Перейти до вмісту

Конструкторське бюро «Південне»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Державне конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля
Типбізнес Редагувати інформацію у Вікіданих
Правова формадержавне підприємство Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьрозробка авіакосмічної техніки і авіакосмічна промисловістьd Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано1951 Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновник(и)Янгель Михайло Кузьмич Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираДніпро Редагувати інформацію у Вікіданих
Продукціябалістична ракета Редагувати інформацію у Вікіданих
Співробітники5500 осіб (2017)[1]
Код ЄДРПОУ14308304 Редагувати інформацію у Вікіданих
yuzhnoye.com​(рос.)
yuzhnoye.com/en/home/​(англ.)
yuzhnoye.com/ua/home/​(укр.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Конструкторське бюро «Південне» у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Державне підприємство «Конструкторське бюро „Південне“ ім. М. К. Янгеля» — головне підприємство космічної галузі України, яке забезпечувало реалізацію повного циклу створення та експлуатації ракетно-космічної техніки (РКТ). Підприємство також розробляє бойові ракетні комплекси. Розташоване в місті Дніпро.

У створенні техніки КБ працює спільно з Південним машинобудівним заводом та іншими суміжними підприємствами.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1953 році головний НДІ галузі (НДІ-88) надіслав Головному конструктору конструкторського відділу заводу № 586 у Дніпропетровську В. С. Буднику матеріали науково-дослідних робіт щодо ракети на висококиплячих компонентах палива. За оцінками НДІ-88 така ракета з головною частиною, спорядженою вибуховою речовиною на основі тротилу, могла мати дальність польоту, аналогічну ракеті Р-5. Ці матеріали використано під час розроблення початкового ескізного проекту прототипу ракети Р-12.

Для реалізації проєкту на базі конструкторського відділу заводу № 586 у 1954 р. створено Особливе конструкторське бюро (ОКБ-586). Головним конструктором призначено Михайла Янгеля.

Перше покоління бойових ракет

[ред. | ред. код]

Янгель очолив подальше розроблення ракети Р-12. Роботи велися інтенсивно з залученням усіх підрозділів КБ, заводу і наукових інститутів. 22 червня 1957 р. проведено перший успішний пуск ракети за програмою льотно-конструкторських випробувань.

Розпочалася розробка ракети Р-14 з дальністю вдвічі більшою, ніж у ракети Р-12. Особливістю ракети було застосування несиметричного диметилгідразину. Важливою властивістю нової паливної пари було самозаймання компонентів. На ракеті Р-14 вперше застосовано гіростабілізовану платформу для автономної інерційної системи керування, що дозволила знизити інструментальні помилки системи керування й забезпечити більш високу точність стрільби. У червні 1960 р. здійснено перший пуск за програмою льотно-конструкторських випробувань.

ОКБ-586 доручено розробити проєкт міжконтинентальної балістичної ракети на висококиплячих компонентах палива тривалого зберігання. Проєкт Р-16 розроблено у рекордні терміни. 24 жовтня 1960 р. проводилася підготовка до першого пуску ракети за програмою льотно-конструкторських випробувань, внаслідок схемної помилки в системі керування відбувся несанкціонований запуск двигунів II ступеня, що призвів до вибуху ракети на старті зі значними жертвами.

Вжито заходи для усунення недоліків. У лютому 1961 р. відбувся перший успішний пуск ракети Р-16. Надалі її прийнято на озброєння.

Друге покоління бойових ракет

[ред. | ред. код]

Відпрацювання перших ракет ОКБ-586 показало можливість їх вдосконалення. Тому ОКБ-586 наприкінці 50-х років почало роботи з модернізації всіх типів ракет першого покоління. Головною новою властивістю в них стало ампулізоване виконання паливних ємностей і можливість перебування в заправленому стані до семи років.

У США створювали міжконтинентальну балістичну ракету «Титан-2» шахтного базування на висококиплячому паливі, здатну нести заряд великої потужності. На озброєнні радянської армії не було техніки подібної потужності, тому всі ракетні конструкторські бюро розпочали пророблення потужних ракет важкого й надважкого класів.

ОКБ-586 запропонувало проєкт ракети середнього класу, реалізований у комплексі Р-36 у балістичному й орбітальному варіантах ракет.

Однією зі значних проблем, що виникла під час розроблення і відпрацювання ракети 8К67, було забезпечення високого ступеня герметичності паливної системи для семирічного зберігання в заправленому стані. Проблему усунуто оригінальними конструктивними і технологічними рішеннями. Перший пуск ракети здійснено 28 вересня 1963 р.

Паралельно велися роботи з розробки ракети 8К69. Орбітальна ракета мала унікальну властивість: оскільки дальність стрільби в неї не обмежена, вона може доставити до цілі бойовий заряд із двох напрямків: з фронту і з тилу. Така особливість ракети змушує ймовірного супротивника створювати протиракетну оборону на кордонах держави із двох напрямків. Технічно ця властивість забезпечується специфічною схемою польоту орбітальної ракети за настильними траєкторіями, зокрема за траєкторією штучного супутника Землі.

У грудні 1965 року проведені перші пуски ракети за програмою льотно-конструкторських випробувань.

У серпні 1968 року запущено ракету 8К67П — модифікацію міжконтинентальної балістичної ракети 8К67, характерною ознакою якої було оснащення її головною частиною, що розділяється, у складі 3-х бойових блоків. При цьому конструкція нової ракети дозволяла використовувати її в ракетному комплексі Р-36.

В другому поколінні розвитком і удосконаленням попередніх розробок основні характеристики ракет покращені в кілька разів.

Третє покоління бойових ракет

[ред. | ред. код]

Наприкінці 60-х початку 70-х років відбувся якісний стрибок у створенні стратегічних ракетних комплексів. Зусиллями багатьох НДІ й КБ різних галузей промисловості розроблені мініатюрні пристрої цифрової обчислювальної техніки, високоточні командні прилади систем керування і прицілювання, ядерні заряди з високими питомими характеристиками, більш досконалі рушійні установки, нові схеми зміцнення пускових установок, виконано великий обсяг теоретичних і експериментальних робіт у ракетодинаміці. Усе це стало основою для створення міжконтинентальних балістичних ракет третього покоління.

Розробники мали збільшити бойову ефективність ракет:

  • Підвищення ймовірності виживання ракетних комплексів у будь-яких умовах.
  • Підвищення ймовірності ураження захищених об'єктів на території ймовірних супротивників.
  • Збільшення періоду перебування ракетних комплексів у режимі автономії як у період загрози, так і після нанесення по них невражаючого удару.
  • Скорочення часу поставлення ракети на бойове чергування, максимальна автоматизація процесів підготовки ракети до старту.
  • Збільшення гарантійного строку експлуатації й міжрегламентного періоду експлуатації ракетного комплексу.

Однієї з особливостей третього покоління ракетної техніки стало застосування мінометного старту із транспортно-пускового контейнера. Ідею використання транспортно-пускового контейнера і мінометного старту довгий час виношували інженери КБ «Південне», таке конструкторське рішення вирішувало безліч проблем, пов'язаних з підготовкою ракети до пуску, і зокрема дозволило:

  • Виключити необхідність в оголовку пускової установки завдяки розміщенню устаткування на транспортно-пусковому контейнері.
  • Забезпечити повне використання обсягу пускової установки.
  • Зменшити обсяг робіт персоналу на пусковій установці у зв'язку з перенесенням керування в командний пункт.
  • Суттєво спростити конструкцію й зменшити внутрішній діаметр пускової установки після вилучення із шахти газовідвідних пристроїв.
  • Збільшити стійкість пускової установки до вражаючих факторів ядерного вибуху.
  • Технічні показники поліпшило застосування цифрового обчислювального комплексу на базі бортової цифрової обчислювальної машини.

Створені ракетні комплекси Р-36М і Р-36М УТТХ із ракетами 15А14 і 15А18, оснащеними головними частинами, що розділяються, з 10 бойовими блоками, і МР-УР100 і МР-УР100 УТТХ із ракетами 15А15 і 15А16, оснащеними головними частинами, що розділяються, з 4 бойовими блоками.

Четверте покоління бойових ракет

[ред. | ред. код]

Ракетні комплекси четвертого покоління створювалися як основа стратегічних ядерних сил для підтримки воєнно-стратегічного паритету на період 1990—2000 років і як базові для створення заходів протидії багатоешелонованій системі ПРО, що пропагувалася, з елементами космічного базування.

Виконувалися роботи з подальшого вдосконалювання ТТХ рідинних МБР і успішне завершення циклів багаторічних пошукових, експериментальних і дослідно-конструкторських розробок твердопаливних МБР.

Основне завдання полягало в забезпеченні невразливості під час протистояння ракетам, що мають виключно високу точність стрільби. Це зумовило появу нових напрямків:

  • створення ракет, здатних стартувати безпосередньо в умовах впливу ядерного удару по позиційному району;
  • створення твердопаливних ракет мобільного базування, живучість яких досягалася б за рахунок рухливості й невизначеності місцезнаходження.

Обидва напрямки реалізовані в розроблених КБ «Південне» ракетних комплексах Р-36М2 і РТ-23 УТТХ і ракетах 15А18М, 15Ж60, 15Ж61.

Ракетний комплекс Р-36М2 з багатоцільовою міжконтинентальною ракетою важкого класу 15А18М було призначено для ураження всіх видів цілей, захищених сучасними засобами ПРО, у будь-яких умовах бойового застосування, у тому числі багаторазовому ядерному впливі по позиційному району.

За результатами проектно-конструкторських і експериментальних робіт у комбінації з можливостями промисловості, що зросли, в частині виробництва надійної й стійкої елементної бази, високоенергетичних сумішевих твердих палив, конструкційних, ерозійностійких і теплозахисних матеріалів створено ракетний комплекс РТ-23 УТТХ (15ПО60) та бойовий залізничний ракетний комплекс РТ-23 УТТХ (15П961), що не мав аналогів у світовому ракетобудуванні.

З розпадом СРСР роботи зі створення ракетних комплексів стратегічного призначення припинилися.

Ракети-носії

[ред. | ред. код]

Зусиллями колективу КБ «Південне» і організацій-партнерів створено дев'ять типів космічних ракет-носіїв, з використанням яких здійснено приблизно 500 запусків і виведено на орбіти понад 1 100 космічних апаратів.

В активі КБ «Південне» створення екологічно чистого ракетно-космічного комплексу «Зеніт», який характеризується високою надійністю, повною автоматизацією підготовки та пуску ракети-носія, високою точністю виведення космічних апаратів на орбіти.

Проєкт «Дніпро» — переоснащення міжконтинентальних балістичних ракет РС-20, спроєктованих і виготовлених в Україні за радянських часів, у ракети космічного призначення для запуску комерційних супутників.

Космічні апарати

[ред. | ред. код]

КБП розроблено понад 400 космічних апаратів 70 різних типів. Поміж них супутники дистанційного зондування Землі — «Січ-1», «Січ-2», Egyptsat-1, в кооперації з суміжниками розроблено космічні системи, зокрема наземні комплекси керування, приймання й оброблення даних.

Ракетні двигуни

[ред. | ред. код]

КБ «Південне» має багаторічний досвід успішних розробок і кілька високонадійних двигунів з високими енергомасовими характеристиками, високим рівнем надійності та широким діапазоном функціональних можливостей. КБ «Південне» для європейської ракети-носія «Вега» розробило і постачало маршовий двигун IV ступеня.

Випробування техніки

[ред. | ред. код]

КБ «Південне» здійснювало повномасштабне наземне експериментальне відпрацювання виробів ракетно-космічної техніки, їхніх систем, агрегатів і вузлів в умовах, максимально наближених до реальних умов експлуатації.

