Конструкторське бюро «Південне»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Державне конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля
Тип Державне підприємство
Форма власності державне підприємство
Галузь розробка космічної техніки
Засновано 1954
Засновник(и) Янгель Михайло Кузьмич
Штаб-квартира Україна Україна, м. Дніпро
Ключові особи Олександр Вікторович Дегтярев, Станіслав Миколайович Конюхов
 — Генеральний конструктор (з 1991) і генеральний директор (з 1995)
Продукція Космічні ракетні комплекси, космічні апарати, ракетні двигуни, інноваційні технології.
Співробітники
Код ЄДРПОУ 14308304
Офіційний веб-сайт
CMNS: Конструкторське бюро «Південне» у Вікісховищі

Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля» — стратегічно важливе та головне підприємство космічної галузі України, яке забезпечує реалізацію повного циклу створення та експлуатації ракетно-космічної техніки (РКТ) і займає одне з провідних місць на світовому космічному ринку. Підприємство також розробляє бойові ракетні комплекси та ракетно-космічні системи. Розташоване в м. Дніпро.

У створенні техніки КБ працює спільно з Південним машинобудівним заводом та іншими суміжними підприємствами.

Історія[ред. | ред. код]

КБ «Південне» було створено в 1954 році на базі конструкторського відділу Південного машинобудівного заводу з метою створення для Збройних Сил СРСР стратегічних ракетних комплексів з балістичними ракетами на висококиплячих компонентах ракетного палива. Воно діяло на чолі кооперації з організацій-розроблювачів ракетних систем і елементів ракетних комплексів. Головним підприємством-виробником створених КБ «Південне» ракет став Південний машинобудівний завод.

ПЕРШЕ ПОКОЛІННЯ БОЙОВИХ РАКЕТ

Робота над першим поколінням ракет була найскладнішою і найвідповідальнішою. Молоде конструкторське бюро створювало проекти ракет, що не мали аналогів у світі, це був прорив у ракетній техніці, який зробив СРСР конкурентоспроможним у наростаючій «холодній війні».

У 1953 р. Головний НДІ галузі (НДІ-88) направляє Головному конструктору конструкторського відділу заводу № 586 у Дніпропетровську В.С. Буднику матеріали НДР щодо ракети на висококиплячих компонентах палива. За оцінками НДІ-88 така ракета з головною частиною, спорядженою вибуховою речовиною на основі тротилу, могла мати дальність польоту, аналогічну ракеті Р-5. Ці матеріали були використані під час розроблення початкового ескізного проекту прототипу ракети Р-12.

Для реалізації проекту на базі конструкторського відділу заводу № 586 у 1954 р. було створено Особливе конструкторське бюро (ОКБ-586). Головним конструктором ОКБ-586 було призначено М.К. Янгеля, який і очолив подальше розроблення ракети Р-12. Роботи велися інтенсивно, були задіяні всі підрозділи КБ, завод і наукові інститути. 22 червня 1957 р. було проведено перший успішний пуск ракети за програмою льотно-конструкторських випробувань.

Успіх першої розробки ОКБ-586 – ракета Р-12, підтвердив правильність обраного напрямку робіт.

Розпочалося розроблення ракети Р-14 з дальністю вдвічі більшою, ніж у ракети Р-12. Особливістю ракети було застосування нового палива НДМГ. Важливою якістю нової паливної пари було самозаймання компонентів. На ракеті Р-14 було вперше застосовано гіростабілізовану платформу для автономної інерціальної системи керування, що дозволила знизити інструментальні помилки системи керування й забезпечити більш високу точність стрільби. У червні 1960 р. було здійснено перший пуск за програмою льотно-конструкторських випробувань.  

У серпні 1957 р. у СРСР відбувся перший у світі успішний пуск міжконтинентальної балістичної ракети. Це була міжконтинентальна балістична ракета (МБР) Р-7 розробки ОКБ-1 С.П. Корольова на паливних компонентах гас і рідкий кисень. Проте це не зменшило інтересу до робіт ОКБ-586, якому було доручено розробити проект МБР на висококиплячих компонентах палива тривалого зберігання. Такою ракетою стала Р-16.

