Концертні тури Queen

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Queen» на концерті у Франкфурті, Німеччина, під час «The Works Tour», 1984 рік

Британський рок-гурт «Queen» був відомий своїми різноманітними музичними стилями. Їх крупні звукові системи, освітлювальні установки, інноваційна піротехніка і екстравагантні костюми часто носили театральний характер. Такі артисти, як Боб Гелдоф, Джордж Майкл, Девід Бові і Роббі Вільямс, висловлювали своє захоплення сценічним образом фронтмена Фредді Мерк'юрі.

«Queen» написали певні пісні, такі як «We Will Rock You» і «We Are the Champions», з метою залучення до виступу аудиторії. Пісня «Radio Ga Ga» також була написана, щоб надихнути аудиторію на синхронізоване плескання в долоні (цей трюк, що виник з відео пісні, був винаходом режисера відео, Девіда Маллета). Це вплинуло на появу «Queen» на концерті «Live Aid», де натовп з 72 000 чоловік на стадіоні «Вемблі» часто голосно співав і плескав в долоні в унісон з Фредді Мерк'юрі. Участь «Queen» на «Live Aid» пізніше було віднесено музикантами та критиками до найкращих виступів.[1]

1970-ті роки[ред. | ред. код]

«Queen» зіграли близько 700 живих виступів за свою кар'єру, приблизно дві третини в 1970-х роках. Їх ранні виступи були в основному хард-роком, але в більш пізні роки гурт розробив помітно більш поп-орієнтоване звучання. Багато чого з майбутнього стилю гурту, так звана «марка», вперше з'явилося під час цих ранніх виступів, хоча деякі особливості простежуються з попередніх гуртів, які були відправними точками артистизму учасників (наприклад, «Smile», «Ibex» і «Wreckage»).

Фредді Мерк'юрі часто одягався з яскравою феспійською манерою і діяв комплексно; для більшого ефекту використовувався сухий лід і різнокольорові вогні. Під час концертів для Браяна Мея і Роджера Тейлора було характерним імпровізовані, інструментальні перерви, а для Мерк'юрі «кричати» разом з натовпом, у той час як для Тейлора виконання однієї пісні. Браян Мей і Джон Дікон співали бек-вокал. До інших відмінних «марок» можна віднести мікрофон Мерк'юрі, який складався тільки з верхньої частини тримача без підставки (імовірно, це сталося, коли Мерк'юрі був учасником гурту «Wreckage», тоді випадково зламалася нижня частина його підставки), рояль і саморобна електрогітара Мея «Red Special». Довге гітарне соло Мея продемонструвало його вміння використовувати ефект багаторазової затримки. Це допомагало створити багаторівневу оркестрову атмосферу. Зрідка, «Queen» брали на сцену неучасників гурту, найбільш помітним з яких був клавішник Спайк Едні, який виступав з гуртом у 1980-х роках. Напів-неформальне попурі, яке складалося з рок-н-рольних пісень 1950-х років (особливо «Big Spender» і «Jailhouse Rock») також було стрижнем виступів, воно зазвичай було основою виконання на біс. Логотип гурту, розроблений Мерк'юрі незадовго до виходу першого альбому, складався зі знаків зодіака учасників гурту і зазвичай відображався на лицьовій стороні бас-барабана Тейлора під час їх ранніх турів. Деякі сценічні костюми, які носили Мерк'юрі і Мей в своїх ранніх турах, і під час кількох наступних турів були створені модельєром Зандрою Родес.

Тривалість концерту і сет-лист для кожного виступу «Queen» значно збільшилися за всю їхню кар'єру, що в підсумку призвело до виступів тривалістю у понад дві години. Під час концертів «Queen» виконали більшість пісень, випущених у їхніх студійних альбомах. Багато з їхніх концертів (особливо під час гастролей у 1970-х роках) були записані на відеокасету. Прикладами цього можуть бути виступи у «Rainbow Theatre» (1974), «Hammersmith Odeon» (1975, 1979), «Hyde Park» (1976), « Earls Court » (1977), «The Summit». На даний момент офіційно випущені два виступи, а саме концерт в листопаді 1974 року у «Rainbow» і концерт в переддень Різдва 1975 року у «Hammersmith Odeon». Існують кадри з інших виступів 1970-х років, особливо з Японії у 1975/1976 роках і Європи у 1978/1979 роках.

Ліза Марі Преслі заявила, що перший рок-концерт, який вона відвідала, відбувся наприкінці 1970-х років, коли «Queen» виступали в Лос-Анджелесі. Після концерту вона подарувала Мерк'юрі шарф, що належав її покійному батькові Елвісу Преслі.[2]

Queen — Queen II Tours[ред. | ред. код]

Докладніше: Queen I Tour
Докладніше: Queen II Tour

З випуском своїх перших двох альбомів «Queen» і «Queen II», гурт почав виступати наживо, по суті, слідуючи традиційному циклу «альбом-тур» протягом 1970-х років. Ранній «Queen» зіграв безліч концертів в Лондоні і в його околицях на початку 1970-х років, але свідчення вказують на те, що перший виступ гурту відбувся 27 червня 1970 року в місті Труро, Англія, хоча його все ще називали «Smile». Першим важливим кроком гурту до визнання їх концертів, стали виступи «Queen» на підтримку гурту «Mott the Hoople» під час його британського туру. Виступи «Queen» завжди отримували захоплений відгук у глядачів. Це призвело до запрошення гуртом «Mott the Hoople» виступити «Queen» на підтримку його гастролей по США. Під час цих гастролей гурт зміг відточити свої виступи на сцені перед великим натовпом, випробувати різні пісні та аранжування і отримати цінний досвід роботи з сучасними системами освітлення і звуку. Дружні стосунки між «Mott the Hoople» й «Queen» і досі залишаються міцними. Пісня «Queen» «Now I'm Here» була написана Браяном Меєм як данину поваги «Mott The Hoople».

