Контрацепція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Див. також: Безпечний секс, Планування сім'ї, Демографічна політика та Репродуктивні права
Контрацепція
Plaquettes de pilule.jpg
Різні види оральних контрацептивів для жінок
Типи Хірургічна, гормональна, комплексна, механічна, хімічна, календарна
Класифікація та зовнішні ресурси
MeSH D003267
CMNS: Contraception у Вікісховищі
Частка жінок (15-49 років, у шлюбі чи союзі), що використовують принаймні 1 метод сучасної контрацепції (стерилізація жін. і чол., КОК, ВМС, презервативи, інєкції, імпланти, вагінальні барєрні методи та термінова контрацепція).
Рівень поширеності контрацепції – це відсоток жінок (15-49, в шлюбі чи союзі), які використовують або чиї партнери використовують будь-яку форму контрацепції
Пропорція жінок (15-49 років, у шлюбі чи союзі), які самостійно роблять інформовані вибори про секс, контрацепцію і репродуктивну медицину (можуть відмовитися від коїтусу зі своїм чоловіком, коли не хочуть сексу, вирішувати щодо контрацепції і власного сексуального здоров'я).
Чоловічий презерватив є найдешевшим з надійних контрацептивів, а також захищає від ІПСШ

Контрацепція (від лат. contra, проти і лат. [con]ceptio, зачаття), також відома як протизаплідні методи та, в англомовному світі, контроль народжуваності (англ. Birth control) — засоби та методи запобігання вагітності[1][2][3]. Разом з безпечним сексом, що запобігає ХПСШ, контрацепція складає фундамент планування сім'ї, репродуктивного та сексуального здоров'я.[4][5] Контрацепція використовується з давніх часів, але ефективні і безпечні контрацептиви стали доступними лише в XX столітті, зігравши інструментальну роль у плануванні родини[6][7] та демографічних політиках. Деякі країни обмежують доступ до контрацепції чи використовують її примусово на релігійних чи політичних підставах (як-от стерилізація корінних американок).[6]

Ефективність контрацептивів вимірюється індексом Перля і складає від 0.10%[6][8] для вазектомії (найвища) до 27%[6][8] для перерваного статевого акту (найнижча). Надійними контрацептивами є стерилізація, внутрішньоматкові спіралі. Найпоширенішим контрацептивом є чоловічий презерватив, який захищає і від ЗПСШ. Існує чимало поширених хибних уявлень щодо сексу й вагітності.[9] Спринцювання після коїтусу не є контрацептивом[10], зате викликає проблеми зі здоров'ям, тому не рекомендується.[11] Завагітніти можна після першого коїтусу[12] й у будь-якій позі.[13] Можливо, хоча й малоймовірно, завагітніти під час менструації.[14]

Контрацепція у країнах, що розвиваються, знизила материнську смертність на 40% (близько 270 тисяч смертей було уникнуто в лише 2008 році) і могла б знизити її на 70%, якби попит на контрацептиви було повністю задоволено.[15][16] Подовжуючи час між вагітностями, контрацепція полегшує наслідки пологів і виживання дітей[15]. У країнах, що розвиваються, розширення доступу до контрацепції поліпшує заробітки жінок, їхні активи, індекс маси тіла, результати навчання їхніх дітей і здоров'я.[17] Контрацепція сприяє економічному зростанню через меншу кількість дітей на утриманні, зростання частки жінок у робочій силі і меншому спожитку дефіцитних ресурсів.[17][18]

Приблизно 222 млн жінок в країнах, що розвиваються, не мають доступу до потрібних їм сучасних контрацептивів.[19][20] Вичерпна сексуальна освіта, доступ до безпечної контрацепції та свобода від насильницького її застосування належать до репродуктивних прав людини, захищених міжнародними документами.

Історія[ред. | ред. код]

старовинна монета із зображенням сильфія
Стебло сильфію, срібна старовинна монета з Кирена

Одні з перших задокументованих згадок про контрацепцію містять Єгипетські Еберські папіруси (1550 р. до н. е.) та Кахунські папіруси (1850 р. до н. е.). Метод полягав у застосуванні меду, листя акації та льону, які поміщали до вагіни, щоб перешкодити потраплянню сперми.[21][22] Старовинні єгипетські креслення також доводять застосування презервативів.[23] Книга буття посилається на утримання (перерваний статевий акт) як метод контрацепції (коли Онан «проливає сім'я» на підлогу, щоб не зачати з дружиною померлого брата Тамар.[21] Вважається, що в Стародавній Греції сильфій застосовувався для контрацепції, та через його ефективність збирався аж до зникнення.[24]

В середньовічній Європі будь-які спроби уникнути вагітності вважала аморальними католицька церква.[21] Вважається, що попри це, в той час жінки все ж застосовували перерваний коїтус та введення кореня лілії та рути до вагіни.[25] Казанова в часи Італійського Відродження описував застосування оболонки зі шкіри ягнят для запобігання вагітності. Разом із тим, презервативи не мали загального поширення до ХХ століття.[21]

На початку вісімдесятих років ХХ століття, тодішні держслужбовці почали обережно рекомендувати своїм громадянкам використовувати оральні контрацептиви. Це було по всіх населених пунктах СРСР.[26]

У 1909 році Річард Ріхтер розробив перший внутрішньовагінальний засіб з волокон шовкопряда, який пізніше доопрацював та продавав у Німеччині Ернст Грефенберг в кінці 1920-х років.[27] У 1916 році американська феміністка і просвітителька Маргарет Сенгер відкрила першу контрацептивну клініку у США (за що була заарештована).[21] У 1921 р. першу у Великій Британії клініку відкрила Мері Стоупс.[21] Грегорі Пінкус та Джон Рок з допомогою Федерації контролю народжуваності Америки в 1950 році розробили перші контрацептивні пігулки, котрі стали доступними для широкого загалу в 60-х.[28] Медикаментозний аборт став альтернативою хірургічному аборту після появи аналогу простагландину в 1970-х та появи міфепристону у 1980-х.[29]

З поширенням доступних контрацептивів жінки вперше в історії отримали можливість контролювати кількість та час народження своїх дітей, що стало одним зі значних поштовхів для гендерної перебудови ринків праці, розширення соціальної участі, активності та прав жінок. Доступність безпечної та ефективної контрацепції в усьому світі продовжує виборювати серед інших репродуктивних та сексуальних прав людини для жінок феміністичний рух другої хвилі.

Разом з тим, сучасна контрацепція примусово застосовувалася владою в якості геноцидної зброї та репресивного регулювання народжуваності. Такі злочини, як стерилізація корінних американок чи репродуктивний тиск Ніколае Чаушеску, увійшли в розбудову галузі репродуктивних прав людини, визнаючись, як, наприклад, примусова стерилізація, формами насильства проти жінок.

Правове регулювання[ред. | ред. код]

Сучасні угоди про права людини вимагають від більшості урядів забезпечити інформацію та послуги з планування сім'ї і контрацепції. Вимагається створення національних планів із надання послуг з планування сім'ї, скасування законів, які обмежують доступ до засобів планування сім'ї, забезпечення різноманіття безпечних й ефективних методів регулювання народжуваності, включно з екстреними засобами захисту від небажаної вагітності, надання послуг закладами охорони здоров'я з відповідною підготовкою персоналу за прийнятними цінами і створення процесу для перегляду реалізованих програм. Якщо уряди держав не виконують ці обов'язки, це може призвести до порушення ними міжнародних договірних зобов'язань.[30]

ООН запровадила рух «Кожна жінка, кожна дитина» з метою оцінки потреб жінок у засобах контрацепції та збільшення кількості кількість жінок, які використовують сучасні контрацептиви, до 120 мільйонів у 69 найбідніших країнах світу до 2020 року. Окрім того, кампанія покликана викорінити дискримінацію дівчат і молодих жінок, яким потрібні контрацептиви.[31]

Всесвітній день контрацепції[ред. | ред. код]

26 вересня — Всесвітній день контрацепції, присвячений збільшенню обізнаності і покращенню знань про сексуальне й репродуктивне здоров'я, девізом якого є «світ, в якому кожна вагітність бажана».[32] День підтримує група урядів, міжнародних громадських організацій, включно з Азійсько-тихоокеанською радою з контрацепції, Латиноамериканським центром жіночого здоровʼя, Європейським товариством із контрацепції і репродуктивного здоров'я, Німецьким фондом народонаселення, Міжнародною федерацією педіатричної і підліткової гінекології, Міжнародною федерацією з планованого батьківства, Марі Стопс Інтернешнл, Поп'юлейшн Сервісіз Інтернешнл, Радою з проблем народонаселення, USAID і Вімен Делівер.[32]

Поширеність[ред. | ред. код]

Станом на 2009 рік у світі близько 60% одружених пар, здатних мати дітей, застосовували контрацепцію (метод залежав від країни).[33] В розвиненому світі найпоширеніші були презервативи та оральні контрацептиви, в Африці — оральні контрацептиви, в Латинській Америці та Азії — стерилізація.[33] В країнах, що розвиваються, біля 35% — жіноча стерилізація, 30% — внутрішньоматкова спіраль, 12% — оральні контрацептиви, 11% — презервативи та 4% — чоловіча стерилізація.[33]

У 2007 році кількість жінок, що вживали ВМС, становила понад 180 мільйонів (зі значною перевагою у країнах, що розвиваються).[34] Уникнення сексу у фертильний період застосовували біля 3,6% жінок дітородного віку (у Південній Америці близько 20%).[35] Станом на 2005 рік 12% пар застосовували чоловічу контрацепцію (презервативи або вазектомію), в розвиненому світі цей показник був вищим.[36] Застосування чоловічих контрацептивів зменшилося з 1985 по 2009 рік.[33] Застосування контрацептивів жінками у країнах субекваторіальної Африки зросло від 5% у 1991 до біля 30% у 2006 році.[37]