Проект було розроблено у рекордні терміни. 24 жовтня 1960 р. проводилася підготовка до першого пуску ракети Р-16 за програмою льотно-конструкторських випробувань, яка закінчилася катастрофою (у результаті схемної помилки в системі керування відбувся несанкціонований запуск двигунів II ступеня, що призвів до вибуху ракети на старті).

Були вжиті всі заходи щодо усунення недоліків. У лютому 1961 р. відбувся перший успішний пуск ракети Р-16. Надалі її, як і всі ракети першого покоління, було прийнято на озброєння.

Ракети першого покоління довели, що орієнтація на розроблення ракет на висококиплячих компонентах палива була правильною. Радянська армія одержала на озброєння три типи ракетних комплексів.

ДРУГЕ ПОКОЛІННЯ БОЙОВИХ РАКЕТ

Відпрацювання перших ракет ОКБ-586 показало можливість їх якісного вдосконалення. Тому ОКБ-586 наприкінці 50-х років вело роботи з модернізації всіх типів ракет першого покоління. Головною новою якістю в них стало ампулізоване виконання паливних ємностей і можливість перебування в заправленому стані до семи років.

У США створювали міжконтинентальну балістичну ракету «Титан-2» шахтного базування на висококиплячому паливі, здатну нести заряд великої потужності. На озброєнні радянської армії не було техніки подібної потужності, тому всі ракетні конструкторські бюро розпочали пророблення потужних ракет важкого й понад важкого класів.

ОКБ-586 було запропоновано проект ракети середнього класу, реалізований у комплексі Р-36 у балістичному й орбітальному варіантах ракет.

Однією із серйозних проблем, що виникла під час розроблення і відпрацювання ракети 8К67, було забезпечення високого ступеня герметичності паливної системи з метою виконання вимоги щодо семирічного зберігання в заправленому стані. Проблему було усунуто за допомогою ряду оригінальних конструктивних і технологічних рішень. Перший пуск ракети був здійснено 28 вересня 1963 р.

Паралельно велися роботи з розроблення ракети 8К69. Орбітальна ракета має унікальну властивість: оскільки дальність стрільби в неї не обмежена, вона може доставити до цілі бойовий заряд із двох напрямків: із фронту і з тилу. Така особливість ракети змушує ймовірного супротивника створювати протиракетну оборону на кордонах держави, що обороняється, із двох напрямків. Технічно ця властивість забезпечується специфічною схемою польоту орбітальної ракети за настильними траєкторіями, у тому числі за траєкторією штучного супутника Землі.

У грудні 1965 р. були проведені перші пуски ракети за програмою льотно-конструкторських випробувань.

У серпні 1968 р. було запущено ракету 8К67П ‒ модифікацію міжконтинентальної балістичної ракети 8К67, характерною ознакою якої було оснащення її головною частиною, що розділяється, у складі 3-х бойових блоків. При цьому конструкція нової ракети дозволяла використовувати її в ракетному комплексі Р-36.

Розроблювачі другого покоління ракет ішли шляхом розвитку й удосконалення попередніх розробок: основні характеристики ракет були покращені в кілька разів.

ТРЕТЄ ПОКОЛІННЯ БОЙОВИХ РАКЕТ

Наприкінці 60-х початку 70-х років відбувся якісний стрибок у створенні стратегічних ракетних комплексів. Зусиллями багатьох НДІ й КБ різних галузей промисловості були розроблені мініатюрні пристрої цифрової обчислювальної техніки, високоточні командні прилади систем керування і прицілювання, ядерні заряди з високими питомими характеристиками, більш досконалі рушійні установки, нові схеми зміцнення пускових установок, виконано великий обсяг теоретичних і експериментальних робіт у ракетодинаміці. Усе це стало основою для створення міжконтинентальних балістичних ракет третього покоління.

Перед розроблювачами було поставлено ряд завдань щодо збільшення бойової ефективності ракет:

Підвищення ймовірності виживання ракетних комплексів у будь-яких умовах.

Підвищення ймовірності ураження захищених об'єктів на території ймовірних супротивників.

