Конха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ко́нха (від грец. κόγχη — «мушля») — півкупол для перекриття циліндричних частин (абсид та ін.) будівлі. Конха виникла у східній елліністичній архітекурі, застосовувалась у давньоримському будівництві, в культових християнських спорудах середньовіччя.

Джерела[ред. | ред. код]