Вокаліст шотландського гурту «Simple Minds» Дим Керр вперше побачив «Queen», коли вони виступали на розігріві для «Mott the Hoople» під час британського туру 1974 року. На вечірці, присвяченій випуску альбому «Innuendo», Керр заявив, що «Queen» "знесли Hoople зі сцени!". Такої ж думки дотримувався гітарист Річі Самбора з гурту «Bon Jovi», який був свідком того, як «Queen» тричі виступали на розігріві для «Mott the Hoople» в Нью-Йорку у 1974 році, заявляючи, що вони були «абсолютно фантастичними», і що він «ніколи не забував» цих виступів. У цьому ж турі по США, на концерті в Пенсільванії, також брав участь відносно невідомий гурт «Aerosmith», який знаходився на тій же стадії становлення своєї довгої кар'єри, що і гурт «Queen».

Sheer Heart Attack Tour[ред. | ред. код]

Докладніше: Sheer Heart Attack Tour

Тур на підтримку альбому «Sheer Heart Attack» 1974 року найбільш примітний фанатичним хвилюванням публіки, з яким «Queen» зіткнулися, особливо в Японії, незважаючи на те, що значну кількість виступів було скасовано через проблеми зі здоров'ям Брана Мея. Мерк'юрі був настільки вражений досвідом гурту, отриманим під час японського етапу гастролів, що іноді він носив кімоно на сцені під час виходу на біс на концертах в інших країнах. Це був перший випадок, коли національний гімн Великої Британії «Боже, бережи королеву» був використаний для фіналу концерту, цей тур також ознаменував перший випадок, коли гурт використовував піротехніку (під час виконання пісні «In the Lap of the Gods... Revisited»), що зробило «Queen» одним з перших гуртів, який експериментував з цим живим ефектом. Для легкого гумору і новизни, Дікон іноді грав одну ноту на трикутнику, Мерк'юрі робив ковток шампанського, а Мей грав кілька акордів на гавайській гітарі. Пісня «Liar», яка часто звучала більше 8 хвилин, була яскравою подією для багатьох шанувальників, майже завжди затребуваною аудиторією. Під час виконання пісні «Keep Yourself Alive» Мерк'юрі відчайдушно тряс бубоном і найчастіше кидав його в натовп. 19-20 листопада 1974 року «Queen» знімалися на відео під час виступу в театрі «Rainbow» в Лондоні. Цей виступ часто розцінюють як демонстрацію «Queen» сумішші своїх примітних головних вокалів, ритм-секцій і бек-гармоній, а також багатого гітарного тону, характерного для текстурованого живого звучання гурту. Ці якості особливо очевидні у виконанні пісень «Liar» і «Stone Cold Crazy». Крім того, у титрах відео «Live At The Rainbow» Джон Дікон був вказаний зі словами «бас-гітара, вокал, трикутник», тому що він співав під час виконання «Liar».

A Night at the Opera Tour[ред. | ред. код]

Докладніше: A Night at the Opera Tour

Проходження туру на підтримку альбому «A Night at the Opera» 1975/76 років збіглося з виходом пісні «Bohemian Rhapsody», яка домінувала в чартах синглів, і гурт тричі виконував її фрагменти протягом типового виступу. Що було цілком доречним, враховуючи пристрасні зусилля гурту по просуванню синглу «Bohemian Rhapsody» на радіо, концерт відкрився записаним Кенні Евереттом вступом, за яким слідувала оперна частина, під час якої гурт чекав часу свого виконання. Після цього слідувала секція хард-року, яка зазвичай приводила до виконання пісні «Ogre Battle». Перші два куплети і заключна балада виконувалася пізніше протягом концерту як частина попурі з піснями «Killer Queen», «March of the Black Queen», а іноді і «You're My Best Friend». Таке розташування пісень дозволяло гурту уникнути логістичної плутанини виконання всієї живої «Bohemian Rhapsody», в результаті цього вони могли дозволити собі просте програвання оперної секції зі стрічки. Більша частина так званого «концерту в переддень Різдва» транслювалася на «Old Grey Whistle Test» — телевізійному музичному шоу на каналі «BBC 2». В кінці багатьох концертів Мерк'юрі кидав в аудиторію троянди або гвоздики.

Summer 1976[ред. | ред. код]

Докладніше: Summer Gigs 1976
Докладніше: Queen Hyde Park 1976

«Queen» зіграли чотири концерти під час короткого туру по Великій Британії у вересні 1976 року. Починаючи з 1 вересня, «Queen» виступали в Единбурзі, а також наступної ночі 2 вересня. 10 вересня вони грали в Кардіффі, який був другим і останнім концертом «Queen» в місті, вони грали там в попередньому турі 1975 року.

Останній виступ «Queen» в цьому році відбувся в Гайд-парку, який проходив 18 вересня жарким літом 1976 року. Концерт в Гайд-парку, насправді, був безкоштовним виступом, що зібрав близько 180 000 глядачів. Безкоштовний концерт був організований Річардом Бренсоном, тогочасним підприємцем.

Існує кілька доступних аудіоджерел виступу у Гайд-парку, у тому числі джерело з магнітофону-приставки. Єдиний інший концерт туру з доступним аудіо — це другий единбурзький концерт, у якому опублікований запис з аудиторії.

У цьому турі були представлені дебютні виконання пісень «You Take My Breath Away» і «Tie Your Mother Down» («Tie Your Mother Down» не грали в Гайд-парку через обмежений час), приблизно за 3 місяці до виходу альбому «A Day at the Races».

A Day at the Races Tour[ред. | ред. код]

Докладніше: A Day at the Races Tour

Тур на підтримку альбому «A Day at the Races» 1977 року містив у собі перші акустичні або «відключені» (тобто, без використання електроінструментів) виконання пісень (наприклад, «'39»). Незадовго до виходу альбому гурт виконав кілька британських концертів, на яких було зіграно кілька треків перед офіційним релізом. Потім був безкоштовний концерт в Гайд-парку в Лондоні, який співпав з річницею смерті Джимі Гендрікса. Під час туру гурт відкривав свої концерти піснею «Tie Your Mother Down», яка стала стандартною відкриваючою або закриваючою піснею в наступних турах. Гурт також прийняв те, що стало стандартним аранжуванням для «Bohemian Rhapsody» у цьому турі: виконавши перші два куплети на сцені, потім, під час відтворення оперного розділу з використанням системи PA (електронна система, що складається з мікрофонів, підсилювачів, гучномовців), вони залишали сцену, і, нарешті, повертались на сцену, щоб зіграти до кінця хард-рокову секцію. В цей час «Queen» вперше почали експериментувати з рухомими і нахильними освітлювальними установками, що вимагало певної небаченої до цього на їхніх виступах механічної системи. Під час етапу туру «Queen» по США, вони двічі виступали з гуртом «Thin Lizzy», в результаті цього, їх виступи були помітно «важчими» у музичному плані. Це був також перший тур по США, в якому Queen виступили в легендарному «Madison Square Garden» в Нью-Йорку. Деякі з трико Мерк'юрі були натхненні сценічними костюмами легендарного артиста балету Вацлава Ніжинського. Зйомки цього концерту в «Earls Court» в Лондоні залишаються фаворитом серед багатьох давніх шанувальників гурту. Це був останній тур, під час якого гурт виконав на біс, в оригінальному вигляді, попурі з пісень рок-н-ролу («Rock 'n Roll Medley»), хоча окремі пісні з нього (найчастіше «Jailhouse Rock») продовжували з'являтися в більш пізніх турах.

News of the World[ред. | ред. код]

Докладніше: News of the World Tour
«Queen» на концерті в Нью-Гейвені, США, під час «News of the World Tour», 1977 рік

«Queen» почали світовий тур на підтримку альбому «News of the World» в США в кінці 1977 року, а в Європі — на початку 1978 року. Під час туру були вперше виконані пісні «We Will Rock You» і «We Are the Champions», написання яких багато в чому було натхнено репутацією «Queen» серед публіки на концертах. Ці дві пісні були використані як перший виклик гурту публікою на біс під час цього туру, за якими послідувало виконання пісень «Sheer Heart Attack» і «Jailhouse Rock». Пізніше, практично кожен концерт «Queen», закінчувався «We Will Rock You» і «We Are the Champions». Версія «We Will Rock You» в швидкому темпі, яка ніколи офіційно не була випущена в студійному альбомі, стала вступної піснею для цього туру і багатьох наступних. Можливо, у відповідь на «вибух» тодішньої популярності стилю панк, Мерк'юрі регулярно діяв деструктивно на сцені під час виконання «Sheer Heart Attack» в кінці концерту. Саме в цьому турі, до сет-листу вперше потрапила пісня «I'm in Love with My Car», в якій Тейлор, крім гри на ударних, виконував вокалом. Це був також перший раз, коли пісня «Love of My Life» виконувалася наживо як перероблена акустична версія, що, майже миттєво, стало основним моментом концерту. Шанувальники часто брали під контроль виконання головного вокалу цієї пісні, у той час як Мерк'юрі керував аудиторією як хором. Щоб звільнити місце для нового матеріалу, більшість пісень з перших двох альбомів «Queen» були виключені.

Jazz[ред. | ред. код]

Докладніше: Jazz Tour
«Queen» на концерті в Ганновері, Німеччина, під час «Jazz Tour», 1979 рік

Під час виснажливого туру на підтримку альбому «Jazz» по США в кінці 1978 року і на початку 1979 року по Європі і Японії, було записано більшість європейських концертів, які потім були об'єднані для створення подвійного альбому «Live Killers». У цьому турі була представлена ​​освітлювальна установка «Pizza Oven», що складалася з 320 ламп, встановлених на масивній рухомій установці, яка висіла над гуртом. Вона отримала прізвисько «Піч для піци» («Pizza Oven») через величезну кількість тепла, яке генерувало її світло. Представляючи пісню «Death on Two Legs», Мерк'юрі часто сильно лаявся на попередніх менеджерів гурту, що було продубльовано в концертному альбомі. У цьому турі Мерк'юрі почав носити повністю шкіряні та вінілові костюми замість гламурних трико (які привернули публічну насмішку від Роба Гелфорда з гурту «Judas Priest») і, відповідно до теми їх останніх синглів «Bicycle Race» і «Fat Bottomed Girls», іноді на сцені з'являлася група напівоголених жінок, що їздили на велосипедах. Деяким спостерігачам здавалося, що «секс-тема» свідомо була інтегрована в концерт, саме в цьому турі вперше з'явилося знамените скандування з аудиторії "Браян-Браян". Ще однією несподіваною особливістю багатьох концертів — стало прохання про виконання, здавалося б, непримітної пісні «Mustapha» з боку численних глядачів. У цьому турі Мерк'юрі співав тільки перші кілька барів а капела, як в альбомній версії, згодом гурт виконував пісню повністю в наступних кількох турах. На японських концертах гурт виконував пісню «Teo Torriatte», де Мей грав на піаніно.

Під час 15-денного японського етапу цього туру Мерк`юрі відчував різні труднощі зі своїм голосом, що було чутно на декількох бутлегах цього етапу туру. Один з п'яти концертів в «Nippon Budokan» в Токіо 23 квітня 1979 року виявився вокально особливо складним концертом для Фредді.

Crazy Tour[ред. | ред. код]

Докладніше: Crazy Tour

Короткотривалий «Crazy Tour» в кінці 1979 року, якому передував тільки випуск добре продаваємого синглу, а не альбому, продемонстрував Мерк'юрі з коротким волоссям, і це був перший раз, коли Мерк'юрі грав на сцені на акустичній гітарі (тобто пісню «Crazy Little Thing Called Love»). Гурт, як правило, скасовував виконання на концертах пісні «Brighton Rock» у цьому і майбутніх турах, таким чином гітарне соло Мея (яке походило з пісні «Son and Daughter») фактично стало самостійним виступом. У деяких концертах Мерк'юрі з'являвся на сцені перед закриттям виступу, сидячи на плечах Супермена або Дарта Вейдера, хоча це призводило до деяких незначних проблем щодо авторських прав. Через велику кількість невеликих майданчиків, що використовуються у цьому турі, дорожня команда часто стикалася з проблемами при будівництві сцени для гурту, і тому, сцени, а іноді і самі майданчики, повинні були бути істотно змінені. Одним з примітних виступів в цьому конкретному турі була їхня участь на Концерті для жителів Кампучії в Лондоні, який проходив в День подарунків, він також був знятий на відео. Цей тур також показав одні з найкращих живих вокалів Фредді в концертній кар'єрі «Queen».

1980-ті роки[ред. | ред. код]

«Queen» на концерті в Окленді, США, під час «The Game Tour», 1980 рік

The Game Tour[ред. | ред. код]

Докладніше: The Game Tour

Тур на підтримку альбому «The Game» у 1980 році збігся з тим, що «Queen» стали найпопулярнішими серед інших гуртів завдяки масовим продажам їх останнього альбому як всередині, так і за межами США. Одним з сюрпризів для багатьох відвідувачів концерту стали пишні вуса, які відростив Мерк'юрі. Також сценічні костюми Мерк'юрі виявилися більш звичайними і менш яскравими (наприклад, футболки і спортивне взуття), ніж в попередніх турах. Більш того, гурт, і особливо Мерк'юрі, підкреслювали фанкове і денсове звучання при виконанні пісень «Another One Bites the Dust» і «Dragon Attack», хоча багато з їхніх відданих шанувальників хард-року були досить байдужі до цих стилів. Слід зазначити, що невелика добірка матеріалe з альбому «Flash Gordon» також була включена до списку пісень концертів.

«The Game Tour» у 1981 році ознаменував собою видкриття гуртом практично невикористаних рубежів для виконання своєї живої рок-музики. У цьому випадку «Queen» вирушили в короткий, але яскравий тур по Південній Америці, який включав в себе кілька концертів на найбільших футбольних стадіонах світу. Жоден зі знаменитих рок-гуртів ніколи серйозно не гастролював у цьому регіоні земної кулі. Продажі альбомів «Queen» в Південній Америці були досить високими з самого початку кар'єри гурту, що послужило основним джерелом натхнення для туру. В цілому, «Queen» зіграли для близько 700 000 чоловік всього за 13 концертів, під час виступів в Ріо-де-Жанейро, в Бразилії, виступ гурту встановив світовий рекорд, як найбільш високооплачуваний концерт, з аудиторією в 250 000 чоловік. Примітною подією стала поява на сцені в Аргентині разом з гуртом зірки футболу Дієго Марадони. Деякі з концертів були зняті, два канадських концерти в Монреалі були зняті і випущені як відео «We Will Rock You» і пізніше на DVD, але іноді їх називають просто «Live in Concert». У цю епоху Мерк'юрі з'являвся на сцені голим, за винятком одних білих штанів. Продюсер відео Сол Свіммер попросив «Queen» носити один і той же одяг в обидві ночі. Однак, гурт був злий на продюсера, тому він проігнорував це прохання, постійно змінюючи одяг протягом двох вечорів. Це підтвердив Браян Мей в коментарі до DVD «Queen Rock Montreal».

Цей був також останній тур, в якому «Queen» виступали без додаткових музикантів, співаків або мінусівки. Хоча вихідний сигнал всіх мікрофонів учасників гурту можна було подвоїти в режимі «реального часу», створивши до 32 голосів, єдиною частиною яка відтворювалася зі стрічки — завжди була оперна секція «Bohemian Rhapsody», під час гри якої гурт знаходився за лаштунками.

Hot Space Tour[ред. | ред. код]

Докладніше: Hot Space Tour
«Queen» на концерті в Драмменсхаллені, Норвегія, під час «Hot Space Tour», 1982 рік

«Hot Space Tour» 1982 року послідував після випуску спірного студійного альбому («Hot Space»). Примітним виступом туру став концерт під відкритим небом в «Milton Keynes Bowl» біля Нортгемптона, який був випущений на домашньому відео кілька років по тому. Для багатьох любителів концертів, звучання гурту, а також вокальні виступи Мерк'юрі тепер мали характерний соул- і фанк-тон. Особливістю стало те, що це був тур, в якому «Queen» почали користуватися на сцені послугами іншого музиканта та клавішника. З цього моменту електронні клавішні стали відмінною рисою концертного звучання «Queen», хоча гра Мерк'юрі на піаніно все ще зберігалася. У майбутніх турах пісні з альбому «Hot Space» не використовувалися, тільки «Staying Power» виконувалася на деяких концертах на початку наступного туру, виключенням була лише «Under Pressure», яка стала тривалим доповненням до сет-листу виступів. Під час гастролів гурт виконав наживо дві пісні, а саме «Crazy Little Thing Called Love» (з альбому «The Game») разом з «Under Pressure» в американському теле-шоу «Суботнього вечора в прямому ефірі». Також був знятий один з концертів в Японії, хоча він не отримав міжнародного релізу. Однак деякі відеоматеріали з концерту в Японії, а також кадри з австрійського концерту, є у продажу. «Hot Space Tour» став останнім туром «Queen» в Америці.

