Конституція Пилипа Орлика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Титульна сторінка конституції староукраїнською мовою. Оригінал зберігається в Російському державному архіві давніх актів
Перша сторінка конституції латиною. Оригінал зберігається в Національному архіві Швеції
Перша сторінка конституції староукраїнською мовою
Остання сторінка українськомовного оригіналу Конституції Пилипа Орлика, що зберігається у РДАДА (Москва) з оригінальним підписом Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького
Копія Конституції Пилипа Орлика
у Верховній Раді України
Конституція України 2021 01.jpg
Конституція України 2021 03.jpg
Конституція України 2021 05.jpg

«Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького» — договір, що був укладений 5 квітня 1710 року у місті Бендери між новообраним гетьманом Пилипом Орликом, козацькою старшиною і козаками Війська Запорозького, відомий також під сучасними назвами «Конституція Пилипа Орлика» та «Бендерська конституція»[1].

Договір складався із вступу-преамбули та 16 статей. Він визначав взаємовідносини між гетьманом і козацькою старшиною, основи державного устрою України і права та обов'язки її станів у випадку відвоювання її територій від Московського царства та Речі Посполитої, а також проголошував причини переходу Війська Запорозького під протекторат Шведського королівства. Договір був скріплений присягою Пилипа Орлика, його підписом та державною печаткою Війська Запорозького і пізніше затверджений королем Швеції Карлом XII як «протектором України»[1].

Договір зберігся у декількох редакціях: основний та скорочений тексти латинською мовою, а також два тексти староукраїнською мовою. Зокрема рукописи скороченого варіанту і преамбули основного варіанту латиною зберігаються у Національному архіві Швеції, а оригінальний рукопис договору староукраїнською мовою (із власноручним підписом Орлика та печаткою Війська Запорозького) і його пізніша скорописна діловодна копія зберігаються у Російському державному архіві давніх актів[1][2].

Хоча договір не вступив у повну силу через несприятливу міжнародну ситуацію, протягом кількох років його положення частково діяли на теренах Правобережної України завдяки походам 1711 і 1713 військ Пилипа Орлика та визнанню його влади місцевим населенням.[1] А також частково виконувався Військом Запорозьким Низовим до 1733 року в час перебування його в Олешках. За твердженням Дмитра Яворницького в Олешківській Січі «запорозькі козаки залишились вірними своїй релігії і своїм законам».[3]

«Договори і Постановлення…» заклали основу розвитку українського конституціоналізму нової і новітньої доби і стали визначною історичною пам'яткою української та європейської політичної думки XVIII століття.[1]

Назва[ред. | ред. код]

Повна назва основного документа звучить так:

сучасною українською мовою (переклад з латини) староукраїнською книжною мовою латиною (згідно публікації Осипа Бодянського 1847 року)[4]
Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького

між Ясновельможним його милістю паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і між генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами утверджені обома сторонами вільним голосуванням і Ясновельможного гетьмана урочистою присягою підтверджені року від Різдва Христового 1710, Квітня 5, при Бендерах.

Договоры и Постановлεnѧ Правъ и Волностεй Войсковыхъ

мεжи Яснε вεлможнымъ εго милостю паномъ Филиппомъ Орликомъ новоизбраннымъ Войска Zапорожского гεтманомъ, и мεжи εнεральними особами, полковниками и тымъ жε Войскомъ Zапорожскимъ сполною з обоихъ сторонъ обрадою утвεржεnnыε и при волной εлεкції формалною присягою ωт того жъ Яснε вεлможного гεтмана потверженnые року ωт Рождεства Христова αψί, м[εся]ца априля дня ε.

Pacta et Constitutiones Legum Libertatumque Exercitus Zaporoviensis

inter illustrissimum dominum dominum Philippum Orlik, neoelectum ducem Exercitus Zaporoviensis, et inter generales, colonellos, nec non eundem Exercitum Zaporoviensem, publico utriusque partis laudo conventa ac in libera electione formali iuramento ab eodem illustrissimo duce corroborata, anno domini 1710, Aprilis 5, ad Benderam.

