції (за: Мальцев, 1987)[1]: 1 — особина детермінант; 2 — консорт (аналог концентрів I, II, III на рис. 1), 3 — супраконсорти (або популяційна консорція за В. В. Мазингом); 4 — «відвідувачі» (неконсортивні елементи)
Консорція ялини

Консорція (від англ. consortium — співучасть, співтовариство) — ценотична популяція вільноживучої зеленої рослини разом з усіма пов'язаними з нею популяціями інших організмів (тварини, бактерії, гриби і т.і.).

Гіпотеза консортивних зв'язків Беклємішева — Раменського — уявлення про існування основного осередка трансформації енергії в екосистемі, що є її структурною частиною і званою консорцією. Важливою відмінною рисою консорції є спільність «еволюційної долі», взаємне пристосування видів-консортів один до одного в процесі еволюції (коадаптаціі). Уявлення про консорції були незалежно сформульовані зоологом В. М. Беклємішевим в 1951 р.[2] і ботаніком Л. Г. Раменським в 1952 р.[3]

Великий теоретичний і методичний внесок у вивчення консорцій був зроблений естонським геоботаніком В. В. Мазингом (1966)[4]. Зокрема, він розрізняє індивідуальні, клональні, популяційні, регіональні, видові консорції. Ядром індивідуальної консорції зазвичай виступає автотрофна рослина-едіфікатор, компонентами (видами-консортами) є безпосередньо пов'язані з ним (трофічно і топічні) організми. Ядром популяційної консорції є вся популяція або вид в цілому, синузіальної консорції — види однієї екобіоморфи (наприклад, темнохвойні дерева). Крім того, В. В. Мазинг розрізняє консорції за числом трофічних рівнів-концентрів, на яких відбувається трансформація енергії (концентр автотрофів, фітофагів, зоофагів першого порядку, зоофагів другого порядку і т. д.). У міру підвищення рівня концентрації змінюється співвідношення його факультативних і облігатних елементів, що переводить консорцію з дискретних клітинок трансформації енергії в клас безперервних явищ.

Більшість дискусій щодо структури консорцій, активно велися в 1960-70-х роках, зводилося до вирішення трьох основних питань (Мальцев, 1987, с.47):

  • Чи може бути детермінантом будь-який (автотрофний чи гетеротрофний) організм чи консорція пов'язана з автотрофною неепіфітною рослиною;
  • Чи пов'язана консорція з окремою особиною детермінанта або з усією його популяцією;
  • Якого характеру зв'язки слід відносити до консортивних (зокрема, чи слід дотримуватися уявлень про поліконцентричну структуру консорції, представлену на рис. 1, і чи відбиває це становище того чи іншого виду в харчовому ланцюгу).

На ці питання В. І. Мальцев (1987)[5] дає такі відповіді:

  • Важливий не спосіб виробництва органічної речовини, а розміри організму і його здатність «контролювати» середовище (в цьому контексті роль автотрофів вище, хоча і не виключається консорція з детермінантом-гетеротрофом);
  • Консорцію слід пов'язувати з ценопопуляцією детермінанта (популяційна консорція по В. В. Мазингу);
  • Консортивні зв'язки розрізняються за своєю приуроченістю до ценопопуляції детермінанта [наприклад, манника водного (Glyceria maxima)] — власне консорт [личинки хірономід (масові види Glyptotendipes glaucus і Pentapedilum sordens)], супраконсорти (хижі п'явки роду Erpobdella, черевоногі молюски Lymnea stagnalis і Planorbarius corneus) і «відвідувачі» (представники нектону — риби).

Між детермінантом консорції і консортами існують різноманітні зв'язки, які, ґрунтуючись на результатах класифікації Т. А. Работнова (1994, 1996), можна звести до наступного (див. табл.