The Works Tour[ред. | ред. код]

Докладніше: The Works Tour

«The Works Tour» 1984/1985 років був одним з найбільших турів «Queen» і включав в себе фестиваль «Rock in Rio» в Бразилії, на якому вони виступили на сцені о другій годині ночі перед 470 000 чоловік в першу ніч і 250 000 у другу ніч. Видання «Boston Globe» назвало це «зачаровуючим виступом».[3] Вибіркові основні моменти обох ночей виступів були випущений на VHS з назвою «Queen: Live in Rio», а потім були показані на каналі «MTV» в США.[3][4] В квітні і травні 1985 року «Queen» завершили «The Works Tour» з аншлаговими концертами в Австралії і Японії.[5]

«Queen були найкращим гуртом дня... вони просто вийшли і розбивали вщент аудиторію хіт за хітом... ідеальна сцена для Фредді — весь світ»
— Боб Гелдоф про виступ «Queen» на «Live Aid».[6]
«Queen» на концерті у Франкфурті, Німеччина, під час «The Works Tour», 1984 рік

Тур став першим разом, коли «Queen» не виступали в Північній Америці. Відсутність виступів в США вважається дивною, враховуючи, що приблизно в цей час Мерк'юрі почав жити в Нью-Йорку. Альбом був частково записаний в Лос-Анджелесі, і «Queen» змінили свій американський лейбл з «Elektra» на «Capitol». Ходили чутки, що повномасштабний тур по США занадто сильно напружує голос Мерк'юрі. Як репортажі в ЗМІ (наприклад, що висвітлювали концерти на стадіоні «Вемблі»), так і записи-бутлеги на протязі всього туру показували, що у Мерк'юрі іноді були проблеми з голосом. Зазвичай Мерк'юрі носив трико, яке нагадувало його вбрання 1970-х років, але, відповідно до незвичайного відео, в ряді випадків він з'являвся як камео, одягнений або частково одягнений, коли виконував пісню «I Want to Break Free». Це іноді отримувало змішаний прийом. Аудиторія відтворила синхронізовану процедуру ляскоту в долоні, яка з'являлася у відео до «Radio Ga Ga» під час приспівів цієї пісні. У цьому турі гурт повернув частину пісень зі своїх перших трьох альбомів в сет-лист як частину попурі-«спогадів». Гітарист Рік Парфітт з гурту «Status Quo» також з'явився на сцені разом з гуртом під час одного з їхніх лондонських концертів, а вокаліст Тоні Хедлі з гурту «Spandau Ballet» з'явився на сцені разом з гуртом під час їхнього єдиного новозеландського концерту.

Під час туру «Queen» взяли участь в двох музичних фестивалях в швейцарському Монтре (виступали у 1984-му і 1986 роках), де вони під фонограму виконали невелику добірку своїх останніх пісень. Це здивувало багатьох глядачів, оскільки гурт часто виступав проти такого стилю виконання. Концерти знімалися, а потім транслювалися для мільйонів людей по всій Європі. Для їх шанувальників було очевидно, що гурт, а також деякі члени аудиторії, були дезорієнтовані і дещо збентежені цими «фальшивими» виступами.

Виступи 1984 року в Сан-Сіті, Південна Африка, викликали на адресу гурту багато критики. Хоча, багато відомих артистів, як до, так і після «Queen», що виступали на цьому курорті, розташованому в метеоритному кратері, згодом не піддавалися критиці за це. Однак, незабаром після того як гурт там виступив, міжнародне засудження апартеїду, який відбувався у цій країні, досягло найвищої точки. Багато гуртів-активістів, у тому числі група музикантів під назвою «Артисти, об'єднанні проти апартеїду», публічно засудили «Queen» за їх виступи на цьому курорті. Щоб спробувати заспокоїти обурення активістів, «Queen» офіційно опублікували заяву про те, що вони не хочуть заохочувати «расові забобони».

Live Aid[ред. | ред. код]

Докладніше: Live Aid

Виступ на концерті «Live Aid» на стадіоні «Вемблі» у 1985 році часто вважається єдиним найкращим виступом «Queen».[7] Їх сет-лист тривав 21 хвилину і складався з трохи прискореної лірично версії «Bohemian Rhapsody» (секція балади і гітарне соло), «Radio Ga Ga» (співалася натовпом), «Hammer to Fall», «Crazy Little Thing Called Love», «We Will Rock You» (1-й куплет) і «We Are the Champions». Пізніше Мерк'юрі і Мей повернулися на сцену, щоб виконати версію пісні «Is This the World We Created...?». Гурт не мав інтересу до виступу, коли до них вперше звернувся організатор концерту Боб Гелдоф, але визнання, яке вони отримали після свого виступу, надихнуло їх на те, що вони колективно написали пісню «One Vision», яка потім була випущена як сингл.

