Конфлікти на пострадянському просторі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Геополітика Росії на південь від її кордонів (за звітом ЦРУ)

Конфлікти на пострадянському просторі — низка збройних конфліктів, революцій, заколотів та інших осередків воєнно-політичної напруги на території так званих «пострадянських держав», що утворилися наприкінці 1980-х — початку 1990-х років у процесі розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Конфлікти за регіонами колишнього СРСР[ред. | ред. код]

Середня Азія[ред. | ред. код]

Конфлікт Сторони конфлікту Початок Кінець Зміст Результат
Громадянська війна в Таджикистані
Таджикистан/ Таджикистан
Росія/ Росія
 Узбекистан
 Казахстан
 Киргизстан
Об'єднана таджицька опозиція[en]
Партія ісламського відродження Таджикистану[en]
Джаміат-є Ісламі
 Афганістан
Flag of Jihad.svg ІРУ
5 травня 1992 27 червня 1997 Збройний конфлікт у Таджикистані між прибічниками центральної влади та опозицією. Почався, коли етнічні групи з Гармського та Горно-Бадахшанської областей Таджикистану, які були недостатньо представлені в правлячій еліті, повстали проти національного уряду президента Рахмона Набієва, в якому домінували вихідці з Ленінабадської та Кулябської областей Війна завершилася підписанням Генеральної угоди про встановлення миру і національної злагоди в Таджикистані та Московського протоколу.[1]
Міжетнічна криза в Киргизстані 2010 року
Частина Киргизької революції
Демонстранти прориваються на територію Парламенту в Бішкеку. 7 квітня 2010
 Киргизстан Flag of Jihad.svg ІРУ 6 квітня 2010 14 грудня 2010 Зіткнення між етнічними киргизами та узбеками на півдні Киргизстану, насамперед у містах Ош і Джалал-Абад, після повалення колишнього президента Курманбека Бакієва 7 квітня. Уряд Бішкека частково відновив контроль над південними провінціями; обмежений відтік узбецької меншини з країни; у суспільному житті системне придушення узбецької мови
Повстання в Таджикистані
Умовний поділ Таджикистану на західний та східний, між якими переважно відбувався конфлікт
 Таджикистан Об'єднана таджицька опозиція[en]
Flag of Jihad.svg ІРУ
19 вересня 2010 вересень 2015 Протистояння між урядовими силами Таджикистану та прибічниками ісламізації країни, зокрема узбецькими ісламістами Капітуляція опозиційних сил з їх лідером Толібом Айомбековим у серпні 2012 року. Поступове припинення бойових дій після цього
Киргизсько-таджицький конфлікт
Ексклави Таджикистану, Узбекистану та Киргизстану в регіоні, де відбувалися протистояння
 Таджикистан  Киргизстан 28 квітня 2021 1 травня 2021 Збройний прикордонний конфлікт між Киргизстаном і Таджикистаном, що почався через стару суперечку про воду на спірній території в Баткенській області Киргизстану Припинення вогню[2]

Північний Кавказ[ред. | ред. код]

