Конус руйнування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конус руйнування з кратера Штайнхайм, Німеччина
Конус руйнування з кратера Штайнхайм, Німеччина

Конус руйнування або конус струсу — конусовидне ущільнення матеріалу в наслідок його удару твердим предметом чи падіння на твердий предмет. При рівній густині поверхні та предмета при зіткненні може бути двостороннім. В побуті, прототипом такого конусу є залишений слід від грудки землі або шматка щільного снігу, кинутої із силою на тверду стіну. З точки зору геології — ущільнення, яке утворюється під метеоритним кратером, рідкісна геологічна знахідка. Може бути знайдена як на дні як метеоритного кратера так і в місці ядерного вибуху. Часто, конус струсу є свідченням, що породі був завданий удар в межах 2-30 ГПа.[1][2][3]

Морфологія[ред. | ред. код]

Конус руйнування має явно конічну форму, яка «випромінюється» з верхньої частини (вершині) конуса повторюючи конус в оберненому вигляді при руйнуванні в одній і тій же пробі. Іноді має більш ложкоподібну форму на стороні великого конуса.[2] У дрібнозернистих породах, таких як вапняк, конус руйнування утворює легко пізнаваний «кінський хвіст», візерунок з тонкими лініями.

Грубозернисті породи, як правило, менш схильні утворювати конуси руйнування, часто їх важко навіть відрізнити від інших геологічних утворень, таких як дзеркало ковзання. Геологи мають різні теорії про формування конуса струсу, включаючи стиснення хвилею, яке проходить через скелю або напруги по мірі того як камені відскакують, після того, як тиск спаде. Результатом є численні тріщинки в породі та сам конус.[1][2][4]

Конуси руйнування можуть змінюватись в розмірах від мікроскопічних до декількох метрів. Найбільший відомий конус руйнування в гірській породі у світі (більше 10 метрів в довжину) знаходиться на острові Слейт Айлендс, в місті терас-Бей, Онтаріо, Канада. Азимути конусів осей, як правило, випромінюють назовні від точки впливу, з конусами вгору і до центру ударного кратера, хоча, орієнтації осей можуть бути змінені пост-кратерними процесами в ділянці удару.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б French, B.M. (1998). Traces of catastrophe. Lunar and Planetary Institute. Процитовано 2007-05-20. 
  2. а б в Sagy, A.; Fineberg, J.; Reches, Z. (2004). Shatter cones: Branched, rapid fractures formed by shock impact. Journal of Geophysical Research 109. с. B10209. Bibcode:2004JGRB..10910209S. doi:10.1029/2004JB003016. 
  3. French, Bevan M. (2005). Stalking the Wily Shatter Cone: A Critical Guide for Impact-Crater Hunters (pdf). Impacts in the Field 2 (Winter) (Impact Field Studies Group). с. s 3–10. 
  4. French, Bevan M. (2005). Stalking the Wily Shatter Cone: A Critical Guide for Impact-Crater Hunters (pdf). Impacts in the Field 2 (Winter) (Impact Field Studies Group). с. s 3–10.