Континуум фітоценотичний

Континуум фітоценотичний (англ. phytocoenotic continuum, від лат. continuum — безперервне) — властивість рослинних угруповань переходити поступово одне в одного. К. ф. пов'язаний із специфічністю біології і екології видів і неспецифічністю їх впливу один на одного. Явище К. ф. визначає набір принципів і методів вивчення рослинності сучасними геоботаніками.

Розрізняється ряд форм К. ф. (просторовий, часовий, синтаксономічний). К. ф. просторовий у вузькому сенсі — безперервність змін рослинності по просторових градієнтах ландшафту; у ширшому сенсі — може бути підрозділений на вертикальний (тобто безперервність зміни структури рослинності від її верхньої межі до рівня проникнення коренів; див. Структура фітоценозу вертикальна) і горизонтальний з підваріантами внутрішньофітоценотичного (породженого характером взаємовідносин видів; див. Структура фітоценозу горизонтальна) міжфітоценотичного (пов'язаного зі змінами умов екотопу).

К. ф. часовий — безперервність зміни рослинності уздовж градієнтів сукцесії. К. ф. синтаксономічний — прояв континууму просторового і часового при класифікації фітоценозів, найбільш облітатна форма К. ф. У просторі в силу умов рельєфу і ряду інших причин іноді на окремих ділянках ландшафту можуть переважати явища дискретності рослинного покриву.

При класифікаційній процедурі, коли в обробку включаються описи інших аналогічних ландшафтів, угруповання, що на перший погляд є дискретними, виявляються пов'язаними перехідними фітоценозами, зустрінутими в сусідніх ландшафтах. Таким чином, К. ф. у поєднанні з явищами дискретності дає об'єктивну основу вести не лише ординацію рослинності, але і класифікацію. Співвідношення дискретності і безперервності неоднаково в різних типах рослинності і залежить від багатьох чинників: в першу чергу, від видової різноманітності, вираженості доминантів і їх модифікуючих можливостей.

Дискретність досягає максимуму при малому числі сильних домінантів-едифікаторів (наприклад, бореальні ліси) і падає як при переході до трав'янистих біоценозів, де едифікатори слабкі, так і до тропічних лісів, де при досить потужному середовищеутворюючому впливі домінанти численні і їх екологічні ніші так зближені, що безперервність може породжуватися навіть за рахунок випадкової комбінаторики. З цієї причини при використанні навіть одного і того ж класифікаційного апарату природність класифікації багато в чому залежить від співвідношення дискретності і безперервності.

Найбільш природні класифікації розроблені для бореальних лісів, найменш — для тропічних лісів і лучної рослинності. К. ф. — один з варіантів безперервності хорологічних явищ у біосфері. Є підстава говорити також про континуум біоценотичний або консорційний (див. консорції).

Нині методологічною основою вивчення рослинних угруповань є концепція континууму (див. також парадигми у фітоценології).

Див. також

• Структура фітоценозу вертикальна
• Структура фітоценозу горизонтальна
• Консорція
• Класифікація рослинності
• Класифікація фітоценозів
• Природність класифікації
• Динаміка фітоценозу
• Ієрархія синтаксономічна

Література

• Александрова В. Д. Классификация растительности. — Л.: Наука, 1969. — 275 с.
• Василевич В. И. Количественные методы изучения растительности // Итоги науки и техники. Ботаника. — М.: ВИНИТИ, 1972. — Т. 1. — С. 7-83.
• Миркин Б. Г., Розенберг Г. С. Фитоценология. Принципы и методы. — М.: Наука, 1978. — 212 с.
• Раменский Л. Г. Избранные работы: Проблемы и методы изучения растительного пкрова. Л.: Наука, 1971. — 334 с.
• Уиттекер Р. Сообщества и экосистемы. — М.: Прогресс, 1980. — 328 с.
• Handbook of vegetation science. Ordination and classification of vegetation. / Ed. by R.H. Whittaker. — Hague: Dr. W. Junk B.V., 1973. — Pt. 5. — P. 717–726.