Станом на 2012 рік 57% жінок дітородного віку бажали уникнути вагітності (867 з 1520 мільйонів).[38]

У будь-якому випадку, близько 222 мільйонів жінок не мали доступу до контрацепції, 53 мільйони з яких знаходилися у країнах субекваторіальної Африки та 97 мільйонів — в Азії.[38] Це призвело до 54 мільйонів небажаних вагітностей та близько 80 000 материнських смертей на рік.[33] Жінки можуть не мати доступу до контрацепції через релігійні чи політичні обмеження.[6] Іншою значною причиною є бідність.[39] Через заборону абортів у субекваторіальній Африці багато жінок звертаються з небажаними вагітностями до неофіційних лікарів, в результаті цього щорічний показник небезпечних абортів склав 2-4%.[39]

Ефективність[ред. | ред. код]

Частина серії
Жіноче здоров'я
Портал Venus symbol (heavy pink).svg Проєкт Venus symbol (heavy pink).svg Стиль
Докладніше: Індекс Перля

Ефективність методу контрацепції оцінюють за індексом Перля (скільки жінок зі 100 завагітніли, використовуючи даний метод впродовж 1 року при регулярному сексуальному житті[40]). Попри великий розкид значень індексу Перля в різних джерелах (що залежить від факторів, врахованих при дослідженні), цей показник — надійний орієнтир при виборі контрацептивного методу.

Іноді також оцінюють неефективність протягом життя високоефективних методів, як-от перев'язки труб.[41]

Надійність більшості контрацептивів значно залежить від правильного використання, тому розводять ідеальне та типове. Більшість народних методів складні у виконанні (календарні вимагають точних замірів та чіткого розпорядку дня; перерваний статевий акт — гігієни та самоконтролю).

Найефективнішим методом контрацепції є хірургічна стерилізація (може бути оборотною): вазектомія у чоловіків і перев'язка маткових труб, встановлення внутрішньоматкової спіралі чи імплантованих контрацептивів[en] у жінок. Це так звані контрацептиви оборотної пролонгованої дії. Без необхідності постійних візитів до лікаря[42] вони дають менш ніж 1% збоїв.[42]

Менш ефективні гормональні контрацептиви (протизаплідні таблетки, пластирі, вагінальне кільце, ін'єкції): при ідеальному застосуванні обіцяють збої до 1%[42], але в реальності вагітності значно частіші.[42]

Бар'єрні контрацептиви, такі як презервативи, діафрагма і контрацептивна губка, а також метод визначення періоду фертильності, збоять частіше, навіть при ідеальному застосуванні[42].

Найменш ефективними є сперміциди і, попри його популярність, перерваний статевий акт (неефективний в третині випадків).

У той час як всі форми контрацепції можуть бути використані молоддю,[43] оборотні контрацептиви тривалої дії, що не потребують поточного догляду і витрат (такі як імпланти[en], ВМС або вагінальні кільця), краще скорочують рівень підліткових вагітностей.[44]

Дехто вважає утримання від сексу контрацептивним методом, але навчання лише утриманню без інформування, як їй запобігати, навпаки, збільшує кількість вагітностей.[45][46]

Подвійний захист[ред. | ред. код]

Докладніше: Безпечний секс

Подвійний захист — застосування методів захисту від ІПСШ та вагітності водночас.[47] Це презервативи самі по собі чи в комбінації з іншими контрацептивами.[48][49] Якщо ризик вагітності викликає значне занепокоєння, застосування двох методів є обґрунтованим.[48] також використання двох методів контрацепції рекомендують жінкам, що приймають засіб від акне, ізотретиноін, через високий ризик вроджених вад розвитку при його прийомі під час вагітності.[50]

Безпечність[ред. | ред. код]

Хоча всі контрацептиви мають побічні ефекти, їх ризики значно менші за ризики вагітності для тіла жінки.[42]

Контрацептивні методи оборотні і втрачають дію у більшості випадків одразу після припинення.[51] Після припинення застосування багатьох контрацептивів (включаючи ОК, ВМС, імпланти[en] та ін'єкції), фертильність за рік відновлюється до рівня людей, які не використували контрацепцію.[52]

Застосування багатьох методів контрацепції здоровими жінками, включаючи таблетки, ін'єкції, імпланти та презервативи, не вимагає медичного огляду.[53] Зокрема, вагінальне дослідження, огляд молочної залози або аналіз крові перед початком прийому протизаплідних таблеток не показали впливу на результат, а отже не вважаються необхідними.[54][55] ВООЗ у 2009 році опублікувала детальний перелік медичних критеріїв для кожного методу контрацепції.[56] Для людей, що мають проблеми зі здоров'ям, при використанні контрацептивів необхідно подальше вивчення.[56]

Після пологів, якщо вигодовування не виключно грудне, жінка може завагітніти знову вже за 4-6 тижнів. Деякі контрацептиви прийнятні відразу ж після пологів, інші не раніше 6 місяців. У тих, хто годує груддю, засоби із прогестином є кращими за КОК. Жінкам у менопаузі контрацепція рекомендується протягом 1 року після останньої менструації.[43]

Види контрацептивів[ред. | ред. код]

Для порівняння, при незахищеному статевому акті (без жодної контрацепції) індекс Перля, тобто вірогідність вагітності в перший рік використання при регулярному сексуальному житті становить 80-85%, залежачи від плідності пари і фази менструального циклу. Отже, чим нижчий індекс Перля, тим ефективніший контрацептив.

Група методів Відп. Механізм(и) дії Метод контрацепції Ефективність

(індекс Перля)

Типово Ідеал.
Хірургічна стерилізація (унеможливлювання

запліднення оперативними методами)

♂ Перекриття сім'явивідних проток Чоловіча стерилізація: вазектомія 0,15 %[6][8] 0,10 %[6][8]
♀ Перекриття фаллопієвих труб Жіноча стерилізація 0.5 %[6][8] 0.5 %[6][8]
Комплексні методи ♀ Гормональний вплив на слиз і ендометрій Внутрішньоматкові спіралі (гормональні) 0,2 %[6][8] 0,2 %[6][8]
♀ Хімічний вплив Внутрішньоматкові спіралі (мідні) 0,8 %[6][8] 0,6 %[6][8]
♀ Блокування просування яйцеклітини Внутрішньоматкові спіралі (нейтральні)
Бар'єрні методи

(фізична перепона між спермою та яйцеклітиною)

♂ Перешкоджання потраплянню сперми у вагіну Презерватив чоловічий (на пеніс) 18 %[6][8] 2 %[6][8]

Ефект. 75-95 %[джерело?]

♀ Презерватив жіночий (вагінальний) 21 %[6][8] 5 %[6][8]

Ефект. 75-95 %[джерело?]

♀ Перекриття входу в шийку матки Діафрагми, ковпачки, губки (зазвичай зі сперміцидами)
♀ Вагінальне кільце 9 %[6][8] 0,3 %[6][8]
♀ Мембрана і сперміциди 12 %[6][8] 6 %[6][8]
♂ Хімічна інактивація сперматозоїдів у вагіні Сперміциди
Гормональні ♀ Контрацептивні імпланти[en] (прогестерон) 0,05 %[6][8]

Ефект. 99%[джерело?]

♀ Імітує стан вагітності, і овуляторний цикл пригнічується Комбіновані оральні контрацептиви (КОК) 8 %[6][8] 0,3 %[6][8]

Ефект. 92-99 %[джерело?]

♀ Пригнічує овуляцію Екстрена контрацепція (КОК)
♀ Прогестинова й антипрогестинова ЕК Ефект. 99 %[джерело?] Ефект. 99,8 %[джерело?]
♀ Чисто прогестинові таблетки (міні-пілі) 13 %[6][8]

Ефект. 90 %[джерело?]

1,1 %[6][8]

Ефект. 97%[джерело?]

♀ Ін'єкційні гестагени пролонгованої дії (депо-провера) Ефект. 99 %[джерело?] Ефект. 99,7 %[джерело?]
♀ Трансдермальний пластир 8 %[6][8] 0,3 %[6][8]
♂ Досліджується Чоловіча гормональна контрацепція
Інші методи ♂ Досліджується Імуноконтрацепція (контрацептивна вакцина)
Природні (народні): використовувались до розробки надійної контрацепції ♀ Гормональна неможливість запліднення Метод лактаційної аменореї <7.5 %[57] <2 %[58]

Ефект. 97-98 %[джерело?]

♀ Періодичне утримання від коїтусу а) календарний метод;
б) Крейгтонський метод (оцінка цервікального слизу);
в) моніторинг базальної температури;
г) симптомо-термальний метод. 		12-25 %[6][8] <9 %[6][8]

Ефект. 70-97 %[59]

♂ Перешкоджання потраплянню сперми у вагіну Переривання статевого акту 27 %[6][8] 4 %[6][8]

Ефект. 97-98 %[джерело?]

Стерилізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Статева стерилізація
Вазектомія (сім'явивідні протоки перев'язуються або видаляється фрагмент)

Хірургічна стерилізація доступна у формі перев'язки фалопієвих труб для жінок і вазектомії (перев'язки сім'явивідних протоків) для чоловіків.[6] Метод є частково зворотним[60] (відновлення труб, зворотна вазектомія). Не захищає від ІПСШ.[6] В одному з досліджень 9% людей, у яких були діти, заявили, що вони б краще не мали дітей, якби могли зробити це знову.[61]

  • Стерилізація чоловіка. Вазектомія. Короткострокові ускладнення у 20 разів менш імовірні внаслідок вазектомії, ніж внаслідок перев'язки маткових труб.[6][62] Після вазектомії може бути набряк і біль у мошонці, які зазвичай минають протягом тижня-двох.[63] Про стерилізацію шкодували <5% чоловіків (більше молоді чоловіки, батьки малих дітей, бездітні і ті, що перебували у нестабільному шлюбі).[64] Зворотну вазектомію бажають зробити від 2 до 6% чоловіків.[65] Шанс запліднити після зворотної вазектомії складає від 38 до 84% (показник зменшується з часом після вазектомії).[65] Відбір сперми, з подальшим екстракорпоральним заплідненням, також є варіантом батьківства.[66]
  • Стерилізація жінки. Перев'язка маткових труб не має істотних довгострокових побічні ефектів, і, крім того, зменшує ризик раку яєчників.[6] Після перев'язки труб ускладнення трапляються в 1-2 % процедур, при цьому серйозні ускладнення, як правило, трапляються у зв'язку з анестезією.[67] Про рішення стерилізації шкодували всього близько 5% жінок після 30 років і близько 20% до 30[6] (бажання часто пов'язане зі зміною чоловіка).[60] Успішні вагітності після відновлення труб складають від 31 до 88%; при цьому можливі ускладнення, у тому числі зростає ризик позаматкової вагітності.[60]

Внутрішньоматкові спіралі[ред. | ред. код]

Докладніше: Внутрішньоматкова спіраль
Гормональна внутрішньоматкова спіраль на муляжі матки
Спіраль Mirena IUD

Сучасні внутрішньоматкові спіралі містять мідь або левонгестрел та вводяться в матку.[68] Діють шляхами запобігання овуляції або запліднення, іноді імплантації ембріона[69]: спіраль блокує рух яйцекліини; активні іони міді (срібла) знижують активність сперматозоїдів; синтетичні гормони загущують слиз і змінюють адгезивні властивості слизової оболонки матки (сперматозоїди не можуть проникнути, а яйцеклітина прикріпитися).

Одна з форм оборотних контрацептивів тривалої дії. Рівень неефективності протягом першого року для міді близько 0,8%, а для засобів із левонгестрелом —0,2%.[6] Серед різних контрацептивів вони, разом із контрацептивними імплантами[en], мають найкращі відгуки.[70]

Існують свідчення ефективності та безпечності для підлітків[70] та жінок, що не народжували.[71] Внутрішньоматкова спіраль не впливає на годування груддю і може вводитися одразу після пологів[72] чи аборту.[73] Після видалення, навіть після тривалого застосування, фертильність одразу повертається до норми.[74] Мідні спіралі можуть підвищувати менструальну кровотечу та больові спазми,[75] а гормональні зменшують менструальну кровотечу чи припиняють менструацію.[72] Інші потенційні ускладнення включають виштовхування (2—5%) та перфорацію матки (менше 0,7%).[72][76] Спазми можуть лікуватися НПЗП.[76]

Станом на 2007 рік ВМС були найпоширенішою формою оборотної контрацепції, котрий застосовували 180 мільйонів жінок у світі.[34][33] Попередню модель внутрішньоматкових спіралей (Далкон шілд) пов'язували з підвищенням ризику запалення тазових органів. Такий ризик не характерний для сучасних моделей у людей, що не хворіють на ХПСШ на час введення.[77]

Касета з контрацептивним імплантом[en]

Гормональні засоби[ред. | ред. код]

Три види оральних контрацептивів
Трансдермальний контрацептивний пластир
Інєкційний гестаген тривалої дії (депо-провера)

Гормональні контрацептиви перешкоджають овуляції та заплідненню[78], іноді й імплантації ембріона.[79][80][81] На сьогодні вони існують лише для жінок. При прийомі вагітними не підвищують ризик викидню та не спричиняють вроджених вад розвитку.[55]

Існують у формах:

Таблетки тільки з прогестероном, а також ін'єкції та внутрішньоматкові засоби не пов'язані с підвищеним ризиком формування венозних тромбів, а отже, можуть застосовуватися жінками з уже існуючими тромбами.[82][89] Жінкам, що мають історію захворювання артеріальним тромбозом, слід застосовувати негормональні методи або методи із застосуванням лише прогестерону.[82] Такі таблетки можуть зменшувати менструальні симптоми, а також можуть застосовуватися при годуванні груддю, оскільки вони не впливають на лактацію. Прогестерон, дроспіренон[en] та дезогестрел[en] мінімізують андрогенні побічні ефекти, але підвищують ризик формування тромбів, тому не застосовуються в першу чергу.[90] Типовий показник неефективності у перший рік застосування ін'єкцій прогестерону, депо-проверо, суперечливий: порядок цифр коливається від менш ніж 1%[91] до 6%.[42]

Екстрена контрацепція[ред. | ред. код]

Доза екстреного контрацептиву

Екстрені (посткоїтальнї) таблетки або пристрої використовуються після незахищеного коїтусу (часто після зґвалтування або коли основна контрацепція не спрацювала).[92] Діють в основному шляхом пригнічення овуляції або заплідненню (якщо коїтус був після овуляції, ці засоби не спрацюють).[93][94] Всі методи, крім ВМС, мають значні побічні ефекти.[95][96] Існує багато варіантів, у тому числі ВМС, високі дози протизаплідних таблеток, левоноргестрел, мифепристон, уліпристал.[95]

  • Мідна ВМС є найбільш ефективним методом екстреної контрацепції.[95] ВМС можна ставити протягом 5 днів після коїтусу і запобігати близько 99% вагітностей (частота настання вагітності від 0,1 до 0,2%) %).[96][97][98].
  • Левоноргестрел у таблетках зменшує ймовірність вагітності на 70% (частота настання вагітності 2,2%), при використанні протягом 3 днів після незахищеного акту чи неефективності презервативів.[92] Приймається протягом 72 годин (три дні) після незахищеного сексу.
  • Уліпристал знижує ймовірність вагітності приблизно на 85% (частота вагітності 1,4%) і може бути трохи ефективнішим за левоноргестрел.[99][95][92] . Необхідно вжити протягом 120 годин (п'ять днів).
  • Мифепристон також ефективніший за левоноргестрел.

Надання посткоїтальних таблеток жінкам заздалегідь не впливає на ІПСШ, використання презервативів, частоту настання вагітності або ризикову сексуальну поведінку.[100][101]

Бар'єрні методи[ред. | ред. код]

Латексний чоловічий презерватив, найпоширеніший контрацептив подвійної дії
Поліуретановий жіночий презерватив
Діафрагма універсального розміру
Контрацептивне кільце
Контрацептивна гумка в розкритому пакунку

Бар'єрні контрацептиви запобігають вагітності, фізично перешкоджаючи потраплянню сперми до матки.[102] Це класичні чоловічі презервативи, жіночі презервативи, контрацептивні губки, ковпачки, діафрагми та контрацептивні пластирі зі сперміцидами.[102]

У всьому світі чоловічі презервативи є найпоширенішим контрацептивом.[103] Презерватив одягається на ерогований пеніс та фізично перешкоджає потраплянню еякуляту до тіла партнерки.[104] Сучасні презервативи найчастіше виробляють з латексу, інколи також з інших матеріалів, таких як поліуритан чи кишки ягнят.[104] Чоловічі презервативи мають ряд переваг: низька ціна, простота в застосуванні, відсутність побічних ефектів.[105] В Японії презервативи використовують близько 80% пар, що застосовують контрацептиви, в Німеччині цей близько 25%,[23] в США — 18%.[106] Для чоловічих презервативів неефективність у перший рік середньостатистичного застосування становить 15%.[6] При коректному застосуванні презервативи ефективніші від решти засобів цього ряду: неефективність протягом першого року складає 2%[6]. Додатковою перевагою презервативів захист від ряду ІПСШ, таких як ВІЛ/СНІД.[51]

Жіночі презервативи найчастіше їх виготовляють з нітрилового каучуку, латексу чи поліуретану.[107]

Діафрагми зі сперміцидами неефективні у перший рік застосування на 16%[6], при ідеальному застосуванні на 6%.[6]

Контрацептивні губки теж поєднують бар'єр зі сперміцидом.[42] Як і діафрагми, перед контактом вводяться вагінально поверх шийки матки.[42] Зазвичай, неефективність протягом першого року складає 24% для жінок, що народжували, та 12% для тих, що ні.[42] Губку можна вводити протягом 24 годин до контакту та слід залишати її на місці протягом принаймні 6 годин після контакту.[42] Повідомлялося про алергічні реакції[108] та значніші небезпеки, такі як синдром токсичного шоку.[109]

Поведінкові (природні) засоби[ред. | ред. код]

Регулювання часу або методу коїтусу з запобіганням потраплянню сперми в жіночі репродуктивні шляхи взагалі (ПСА) або за наявності яйцеклітини (менструальні календарі).[110] При ідеальному використанні неефективні на 3,4%, проте типова неефективні до 85%.[111]

Календарні методи[ред. | ред. код]

СайклБідс, вервиця для оцінки фертильності на основі кількості днів після менструації

Визначення періоду фертильності є трудомістким і неточним: визначаються найбільш плідні дні менструального циклу, щоб спрогнозувати настання овуляції, і в них уникається незахищений коїтус.[110] Визначення полягає у щоденному моніторингу, записі та аналізі:

Типова похибка календарних методів складає від 12% до 25%; при ідеальному використанні, залежно від того, яка система використовується, можна досягти від 1% до 9%.[6] Однак докази, на яких засновані ці оцінки, є недостатніми, оскільки більшість людей у випробуваннях припиняють їхнє використання достроково через трудомісткість.[110] У світовому масштабі цей метод використовує приблизно 3,6% пар.[113]