The Magic Tour[ред. | ред. код]

Докладніше: The Magic Tour

«The Magic Tour» 1986 року став останнім туром «Queen» з вокалістом Фредді Мерк'юрі і бас-гітаристом Джоном Діконом. На це вказувало те, чому тур не виходив за межі Європи і включав в себе виступи на стадіоні «Вемблі» в Лондоні (де для «розігріву» публіки, перед появою «Queen», виступали гурти «INXS», «The Alarm» і «Status Quo»), а також один концерт в Будапешті, Угорщина. Одне з вражаючих зображень Мерк'юрі з концерту на «Вемблі» згодом регулярно використовувалося в рекламних цілях (наприклад, плакат для концерту пам'яті Фредді Мерк'юрі, меморіальна статуя в Монтре, обкладинка альбому «Greatest Hits III», музичні рекламні щити). Протягом усього туру Мерк'юрі регулярно виступав з імпровізованими заявами на сцені, які спростовували чутки про те, що «Queen» збираються розпастися. Коли в кінці кожного концерту через систему PA виконувалася композиція «God Save the Queen», на сцену виходив Мерк'юрі в копіях королівського плаща і корони. Після цього туру «Queen» були визнані одним з перших рок-гуртів, які використовували крупногабаритний екран (або «Jumbotron») на живих концертах. Багато концертів були записані, і незабаром після цього був випущений сильно відредагований альбом під назвою «Live Magic». Точно так же концерт в Будапешті був випущений у вигляді відео «Live In Budapest» (випущеного на DVD, Blu-ray і CD під назвою «Queen Hungarian Rhapsody: Live In Budapest» в листопаді 2012 року), а один з концертів на «Вемблі» вийшов у вигляді альбому «Live At Wembley» на CD і відео на DVD багато років по тому. Фінальний концерт туру відбувся 9 серпня 1986 року у Кнебворті-Парку в Англії (зі «Status Quo» на «розігріві»), в ньому взяли участь близько 200 000 чоловік.

Незабаром після завершення «The Magic Tour» був випущений фільм «Чарівні роки» з трьох частин, в якому були кадри з різних живих виступів. Слідом за цим була випущена добірка, яка повністю складалася з «живих» матеріалів виступів гурту у вигляді відео «Rare Live — A Concert Through Time and Space». Однак жодне з цих відео не було перевидане на DVD до теперішнього часу. Останніми альбомами, які були випущені за життя Мерк'юрі, стали «The Miracle» (1989), «Innuendo» (1991) і «Greatest Hits II» (1991), і ніяких турне не планувалося. Згідно з книгою «Мерк'юрі і я», Фредді був поставлений діагноз СНІДу наступного року після «The Magic Tour» (тобто, 1987 рік), що може пояснити, чому гурт так різко припинив гастролі. Однак Тейлор створив гурт під назвою «The Cross», який випустив три студійні альбоми, пісні з яких були виконані на кількох «живих» концертах, де Тейлор був вокалістом і ритм-гітаристом, а не барабанщиком. Не було випущено жодного живого запису, хоча існують деякі бутлеги.

1990-ті роки[ред. | ред. код]

В 1990-х роках «Queen» не давали ніяких концертів в своєму первинному складі. Після смерті Фредді Мерк'юрі в листопаді 1991 року «Queen» організували концерт його пам'яті («The Freddie Mercury Tribute Concert») в квітні 1992 року на стадіоні «Вемблі». Три учасника гурту, що залишилися (в одному з небагатьох концертів, які вони зіграли разом після смерті Мерк'юрі) і безліч спеціальних гостей влаштували довгий і емоційний виступ, оголошений як «Концерт для обізнаності щодо СНІДу» (а також як «Концерт заради життя»), який транслювався по всьому світу. «Queen» з'являлися тільки час від часу після концерту. Не на всіх виступах фігурували всі три останні члени. Останній раз, коли всі три члени «Queen» виступили на сцені, був в січні 1997 року в Парижі у Франції на світовій прем'єрі заходу «Балет заради життя» Моріса Бежара. До тріо приєдналися Спайк Едні (на клавішних та бек-вокалі) і Елтон Джон, який виконував вокал. Вони виконали тільки одну пісню, а саме «The Show Must Go On», яка була однією з двох пісень, які вони виконали разом на «The Freddie Mercury Tribute Concert», це була остання відома поява Джона Дікона на сцені.

Дата[8] Місто Країна Арена Коментарі
20 квітня 1992 Лондон Англія Wembley Stadium The Freddie Mercury Tribute Concert
18 серпня 1993 Мідхарст Cowdray Park На фестивалі виступили тільки Тейлор і Дікон
17 січня 1997 Париж Франція Theatre National de Chaillot Queen + Елтон Джон, останній виступ Джона Дікона
25 листопада 1999 Лондон Англія Brixton Academy Мей і Тейлор виступили на концерті гурту «Foo Fighters»

2000-ті роки[ред. | ред. код]

Після смерті Фредді Мерк'юрі та відходу з гурту Джона Дікона, Мей і Тейлор продовжували проводити спорадичні живі виступи на додаток до їхньої довготривалої співпраці з Полом Роджерсом.

