Константа дисоціації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Константа дисоціації в хімії та біохімії — специфічний тип константи рівноваги, що описує схильність хімічного об'єкта оборотно розпадатися на компоненти, наприклад, дисоціації комплексу на окремі молекули в його складі або розпаду солі на іони. Константа дисоціації позначається і є зворотною величиною до константи спорідненості. У випадку солей константа дисоціації може називатися константою іонізації. Це фізична величина, що характеризується відношенням добутку рівноважних концентрацій дисоційованих іонів до рівноважної концентрації недисоційованих молекул. не виникає для сильних електролітів.

Для загальної реакції дисоціації:

де комплекс розпадається на x субодиниць A і y субодиниць B, константа дисоціації визначається як

де [A], [B] і [AxBy] — концентрації A, B і комплексу AxBy, відповідно.

Див. також[ред.ред. код]


Chem template.svg Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.