Контактор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Малогабаритний промисловий контактор для встановлення на DIN рейку
Потужні електропневматичні контактори постійного струму з щілинними дугогасними камерами (1) і без. Електровоз ВЛ11
Умовне графічне позначення контактора на принципових електричних схемах
Модульний двополюсний контактор

Конта́ктор (рос. контактор, англ. contactor, нім. Schütz n, Schaltschütz n, Kontaktgeber m) — двопозиційний контактний електричний апарат з самоповерненням, призначений для частих комутацій струмів, що не перевищують передбачених струмів перевантаження, та який дистанційно керується за допомогою електрики.[1]

Призначення[ред.ред. код]

Контактори відносяться до комутаційних апаратів і використовуються для замикання або розмикання електричних кіл, якими проходить великий струм, за допомогою електросхем з набагато-нижчим рівнем потужності ніж силові кола. Основним призначенням контакторів є керування (вмикання та вимикання) обладнанням — електродвигунами, освітлювальними системами, електричними конденсаторами, обігрівачами промисловими електричними печами тощо. На відміну від автоматичних та поворотних вимикачів контактори повинні здійснювати комутації з досить великою частотою (до 1200 циклів на годину). Відтак ці апарати повинні мати високу механічну й електричну витривалість. Найчастіше контактори використовуються у магнітних пускачах.

Головними складниками контакторів є: корпус, котушка, магнітопровід, пружина, силові та додаткові контакти, затискачі.

Види контакторів[ред.ред. код]

За умовами використання, контактори поділяють на промислові та модульні, котрі використовуються у побутових щитках з 35 міліметровими рейками. Модульні контактори відрізняться невеликими розмірами і дуже тихою роботою - до 20 децибел. Відомі фірми випускають також модульні контактори і з ручним керуванням, яке здійснюється за допомогою ручного селектора на три позиції.

Промислові контактори розрізняють у залежності від середовища, у якому знаходяться головні контакти — повітряні, газові, вакуумні тощо. За родом струму головного кола їх поділяють на контактори постійного та змінного струму.

Котушка з осердям модульного контактора

В залежності від числа силових контактів розрізняють контактори однополюсні, двополюсні, триполюсні та чотириполюсні. Однополюсний контактор має рухомий і нерухомий, а двополюсний — два рухомі і два нерухомі контакти тощо. Промислові контактори обов'язково мають додаткові несилові контакти для використання їх у схемах керування та сигналізації. Привід контактора може бути пневматичним або електромагнітним, в залежності від цього розрізняються контактори електропневматичні та електромагнітні.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ДСТУ 2848-94 Апарати електричні комутаційні. Основні поняття. Терміни та визначення.

Джерела[ред.ред. код]