Таблиця

Характер зв'язків Інтерпретація
Вплив детермінанта консорції на консортів
Фабричні Дає консортам або опору (для ліан), або матеріал для побудови гнізд
Трофічні Забезпечує консортів енергією чи речовинами, джерелом яких можуть бути живі органи детермінанта, його діаспора і пилок, прижиттєві виділення, відмерлі органи та ін.
Форичні Запилення квітів та розповсюдження діаспор детермінанта консорції
Дефензивні Забезпечує захист консортів від їхніх ворогів
Аттрактивні і репелентні Виділяє речовини, які залучають або відлякують консортів
Поліпшення умов зростання Бере участь в утворенні загальних умов проживання (мікроклімат, мікроґрунтові особливості тощо)
Вплив консортів на детермінанта консорції
Фабричні Використання детермінанта як місця і матеріалу для влаштування гнізд
Трофічні Використання детермінанта як джерела енергії та елементів мінерального живлення. Поліпшення забезпечення детермінанта елементами мінірального живлення (фосфором — мікоризоутворюючі гриби, азотом — азотфіксуючі симбіонти); забезпепечення елементами мінерального живлення і, частково, енергією — комахоїдних рослин-детермінантів
Контактні Травмування надземних і підземних органів (прогризання листя, обламування гілок, пошкодження кореневої системи тощо); іноді це супроводжується вегетативним розмноженням детермінантів
Асоціативні Забезпечення детермінанта елементами мінерального харчування в результаті розкладання і мінералізації його відмерлих органів сапрофітними консортами
Форичні Перенесення консортами пилку і діаспор
Патогенні Виділення консортами-ендобіонтами токсичних метаболітів в тканини детермінанта
Едифікуючі Зміна місця існування детермінанта в результаті діяльності консортів-тварин
Дефензивні Захист детермінанта (яблуня — мурашки — попелиця)
Ареалографічні Вплив консортів-запилювачів на межі розповсюдження детермінанта

Консорти експлуатують окремі особини детермінанта, їх велика кількість в більшій мірі визначається фізіологічним станом детермінанта. Супраконсорти експлуатують уже ценопопуляцію детермінанта і, певною мірою, менше схильні до його детермінуючого впливу. Таким чином, консортивна сукцесія повинна йти від переважання топічних зв'язків над трофічними (превалювання супраконсортів над консортами) у напрямку до зростання трофічних відносин (зростання відносної частки власне консортів). Цей висновок підтверджується даними Л. М. Зимбалевської (1966), яка показала, що в міру становлення гідробіологічного режиму Кременчуцького та Київського водосховищ спостерігалося зменшення кількості прибережно-фітофільних видів (в переважній більшості — супраконсортів) і зростання відносної кількості фітофільних видів (в основному — консортів).

О. О. Корчагін (1976) і Т. О. Работнов (1983) розрізняють п'ять форм динаміки консорцій:

  • Сезонну (пов'язану із сезонними змінами компонентів консорції).
  • Флуктуаційну (різнорічні зміни чисельності та життєвого стану консортів).
  • Сукцесійну (пов'язану з сукцесією рослинних угруповань).
  • Онтогенетичну (пов'язану з онтогенетическим розвитком ядра консорції).
  • Еволюційну.

«Таким чином, роль консорцій в системі екологічних відносин така, що вони є природними концентраторами життя в найактивніших ділянках простору (використовується з максимальною для даних умов ефективністю), що визначають спрямованість продукційних процесів і процесів споживання органічної речовини».

(Мальцев, 1987, с. 49-50).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Дылис Н. В. О структуре консорций // Журнал общей биологии. — 1973. –№ 4. — С. 575—580.
  • Корчагин А. А. Строение растительных сообществ. — Ленинград: Наука, 1976. — 320 с.
  • Номоконов Л. И. Общая биогеоценология. — Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1989. — 456 с.
  • Розенберг Г. С., Мозговой Д. П., Гелашвили Д. Б. Экология. Элементы теоретических конструкций современной экологии. — Самара: СамНЦ РАН, 1999. — 396 с.
  • Неронов В. М., Букварева Е. И., Бобров В. В. Зоогеография и современные задачи сохранения биоразнообразия //Успехи совр. Биол. 1993. — Т. 113, вып. 6. — С. 643—651.
  • Сукачев В. Н. Основные понятия лесной биогеоценологии / В. Н. Сукачев // Основы лесной биогеоценологии. — М. : АН СССР, 1964. — 575 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мальцев В. И. Деторминирующая роль центрального вида консорции (на примере консорции манника большого) // Экология. — 1988, № 3. — С. 24-29
  2. Беклемишев В. Н. О классификации биоценологических (симфизиологических) связей / В. Н. Беклемишев // Бюлл. МОИП, отд. биол. — 1951. — Т. 61. — С. 3-30.
  3. Раменский Л. Г. О некоторых принципиальных положениях современной геоботаники / Л. Г. Раменский // Ботан. журн. — 1952. — Т. 37. — С. 181—201
  4. Мазинг В. П. Консорции как элементы функциональной структуры биоценозов / В. П. Мазинг // Труды МОИП. — 1966. — Т. 27. — С. 117—126.
  5. Мальцев В. И. Место консортивности в системе экологических отношений // Биологические науки. — 1987, № 8. — С. 46-50

Ресурси Інтернета[ред.ред. код]