Збільшення періоду перебування ракетних комплексів у режимі автономії як у період загрози, так і після нанесення по них невражаючого удару.

Скорочення часу поставлення ракети на бойове чергування, максимальна автоматизація процесів підготовки ракети до старту.

Збільшення гарантійного строку експлуатації й міжрегламентного періоду експлуатації ракетного комплексу.

Однієї з особливостей третього покоління ракетної техніки стало застосування мінометного старту із транспортно-пускового контейнера. Ідею використання транспортно-пускового контейнера і мінометного старту довгий час виношували інженери КБ «Південне», таке конструкторське рішення вирішувало безліч проблем, пов'язаних з підготовкою ракети до пуску, і зокрема дозволило:

Виключити необхідність в оголовку пускової установки завдяки розміщенню устаткування на транспортно-пусковому контейнері.

Забезпечити повне використання обсягу пускової установки.

Зменшити обсяг робіт персоналу на пусковій установці у зв'язку з перенесенням керування в командний пункт.

Суттєво спростити конструкцію й зменшити внутрішній діаметр пускової установки за рахунок вилучення із шахти газовідвідних пристроїв.

Збільшити стійкість пускової установки до вражаючих факторів ядерного вибуху.

Поліпшити технічні показники також дозволило застосування цифрового обчислювального комплексу на базі бортової цифрової обчислювальної машини.

Таким чином, були створені ракетні комплекси Р-36М і Р-36М УТТХ із ракетами 15А14 і 15А18, оснащеними головними частинами, що розділяються, з 10 бойовими блоками, і МР-УР100 і МР-УР100 УТТХ із ракетами 15А15 і 15А16, оснащеними головними частинами, що розділяються, з 4 бойовими блоками.

У третьому поколінні ракет розробки КБ «Південне» втілені всі можливості науки й техніки того часу. Одним з досягнень стала успішна реалізація мінометного старту, що значно підвищило захищеність ракет.

ЧЕТВЕРТЕ ПОКОЛІННЯ БОЙОВИХ РАКЕТ

Ракетні комплекси четвертого покоління створювалися як основа стратегічних ядерних сил для підтримки воєнно-стратегічного паритету на період 1990-2000 рр. і як базові для створення заходів протидії багатоешелонованій системі ПРО, що пропагандувалася, з елементами космічного базування.

У створенні цих комплексів рівноправне становище займали як роботи з подальшого вдосконалювання ТТХ рідинних МБР, так і успішне завершення циклів багаторічних пошукових, експериментальних і дослідно-конструкторських розробок з твердопаливних МБР, що не поступаються за своїми характеристиками кращим світовим зразкам.

Основне завдання полягало в забезпеченні невразливості під час протистояння ракетам, що мають виключно високу точність стрільби. Це зумовило появу нових для вітчизняної практики напрямків:

створення ракет, здатних стартувати безпосередньо в умовах впливу ядерного удару по позиційному району;

створення твердопаливних ракет мобільного базування, живучість яких досягалася б за рахунок рухливості й невизначеності місцезнаходження.

Обидва ці напрямки були реалізовані в розроблених КБ «Південне» ракетних комплексах Р-36М2 і РТ-23 УТТХ і ракетах 15А18М, 15Ж60, 15Ж61.

Ракетний комплекс Р-36М2 з багатоцільовою міжконтинентальною ракетою важкого класу 15А18М було призначено для ураження всіх видів цілей, захищених сучасними засобами ПРО, у будь-яких умовах бойового застосування, у тому числі багаторазовому ядерному впливі по позиційному району.

За результатами проектно-конструкторських і експериментальних робіт у комбінації з можливостями промисловості, що зросли, в частині виробництва надійної й стійкої елементної бази, високоенергетичних сумішевих твердих палив, конструкційних, ерозійностійких і теплозахисних матеріалів було створено ракетний комплекс РТ-23 УТТХ (15ПО60) та бойовий залізничний ракетний комплекс РТ-23 УТТХ (15П961), що не має аналогів у світовому ракетобудуванні.

З розпадом СРСР роботи зі створення ракетних комплексів стратегічного призначення були припинені.

