Контагіозний молюск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Контагіозний молюск
Molluscaklein.jpg
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 B08.1
DiseasesDB 8337
MedlinePlus 000826
MeSH D008976 і D008976
CMNS: Molluscum contagiosum на Вікісховищі

Контагіозний молюск (новолат. molluscum contagiosum) — вірусна інфекція, що викликається одним з вірусів групи віспи, яка вражає шкіру і іноді слизові оболонки.

Найчастіше інфекція виникає у дітей у віці від одного до десяти років. Інфекція передається при безпосередньому контакті з хворим або через забруднені предмети вжитку. У типовому випадку у дорослих призводить до утворення на зовнішніх статевих органах, стегнах, сідницях або нижній частині живота вузликів, піднятих над поверхнею шкіри. Вони мають форму півкулі. За кольором збігаються з нормальною забарвленням шкіри або злегка рожевого її. В середині півсфери є вдавлення, що чимось нагадує людський пупок. Величина цих безболісних явищ, що з'являються зазвичай через 3-6 тижнів після зараження, варіює від 1 мм до 1 см в діаметрі; вони мають рожево-оранжеве забарвлення з перламутровою верхівкою. При натисканні на вузлик з нього, як з вугра, виділяється воскоподібна пробка. Найчастіше контагіозний молюск не завдає серйозних неприємностей і зникає сам по собі приблизно протягом 6 міс; тому лікування потрібно не у всіх випадках.

Збудник[ред. | ред. код]

Вірус вражає тільки людину, не переноситься тваринами і близький до вірусів віспи. Існує 4 типи вірусу контагіозного молюска (MCV-1, MCV-2, MCV-3, MCV-4). З них найбільш поширений MCV-1, а MCV-2 зазвичай проявляється у дорослих і часто передається статевим шляхом. Також може передаватися через воду (наприклад, басейн). Всередині утворення знаходиться рідина, через яку він переноситься і розмножується.

Контагіозним молюском заражає вірус (вірус контагіозного молюска), який входить в групу поксвірусів. Цей вірус переходить від людини до людини в результаті прямого контакту і найбільш поширений у дітей. Крім того, їм можна заразитися при статевій близькості, найбільш сприйнятливими до вірусу є люди з порушеннями функціонування імунної системи. Контагіозний молюск може поширюватися у процесі чесання або тертя ураженої шкіри.

Шкірні утворення контагіозного молюска іноді плутають з утвореннями, зумовленими вірусом акрохордона.

Симптоми[ред. | ред. код]

Найчастіше папули, які є безпосередніми ознаками цього захворювання, локалізуються у дітей на обличчі, тулубі і кінцівках, у дорослих — в області геніталій, на животі і внутрішній частині стегон. Найчастіше папули:

  • не викликають больових відчуттів, але іноді супроводжуються свербежем
  • невеликого розміру (від 2 до 5 мм в діаметрі)
  • у центрі мають ямочку
  • спочатку щільні, куполоподібної форми, тілесного кольору, з часом стають м'якше
  • мають серцевину з білого, воскоподібного матеріалу

Контагіозний молюск у людей з нормальною імунною системою зазвичай зникає спонтанно після закінчення декількох місяців або років. У хворих на Снід або інші хвороби, що вражають імунну систему, ушкодження, пов'язані з дією контагіозного молюска, можуть бути більш великими.

Клініка[ред. | ред. код]

Інкубаційний період триває від 2 тижнів до декількох місяців. Спочатку на шкірі виникають дрібні, пласкі вузлики (1.5—2 мм) білувато-жовтого кольору з перламутровим відтінком, які швидко стають великими (до 5-7 мм) і приймають форму півкулі з центральним пупкообразним втисненням. При натисканні на вузлик виходить воскоподібна біла маса, при мікроскопічних дослідженнях якої виявляються дегенеративні овальні епітеліальні клітини з великими протоплазматичними включеннями (молюскові тільця Липшютца). Елементи розташовані ізольовано, але можуть зливатися, утворюючи великі бляшки розмірами до 1-2 см (гігантська форма), або розташовуватись на тонкій ніжці (педикулярная форма).

Кількість вузликів частіше варіюється від 1-2 до 10. Описані випадки генералізованого контагіозного молюска, коли кількість елементів досягає декількох десятків. При цьому елементи бувають дрібних розмірів (міліарна форма).

Лікування[ред. | ред. код]

Застосовується різноманітні методи припікання — хімічні (йод, перекис водню, чистотіл, кислоти), термічні (лазер, діатермокоагуляція, кріотерапія) та інші. Як і всі вірусні інфекції, несприйнятливий до антисептиків на основі спирту, в тому числі «зеленки». Утворення контагіозного молюска не можна сушити і пошкоджувати. При зачіпанні необхідно піддати всі поверхні дезінфекції або добре промити з милом.

Лікування краще здійснювати у фахівця. При лікуванні йодом уражене місце припалюється розчином 1-2 рази в день протягом декількох днів. Також застосовується «Лідокаїн» у формі спрею для знеболювання, чистотіл для припікання. «Фукорцин» та інші засоби застосовуються для зупинки подальшого розповсюдження інфекції. Застосування «Молюстина» призводить до руйнування клітин, уражених вірусом і цим викликає захисну реакцію шкіри. Додатково використовуються всілякі противірусні мазі і таблетки. Лікування тривале, щоденна профілактика.

На відміну від герпесу, який роками може зберігатися в організмі і давати рецидиви, контагіозний молюск вражає тільки шкіру і повністю зникає після відмирання останнього утворення. Однак імунітет до цього вірусу тимчасовий, і людина може заразитися повторно. Також при уявному зникненню всіх утворень є ймовірність, що збереглися ще кілька маленьких і тому непомічених[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]