Разові виступи

Дата[8] Місто Країна Місце Коментарі
9 липня 2000 Лондон Англія Hyde Park Queen + Five
27 вересня 2000 Millennium Dome Queen + Five
19 березня 2001 Нью-Йорк США Waldorf Astoria Hotel Включення до Залі слави рок-н-ролу
24 листопада 2001 Лондон Англія Ocean Club Концерт фан-клубу присвячений 10-річчю смерті Мерк'юрі
30 квітня 2002 Амстердам Нідерланди Museum Square Урочистості з нагоди Дня народження королеви Нідерландів
14 травня 2002 Лондон Англія Astoria Theater Гра у мюзиклі «We Will Rock You»
3 червня 2002 Buckingham Palace Ювілей королеви
18 жовтня 2002 Лос-Анджелес США Club 1650
16 листопада 2002 Лондон Англія Children in Need Гра в мюзиклі «We Will Rock You»
14 травня 2003 Billingsgate Market
27 травня 2003 Модена Італія Parco Novi Sad Виступ з Лучано Паваротті і Дзуккеро
12 червня 2003 Нью-Йорк США Marriott Marquis Hotel Включення до Зали слави піснярів
7 серпня 2003 Мельбурн Австралія Regent Theatre Гра в мюзиклі «We Will Rock You»
29 листопада 2003 Кейптаун Південна Африка Green Point Stadium Благодійний концерт «46664»
8 вересня 2004 Лас-Вегас США Paris Hotel Гра в мюзиклі «We Will Rock You»
9 жовтня 2004 Сідней Австралія Lyric Theatre Гра в мюзиклі «We Will Rock You»
16 жовтня 2004 Москва Росія Великий кремлівський палац Нагородження Russian Music Awards, гра в мюзиклі «We Will Rock You»
11 листопада 2004 Лондон Англія Hackney Empire Включення до Зали слави
12 грудня 2004 Кельн Німеччина Flora Гра в мюзиклі «We Will Rock You»
12 січня 2005 Лондон Англія Dominion Theatre Гра в мюзиклі «We Will Rock You»
17 червня 2006 Hyde Park Виступ на концерті гурту «Foo Fighters»
5 вересня 2006 Dominion Theatre Святкування 60-річчя з Дня народження Фредді Мерк'юрі, гра в мюзиклі «We Will Rock You»

Queen + Paul Rodgers Tour[ред. | ред. код]

«Queen + Paul Rodgers» на концерті в Кельні, Німеччина, під час «Queen + Paul Rodgers Tour», 6 липня 2005 року
Виступ Браяна Мея під час «Queen + Paul Rodgers Tour»
Докладніше: Queen + Paul Rodgers Tour

«Queen + Paul Rodgers Tour» — був світовим концертним туром «Queen», за участю гітариста Браяна Мея і барабанщика Роджера Тейлора, до якого приєднався співак Пол Роджерс, цей проект об'єднання отримав назву «Queen + Пол Роджерс». Тур був першим з часів «The Magic Tour» у 1986 році і смерті вокаліста Фредді Мерк'юрі в листопаді 1991 року.[9] Барабанщик гурту Роджер Тейлор прокоментував: «Ми ніколи не думали, що ми знову поїдемо в тур, Пол (Роджерс) зустрівся нам випадково і ми побачили, що між нами є взаєморозуміння. Пол просто великий співак, він не намагається бути Фредді».[9] Басист Джон Дікон також не брав участі у турі, через вихід на пенсію у 1997 році, проте він дав цій справі своє благословення.

Витоки співпраці починають свій відлік із концерту «Fender Strat Pack» у 2004 році, де виступав Браян Мей. Вперше він приєднався до Пола Роджерса під час виконання легендарної композиції гурту «Free» «All Right Now». Після цього Браян заговорив про взаєморозуміння між ними двома. Слідом за цим Браян запропонував Полу грати з «Queen» на церемонії включення гурту до Британського музичного залу слави. Згодом, перебуваючи у душевному піднесенні, усі троє оголосили, що вони проведуть спільний тур у 2005 році. Спочатку планувався тур лише по Європі та участь у концерті «46664», однак наприкінці європейського туру, були заплановані концерти у США та Японії.[10][11] Таким чином у 2006 році було проведено повномасштабний тур по США, проте із дуже низькою глядацькою відвідуваністю.[12]

Проект сцени для туру був якнайпростішим, зокрема були відсутні великий задній екран, що у майбутньому використовувався у «Rock the Cosmos Tour», та складні театральні помости. Велика додаткова сцена вела від основної у напрямку до глядачів, та часто використовувалася для акустичних виступів усіх членів гурту. Шоу розпочиналося із пісні Eminem «Lose Yourself», що відтворювалася на гучномовцях, та танцювального реміксу пісні «Queen» «It's A Beautiful Day». Під кінець «Lose Yourself» із-за великої задньої завіси, що ховала гурт від зору глядачів, ставало чутно гру гітари, а згодом з'являвся Пол Роджерс, співаючи скорочений варіант «Reachin' Out». Багато шанувальників гурту вважали цю пісню новою, хоча насправді це була пісня, яку Браян і Пол грали разом у 1990-х на благодійних виступах. Пізніше з'являвся Браян, виконуючи вступний риф (остинато) «Tie Your Mother Down», потім завіса падала, а гурт продовжував виконувати цю пісню до кінця.

Перша частина концерту складалася переважно із хітів «Queen» та деяких пісень Роджерса. Як вступ до «Fat Bottomed Girls», Браян грав вступний риф із ранньої композиції «Queen» «White Man». Роджерс часто використовував техніку «глушіння долонею» при виконанні «Crazy Little Thing Called Love». В акустичній частині концерту, Тейлор залишає ударну установку, щоб заспівати «Say It's Not True» («Скажи, це неправда») на додатковій сцені, а Браян там же грав акустичні пісні «Queen», такі як «Love of My Life» та «'39». На концерті у Гайд-парку, пісня Джона Леннона «Imagine» була додана до списку виконання, та була виконана після «Love of My Life», як відповідь на вибухи в Лондоні 7 липня 2005 року. Також виконувалася унікальна версія «Hammer To Fall», яка мала більш повільний і глибокий перший куплет, який співали Мей і Роджерс. Другу половину пісні співав, як увесь гурт, так і Роджерс самостійно. Іноді Роджерс, залежно від кондицій свого голосу, лишав виконання цієї пісні Тейлорові. Тейлор часто грав дуже складний кавер Сенді Нелсона на ударних «Let There Be Drums», а потім виконував головну вокальну партію в «I'm In Love With My Car», граючи при цьому на ударній установці.