Конфлікт Сторони конфлікту Початок Кінець Зміст Результат
Осетинсько-інгуський конфлікт
правильная карта
Карта Аухівського (Дагестан) і Пригородного районів (Північна Осетія), де спалахнули міжетнічні конфлікти
Республіка Північна Осетія — Аланія Осетинська міліція
 Росія
Всевеликое войско Донское (шеврон).png Донські козаки
Терское казачье войско (шеврон).png Терські козаки
Республіка Інгушетія Інгуська міліція 31 жовтня 1992 4 листопада 1992 Етнополітичний конфлікт на території Пригородного району Північної Осетії, який призвів до етнічних чисток інгуського населення на сході району Інгуське населення регіону майже цілком втекло з Північної Осетії до Інгушетії. Повернення більшості біженців було заблоковано місцевою владою, і відтоді лише осетини змогли повернутися; колишні інгушські будинки та поселення в районі поступово окупували осетинські біженці з Грузії
Перша російсько-чеченська війна
Частина Російсько-чеченського конфлікту
Вертоліт, збитий чеченськими бойовиками, грудень 1994 р.
 Росія  Чеченська Республіка Ічкерія
Flag of Jihad.svg Моджахеди
11 грудня 1994 31 серпня 1996 Збройний конфлікт, що відбувався переважно на території Чечні у період з 1994 по 1996 рік. Розпочався прихованим вторгненням російських збройних сил в Ічкерію, під час якої Росія намагалася повалити уряд Ічкерії. Після початкової кампанії 1994—1995 рр., що завершилася руйнівною битвою за Грозний, російські федеральні сили спробували захопити контроль над гірською територією Чечні, але, попри перевагу у силах та засобах, зазнали поразки Хасав'юртський мир. Перемога чеченських збройних сил та виведення російських військ
Дагестанська війна
Російський спецназ, що діяв за часи Дагестанської війни
 Росія Flag of Jihad.svg Ісламський джамаат Дагестан[en] 7 серпня 1999 14 вересня 1999 Збройний конфлікт на території Дагестану між загонами «Ісламської миротворчої бригади» під командуванням Багаутдіна Кебеде, Шаміля Басаєва та Хаттаба з одного боку та військами Росії — з іншого Відновлення контролю над регіоном російським урядом, продовження бойових дій на території Чечні
Друга російсько-чеченська війна
Частина Російсько-чеченського конфлікту
Російський військовий на тілах загиблих чеченських бойовиків після боїв за Комсомольське
 Росія  Чеченська Республіка Ічкерія(до 7 жовтня 2007)
Flag of Caucasian Emirate.svg Кавказький емірат7 жовтня 2007)
7 серпня 1999 15 квітня 2009 Збройний конфлікт, що відбувався переважно на території Чечні у період з 1999 по 2009 рік. У квітні 2009 року операція федеральних сил у Чечні офіційно завершилася. Основна частина російської армії була виведена, відповідальність за боротьбу з повстанцями антиросійського руху передали на місцеву поліцію
Війна в Інгушетії
Карта республік Північного Кавказу
 Росія
 Республіка Інгушетія
Flag of Caucasian Emirate.svg Кавказький емірат 21 липня 2007 19 травня 2015 Збройний конфлікт низької інтенсивності, викликаний ескалацією протистояння в Інгушетії, пов'язаного із конфліктом у Чечні. До 2015 року повстання в Республіці значно ослабло, і кількість жертв значно зменшилася за наступні роки.
Збройний конфлікт на Північному Кавказі
Російський спецназ ФСБ при проведенні антитерористичної операції в Махачкалі. 29 грудня 2010
 Росія Flag of Caucasian Emirate.svg Кавказький емірат
AQMI Flag asymmetric.svg ІДІЛ
16 квітня 2009 19 грудня 2017 Бойові дії між бойовиками різних націоналістичних ісламістських повстанських угруповань, ІДІЛ і співробітниками правоохоронних органів Російської Федерації на території Північного Кавказу, що відбувалися після офіційного скасування режиму контртерористичної операції в Чеченській республіці та поширення на увесь Північний Кавказ Офіційне проголошення російською владою про завершення контртерористичної операції в регіоні

Південний Кавказ[ред. | ред. код]