Лактаційна аменорея[ред. | ред. код]

Метод лактаційної аменореї — це використання природної післяпологової безплідності жінки, що може бути подовжена грудним вигодовуванням.[114] Метод вимагає відсутності менструації і виключно грудного вигодовування дитини віком до 6 років.[58] За даними ВООЗ, якщо грудне вигодовування є виключним джерелом годування, неефективність методу становить 2% протягом 6 місяців після пологів.[115] Дослідження показали неефективність від 0% до 7,5%.[57] Неефективність збільшується до 4-7%, коли дитині виповнюється 1 рік, і 13% — коли 2 роки.[116] Штучне годування, зціджування молока насосом, використання соски та годування твердими речовинами — збільшують неефективність.[117] Серед жінок, що практикують виключно ГВ, у близько 10% починаються менструації через 3 місяці, а у 20% — до 6 місяців.[116] До тих, хто не годує грудьми, фертильність може повернутися за 4 тижні після пологів.[116]

Переривання статевого акту[ред. | ред. код]

Метод перерваного статевого акту — це практика виведення пеніса з вагіни перед еякуляцією.[118] Попри народну поширеність, його надійність низька через неправильне та несвоєчасне виконання та та вміст сперматозоїдів в передеякуляті[119].[118][120] Неефективний до 27% при типовому використанні[56] (при ідеальному використанні з ретельною гігієною пеніса перед кожним статевим актом, виведенням до початку фрикцій та за відсутності сперматозоїдів у передеякуляті (що не є підконтрольним показником) складає від 4%.) Деякі медичні фахівці не вважають цей метод контрацептивним.[42] Метод ПСА використовують як контрацептивний приблизно 3% європейських пар.[113]

Утримання від коїтусу[ред. | ред. код]

Хоча деякі групи пропагують повне утримання від сексу, під яким розуміють уникнення будь-якої сексуальної активності, в контексті контрацепції цей термін зазвичай означає утримання від вагінального статевого акту.[121][122] Утримання є 100% ефективним при запобіганні вагітності, однак, не всі з тих, хто має намір абстиненції, утримується від будь-якої сексуальної активності, а в багатьох популяціях існує значний ризик вагітності від сексу без взаємної згоди.[123][124]

Навчання лише статевої стриманості не знижує підліткової вагітності.[5][125] Частота вагітності серед тих учениць, яких навчали лише сексуальної стриманості, в порівнянні із комплексною секс-освітою.[125][126] Деякі фахівці рекомендують тим, які утримуються як основний метод контрацепції, мали наготові і резервний метод (презервативи або екстрені таблетки).[127] Секс без вагінального проникнення й оральний секс без вагінального також іноді вважаються методами контрацепції.[128] У той час як вони унеможливлюють вагітність, вона все ще можлива при міжстегновому сексі та інших формах сексу із розміщенням пеніса біля вагіни (наприклад, при терті геніталій або після анального сексу), коли сперматозоїди можуть бути потрапити у вагіну з вагінальним секретом та іншою лубрикацією.[129][130]

Нові дослідження[ред. | ред. код]

Жіноча контрацепція[ред. | ред. код]

Наявні контрацептиви необхідно вдосконалювати, адже біля 50% жінок, які небажано завагітніли, використовували контрацептиви.[42] Досліджуються зміни у наявних засобах, включаючи покращення жіночих презервативів, вдосконаленням діафрагм, пластирів лише із прогестином і вагінального кільця, яке містить прогестерон тривалої дії[131] (на 2011 кільце діяло протягом 3-4 місяців і вже продавалося в деяких країнах).[131]

Досліджується низка методів для виконання стерилізації через шийку матки. Один з них полягає в розміщенні акрихіну у матці, що залишає рубці й призводить до безпліддя.Процедура залишається доступною і не вимагає хірургічної майстерності, проте існують ризики довгострокових побічних ефектів.[132] Інша речовина — полідоканол — діє так само.[131] Пристрій Essure, який розширюється після введення у фаллопієві труби і блокує їх, схвалений у США в 2002 році.[132]

Чоловіча контрацепція[ред. | ред. код]

Поки контрацептиви для чоловіків включають вазектомію, презервативи і ПСА[133], від 25 до 75 % сексуально активних чоловіків хотіли б використовувати гормональні контрацептивні засоби, якби вони були в наявності.[36][133] Низка гормональних і негормональних засобів для чоловіків проходить випробування,[36] також досліджується можливість контрацептивної вакцини.[134]

Досліджується оборотний хірургічний метод: контрольоване оборотне стримування сперми (RISUG), який полягає в ін'єкційному введенні полімерного гелю, стирол-малеїнового ангідриду в диметилсульфоксиді, в сім'явивідну протоку. Ін'єкція бікарбонату натрію вимиває речовину і відновлює фертильність. Досліджується також інтраваскулярний пристрій, який забезпечує розміщення уретанового корка в сім'явивідній протоці з метою її блокування. Подає надії поєднання андрогену і прогестину в селективному модуляторі рецепторів андрогену.[36] Ультразвук і методи нагрівання яєчок пройшли попередні дослідження.[135]

Вплив контрацепції[ред. | ред. код]

Підліткові вагітності, 2016 рік

Підлітки більше ризикують від негативних наслідків вагітності., проте комплексна сексуальна освіта і доступ до контрацепції зменшують рівень небажаних вагітностей серед них.[44][136]

Жіноче здоров'я та материнська смертність[ред. | ред. код]

карта рівню материнської смертності
Рівень материнської смертності у 2010 році[137]

Застосування контрацептивів у країнах, що розвиваються, згідно з оцінками, зменшило рівень материнської смертності на 40% (лише у 2008 році було попереджено 270 000 жіночих смертей) та може попередити 70% за умови повного задоволення попиту на контрацептиви.[15][16] Цих результатів досягнуто завдяки зменшенню кількості небажаних вагітностей, що призводять до небезпечних абортів, та попередженню вагітності у жінок, що входять до групи високого ризику.[15]

Контроль народжуваності також підвищує рівень виживання дітей у країнах що розвиваються, шляхом подовження періодів між вагітностями.[15] У цій популяції результати погіршуються, якщо мати вагітніє протягом вісімнадцяти місяців після попередніх пологів.[15][138] Однак, відстрочення наступної вагітності після викидню не впливає на ризик, отже в таких ситуаціях жінкам радять робити спроби завагітніти тоді, коли вони готові до цього.[138]

Підліткова вагітність, особливо серед молодших підлітків, несе значні ризики, включаючи смерть матерів, недоношеність, низьку вагу новонароджених, смерть немовлят.[136] В США абсолютна більшість (82%) вагітностей у дівчат віком від 15 до 19 років є небажаними.[76] Комплексна сексуальна освіта та доступна контрацепція ефективно знижують кількість вагітностей у цій віковій групі.[139]

Економічне зростання[ред. | ред. код]

карта рівню народжуваності
Рівень народжуваності станом на 2012 р. (кількість дітей)

Планування сім'ї за допомогою сучасних контрацептивів — один із найбільш рентабельних засобів впливу на здоров'я.[140] За з оцінками ООН, кожен витрачений долар допоміг зекономити від 2 до 6 доларів.[141] Така економія пов'язана з попередженням незапланованих вагітностей та зменшенням поширення ХПСШ.[140] Хоча всі методи довели свою фінансову ефективність, застосування мідних спіралей показало найбільшу економію.[140]

У країнах, що розвиваються, контрацепція позитивно впливає на економічне зростання завдяки меншій кількості дітей на утриманні, а отже більшій кількості працюючих жінок.[17] Показники жіночих доходів, активів, індексу маси тіла, а також рівня освіти та індексу маси тіла їхніх дітей покращуються з доступом до контрацепції.[17]

Загальні медичні витрати на вагітність, пологи та нагляд за новонародженими в США, станом на 2012 р., складали в середньому 21 000 доларів при вагінальних пологах та 31 000 дол. при кесаревому розтині.[142] В більшості інших країн витрати знижуються більш ніж на 50 %.[142] На дитину, народжену в 2011 р., пересічна американська сім'я витратить близько 235 000 дол. США протягом 17 років.[143]

Супільство[ред. | ред. код]

Див. також: Рух проти абортів

Релігія[ред. | ред. код]

Релігійні погляди на етику контролю народжуваності значно різняться.[144] Римо-Католицька Церква офіційно визнає лише природне планування сім'ї.[145] Серед протестантів існує значне розмаїття поглядів від руху, що не підтримує жодних контрацептивів, до їх прийнятності.[146] Погляди юдаїзму різняться від більш суворого ортодоксального напрямку до м'якшого реформістського.[147] В індуїзмі дозволяється використовувати як природну, так і штучну контрацепцію.[148] Загальноприйнятий буддистський погляд полягає у тому, що запобігання зачаттю дозволяється, а втручання після зачаття ні.[149] В ісламі дозволяються контрацептиви, якщо вони не загрожують здоров'ю, хоча деякі представники цієї релігії відмовляють від їх використання.[150] У Корані немає прямих тверджень про моральність контрацепції, а лише твердження про до дітонародження. Також повідомляється, що пророк Мухаммед сказав: «Одружуйтесь і давайте потомство».[151]

Серед тварин[ред. | ред. код]