А після зазвичай йшло гітарне соло Мея, гурт грав інструментальну п'єсу «Last Horizon» («Останній горизонт»), використовулася велика куля з дзеркалами. У другій половині концерту, Тейлор залишав свої інструменти й співав «These Are The Days Of Our Lives», а на екрані показували ностальгічні кадри, зокрема кадри з раннього турне гурту в Японію. Далі йшла пісня «Radio GaGa», в якій Тейлор співав перший і другий куплет, а партію ударника відтоворювали під управлінням Едні зі студійної версії. До кінця пісню співав Роджерс, а Тейлор грав наживо на барабанах. Під час «Bohemian Rhapsody» використовували вокал та гру на фортепіано Фредді, й показували запис виступу «Queen» 1986 року на стадіоні «Вемблі», тоді як решта гурту грали наживо. Після оперної частини Роджерс співав частину важкого металу, а завершальні рядки виконували як перекличку дуетом між Роджерсом та Мерк'юрі. Пісню завершував поклін Мерк'юрі перед публікою, і гурт йшов зі сцени. На біс грали здебільшого жорстку вервечку з «The Show Must Go On», «All Right Now», «We Will Rock You» та «We Are The Champions», й гурт покидав сцену остаточно, а Тейлор жбурляв свої палички глядачам.

Rock The Cosmos Tour[ред. | ред. код]

Докладніше: Rock the Cosmos Tour

«The Rock The Cosmos Tour» був другим і останнім концертним туром проекту «Queen + Пол Роджерс», в рамках якого вони просували свій єдиний студійний альбом «The Cosmos Rocks». Дата відкриття була записана для випуску DVD, яке було випущене 15 червня 2009 року.[13] Тур включав в себе один з найбільших концертів під відкритим небом у Харкові, який зібрав 350 000 чоловік. Протягом усього туру, вони зіграли для одного мільйона глядачів.[14]

2010-ті роки[ред. | ред. код]

Queen + Adam Lambert Tour 2012[ред. | ред. код]

Докладніше: Queen + Adam Lambert Tour 2012

Queen + Adam Lambert Tour 2014–2015[ред. | ред. код]

Queen + Adam Lambert 2016 Summer Festival Tour[ред. | ред. код]

Queen + Adam Lambert Tour 2017–2018[ред. | ред. код]

The Rhapsody Tour[ред. | ред. код]

Докладніше: The Rhapsody Tour

Учасники концертних виступів Queen[ред. | ред. код]

Queen
(1970—1971)
  • Фредді Мерк'юрі — головний вокал, піаніно
  • Браян Мей — гітара, вокал
  • Роджер Тейлор — ударні, перкусія, вокал
  • Майк Грос — бас-гітара (квітень-липень 1970)
  • Баррі Мітчелл — бас-гітара (серпень 1970 — січень 1971)
  • Даг Богі — бас-гітара (лютий 1971)
Queen
(1971—1981)
Queen
(1982—1986)

з

Queen +
(1992—1997)

з

  • Спайк Едні — клавішні, піаніно, гітара, бек-вокал
  • і різні інші гості
Queen +
(липень 1997 — до сьогодні)

з

  • Спайк Едні — клавішні, піаніно, гітара, бек-вокал
  • і різні інші гості
Queen + Paul Rodgers
(2005—2009)

з

Queen + Adam Lambert
(2011—2017)

з

Queen + Adam Lambert
(2017–до сьогодні)

з

  • Спайк Едні — клавішні, бек-вокал
  • Нейл Фейрклаг — бас-гітара, бек-вокал
  • Тайлер Воррен — перкусія, ударні, бек-вокал

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BBC (9 November 2005). Queen win greatest live gig poll. BBC News. Процитовано 2006-07-12. 
  2. Lisa Presley — interviews Архівовано 21 July 2006 у Wayback Machine.
  3. а б Queen: Rock in Rio. Queenarchives.com. Процитовано 28 September 2014. 
  4. Queen: Live in Rio (1985). The New York Times. Процитовано 16 January 2011. 
  5. Grein, Paul. Billboard 4 May 1985. p.42. Billboard (magazine). Процитовано 2 червня 2011
  6. Kokozej, Daria Mercury and Queen. Процитовано 21 травня 2011
  7. Queen: their finest moment at Live Aid. Telegraph.co.uk. Процитовано 2017-07-25. 
  8. а б Queen live concertography: Brian + Roger + ?. Queen Concerts. Процитовано 2017-07-25. 
  9. а б Queen most loved band The Guardian. Процитовано 3 серпня 2011
  10. Queen and Paul Rodgers, Brixton Academy, London. The Guardian. 30 березня 2015. Процитовано 5 січня 2017. 
  11. Queen and Paul Rodgers, Hyde Park, London. The Independent. 17 липня 2015. Процитовано 5 січня 2017. 
  12. QUEEN + PAUL RODGERS: North American Tour Announced. Blabbermouth. 29 листопада 2015. Процитовано 5 січня 2017. 
  13. «Rock the Cosmos Tour» Процитовано 10 серпня 2018
  14. «Rock the Cosmos Tour». queenconcerts. Процитовано 10 серпня 2018
  15. Queen News October 2008. Brianmay.com. Процитовано 2014-05-19. 

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Greg Brooks, Chris Charlesworth. Queen Live: A Concert Documentary. London: Omnibus Press, 1995. ISBN 0-7119-4814-3

Посилання[ред. | ред. код]