Конфлікт Сторони конфлікту Початок Кінець Зміст Результат
Перша карабаська війна
Частина Карабаського конфлікту
Події в Карабаській війні
Вірменська РСР/Вірменія Вірменія
Нагірно-Карабаська Республіка Нагірно-Карабаська Республіка
Азербайджанська РСР/Азербайджан Азербайджан 20 лютого 1988 12 травня 1994 Збройний конфлікт, що відбувався між вірменами та азербайджанцями за контроль над Нагірним Карабахом 5 травня 1994 р. підписаний Бішкекський протокол. Нагірний Карабах став де-факто незалежною державою, залишаючись де-юре частиною Азербайджану. Проводились мирні переговори між двома країнами, щоб визначити майбутнє спірної території
Південноосетинська війна (1991—1992)
Частина Грузино-південноосетинського конфлікту
Розстріл осетинських біженців на Зарській дорозі
Південна Осетія Південна Осетія Грузія Грузія 5 січня 1991 24 червня 1992 Активна фаза грузино-південноосетинського конфлікту, що вилилася в збройне протистояння, що почалося на хвилі самовизначення національних окраїн СРСР та завершилася Дагомиськими угодами Втрата Грузією адміністративного контролю над 60 % території регіону; Південна Осетія стала де-факто незалежною, але невизнаною державою
Громадянська війна в Грузії
Зіткнення неподалік будівлі парламенту в Тбілісі
Грузія Військова рада Грузії (січень-грудень 1992)
Грузія Державна рада Грузії (з березня 1992)
Росія Росія
Грузія Уряд Звіада Гамсахурдії у вигнанні 22 грудня 1991 31 грудня 1993 Збройний конфлікт між прибічниками першого президента Грузії Звіада Гамсахурдії та опозицією до його уряду. Причиною конфлікту стало фактичне силове усунення Гамсахурдії з посту президента, що стало відповіддю на придушення виступів опозиції восени 1991 року, у результаті чого наприкінці грудня 1991 року в ході військових дій опозиція отримала контроль над низкою стратегічних об'єктів у Тбілісі, зокрема й парламентом Перемога Державної ради над звіадистами
Війна в Абхазії (1992—1993)
Частина Грузино-абхазького конфлікту
Карта бойових дій в Грузії та Абхазії. Квітень — жовтень 1992
Грузія Грузія  Абхазія
Росія Росія
14 серпня 1992 27 вересня 1993 Збройний конфлікт між проросійською частиною абхазької політичної еліти, спрямовані на від'єднання від Грузії і приєднання до Росії та Грузією, що намагалася не допустити розколу держави. На абхазькому боці, крім російських агентів і місцевих незаконних військових формувань, воювали також «добровольці» з Північного Кавказу (передусім пов'язані з Росією чеченці, інгуші та кабардинці) Абхазія стає фактично незалежною республікою, але залишається міжнародно визнаною частиною Грузії. Етнічні чистки грузинів в Абхазії
Війна в Абхазії (1998)
Частина Грузино-абхазького конфлікту
Карта Абхазії
 Абхазія
Росія Росія
Грузія Білий легіон
Грузія Лісові брати
20 травня 1998 26 травня 1998 Збройний конфлікт у Гальському районі Абхазії, спричинений повстанням місцевих етнічних грузинів проти абхазької сепаратистської влади Повстання придушене абхазькими військами
Російсько-грузинська війна (2008)
Частина Грузино-абхазького
Частина Грузино-південноосетинського конфліктів
Російські окупаційні війська 58-ї армії на БМП-2 на території Південної Осетії. Серпень 2008
Росія Росія
 Абхазія
Південна Осетія Південна Осетія
Грузія Грузія 7 серпня 2008 12 серпня 2008 Спровокована Росією за підтримки сепаратистських угруповань Південної Осетії та Абхазії війна з Грузією, що розпочалася зі збройного протистояння в Південній Осетії. Вранці 7 серпня 2008 року російські регулярні, не миротворчі військові сили перетнули кордон Грузії через Рокський тунель і вторглися на територію Грузії, хоча в російських ЗМІ ситуацію представили так, ніби вони увійшли на грузинську територію лишень після початку військових дій грузинською стороною, а саме 8 серпня Перемога Росії, Південної Осетії та Абхазії, виселення етнічних грузин з Південної Осетії та Кодорської ущелини в Абхазії. Визнання Росією Південної Осетії та Абхазії. Розміщення російських військових баз[en] в Абхазії та Південній Осетії. Розрив відносин Грузії та Росії
Чотириденна війна
Частина Карабаського конфлікту
Азербайджанський солдат
Вірменія Вірменія
Нагірно-Карабаська Республіка Нагірно-Карабаська Республіка
Азербайджан Азербайджан 2 квітня 2016 5 квітня 2016 Локальні бої місцевого значення між вірменами та азербайджанцями за контроль над Нагірним Карабахом Азербайджан звільнив частину території (за різними оцінками до 8-20 км² території)
Друга карабаська війна
Частина Карабаського конфлікту
Друга карабаська війна
Вірменія Вірменія
Нагірно-Карабаська Республіка Нагірно-Карабаська Республіка
Азербайджан Азербайджан 27 вересня 2020 10 листопада 2021 Війна між збройними силами Азербайджану та самопроголошеної Нагірно-Карабаської республіки (Республіки Арцах) і Вірменії в Нагірному Карабасі (Арцасі), за контроль над Нагірним Карабахом та окупованими[en] Вірменією азербайджанськими територіями навколо Карабаху Перемога Азербайджану, який повернув собі значну частину територій, окупованих Вірменією в ході Першої карабаської війни. Мирна угода щодо Нагірного Карабаху (Арцаху) про введення російських миротворців, вихід вірменських сил з прилеглих до НКР (РА) районів і залишення під контролем Азербайджану частини території Нагірного Карабаху (Арцаху)

Східна Європа[ред. | ред. код]

Конфлікт Сторони конфлікту Початок Кінець Зміст Результат
Придністровський конфлікт
Придністров'я ПМР
Росія Росія
Молдова Молдова 2 листопада 1990 21 липня 1992 Політичний і військовий конфлікт, що виник між владою Молдови та самопроголошеною Придністровською Молдавською Республікою, підтриманою Росією, яка діяла силами регулярних підрозділів 14-ї армії Збройних сил РФ Підписана мирна угода 21 липня 1992 р. Сторони погодилися на двосторонні заходи із відведення збройних формувань з обох сторін за лінію протистояння, створення буферної зони, розміщення спеціальної комісії та спільних миротворчих сил. Молдова втратила контроль над Придністров'ям, при цьому Придністров'я залишається міжнародно визнаною частиною Молдови. Конфлікт перебуває у замороженому стані
Російсько-українська війна (з 2014)
Карта російської агресії проти України. Червоним відмічені території під контролем Росії (станом на травень 2022)
Росія Росія Україна Україна 20 (27) лютого 2014 дотепер Пряме та опосередковане застосування збройної сили Російською Федерацією проти суверенітету та територіальної цілісності України. Відкритими складовими російської збройної агресії проти України є: Війна триває. Анексія Криму Росією, створення на сході України маріонеткових Донецької і Луганської республік, окупація (станом на травень 2022) значних територій у Донецькій, Запорізькій, Луганській, Харківській, Херсонській областях (загалом 20% території України перебуває під окупацією РФ[3]).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела
  1. Tajikistan Civil War. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 10 листопада 2021. 
  2. Kyrgyzstan, Tajikistan agree ceasefire after border clashes (англійською). Reuters. 1 травня 2021. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 11 листопада 2021. 
  3. Іван Бойко (24 травня 2022). Росія окупувала близько 20% території України - Forbes. Уніан. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]