Кастрування, яка включає видалення деяких репродуктивних органів, часто використовується як метод контролю народжуваності для домашніх тварин. Багато притулків для бездомних тварин вимагають проведення цих процедур, що входять до договорів про прийом.[152] Для великих тварин таке хірургічне втручання називається кастрацією.[153] Контроль народжуваності є альтернативою полюванню як засобу контролю за популяцією тварин.[154] Контрацептивна вакцина виявилася ефективною для значної кількості різних популяцій тварин.[155][156]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Контрацепція. Архів оригіналу за 17 березня 2012. Процитовано 9 серпня 2011. 
  2. ↑ Definition of Birth control. MedicineNet. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 9 серпня 2012. 
  3. ↑ World Health Organization (WHO). Family planning. Health topics. World Health Organization (WHO). Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  4. ↑ Taliaferro, L. A.; Sieving, R.; Brady, S. S.; Bearinger, L. H. (2011). We have the evidence to enhance adolescent sexual and reproductive health--do we have the will?. Adolescent medicine: state of the art reviews 22 (3): 521–543, xii. PMID 22423463. 
  5. ↑ а б Chin, H. B.; Sipe, T. A.; Elder, R.; Mercer, S. L.; Chattopadhyay, S. K.; Jacob, V.; Wethington, H. R.; Kirby, D. та ін. (2012). The Effectiveness of Group-Based Comprehensive Risk-Reduction and Abstinence Education Interventions to Prevent or Reduce the Risk of Adolescent Pregnancy, Human Immunodeficiency Virus, and Sexually Transmitted Infections. American Journal of Preventive Medicine 42 (3): 272–294. PMID 22341164. doi:10.1016/j.amepre.2011.11.006. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 7 лютого 2014. 
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах Hurt, K. Joseph, et al.(eds.); Department of Gynecology and Obstetrics, The Johns Hopkins University School of Medicine, Baltimore, Maryland (28 березня 2012). The Johns Hopkins manual of gynecology and obstetrics. (вид. 4th). Philadelphia: Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins. с. 232. ISBN 978-1-60547-433-5. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 7 лютого 2014. 
  7. ↑ Oxford English Dictionary. Oxford University Press. June 2012 (online). 
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад Division of Reproductive Health, National Center for Chronic Disease Prevention and Health, Promotion (2013 Jun 21). U.s. Selected practice recommendations for contraceptive use, 2013: adapted from the world health organization selected practice recommendations for contraceptive use, 2nd edition.. MMWR. Recommendations and reports : Morbidity and mortality weekly report. Recommendations and reports / Centers for Disease Control 62 (RR-05): 1–60. PMID 23784109. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 7 лютого 2014. 
  9. ↑ Hutcherson, Hilda (2002). What your mother never told you about s.e.x (вид. 1st Perigee ed.). New York: Perigee Book. с. 201. ISBN 9780399528538. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 7 лютого 2014. 
  10. ↑ Rengel, Marian (2000). Encyclopedia of birth control. Phoenix, Ariz: Oryx Press. с. 65. ISBN 9781573562553. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 7 лютого 2014. 
  11. ↑ Cottrell, BH (2010 Mar-Apr). An updated review of of evidence to discourage douching.. MCN. The American journal of maternal child nursing 35 (2): 102–7; quiz 108–9. PMID 20215951. 
  12. ↑ Alexander, William (2013). New Dimensions In Women's Health - Book Alone (вид. 6th). Jones & Bartlett Publishers. с. 105. ISBN 9781449683757. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 7 лютого 2014. 
  13. ↑ Sharkey, Harriet (2013). Need to Know Fertility and Conception and Pregnancy. HarperCollins. с. 17. ISBN 9780007516865. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 7 лютого 2014. 
  14. ↑ Strange, Mary (2011). Encyclopedia of women in today's world. Thousand Oaks, Calif.: Sage Reference. с. 928. ISBN 9781412976855. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 7 лютого 2014. 
  15. ↑ а б в г д е Cleland, J; Conde-Agudelo, A; Peterson, H; Ross, J; Tsui, A (2012 Jul 14). Contraception and health.. Lancet 380 (9837): 149–56. PMID 22784533. 
  16. ↑ а б Ahmed, S.; Li, Q.; Liu, L.; Tsui, A. O. (2012). Maternal deaths averted by contraceptive use: An analysis of 172 countries. The Lancet 380 (9837): 111–125. PMID 22784531. doi:10.1016/S0140-6736(12)60478-4. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  17. ↑ а б в г Canning, D.; Schultz, T. P. (2012). The economic consequences of reproductive health and family planning. The Lancet 380 (9837): 165–171. PMID 22784535. doi:10.1016/S0140-6736(12)60827-7. Архів оригіналу за 2 червня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  18. ↑ Van Braeckel, D.; Temmerman, M.; Roelens, K.; Degomme, O. (2012). Slowing population growth for wellbeing and development. The Lancet 380 (9837): 84–85. PMID 22784542. doi:10.1016/S0140-6736(12)60902-7. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  19. ↑ Costs and Benefits of Contraceptive Services: Estimates for 2012 (pdf). United Nations Population Fund. June 2012. с. 1. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 7 лютого 2014. 
  20. ↑ Carr, B.; Gates, M. F.; Mitchell, A.; Shah, R. (2012). Giving women the power to plan their families. The Lancet 380 (9837): 80–82. PMID 22784540. doi:10.1016/S0140-6736(12)60905-2. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  21. ↑ а б в г д е Cuomo, Amy (2010). Birth control. У O'Reilly, Andrea. Encyclopedia of motherhood. Thousand Oaks, Calif.: Sage Publications. с. 121–126. ISBN 9781412968461. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 16 жовтня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  22. ↑ Lipsey, Richard G.; Carlaw, Kenneth; Bekar, Clifford (2005). Historical Record on the Control of Family Size. Economic Transformations: General Purpose Technologies and Long-Term Economic Growth. Oxford University Press. с. 335–40. ISBN 978-0-19-928564-8. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 31 грудня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  23. ↑ а б Eberhard, Nieschlag, (2010). Andrology Male Reproductive Health and Dysfunction (вид. 3rd ed.). [S.l.]: Springer-Verlag Berlin Heidelberg. с. 563. ISBN 9783540783558. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  24. ↑ unspecified (2001). Herbal contraceptives and abortifacients. У Bullough, Vern L. Encyclopedia of birth control. Santa Barbara, Calif.: ABC-CLIO. с. 125–128. ISBN 9781576071816. Архів оригіналу за 24 березня 2018. Процитовано 7 лютого 2014. 
  25. ↑ McTavish, Lianne (2007). Contraception and birth control. У Robin, Diana. Encyclopedia of women in the Renaissance : Italy, France, and England. Santa Barbara, Calif.: ABC-CLIO. с. 91–92. ISBN 9781851097722. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 16 жовтня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  26. ↑ Історія акушерства у Миколаєві: як раніше народжували жінки? - imykolayivchanyn.com (укр.). 13 жовтня 2022. Процитовано 15 жовтня 2022. 
  27. ↑ Fritz, Marc A.; Speroff, Leon (2011). Intrauterine contraception. Clinical gynecologic endocrinology and infertility (вид. 8th). Philadelphia: Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins. с. 1095–1098. ISBN 978-0-7817-7968-5. Архів оригіналу за 31 грудня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  28. ↑ Poston, Dudley (2010). Population and Society: An Introduction to Demography. Cambridge University Press. с. 98. ISBN 9781139489386. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  29. ↑ Kulier, Regina; Kapp, Nathalie; Gülmezoglu, A. Metin; Hofmeyr, G. Justus; Cheng, Linan; Campana, Aldo (9 листопада 2011). Medical methods for first trimester abortion. Cochrane Database of Systematic Reviews (11): CD002855. PMID 22071804. doi:10.1002/14651858.CD002855.pub4. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  30. ↑ Cottingham J., Germain A., Hunt P. (2012). Use of human rights to meet the unmet need for family planning. The Lancet 380 (9837): 172–180. PMID 22784536. doi:10.1016/S0140-6736(12)60732-6. 
  31. ↑ Adding It Up: Costs and Benefits of Contraceptive Services Estimates for 2012. Guttmacher Institute and United Nations Population Fund (UNFPA), 201. June 2012. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 7 лютого 2014. 
  32. ↑ а б World Contraception Day. Архів оригіналу за 18 серпня 2014. 
  33. ↑ а б в г д е Darroch, JE (2013 Mar). Trends in contraceptive use.. Contraception 87 (3): 259–63. PMID 23040137. 
  34. ↑ а б Darney, Leon Speroff, Philip D. (2010). A clinical guide for contraception (вид. 5th ed.). Philadelphia, Pa.: Lippincott Williams & Wilkins. с. 242-243. ISBN 9781608316106. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  35. ↑ Darney, Leon Speroff, Philip D. (2010). A clinical guide for contraception (вид. 5th). Philadelphia, Pa.: Lippincott Williams & Wilkins. с. 315. ISBN 1-60831-610-6. 
  36. ↑ а б в г Naz, RK; Rowan, S (2009 Jun). Update on male contraception.. Current opinion in obstetrics & gynecology 21 (3): 265–9. PMID 19469045. 
