Концеба
| село Концеба | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Одеська область |
| Район | |
| Тер. громада | Савранська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51120210140067052 |
| Облікова картка | Концеба |
| Основні дані | |
| Засноване | 1759 |
| Населення | 2229 |
| Площа | 7,75 км² |
| Густота населення | 287,61 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 66211–66213[1] |
| Телефонний код | +380 4865 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°07′05″ пн. ш. 29°56′40″ сх. д. / 48.11806° пн. ш. 29.94444° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
95[2] м |
| Водойми | р. Савранка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 66211, Одеська обл., Подільський р-н, с. Концеба, вул. Весняна, 202[3] |
| Карта | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Конце́ба — село Савранської селищної громади у Подільському районі Одеської області в Україні. Населення становить 2229 осіб.
Південіше села, на правому березі річки Саврань знайдено поселення ранньоскіфського часу (VI—V століття до Р. Х.) та черняхівської культури (II—IV століття від Р. Х.).[4]
Село вперше згадується в історичних джерелах у другій половині XVIII століття.
Першим архівним документом про село є «Метрическая книга Свято-Успенской церкви» за 1774—1817 роки, що зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Києві.
У XVIII столітті село було поділене на дві частини і мало дві церкви: Успіння Пресвятої Богородиці, побудовану 1708 року, та Різдвяно-Богородицьку, побудовану 1764 року.[5]
За указом імператора Павла від 31 січня 1798 року с. Концеба у складі Савранського маєтку було подароване графу Івану Петровичу Салтикову у довічне спадкове володіння. Незабаром граф продав свій маєток родині Жевуських. 1831 року через участь графа у польському повстанні село було конфісковане.
Протягом 1836—1865 років село належало до військових поселень.[4]
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 155 жителів села[6].
У 1960-ті 1980-ті є середня та восьмирічна школи, Будинок культури, клуб, бібліотека. Діяла лікарня на 25 ліжок, два поштових відділення, шевська майстерня. Господарство обслуговує ветеринарний пункт. Із допоміжних підприємств є млин, олійня, ремонтна майстерня, лісопильня.
Колишній орган місцевого самоуправління — Концебівська сільська рада.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Савранської селищної територіальної громади[7].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Савранського району, село увійшло до складу новоутвореного Подільського району Одеської області[8].
- 1897 — 3756
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2558 осіб, з яких 1069 чоловіків та 1489 жінок.[9]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2227 осіб.[10]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[11]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,04 % |
| російська | 1,66 % |
| румунська | 0,99 % |
| болгарська | 0,09 % |
| білоруська | 0,04 % |
| вірменська | 0,04 % |
| німецька | 0,04 % |
Народилися:
- Гербинський Павло Якович (1914—1955) — радянський військовий льотчик та льотчик-випробовувач.
- Савельєв Олег Єфремович — 1-й секретар Балтського райкому КПУ, голова Балтської районної ради Одеської області. Народний депутат України 1-го скликання.
-
Вулицями села
-
Хрест біля Вдовинної криниці
-
Вдовинна криниця
- ↑ Поштові індекси — Савранський район. Архів оригіналу за 11 лютого 2012. Процитовано 12 лютого 2012.
- ↑ Прогноз погоди в селі Концеба. Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 6 січня 2019.
- ↑ Концебівська сільська рада. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 6 січня 2019.
- ↑ а б Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область — Київ, 1969
- ↑ Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. — Каменец-Подольск, 1901. — С. 58. (рос.)
- ↑ Концеба. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області. www.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2025.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.
- ЦДІА у м. Києві. — Ф. 224. — Оп.1. — Спр. 31.
- ЦДІА (Київ). — Ф. 224.— Оп.1. — Спр. 559. (s:Архів:ЦДІАК/224/1)
- s:Архів:ЦДІАК/442/575/8
- Konceba // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 323. (пол.)
- Концеба — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [Архівовано 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
- Білецька О. Савранщина: Нарис Історії. Від стародавніх часів до початку XX ст. — Одеса: Астропринт, 2000. — с. 93 ISBN 966-549-462-7
- Носії православ'я на Березівщині / І. І. Ніточко, П. І. Ляшик, О. А. Корецька. — Одеса: Прес-кур'єр, 2013. — с. 143‒144. — (Серія «Праці Державного архіву Одеської області»: т. XXXVII). ISBN 978-966-2512-37-3 (archive.od.gov.ua)
- Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 300–301. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)
| Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |

