Святий Константин Меркушинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Святий Константин Меркушинський, священомученик (1896, Єкатеринбург - † 1918 с. Меркушино, Росія) — православний святий, російський новомученик.

Народився 1896 році в сім'ї диякона Успенської церкви м. Єкатеринбурга Стефана Богоявленського, який при хрещенні був названий Константином.

Закінчивши семінарію в квітні 1917 р., отець Константин негайно відправився до місця свого служіння. В травні цього року в метричній книзі Михайло-Архангельської церкви с. Меркушино вже з'являються записи, зроблені рукою молодого батюшки (наприклад, про звершення хрещення дітей).

Розстріл та мученицька кончина[ред. | ред. код]

В липні 1918 року «було організовано повстання проти радянської влади. Повстанням було охоплено сім волостей: Меркушинська, Красногорська, Дерябинська, Отрадновська і три волості Махневські. А третоего липня організували похід на Верхотур'я, в якому брало участь все — населення, хто зі сокирою хто просто без всього».

Після придушення бунта по всьому Верхотурському уїзді пройшла хвиля розправ. В тому числі в с. Меркушино було здійснено «показовий» (за словам місцевих жителів) розстріл священика і старости храму. Коли їх вели з церкви на місце страти, за сільське кладовище, о. Константин йшов і всю дорогу сам себе відспівував. Їх заставили рити собі могилу, а потім на виду примусово зібраних селян розстріляли.

Несподіване виявлення нетлінного тіла святого у 2002 році[ред. | ред. код]

31 травня 2002 року у звичайний робочий день, в селі Меркушино відновлювали зруйнований в 1931 році Михайло-Архангельський храм. І раптом – несподівана знахідка: на майданчику, який розчищали від будівельного сміття, була зачеплена могила, кришка гробу зрушилася, і на очі спостерігачів були явлені нетлінні залишки в священицькому одязі, поруч з ними лежало невелике Євангеліє в металічному окладі. На землі, де 200 з чимось років тому православні люди отримали мощі святого праведного Симеона Верхотурського, другий раз через три століття були віднайдені нетлінні залишки.

Джерело[ред. | ред. код]