Діяльність[ред. | ред. код]

Ракети-носії «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон-2», «Циклон-3», що були створені на базі бойових ракет, вивели на орбіти штучних супутників понад 1100 космічних апаратів, відігравши значну роль в освоєнні космічного простору.

Створення екологічно чистого космічного носія «Зеніт-2», з повністю автоматизованим процесом підготовки та проведення пуску, забезпеченням високої точності виведення космічних апаратів на визначені орбіти — досягнення світового рівня.

Одним з напрямків діяльності ДП КБ «Південне» є створення космічних апаратів наукового, оборонного та господарського призначення. Розробки КБ створюють основу космонавтики України, а також вони є елементом ряду міжнародних космічних програм.

Бере участь в ліквідації та утилізації стратегічних ракетних комплексів, що здійснюються в рамках міжнародних угод.

«Південне» має проєктні, конструкторські та розрахункові підрозділи з розробки ракет-носіїв, космічних апаратів, ракетних двигунів, приладів, датчиків; експериментальну базу для проведення наземної обробки вузлів та систем ракет, двигунів та космічних апаратів, комплекс нових технологій і матеріалів, станцію нейтралізації та демонтажу міжконтинентальних балістичних ракет.

КБ — головна проєктно-конструкторська організація України щодо основних проєктів, які входять до Національної космічної програми України.

В портфелі замовлень КБ — розробка космічних апаратів: «Січ-2», «Січ-3», «Либідь», фінансування яких забезпечувалось Національним космічним агентством України. «Січ-3» залишився незакінченним проєктом, а від супутника «Либідь» спочатку відмовився канадский замовник, та його запуск так і не відбувся (гарантійний строк храніння вийшов).

«Південне» стало учасником низки міжнародних космічних програм, серед яких Морський старт, а також створення космічного ракетного комплексу «Дніпро», «Зеніт-2М» і космічних апаратів класу «Мікросупутник» для системи оперативного спостереження Землі.

«Південне» здійснює конверсію виробництва:

  • створення техніки для розвитку енергетики в тому числі з використанням поновлюваних джерел енергії (вітроенергетичні установки);
  • створення деяких видів транспортних систем (тролейбуси);
  • створення сільськогосподарської техніки. (зернозбиральні комбайни, трактори).

Наприкінці 2018-початку 2019 року у КБ були відкриті — обчислювальний центр з найпотужнішим суперкомп'ютером в Україні та багатофункціональний випробувальний центр, а також впроваджена інноваційна технологія ротаційного розкочування виготовлення ракетних корпусів. Також збудовано та введено в експлуатацію цех складання й електровипробувань космічних апаратів, який відповідає найсучаснішим світовим стандартам.

Загальна площа нового цеху КА — 1000 кв.м, з яких майже 300 м² займає робочий зал чистого приміщення, в якому система вентиляції і кондиціонування постійно забезпечує температуру 18-25 °C і клас чистоти повітря 100000 відповідно до міжнародного стандарту ISO 14644-1:2015, що необхідно для попередження попадання пилу на оптичні та інші системи супутників[2].

Станом на травень 2019 року підприємство вже опанувало застосування сучасних технологій так званого селективного лазерного плавлення, широко відомих як 3-D друк, при створенні перспективних рідинних ракетних двигунів (РРД).[3]

В період за 2013—2015 рок. КБ «Південне» відзвітувало про 4,1 млрд грн збитків[4].

Збитки підприємства за 2016 рік склали 1,9 млрд грн.

В кінці липня 2019 року Державна аудиторська служба відзвітувала уряду про збитки та втрати державних підприємств. У 2018 році ДП «Конструкторське бюро „Південне“ ім. М. К. Янгеля», яким управляє космічне агентство, недоотримало прибутку на суму 116,17 млн гривень.[5]

Ракети космічного призначення[ред. | ред. код]

«Зеніт-2» на стартовій позиції

Бойові ракетні комплекси[ред. | ред. код]

З 2008 КБ Південне здійснює роботи по бойовим ракетним комплексам оперативно-тактичного класу середньої дальності. Такими є нереалізований проєкт Сапсан, роботи по якому згорнули в 2012 році. З початком російської агресії проти України потужності підприємста спрямовані на створенні ракетних комплексів на заміну комплексам Точка-У. Окрім того ведуться роботи над крилатими ракетами по проєкту «Коршун» та гіперзвуковій ракеті.