Оновлення апаратури

[ред. | ред. код]

У 2018 році у КБ відкрили обчислювальний центр з високопродуктивним суперкомп'ютером. Придбано та запущено 5-координатний намотувальний верстат з робочим діаметром до 1 м і довжиною до 6 м, високоточний 5-осьовий обробний центр, просочувальна машина для виготовлення напівфабрикатів (препрегів) з різних армуючих наповнювачів, 3D-принтер для виготовлення великогабаритних деталей з ПКМ, фарбувально-сушильна камера і прес-камера на 40 атмосфер, модернізовано випробувальне обладнання для визначення міцності, мобільні координатно-вимірювальні машини та ін. Цей комплекс мав забезпечити повний цикл виробництва РКТ з полімерних композитів від підготовки матеріалів до отриманням готових деталей і конструкцій.

Створено якісно нову виробничу ділянку виготовлення корпусних деталей з металевих матеріалів. Її основне обладнання — шестироликова машина ротаційного розкочування, напівавтоматичний стрічкопильний верстат та вакуумна піч.

Введено в експлуатацію новий багатофункціональний випробувальний центр (БФЦ) — найсучасніший випробувальний комплекс в Україні із високотехнологічним устаткуванням, де в режимі реального часу проводяться випробування і відпрацювання взаємодії різних систем авіоніки та приладів ракетно-космічної техніки.

У 2019 році у КБ введено в експлуатацію імпульсну аеродинамічну трубу, яка разом із обчислювальним центром з високопродуктивним суперкомп'ютером сформували в КБ «Південне» власний розрахунково-експериментальний комплекс повного циклу для науково-дослідних і проєктних робіт в сфері аеродинаміки, тепломасообміну та міцності.

Модернізовано корпоративну систему зв'язку. Введено в дію власну сучасну автоматичну телефонну станцію на 3500 номерів — повноцінна цифрова, аналогова та IP-телефонія, відеоконференцзв'язок.

Введено в експлуатацію цех складання й електровипробувань космічних апаратів. Загальна площа нового цеху КА — 1000 м², з яких майже 300 м² робочий зал чистого приміщення, у якому система вентиляції і кондиціонування постійно забезпечує температуру 18-25° C і клас чистоти повітря 100000 відповідно до міжнародного стандарту ISO 14644-1:2015. Такі високі вимоги необхідні для запобігання попадання пилу на оптичні та інші системи супутників.

Станом на травень 2019 року підприємство опанувало застосування сучасних технологій селективного лазерного плавлення, широко відомих як 3-D друк, при створенні перспективних рідинних ракетних двигунів (РРД).[2]

Протягом 2019 року Конструкторським бюро «Південне» спільно з підприємствами української кооперації продовжувало роботи з подовження строків експлуатації, модернізації наявних і створення нових зразків озброєння:

  • відбулися успішні вогневі випробування маршових двигунів і розпочаті дослідницькі випробувальні пуски тактичних ракет, які знаходяться на озброєнні Української армії;
  • розроблено універсальний вимірювальний модуль і модернізовано мобільний вимірювальний пункт;
  • розпочаті випробування реактивних снарядів системи залпового вогню «Тайфун-1»;
  • створювався керований снаряд «Тайфун-1М», а також модернізовані версії принципово нових реактивних систем залпового вогню «Тайфун-2» і «Тайфун-4»;
  • продовжувалося наземне експериментальне відпрацювання вузлів і систем вітчизняного оперативно-тактичного комплексу «Сапсан», його самохідної пускової установки. Відпрацьовувалася автономна система керування з використанням програмного забезпечення розробки КБ «Південне».

У 2019 році, вперше в Україні, успішно проведені вогневі випробування третього ступеня ракети космічного призначення «Циклон-4 » з двигуном РД-861К, розробленим спеціалістами КБ «Південне» і виготовленим Південним машинобудівним заводом. Отримано готовий другий ступінь для нової ракети-носія «Циклон-4М».

Продовжились роботи зі створення маршового двигуна РД815 тягою 250 тс. Завершено відпрацювання технології виготовлення великогабаритного багатошарового сильфона двигуна. Випущено і поставлено на випробування три зразки сильфонів, а також дослідна конструкція вузла хитання двигуна. На базі РД815 розроблялося сімейство двигунів тягою 500 тс і 1000 тс.

Випущено конструкторську документацію на двигунний блок РД870[3], який є базовим для двигуна першого ступеня РН «Циклон-4М» — РД-874[4] — кластерного рідинного ракетного двигуна тягою 319 тс, складеного з чотирьох двигунних блоків РД-870.

У 2019 році КБ «Південне» продовжило співробітництво з італійською компанією Avio S.p.A. з серійного виготовлення на Південмаші блоків маршового двигуна РД-843 4-го ступеня європейської ракети-носія «Вега». Тривали роботи з покращення характеристик цього двигуна. У 2020 році планувалося виготовити і поставити сім блоків маршового двигуна.

Простій

[ред. | ред. код]

З квітня по серпень 2020 року на підприємстві простій. З серпня по грудень — триденний робочий тиждень. З січня 2021 року на підприємстві простій.[5][6] З 1 червня 2021 року по січень 2022 року на підприємстві одноденний робочий тиждень.[7]

Розробки

[ред. | ред. код]

Ракети космічного призначення

[ред. | ред. код]
«Зеніт-2» на стартовій позиції

Бойові ракетні комплекси

[ред. | ред. код]
Старт МБР комплексу Р-36М.

Ракетний комплекс «Сапсан»

[ред. | ред. код]

З 2008 року КБ Південне розробляло бойовий ракетний комплекс оперативно-тактичного класу середньої дальності проєкту Сапсан, роботи згорнули в 2012 році.

Ракетний комплекс «Точка-У»

[ред. | ред. код]

З початком російської агресії проти України в 2014 році потужності підприємств спрямовані на створенні ракетних комплексів на заміну комплексів Точка-У. Окрім того велися роботи над крилатими ракетами проєкту «Коршун» та гіперзвуковій ракеті.

У 2018 році конструкторське бюро опанувало обслуговування комплексів 9К79 «Точка». У 2019 році відбулися успішні вогневі випробування маршових двигунів ракети комплексу «Точка-У».[9]

Система залпового вогню «Тайфун»

[ред. | ред. код]
Макет 122-мм реактивного снаряда «Тайфун-1» на виставці «Зброя та безпека — 2019».

В 2019 році розпочались випробування 122-мм реактивних снарядів системи залпового вогню «Тайфун-1» розробки та виробництва КБ «Південне». Наступний етап передбачав запуск снаряду «Тайфун-1» на максимальну відстань 40 км, що вдвічі перевищує дальність снаряду РСЗВ БМ-21 «Град». Також у КБ «Південне» на базі «Тайфуну-1» створювався керований снаряд «Тайфун-1М», і модернізовані версії принципово нових реактивних систем залпового вогню «Тайфун-2» і «Тайфун-4».

  • «Тайфун-2» — снаряд для реактивної системи залпового вогню калібром 220 мм з максимальною дальністю 65 км.
  • «Тайфун-4» принципово нова розробка, калібр снаряду 400 мм, максимальна дальність — до 280 км.[10]

Двигуни

[ред. | ред. код]

Серійні

[ред. | ред. код]

Перспективні

[ред. | ред. код]

Космічні апарати

[ред. | ред. код]

Спеціалізацією КБ «Південне» є супутники дистанційного зондування Землі.

В КБ розроблена плеяда мікросупутників, які запускаються під час кластерного виведення на орбіту штучних супутників. Платформа АУОС тривалий час була основою для апаратів дослідження Сонця.

