Контамінація (лінгвістика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Контаміна́ція (лат. contaminatio — «змішання») у лінгвістиці — виникнення нового слова, його форми або виразу внаслідок зближення, поєднання частин двох подібних слів, форм, виразів. Іноді конотація має місце при помилковому зближенні неспоріднених слів — внаслідок народної етимології.

Процес контамінації можна спостерігати на всіх рівнях мови, проте найбільш активно він проявляється у сфері фразеології і в синтаксисі.

*відігравати значення ← відігравати роль + мати значення.

Приклади:

  • хилитати ← хилити + хитати
  • цурпалок ← цурка + палка
  • вебінарвеб + семінар
  • вильце, вільце ← вити + гільце[1]
  • пірникозапірнати + коза[2]
  • перевесник ← ровесник + весна (чи весник, утвореного від верства в значенні «покоління»)[2]
  • одинарний ← один + ординарний

Контамінація значно менш поширена, ніж індукція.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  2. а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.