Сучасна назва «Конституція» поширена в украïнськiй історіографії і походить від дослівного перекладу латинської назви документа:

Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis (Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького).
Слово "пакти" (з лат. "pactum") тут означає "договори", "угоди", "умови", а "конституції" (лат. "сonstitutiones"; множина) – "постанови", "рішення", "закони". У Речі Посполитій "конституціями" називали постанови вищого законодавчого органу влади – вального сейму[1], а оскільки латиномовний оригінал ще не віднайдено, то саме ця публікація Осипа Бодянського 1847 року на цей час взята за oснoву латинoмoвнoï версii дoкумента, хoча джерелo цiєï публiкацii не пiдтвердженo[2].

Скорочена версія договору латиною називається Contenta Pactorum inter Ducem et Exercitum Zaporoviensem conventorum, in Compendium Brevi Stylo collecta (Затверджені умови договору між гетьманом та Військом Запорозьким, в стислому огляді зібрані)[4].

Історія створення[ред. | ред. код]

Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від московської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана. Так як попередні документи такого призначення попередніх виборів не збереглися, а цей документ супроводив вибори гетьмана декілька століть і є звичаєвим правом «Країни Козаків — України», то Договір-Конституція Пилипа Орлика є офіційно визнаною першою козацькою, українською Конституцією.

Таким чином, угoду було прийнято 5 (16) квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер (османська назва — Бендери, нині це територія Молдови). Тому її інколи називають ще Бендерською конституцією.

Редакції договору[ред. | ред. код]

На даний час відомі чотири основні тексти Конституції[1][2]:

  • оригінальний рукопис староукраїнською мовою 1710 року засвідчений підписом Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького,
  • його скорописна діловодна копія кінця 18-го ― початку 19-го століття засвідчена печаткою Державного архіву Міністерства іноземних справ Росії,
  • повний текст латиною (оригінал не віднайдено; зберігся лише рукопис преамбули),
  • скорочена рукописна версія латиною.

Рукописи староукраїнською зберігаються у Москві, а рукописи латиною зберігаються у Швеції.[2]

Текст староукраїнською мовою довгий час був відомий лише за публікаціями середини 19-го століття (найімовірніше зробленими зі скорописної діловодної копії) аж до віднайдення оригінального рукопису у 2008–2010 роках.[2][5]

Текст латиною був відомий за публікацією Осипа Бодянського з 1847 року.[2]

Версії українською[ред. | ред. код]

Українськомовний оригінал Конституції було віднайдено у Російському державному архіві давніх актів співробітниками Центрального державного історичного архіву України, м. Київ у листопаді 2008 року. Віднайдений комплекс документів включає оригінальний текст Конституції, складений староукраїнською мовою, а також оригінальний підтверджувальний диплом Карла ХІІ на обрання Пилипа Орлика гетьманом. Автентичність цих документів підтверджується власноручним підписом гетьмана Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького на рожевому воску з червоною стрічкою, а також власноручним підписом шведського короля Карла ХІІ на підтверджувальному дипломі і місцем, де раніше була королівська печатка, що, на жаль, не збереглася. Текст Конституції підготовлений до видання і опублікований у жовтні 2010 року в часописі «Архіви України», № 3—4[6]. Також його вміщено до повного академічного видання Конституції[7].

У 2008 році київський історик О. Алфьоров виявив у Російському державному архіві давніх актів копію угoди, яку було зроблено у першій чверті XIX ст. з метою публікації Д. М. Бантишом-Каменським. Копію цього архівного документа Алфьоров передав до Музею гетьманства у Києві[8]. У 2010 році Алфьоров випустив цю копію друком, при чому у передмові звернув увагу читачів на те, що у виданні представлено копію, але через неуважність журналістів, що освітлювали подію, знахідку Алфьорова у пресі неодноразово було представлено, як віднайдення оригіналу Конституції[9].