У 2018 році конструкторське бюро опанувало обслуговування комплексів 9К79 «Точка». Зокрема у 2019 році відбулися успішні вогневі випробування маршових двигунів ракети комплексу «Точка-У».[7]

Макет 122-мм ракети «Тайфун-1» на виставці «Зброя та безпека — 2019».

В 2019 році розпочались випробування 122-мм реактивних снарядів системи залпового вогню «Тайфун-1» розробки та виробництва КБ «Південне». Наступний етап передбачає запуск снаряду «Тайфун-1» на максимальну відстань яка складає 40 км, що вдвічі перевищує дальність снаряду РСЗВ БМ-21 «Град». Також у КБ «Південне» розказали, що окрім випробування «Тайфун-1» проводяться роботи зі створення на його базі керованого снаряду «Тайфун-1М», а також модернізованих версій принципово нових реактивних систем залпового вогню «Тайфун-2» і «Тайфун-4».

  • «Тайфун-2» – це снаряд для реактивної системи залпового вогню калібром 220 мм з максимальною дальністю у 65 км.
  • «Тайфун-4» є принципово новою розробкою, калібр снаряду складає 400 мм, а максимальна дальність – до 280 км.[8]

Двигуни[ред. | ред. код]

Космічні апарати[ред. | ред. код]

Впродовж тривалого часу «Південне» розробляє супутники різного призначення. Спеціалізацією є супутники дистанційного зондування Землі.

В КБ розроблена плеяда мікросупутників, які запускаються під час кластерного виведення на орбіту штучних супутників. Крім того платформа АУОС тривалий час була основою для апаратів дослідження Сонця.

Виведені на навколоземну орбіту[ред. | ред. код]

Супутник Січ-2

Розроблені[ред. | ред. код]

  • «МС-2-8» — Мікросупутник дистанційного зондування Землі з оптико-електронними приладами.
  • «Січ-2» — мікросупутник України, виведення на орбіту планувалося 29 жовтня 2010. 17 серпня 2011 о 10-й годині 12' 20" за київським часом з пускової бази «Ясний» (Росія, Оренбурзька область) за безпосередньої участі українських спеціалістів було здійснено пуск ракети-носія «Дніпро», яка вивела на навколоземну орбіту супутник «Січ-2». Запуск космічного апарата було присвячено 100-річчю від дня народження Михайла Кузьмича Янгеля, першого керівника Конструкторського бюро «Південне» протягом 18 років.

Проєктуються чи розробляються[ред. | ред. код]

Ювілейна монета з нагоди 50-річчя підприємства
  • «Січ-2М» — супутник оптично-електронного дослідження Землі (розробляється).
  • «Січ-3-0» — супутник дистанційного зондування Землі з оптико-електронним телескопом метрового розрізнення (розробляється).
  • «Січ-3-Р» — супутник радіолокаційного дистанційного зондування Землі високого розрізнення із синтезованою апертурою антени (створюється).
  • YuzhSat
  • YuzhSat-1
  • «Либідь-М» — український супутник зв'язку (розробляється).
  • «Укрселена» — український Місячний орбітальний зонд (проробка концепції)
  • «Інтербол-Прогноз» — український супутник наукового призначення для моніторингу механізмів взаємодії міжпланетний простір — магнітосфера — іоносфера.
  • «Попередження» — український супутник наукового призначення для досліджень іоносферних ефектів

Інноваційні технології[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Конструкторское бюро «Южное». Люди и ракеты: фотоальбом / [авт.-сост.: Н. А. Митрахов и др.]. — Днепропетровск: КБ «Южное» им. М. К. Янгеля ; пгт Макаров (Киев. обл.): Тип. «София», 2014. — 415 с. : цв. фот., фот. — 60-летию Гос. предприятия "Конструкторское бюро «Южное» им. М. К. Янгеля посвящ. — 500 экз. — ISBN 978-966-2374-47-6

Посилання[ред. | ред. код]