  37. ↑ Cleland, JG; Ndugwa, RP; Zulu, EM (2011 Feb 1). Family planning in sub-Saharan Africa: progress or stagnation?. Bulletin of the World Health Organization 89 (2): 137–43. PMID 21346925. 
  38. ↑ а б Darroch, JE; Singh, S (2013 May 18). Trends in contraceptive need and use in developing countries in 2003, 2008, and 2012: an analysis of national surveys.. Lancet 381 (9879): 1756–1762. PMID 23683642. 
  39. ↑ а б Rasch, V (2011 Jul). Unsafe abortion and postabortion care -an overview.. Acta obstetricia et gynecologica Scandinavica 90 (7): 692–700. PMID 21542813. 
  40. ↑ Brown, Gordon Edlin, Eric Golanty, Kelli McCormack (2000). Essentials for health and wellness (вид. 2nd ed.). Sudbury, Mass.: Jones and Bartlett. с. 161. ISBN 9780763709099. Архів оригіналу за 29 травня 2018. Процитовано 7 лютого 2014. 
  41. ↑ Edmonds, edited by D. Keith (2012). Dewhurst's textbook of obstetrics & gynaecology (вид. 8th ed.). Chichester, West Sussex: Wiley-Blackwell. с. 508. ISBN 9780470654576. Архів оригіналу за 29 травня 2018. Процитовано 7 лютого 2014. 
  42. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Hoffman, Barbara (2012). Williams gynecology (вид. 2nd ed.). New York: McGraw-Hill Medical. с. Chapter 5. ISBN 978-0071716727. 
  43. ↑ а б Планування сім'ї: глобальний довідник для провайдерів:. науково-обґрунтованих рекомендацій, розроблених в ході глобального співробітництва. — 2011. — С. 260-300.
  44. ↑ а б Rowan, S. P.; Someshwar, J.; Murray, P. (2012). Contraception for primary care providers. Adolescent medicine: state of the art reviews 23 (1): 95–110, x–xi. PMID 22764557. 
  45. ↑ DiCenso A, Guyatt G, Willan A, Griffith L (June 2002). Interventions to reduce unintended pregnancies among adolescents: systematic review of randomised controlled trials. BMJ 324 (7351): 1426. PMC 115855. PMID 12065267. 
  46. ↑ Duffy, K.; Lynch, D. A.; Santinelli, J. (2008). Government Support for Abstinence-Only-Until-Marriage Education. Clinical Pharmacology & Therapeutics 84 (6): 746–748. PMID 18923389. doi:10.1038/clpt.2008.188. Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 7 лютого 2014. 
  47. ↑ Dual protection against unwanted pregnancy and HIV / STDs. Sex Health Exch (3): 8. 1998. PMID 12294688. 
  48. ↑ а б Cates, W., Steiner, M. J. (2002). Dual Protection Against Unintended Pregnancy and Sexually Transmitted Infections: What Is the Best Contraceptive Approach?. Sexually Transmitted Diseases 29 (3): 168–174. PMID 11875378. doi:10.1097/00007435-200203000-00007. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 7 лютого 2014. 
  49. ↑ Statement on Dual Protection against Unwanted Pregnancy and Sexually Transmitted Infections, including HIV (PDF). International Planned Parenthood Federation. May 2000. Архів оригіналу за 25 лютого 2012. Процитовано 7 лютого 2014. 
  50. ↑ Gupta, Ramesh C. (25 лютого 2011). Reproductive and Developmental Toxicology. Academic Press. с. 105. ISBN 978-0-12-382032-7. Архів оригіналу за 9 грудня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  51. ↑ а б Family planning : a global handbook for providers : evidence-based guidance developed through worldwide collaboration. (вид. Rev. and Updated ed.). Geneva, Switzerland: WHO and Center for Communication Programs. 2011. ISBN 978-0-9788563-7-3. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  52. ↑ Mansour, D; Gemzell-Danielsson, K; Inki, P; Jensen, JT (2011 Nov). Fertility after discontinuation of contraception: a comprehensive review of the literature. Contraception 84 (5): 465–77. PMID 22018120. doi:10.1016/j.contraception.2011.04.002. 
  53. ↑ Department of Reproductive Health and Research, Family and Community (2004). Selected practice recommendations for contraceptive use. (вид. 2 ed.). Geneva: World Health Organization. с. Chapter 31. ISBN 9241562846. Архів оригіналу за 18 липня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  54. ↑ Tepper, NK; Curtis, KM; Steenland, MW; Marchbanks, PA (2013 May). Physical examination prior to initiating hormonal contraception: a systematic review.. Contraception 87 (5): 650–4. PMID 23121820. 
  55. ↑ а б в Family planning : a global handbook for providers : evidence-based guidance developed through worldwide collaboration. (вид. Rev. and Updated ed.). Geneva, Switzerland: WHO and Center for Communication Programs. 2011. с. 1–10. ISBN 978-0-9788563-7-3. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  56. ↑ а б в Organization, World Health (2009). Medical eligibility criteria for contraceptive use (вид. 4th ed.). Geneva: Reproductive Health and Research, World Health Organization. с. 1-10. ISBN 9789241563888. Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 7 лютого 2014. 
  57. ↑ а б Van der Wijden, C; Kleijnen, J; Van den Berk, T (2003). Lactational amenorrhea for family planning.. Cochrane database of systematic reviews (Online) (4): CD001329. PMID 14583931. 
  58. ↑ а б Blenning, CE; Paladine, H (2005 Dec 15). An approach to the postpartum office visit.. American family physician 72 (12): 2491–6. PMID 16370405. 
  59. ↑ FertilityCare effectiveness. Архів оригіналу за 2 квітня 2014. Процитовано 17 лютого 2015. 
  60. ↑ а б в Deffieux, X; Morin Surroca, M; Faivre, E; Pages, F; Fernandez, H; Gervaise, A (2011 May). Tubal anastomosis after tubal sterilization: a review.. Archives of gynecology and obstetrics 283 (5): 1149–58. PMID 21331539. 
  61. ↑ Moore, David S. (2010). The basic practice of statistics (вид. 5th ed.). New York: Freeman. с. 25. ISBN 9781429224260. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  62. ↑ Adams CE, Wald M (August 2009). Risks and complications of vasectomy. Urol. Clin. North Am. 36 (3): 331–6. PMID 19643235. doi:10.1016/j.ucl.2009.05.009. 
  63. ↑ Hillard, Paula Adams (2008). The 5-minute obstetrics and gynecology consult. Hagerstwon, MD: Lippincott Williams & Wilkins. с. 265. ISBN 0-7817-6942-6. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  64. ↑ Hatcher, Robert (2008). Contraceptive technology (вид. 19th ed.). New York, N.Y.: Ardent Media. с. 390. ISBN 9781597080019. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 7 лютого 2014. 
  65. ↑ а б Shridharani, A; Sandlow, JI (2010 Nov). Vasectomy reversal versus IVF with sperm retrieval: which is better?. Current opinion in urology 20 (6): 503–9. PMID 20852426. 
  66. ↑ Nagler, HM; Jung, H (2009 Aug). Factors predicting successful microsurgical vasectomy reversal.. The Urologic clinics of North America 36 (3): 383–90. PMID 19643240. 
  67. ↑ Hillard, Paula Adams (2008). The 5-minute obstetrics and gynecology consult. Hagerstwon, MD: Lippincott Williams & Wilkins. с. 549. ISBN 0-7817-6942-6. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  68. ↑ Chaudhuri (2007). Practice Of Fertility Control: A Comprehensive Manual (7Th Edition). Elsevier India. с. 95. ISBN 9788131211502. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  69. ↑ ESHRE Capri Workshop Group (May–June 2008). "Intrauterine devices and intrauterine systems". Human Reproduction Update 14 (3): 197‒208.doi:10.1093/humupd/dmn003. PMID 18400840. p. 199: Mechanisms of action Thus, both clinical and experimental evidence suggests that IUDs can prevent and disrupt implantation. It is unlikely, however, that this is the main IUD mode of action, … The best evidence indicates that in IUD users it is unusual for embryos to reach the uterus. In conclusion, IUDs may exert their contraceptive action at different levels. Potentially, they interfere with sperm function and transport within the uterus and tubes. It is difficult to determine whether fertilization of the oocyte is impaired by these compromised sperm. There is sufficient evidence to suggest that IUDs can prevent and disrupt implantation. The extent to which this interference contributes to its contraceptive action is unknown. The data are scanty and the political consequences of resolving this issue interfere with comprehensive research. p. 205: Summary IUDs that release copper or levonorgestrel are extremely effective contraceptives… Both copper IUDs and levonorgestrel releasing IUSs may interfere with implantation, although this may not be the primary mechanism of action. The devices also create barriers to sperm transport and fertilization, and sensitive assays detect hCG in less than 1% of cycles, indicating that significant prevention must occur before the stage of impl
  70. ↑ а б Committee on Adolescent Health Care Long-Acting Reversible Contraception Working Group, The American College of Obstetricians and, Gynecologists (2012 Oct). Committee opinion no. 539: adolescents and long-acting reversible contraception: implants and intrauterine devices.. Obstetrics and gynecology 120 (4): 983–8. PMID 22996129. 
  71. ↑ Black, K; Lotke, P; Buhling, KJ; Zite, NB; Intrauterine contraception for Nulliparous women: Translating Research into Action (INTRA), group (2012 Oct). A review of barriers and myths preventing the more widespread use of intrauterine contraception in nulliparous women.. The European journal of contraception & reproductive health care : the official journal of the European Society of Contraception 17 (5): 340–50. PMID 22834648. 