Версії латиною[ред. | ред. код]

Оригінал повної латинської редакції Конституції не зберігся, проте вона відома нам із публікації Осипа Бодянського від 1847 року. Ця публікація була зроблена на основі списка (копії) договору, що до того зберігався в архіві Ханенків. Водночас у Швеції зберігається рукопис преамбули цього документу.[2][6]

Рукопис скороченої версії договору латиною зберігається в Національному архіві Швеції (фонд «Diplomatica Muscovitica», колекція «Cosacica»). Цей текст виявив співробітник Комісії для розгляду давніх актів Нікандр Васильович Молчановський працюючи у Стокгольмському архіві у 1898–1899 років. Цей документ відрізняється від інших тим, що він не містить преамбули, присяги новообраного гетьмана та підтвердження шведського короля Карла XII на обрання Пилипа Орлика гетьманом. Весь документ містить лише скорочений виклад 16 статей.[2]

Положення дoгoвoру[ред. | ред. код]

У тексті документа її автори називають територію держави Військом Запорозьким, Малою Руссю, Україною[10].

Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

Важливим завданням визнавалось збереження православної віри, відновлення влади Вселенського патріарха над Київською митрополією та викорінення іновірства "юдейського" та "костьолу польського":

«...щоб жодне інше іновір'я у Вітчизні нашій не було впроваджено. Якщо таке таємно або явно з'явиться, тоді владою своєю мусить його викорінювати, а проповідництво й поширення його не допускати. Проживати іновірцям в Україні, а особливо зловір'ю юдейському, не дозволяти, а докладати всіх зусиль, щоб одна віра православна східного сповідання, під послушенством святішого Апостольського трону Константинопольського, навіки стверджена була, і з помноженням хвали Богові»[11].

Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною, та Генеральна Старшина: «Тому ми, Генеральна Старшина, кошовий отаман та все Військо Запорізьке, домовились і постановили з Ясновельможним гетьманом при елекції його вельможності таке право, яке має бути вічно у Війську Запорізькому збережено: у Вітчизні нашій першість серед радників належить Генеральній Старшині — як через респект до їх урядів головних, так і постійній при гетьманах резиденції; після них ідуть городові полковники, які будуть пошановані за громадських радників.»[12]. У період між сесійними зборами Генеральної Ради гетьман виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження були значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді. В III розділі документу зазначена хозарська гіпотеза походження козацтва та союзницькі наміри щодо співпраці з Кримським ханством:

«Оскільки народ, колись званий хозарським, а потім — козацьким, починає і веде свій родовід від войовничих і непереможних гетів, а, крім того, закони близького сусідства нерозривно в'яжуть і тісно поєднують долю козацького народу з Кримською державою, то Військо Запорозьке неодноразово вступало з нею у збройну спілку і приймало її союзницьку підмогу для оборони своєї Вітчизни і своїх вольностей.

Тому, наскільки у майбутньому буде можливим, ясновельможний гетьман повинен домогтися у найяснішого хана через послів відновлення колишніх побратимських стосунків із Кримською державою, оружної підтримки від неї і підтвердження вічної приязні, з огляду на які сусідні держави у майбутньому не зазіхали б на Україну і не наважувались би чинити їй будь-якого насильства»[11]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Пам'ятний знак присвячений Пилипу Орлику в м. Крістіанстад, Швеція, 2011, автори: Крилов Борис. та Сидорук Олесь

9 квітня 2010 року в Бендерах було відкрито пам'ятник Конституції, встановлений на честь її 300-річчя[13]. Пам'ятний знак споруджено у вигляді книги, на якій викарбувано інформацію про історію написання Конституції та її повну назву українською і латинською мовами.

