Константін фон Нойрат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Константін фон Нойрат
Konstantin Freiherr von Neurath
Константін фон Нойрат
 
Ім'я при народженні: нім. Konstantin Hermann Karl von Neurath
Народження: 2 лютого 1873(1873-02-02)
Клейн-Гатбах
Смерть: 14 серпня 1956(1956-08-14) (83 роки)
Енцвейнінг
Поховання: Баден-Вюртемберг
Країна: Німеччина
Освіта: Тюбінгенський університет, Eberhard-Ludwigs-Gymnasiumd і Гумбольдтський університет Берліна
Партія: Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
 
Військова служба
Роки служби: 19141945
Звання: SS-Obergruppenführer Collar Rank.svg Обергруппенфюрер СС
Битви: Перша світова війна
Друга світова війна
Автограф: Konstantin von Neurath signature.svg
Нагороди:
Орден Червоного орла 4-го ступеня Королівський Вікторіанський орден
Орден Фрідріха (Вюртемберг)
Командор ордена Корони
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Кавалер командорського хреста ордена Франца Йосифа
Орден Османіє 2 ступеня
Галліполійська зірка
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Орден Вільгельма
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Командорський хрест 1-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Орден Данеброг defaultКавалер Великого хреста ордена Данеброг
Почесний знак «За вірну службу»
Орден німецького орла
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Кільце «Мертва голова»

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Барон Константі́н фон Нойрат (нім. Konstantin Freiherr von Neurath, *2 лютого 1873, Кляйн-Гатбах, Вюртемберг — †14 серпня 1956, Енцвайнінг, Німеччина) — німецький державний і політичний діяч, дипломат, барон.

Життєпис[ред. | ред. код]

З 1901 — на дипломатичній службі.

У 1903 призначений на посаду генерального консула Німеччини в Лондоні.

Під час Першої світової війни був працівником німецького консульства в Константинополі.

У 19171918 очолював вюртемберзький уряд.

З 1919 — посланник в Копенгагені.

У 19221930 — посол в Римі, в 19301932 — посол в Лондоні. Входив до складу німецької делегації на Лондонській конференції 1932 року, де домагався зняття репарацій з Німеччини.

З 2 червня до 17 листопада 1932 обіймав посаду міністра закордонних справ в уряді Франца фон Папена, з грудня — в уряді Курта фон Шляйхера. У січні 1933 обійняв ту ж саму посаду в першому кабінеті Адольфа Гітлера, вступивши до НСДАП та СС та отримавши звання группенфюрера СС.

На посаді міністра закордонних справ уклав Пакт Пілсудського—Гітлера (1934), проводив підготовку приєднання Саарської області до Німеччини, підготовку та оформлення відмови від військових статей Версальського мирного договору 1919, підготовку до ремілітаризації Рейнської зони та відмову від Локарнського договору 1925 року.

У 1936 брав участь в переговорах з Італією й Японією. Результатами переговорів стало підписання Сталевого та Комінтернівського пактів.

5 листопада 1937 був учасником наради Хоссбаха щодо аншлюсу Австрії — плану «Отто». Звістка про те, що Гітлер збирається використати збройні сили проти Австрії та Чехословаччини так шокувало його, що в нього сталося кілька серцевих нападів.[1] Незважаючи на стан здоров'я, за кілька днів зв'язався з генералом фон Фрічем і начальником Генерального штабу генералом Беком і порадився з ними щодо того як можна змусити Гітлера "змінити свій погляд". Нойрат зміг влаштуати зустріч з фюрером лише в середині січня 1938 року.

«Скориставшись нагодою, я спробував довести йому, що ця політика призведе до світової війни, і що я не збираюся брати в цьому участь... Коли, незважаючи на всі мої аргументи, він усе одно залишився при своїй думці, я сказав йому, щоби він шукав іншого Міністра закордонних справ.» - згодом свідчив Нейрат на Нюрнберзькому процесі.[1]

У лютому 1938 змінений на посаді міністра закордонних справ Йоахімом фон Ріббентропом через протиріччя з Гітлером щодо зовнішньої політики Німеччини.

З 18 березня 1939 до 25 серпня 1943 обіймав посаду рейхспротектора Богемії та Моравії. Розробляв плани винищення чехів та германізації Чехії.

У червні 1943 отримав звання обергруппенфюрера СС.

В травні 1945 заарештований та включений до списку військових злочинців. Засуджений Нюрнберзьким трибуналом до 15 років ув'язнення.

На Нюрнберзькому процесі Нейрат заявив:

«Мене надзвичайно засмутила промова Гітлера, оскільки вона вибивала підґрунтя з-під тієї міжнародної політики, яку я послідовно вибудовував.»

Через проблеми зі здоров'ям звільнений з в'язниці Шпандау в 1954.

Помер в Енцвейнінзі 14 серпня 1956.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б 1904-1993., Shirer, William L. (William Lawrence), (2011). The rise and fall of the Third Reich : a history of Nazi Germany (вид. 50th anniversary ed). New York: Simon & Schuster. ISBN 9781451651683. OCLC 756654223. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Сергій Воропаєв. Энциклопедия Третьего Рейха. — Москва : ЛОКИД-МИФ, 1996.