  72. ↑ а б в Gabbe, Steven (2012). Obstetrics: Normal and Problem Pregnancies. Elsevier Health Sciences. с. 527. ISBN 9781455733958. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  73. ↑ Steenland, MW; Tepper, NK; Curtis, KM; Kapp, N (2011 Nov). Intrauterine contraceptive insertion postabortion: a systematic review.. Contraception 84 (5): 447–64. PMID 22018119. 
  74. ↑ Hurd, [edited by] Tommaso Falcone, William W. (2007). Clinical reproductive medicine and surgery. Philadelphia: Mosby. с. 409. ISBN 9780323033091. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  75. ↑ Grimes, D.A., MD (2007). "Intrauterine Devices (IUDs)" In:Hatcher, RA; Nelson, TJ; Guest, F; Kowal, D. Contraceptive Technology 19th ed. (New York: Ardent Media). 
  76. ↑ а б в Marnach, ML; Long, ME; Casey, PM (2013 Mar). Current issues in contraception.. Mayo Clinic proceedings. Mayo Clinic 88 (3): 295–9. PMID 23489454. 
  77. ↑ Popularity Disparity: Attitudes About the IUD in Europe and the United States. Published by Guttmacher Policy Review Published Fall 2007. Архів оригіналу за 7 березня 2010. Процитовано 27 квітня 2010. 
  78. ↑ Nelson, Anita L.; Cwiak, Carrie (2011). Combined oral contraceptives (COCs). У Hatcher, Robert A.; Trussell, James; Nelson, Anita L.; Cates, Willard Jr.; Kowal, Deborah; Policar, Michael S. (eds.). Contraceptive technology (вид. 20th revised). New York: Ardent Media. с. 249–341. ISBN 978-1-59708-004-0. ISSN 0091-9721. OCLC 781956734. 
  79. ↑ Tamara Callahan MD , Aaron Caughey MD , Blueprints Obstetrics and Gynecology, 2013
  80. ↑ KD Tripathi , Essentials of Medical Pharmacology, 2013
  81. ↑ Dc Dutta's Textbook of Obstetrics, 2014
  82. ↑ а б в Brito, MB; Nobre, F, Vieira, CS (2011 Apr). Hormonal contraception and cardiovascular system. Arquivos brasileiros de cardiologia 96 (4): e81–9. PMID 21359483. doi:10.1590/S0066-782X2011005000022. 
  83. ↑ Kurver, MJ; van der Wijden, CL; Burgers, J (2012). [Summary of the Dutch College of General Practitioners' practice guideline 'Contraception'].. Nederlands tijdschrift voor geneeskunde (Ducth) 156 (41): A5083. PMID 23062257. 
  84. ↑ а б Shulman, LP (2011 Oct). The state of hormonal contraception today: benefits and risks of hormonal contraceptives: combined estrogen and progestin contraceptives.. American journal of obstetrics and gynecology 205 (4 Suppl): S9–13. PMID 21961825. 
  85. ↑ Havrilesky, LJ; Moorman, PG; Lowery, WJ; Gierisch, JM; Coeytaux, RR; Urrutia, RP; Dinan, M; McBroom, AJ; Hasselblad, V; Sanders, GD; Myers, ER (2013 Jul). Oral Contraceptive Pills as Primary Prevention for Ovarian Cancer: A Systematic Review and Meta-analysis.. Obstetrics and gynecology 122 (1): 139–147. PMID 23743450. 
  86. ↑ Burrows, LJ; Basha, M; Goldstein, AT (2012 Sep). The effects of hormonal contraceptives on female sexuality: a review.. The journal of sexual medicine 9 (9): 2213–23. PMID 22788250. 
  87. ↑ Burke, AE (2011 Oct). The state of hormonal contraception today: benefits and risks of hormonal contraceptives: progestin-only contraceptives.. American journal of obstetrics and gynecology 205 (4 Suppl): S14–7. PMID 21961819. 
  88. ↑ Ammer, Christine (2009). oral contraceptive. The encyclopedia of women's health (вид. 6th). New York: Facts On File. с. 312–315. ISBN 978-0-8160-7407-5. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 5 листопада 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  89. ↑ Mantha, S.; Karp, R.; Raghavan, V.; Terrin, N.; Bauer, K. A.; Zwicker, J. I. (7 серпня 2012). Assessing the risk of venous thromboembolic events in women taking progestin-only contraception: a meta-analysis. BMJ 345 (aug07 2): e4944–e4944. PMC 3413580. PMID 22872710. doi:10.1136/bmj.e4944. 
  90. ↑ Rott, H (2012 Aug). Thrombotic risks of oral contraceptives.. Current opinion in obstetrics & gynecology 24 (4): 235–40. PMID 22729096. 
  91. ↑ FDA (2005). Depo-Provera U.S. Prescribing Information. Архів оригіналу за 15 червня 2007. Процитовано 12 червня 2007. 
  92. ↑ а б в Gizzo, S; Fanelli, T; Di Gangi, S; Saccardi, C; Patrelli, TS; Zambon, A; Omar, A; D'Antona, D; Nardelli, GB (2012 Oct). Nowadays which emergency contraception? Comparison between past and present: latest news in terms of clinical efficacy, side effects and contraindications.. Gynecological endocrinology : the official journal of the International Society of Gynecological Endocrinology 28 (10): 758–63. PMID 22390259. 
  93. ↑ Chris Kahlenborn, Rebecca Peck, Walter B. Severs, Mechanism of action of levonorgestrel emergency contraception, 2015.
  94. ↑ Watson Pharma (under license from HRA Pharma) (May 2, 2012). "Prescribing information: Ella; 12.1 Mechanism of action" (PDF). Silver Spring, Md.: FDA Center for Drug Evaluation and Research (CDER). pp. 4–5. When taken immediately before ovulation is to occur, ella postpones follicular rupture. The likely primary mechanism of action of ulipristal acetate for emergency contraception is therefore inhibition or delay of ovulation; however, alterations to the endometrium that may affect implantation may also contribute to efficacy… The pharmacodynamics of ulipristal acetate depends on the timing of administration in the menstrual cycle. Administration in the mid-follicular phase causes inhibition of folliculogenesis and reduction of estradiol concentration. Administration at the time of the luteinizing hormone peak delays follicular rupture by 5 to 9 days. Dosing in the early luteal phase does not significantly delay endometrial maturation but decreases endometrial thickness by 0.6 ± 2.2 mm (mean ± SD).
  95. ↑ а б в г Cheng, L; Che, Y; Gülmezoglu, AM (2012 Aug 15). Interventions for emergency contraception.. Cochrane database of systematic reviews (Online) 8: CD001324. PMID 22895920. 
  96. ↑ а б Fertility Control:Contraception, Sterilization, and Abortion. The Johns Hopkins Manual of Gynecology and Obstetrics (вид. 4th). 2012. с. 391. ISBN 9781451148015. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  97. ↑ Update on Emergency Contraception. Association of Reproductive Health Professionals. March 2011. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 20 травня 2013. 
  98. ↑ Cleland K, Zhu H, Goldstruck N, Cheng L, Trussel T (2012). The efficacy of intrauterine devices for emergency contraception: a systematic review of 35 years of experience. Human Reproduction 27 (7): 1994–2000. PMID 22570193. doi:10.1093/humrep/des140. 
  99. ↑ Richardson, AR; Maltz, FN (2012 Jan). Ulipristal acetate: review of the efficacy and safety of a newly approved agent for emergency contraception.. Clinical therapeutics 34 (1): 24–36. PMID 22154199. 
  100. ↑ Kripke C (September 2007). Advance provision for emergency oral contraception. Am Fam Physician 76 (5): 654. PMID 17894132. 
  101. ↑ Shrader SP, Hall LN, Ragucci KR, Rafie S (September 2011). Updates in hormonal emergency contraception. Pharmacotherapy 31 (9): 887–95. PMID 21923590. doi:10.1592/phco.31.9.887. 
  102. ↑ а б Neinstein, Lawrence (2008). Adolescent health care : a practical guide (вид. 5th ed.). Philadelphia: Lippincott Williams & Wilkins. с. 624. ISBN 9780781792561. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  103. ↑ Chaudhuri (2007). Practice Of Fertility Control: A Comprehensive Manual (вид. 7th). Elsevier India. с. 88. ISBN 9788131211502. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 лютого 2014. 
  104. ↑ а б Hamilton, Richard (2012). Pharmacology for nursing care (вид. 8th ed.). St. Louis, Mo.: Elsevier/Saunders. с. 799. ISBN 9781437735826. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  105. ↑ Pray, Walter Steven (2005). Nonprescription product therapeutics (вид. 2nd ed.). Philadelphia: Lippincott Williams & Wilkins. с. 414. ISBN 9780781734981. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 лютого 2014. 
  106. ↑ Barbieri, Jerome F. (2009). Yen and Jaffe's reproductive endocrinology : physiology, pathophysiology, and clinical management (вид. 6th ed.). Philadelphia, PA: Saunders/Elsevier. с. 873. ISBN 9781416049074. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  107. ↑ Facts for life (вид. 4th ed.). New York: United Nations Children's Fund. 2010. с. 141. ISBN 9789280644661. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  108. ↑ Kuyoh, MA; Toroitich-Ruto, C; Grimes, DA; Schulz, KF; Gallo, MF (2003 Jan). Sponge versus diaphragm for contraception: a Cochrane review.. Contraception 67 (1): 15–8. PMID 12521652. 
  109. ↑ Organization, World Health (2009). Medical eligibility criteria for contraceptive use (вид. 4th ed.). Geneva: Reproductive Health and Research, World Health Organization. с. 88. ISBN 9789241563888. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  110. ↑ а б в г Grimes, DA; Gallo, MF; Grigorieva, V; Nanda, K; Schulz, KF (2004 Oct 18). Fertility awareness-based methods for contraception.. Cochrane database of systematic reviews (Online) (4): CD004860. PMID 15495128. 
  111. ↑ Lawrence, Ruth (2010). Breastfeeding : a guide for the medical professional. (вид. 7th ed.). Philadelphia, Pa.: Saunders. с. 673. ISBN 9781437707885. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  112. ↑ Pallone, SR; Bergus, GR (2009 Mar-Apr). Fertility awareness-based methods: another option for family planning.. Journal of the American Board of Family Medicine : JABFM 22 (2): 147–57. PMID 19264938. 