Виведені на навколоземну орбіту

[ред. | ред. код]
Супутник Січ-2

Розроблені

[ред. | ред. код]
  • «МС-2-8» — мікросупутник дистанційного зондування Землі з оптико-електронними приладами.
  • «Січ-2» — мікросупутник України, виведення на орбіту планувалося 29 жовтня 2010. 17 серпня 2011 о 10-й годині 12' 20" за київським часом з пускової бази «Ясний» (Росія, Оренбурзька область) за безпосередньої участі українських спеціалістів здійснено пуск ракети-носія «Дніпро», яка вивела на навколоземну орбіту супутник «Січ-2». Запуск космічного апарата присвятили 100-річчю від дня народження Михайла Кузьмича Янгеля, першого керівника Конструкторського бюро «Південне» протягом 18 років.
  • «Січ-2-30» — супутник оптично-електронного дослідження Землі (запущений з мису Канаверал 17 січня 2022 року; попередня назва «Січ-2-1»).

Проєктуються чи розробляються

[ред. | ред. код]
  • «Січ-2М» — супутник оптично-електронного дослідження Землі (розробляється).
  • «Січ-3-0» — супутник дистанційного зондування Землі з оптико-електронним телескопом метрового розрізнення (розробляється).
  • «Січ-3-Р» — супутник радіолокаційного дистанційного зондування Землі високого розрізнення із синтезованою апертурою антени (створюється).
  • YuzhSat
  • YuzhSat-1
  • «Либідь-М» — український супутник зв'язку (розробляється).
  • «Укрселена» — український Місячний орбітальний зонд (проробка концепції)
  • «Інтербол-Прогноз» — український супутник наукового призначення для моніторингу механізмів взаємодії міжпланетний простір — магнітосфера — іоносфера.
  • «Попередження» — український супутник наукового призначення для досліджень іоносферних ефектів

Інноваційні технології

[ред. | ред. код]
Ювілейна монета з нагоди 50-річчя підприємства
Марка Укрпошти «Державне конструкторське бюро „Південне“ ім. М. К. Янгеля» із серії «Україна - космічна держава» (2004)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://gorod.dp.ua/news/130442
  2. ↑ КБ “Південне” освоїло технології 3D-друку при створенні перспективних ракетних двигунів. uprom.info. Національний промисловий портал. 26 травня 2019. Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 27 травня 2019.
  3. ↑ КБ "Південне" хоче робити ракетні двигуни для США. economics.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 9 грудня 2020.
  4. ↑ Ракета-носій «Циклон-4М»: вчора, сьогодні, завтра. Аерокосмічний портал (рос.). 3 січня 2020. Процитовано 9 грудня 2020.
  5. ↑ КБ Южное сейчас практически остановлено, - нардеп Кисилевский. uaprom.info (рос.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  6. ↑ Эксклюзив: КБ Южное собирается с июня перейти на однодневную рабочую неделю. Петр и Мазепа (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 4 липня 2021.
  7. ↑ Эксклюзив: КБ Южное собирается с июня перейти на однодневную рабочую неделю. Петр и Мазепа (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 6 лютого 2022.
  8. ↑ КБ Южное разработали ступень для успешно запущенной ракеты Антарес. yuzhnoye.com.ua. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 22 серпня 2019.
  9. ↑ Україна освоїла обслуговування комплексу «Точка-У». mil.in.ua. Український мілітарний портал. 27 грудня 2019. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  10. ↑ Розпочались випробування «Тайфун-1». mil.in.ua. Український мілітарний портал. 27 грудня 2019. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • Конструкторское бюро «Южное». Люди и ракеты: фотоальбом / авт.-сост.: Н. А. Митрахов и др. — Днепропетровск: КБ «Южное» им. М. К. Янгеля; пгт Макаров (Киев. обл.): Тип. «София», 2014. — 415 с.: цв. фот., фот. — 60-летию Гос. предприятия «Конструкторское бюро „Южное“ им. М. К. Янгеля» посвящ. — 500 экз. — ISBN 978-966-2374-47-6. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Конструкторське_бюро_«Південне»&oldid=47828438