29 червня 2011 року у Крістіанстаді, Швеція, відбулося урочисте відкриття пам'ятника та меморіальної дошки українському гетьману Пилипу Орлику. Відкриття було приурочено до 300-ї річниці Конституції Пилипа Орлика та 15-ї річниці сучасної Конституції України. Відкриття пам'ятника й дошки на будинку, де мешкав у 1716—1719 рр. Пилип Орлик, було кілька років до того ініційовано Посольством України у Швеції. Пам'ятник, який вважається подарунком України шведському місту Крістіанстад, виготовила майстерня українських скульпторів Сидорука Олеся та Крилова Бориса за підтримки Народного артиста України Богдана Бенюка, який брав безпосередню участь в урочистому заході, та мецената І. Омелянюка. Пам'ятник відкрили Голова міської ради Крістіанстада Стен Херманссон та Посол України у Швеції Євген Перебийніс[14].

Експонування у Києві у 2021 році[ред. | ред. код]

У 2021 році до Києва із Швеції для тимчасового експонування в межах святкування 30-річчя незалежності України привезли рукопис скороченої версії Конституції латиною. Виставка у Софійському соборі відкрилася 16 серпня і проходитиме до 14 листопада.[15][16]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Чухліб Т. В. Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького 1710 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 24. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  2. а б в г д е ж и "Пакти і Конституції" Української козацької держави (до 300-річчя укладення) // Відп. ред. В. А. Смолій; упорядники М. С. Трофимук, Т. В. Чухліб. НАН України. Інститут історії України; Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського; Державна архівна служба України; Центральний державний історичний архів, м. Київ. - Львів: Світ, 2011. - 440 с.
  3. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. — Том 1. — Львів: видавництво «Світ»,1990. — С. 98.
  4. а б "До 300-ї річниці Конституції Пилипа Орлика", Центральний державний історичний архів України, м.Київ (ЦДІАК України)
  5. «Договори і постанови» / Упоряд. О. Алфьоров. — Київ: Темпора, 2010. — 149, [1] с.
  6. а б Конституція Пилипа Орлика: оригінал та його історія. Підготувала Вовк О. Б. // Архіви України. — 2010. — Випуск 3-4 (269): липень-вересень. — С. 145—166
  7. Історія одного документу // газета «День». — № 172-173, п'ятниця, 24 вересня 2010
  8. В Росії знайдено безцінну історичну пам'ятку — Конституцію Орлика // Свобода, 24 липня 2009, с. 10
  9. Знайдену О.Алфьоровим україномовну Конституцію Пилипа Орлика видано книгою // Олена Білозерська. Знаю, як треба. 3 червня 2010 р.
  10. Офіційний портал Верховної Ради України
  11. а б КОНСТИТУЦІЯ ПИЛИПА ОРЛИКА, 1710 - ЛУК. www.lucorg.com. Процитовано 2017-09-13. 
  12. КОНСТИТУЦІЯ ПИЛИПА ОРЛИКА. gska2.rada.gov.ua. Процитовано 2020-03-20. 
  13. Пам'ятний знак на честь 300-річчя Конституції Пилипа Орлика відкрито у Бендерах[недоступне посилання з червня 2019]
  14. Новини Посольства України в Королівстві Швеція
  15. За ініціативою Володимира Зеленського до України вперше в історії привезли оригінал Конституції Пилипа Орлика. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). 13 серпня 2021. Процитовано 2021-08-21. 
  16. Оригінал Конституції Пилипа Орлика та булава Мазепи: виставка у Софійському соборі. www.ukrinform.ua (uk). 16.08.2021. Процитовано 2021-08-21. 

Див. також[ред. | ред. код]

Видання, дослідження та посилання[ред. | ред. код]

Електронні видання[ред. | ред. код]

Сучасні друковані видання[ред. | ред. код]

Обкладинка книги: Конституція Української гетьманської держави. 1710 р. (староукраїнською, латинською, українською та англійською мовами). Видання подарункове.–Київ–Львів, 1997. — 160 с.

Видання середини 19-го століття[ред. | ред. код]

Дослідження і наукові публікації[ред. | ред. код]

Енциклопедичні публікації[ред. | ред. код]

Новини і науково-популярні публікації[ред. | ред. код]