  113. ↑ а б Freundl, G; Sivin, I; Batár, I (2010 Apr). State-of-the-art of non-hormonal methods of contraception: IV. Natural family planning.. The European journal of contraception & reproductive health care : the official journal of the European Society of Contraception 15 (2): 113–23. PMID 20141492. 
  114. ↑ Blackburn, Susan Tucker (2007). Maternal, fetal, & neonatal physiology : a clinical perspective (вид. 3rd ed.). St. Louis, Mo.: Saunders Elsevier. с. 157. ISBN 9781416029441. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  115. ↑ WHO 10 facts on breastfeeding. World Health Organization. April 2005. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 7 лютого 2014. 
  116. ↑ а б в Fritz, Marc (2012). Clinical Gynecologic Endocrinology and Infertility. с. 1007-1008. ISBN 9781451148473. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 7 лютого 2014. 
  117. ↑ Swisher, Judith Lauwers, Anna. Counseling the nursing mother a lactation consultant's guide (вид. 5th ed.). Sudbury, MA: Jones & Bartlett Learning. с. 465-466. ISBN 9781449619480. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  118. ↑ а б Organization, World Health (2009). Medical eligibility criteria for contraceptive use (вид. 4th ed.). Geneva: Reproductive Health and Research, World Health Organization. с. 91-100. ISBN 9789241563888. Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 7 лютого 2014. 
  119. ↑ Jones, RK; Fennell, J; Higgins, JA; Blanchard, K (2009 Jun). Better than nothing or savvy risk-reduction practice? The importance of withdrawal.. Contraception 79 (6): 407–10. PMID 19442773. 
  120. ↑ Killick, SR; Leary, C; Trussell, J; Guthrie, KA (2011 Mar). Sperm content of pre-ejaculatory fluid.. Human fertility (Cambridge, England) 14 (1): 48–52. PMID 21155689. 
  121. ↑ Abstinence. Planned Parenthood. 2009. Архів оригіналу за 10 вересня 2009. Процитовано 9 вересня 2009. 
  122. ↑ Murthy, Amitasrigowri S; Harwood, Bryna (2007). Contraception Update (вид. 2nd). New York: Springer. с. Abstract. ISBN 978-0-387-32327-5. [недоступне посилання з листопадаа 2019]
  123. ↑ Fortenberry, J. Dennis (2005). The limits of abstinence-only in preventing sexually transmitted infections. Journal of Adolescent Health 36 (4): 269–70. PMID 15780781. doi:10.1016/j.jadohealth.2005.02.001. , which cites: Brückner, Hannah; Bearman, Peter (2005). After the promise: The STD consequences of adolescent virginity pledges. Journal of Adolescent Health 36 (4): 271–8. PMID 15780782. doi:10.1016/j.jadohealth.2005.01.005. 
  124. ↑ Kim Best (2005). Nonconsensual Sex Undermines Sexual Health. Network 23 (4). Архів оригіналу за 18 лютого 2009. Процитовано 7 лютого 2014. 
  125. ↑ а б Ott, MA; Santelli, JS (2007 Oct). Abstinence and abstinence-only education. Current opinion in obstetrics & gynecology 19 (5): 446–52. PMID 17885460. doi:10.1097/GCO.0b013e3282efdc0b. 
  126. ↑ Duffy, K; Lynch, DA; Santelli, J (2008 Dec). Government support for abstinence-only-until-marriage education.. Clinical pharmacology and therapeutics 84 (6): 746–8. PMID 18923389. 
  127. ↑ Kowal D (2007). Abstinence and the Range of Sexual Expression. У Hatcher, Robert A., et al. Contraceptive Technology (вид. 19th rev.). New York: Ardent Media. с. 81–86. ISBN 0-9664902-0-7. 
  128. ↑ Feldmann, J.; Middleman, A. B. (2002). Adolescent sexuality and sexual behavior. Current opinion in obstetrics & gynecology 14 (5): 489–493. PMID 12401976. Архів оригіналу за 30 квітня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  129. ↑ Thomas, R. Murray (2009). Sex and the American teenager seeing through the myths and confronting the issues. Lanham, Md.: Rowman & Littlefield Education. с. 81. ISBN 9781607090182. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  130. ↑ Edlin, Gordon (2012). Health & Wellness.. Jones & Bartlett Learning. с. 213. ISBN 9781449636470. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  131. ↑ а б в Jensen, JT (2011 Oct). The future of contraception: innovations in contraceptive agents: tomorrow's hormonal contraceptive agents and their clinical implications.. American journal of obstetrics and gynecology 205 (4 Suppl): S21–5. PMID 21961821. 
  132. ↑ а б Castaño, PM; Adekunle, L (2010 Mar). Transcervical sterilization.. Seminars in reproductive medicine 28 (2): 103–9. PMID 20352559. 
  133. ↑ а б Glasier, A (2010 Nov). Acceptability of contraception for men: a review.. Contraception 82 (5): 453–6. PMID 20933119. 
  134. ↑ Naz, RK (2011 Jul). Antisperm contraceptive vaccines: where we are and where we are going?. American journal of reproductive immunology (New York, N.Y. : 1989) 66 (1): 5–12. PMID 21481057. 
  135. ↑ Ojeda, edited by Willaim J. Kovacs, Sergio R. (2011). Textbook of endocrine physiology (вид. 6th ed.). Oxford: Oxford University Press. с. 262. ISBN 9780199744121. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  136. ↑ а б Black, A. Y.; Fleming, N. A.; Rome, E. S. (2012). Pregnancy in adolescents. Adolescent medicine: state of the art reviews 23 (1): 123–138, xi. PMID 22764559. 
  137. ↑ Country Comparison: Maternal Mortality Rate [Архівовано 8 листопада 2012 у Wayback Machine.] in The CIA World Factbook
  138. ↑ а б Sholapurkar, SL (2010 Feb). Is there an ideal interpregnancy interval after a live birth, miscarriage or other adverse pregnancy outcomes?. Journal of obstetrics and gynaecology : the journal of the Institute of Obstetrics and Gynaecology 30 (2): 107–10. PMID 20143964. 
  139. ↑ Lavin, C; Cox, JE (2012 Aug). Teen pregnancy prevention: current perspectives.. Current opinion in pediatrics 24 (4): 462–9. PMID 22790099. 
  140. ↑ а б в Tsui AO, McDonald-Mosley R, Burke AE (April 2010). Family planning and the burden of unintended pregnancies. Epidemiol Rev 32 (1): 152–74. PMC 3115338. PMID 20570955. doi:10.1093/epirev/mxq012. 
  141. ↑ Carr, B; Gates, MF; Mitchell, A; Shah, R (2012 Jul 14). Giving women the power to plan their families.. Lancet 380 (9837): 80–2. PMID 22784540. 
  142. ↑ а б Rosenthal, Elisabeth (June 30th,2013). American Way of Birth, Costliest in the World. New York Times. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 7 лютого 2014. 
  143. ↑ Expenditures on Children by Families, 2011. United States Department of Agriculture, Center for Nutrition Policy and Promotion. Архів оригіналу за 8 березня 2008. Процитовано 7 лютого 2014. 
  144. ↑ Srikanthan, A; Reid, RL (2008 Feb). Religious and cultural influences on contraception. Journal of obstetrics and gynaecology Canada – Journal d'obstetrique et gynecologie du Canada (JOGC) 30 (2): 129–37. PMID 18254994. Архів оригіналу за 15 вересня 2012. Процитовано 7 лютого 2014. 
  145. ↑ Pope Paul VI (25 липня 1968). Humanae Vitae: Encyclical of Pope Paul VI on the Regulation of Birth. Vatican. Архів оригіналу за 19 березня 2011. Процитовано 1 жовтня 2006. 
  146. ↑ Bennett, Jana Marguerite (2008). Water is thicker than blood : an Augustinian theology of marriage and singleness. Oxford: Oxford University Press. с. 178. ISBN 978-0-19-531543-1. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 7 лютого 2014. 
  147. ↑ Feldman, David M. (1998). Birth Control in Jewish Law. Lanham, MD: Jason Aronson. ISBN 0-7657-6058-4. 
  148. ↑ Hindu Beliefs and Practices Affecting Health Care. University of Virginia Health System. Архів оригіналу за 15 травня 2007. Процитовано 6 жовтня 2006. 
  149. ↑ More Questions & Answers on Buddhism: Birth Control and Abortion. Alan Khoo. Архів оригіналу за 30 травня 2008. Процитовано 14 червня 2008. 
  150. ↑ Khalid Farooq Akbar. Family Planning and Islam: A Review. Hamdard Islamicus XVII (3). Архів оригіналу за 26 вересня 2006. Процитовано 7 лютого 2014. 
  151. ↑ Yusuf Al-Qaradawi, Muhammad Saleh Al-Munajjid. "Contraception: Permissible? [Архівовано 9 лютого 2010 у Wayback Machine.], "IslamOnline.
  152. ↑ Millar, Lila (2011). Infectious Disease Management in Animal Shelters. John Wiley & Sons. ISBN 9781119949459. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  153. ↑ Ackerman, [edited by] Lowell (2007). Blackwell's five-minute veterinary practice management consult (вид. 1st ed.). Ames, Iowa: Blackwell Pub. с. 80. ISBN 9780781759847. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014. 
  154. ↑ Boyle, Rebecca (3 березня 2009). Birth control for animals: a scientific approach to limiting the wildlife population explosion. Popular Science. New York: [1]. Архів оригіналу за 25 травня 2012. Процитовано 7 лютого 2014. 
  155. ↑ Kirkpatrick, JF; Lyda, RO; Frank, KM (2011 Jul). Contraceptive vaccines for wildlife: a review.. American journal of reproductive immunology (New York, N.Y. : 1989) 66 (1): 40–50. PMID 21501279. 
  156. ↑ Levy, JK (2011 Jul). Contraceptive vaccines for the humane control of community cat populations.. American journal of reproductive immunology (New York, N.Y. : 1989) 66 (1): 63–70. PMID 21501281. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Контрацепція&oldid=39483757