Контральто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Основні вокальні діапазони
Жіночі
Контральто
Чоловічі

Контральто (італ. contralto) — найнижчий жіночий співочий голос з широким діапазоном грудного регістра. Робочий діапазон: фа малої октави — фа, соль другої октави. Найбільш характерний та виразний регістр — грудний та частково середній — від g до a1. Верхній регістр — до f2. Яскраво виражене грудне резонування поширюється на весь середній регістр. Характерною ознакою контральто є повнокровні, густі ноти в малій октаві[1]. Як пише Лаурі-Вольпі, контральто наближається до чоловічих голосів. Цей факт ілюструє здатність контральто легко озвучувати всю малу октаву і навіть кілька нот великої октави. «Коронні» ноти контральто — низькі, великий регістр «короткий» і не представляє інтересу, але можна зустріти винятки. Наприклад, голоси Єви Подлесь, Єлизавети Антонової, Кетлін Ферріер і деяких інших котральто мають повнозвучні великі регістри. В опері композитори часто писали для контральто партії хлопчиків-підлітків і юнаків[2][3][4][5].

Примітки[ред.ред. код]


музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.