Копач Іван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Копач
Народився 4 березня 1870(1870-03-04)
Грозьово, Королівство Галичини та Володимирії
Помер 7 жовтня 1952(1952-10-07) (82 роки)
Львів
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Національність українець
Діяльність педагог, мовознавець, літературознавець, громадський діяч
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка

Іван Копач (4 березня 1870, с. Грозьово, нині Старосамбірського району Львівської області — 7 жовтня 1952, м. Львів) — український релігійний і громадський діяч, педагог, мовознавець, літературознавець. Доктор філософії (1901), професор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Учасники з'їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди» Котляревського, 1898 р: Сидять у першому ряду: М. Павлик, Є. Ярошинська, Н. Кобринська, О. Кобилянська, С. Лепкий, А. Чайковський, К. Паньківський. Стоять у другому ряду: І. Копач, В. Гнатюк, О. Маковей, М. Грушевський, І. Франко, О. Колесса, Б. Лепкий. Стоять у третьому ряду: І. Петрушевич, Ф. Колесса, Й. Кишакевич, І. Труш, Д. Лукіянович, М. Івасюк.

Іван Копач — один із представників галицької інтелігенції, який усе своє життя служив науці й українському народові.

Народився І. Копач 1870 року в селі Грозьова, тодішнього Старосамбірського повіту на Львівщині.

Навчався у гімназії при монастир отців Василіян у місті Бучачі (18811885). Закінчив вищі гімназійні студії у місті Дрогобичі (1889), Львівський університет (1894).

Від жовтня 1891 р. до вересня 1892 р. відбув однорічну військову службу і став офіцером запасу. Потім студіював філософію, слов’янську та класичну філологію на філософському факультеті Львівського університету, який закінчив у 1894 р.

Працював учителем гімназій у містах Тернопіль (Перша гімназія, 1897—1901) та Львів (Львівська академічна гімназія, 1896—1897 і 1901—1908), викладав у Львівському університеті.

Професор Степан Шах у спогадах про Академічну гімназію згадує, що Іван Копач був “найспосібнішим інспектором у передвоєнній Шкільній Раді Краєвій і в повоєнній Львівській Шкільній Кураторії, який здобув собі своїм глибоким знанням подивугідний авторитет навіть серед поляків; був це також найталановитіший професор, якого Академічна гімназія перед І. світовою війною мала”.

У 1901 р. захистив докторську дисертацію і був кандидатом на посаду професора філософії у Львівському університеті, однак зайняти це місце йому, як українцеві, не судилося.

Здійснив три наукові подорожі:

·        улітку 1900 р. — до Відня (вступив до віденської «Січі»), Мюнхена, Дрездена та Берліна;

·        улітку 1901 р. — до Відня та Берліна;

·        дворічну подорож до Берліна (1903—1904) для підготовки габілітації з класичної філології у Львівському університеті.

Голова товариств «Тернопільський Боян» та «Українська бесіда».У 1935 р. д-ра І. Копача обрано дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка.

Друкувався в “Записках Наукового товариства ім. Шевченка” , часописі “Літературно-Науковий Вістник” [20], виступав із публіцистичними статтями на сторінках часописів “Діло” , “Зоря” , “Львівські вісті” , “Мета” , “Руслан” , “Сокільські вісти” , “Учитель” (у 1907–1908 рр. був редактором цього часопису) та ін.

Від 1909 впродовж 20 років — шкільний інспектор у Галицькій крайовій шкільній раді та візитатор українських шкіл кураторії Львівської округи.

Під час Другої світової війни, як зазначає І. Копач в автобіографії, «був у Львові і заробляв собі на прожиток по змозі науково в Українськім Видавництві, а від Х. 1942 также в Маслосоюзі як завідатель регістратури та учитель німецької мови».

З вересня 1945 р. І. Копача призначили на посаду старшого викладача класичної філології Львівського державного університету імені І. Франка. Прожив 83 роки, помер 7 жовтня 1952 року, похований на Личаківському цвинтарі.

Іван Копач і Іван Франко[ред. | ред. код]

Точна дата знайомства Івана Копача з Іваном Франком невідома, однак про досить тривале спілкування свідчить оповідання “Борис Граб”, яке письменник опублікував ще в 1890 р. у часописі “Зоря”  з присвятою докторові Івану Копачеві. Цього ж року Іван Франко згадує І. Копача як члена слов’янського гуртка∗ в статті “Kółko słowiańskie”, опублікованій у газеті “Kurjer Lwоwsкi”.

Об’єктом дослідження є сім відомих на сьогодні листів Івана Копача до Івана Франка, які охоплюють 1897–1906 рр. і зберігаються у Відділі рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Шевченка в Києві у фонді І. Франка , а копії листів — у Літературно-меморіальному музеї Івана Франка у Львові.

У листах Іван Копач звертався до Івана Франка здебільшого у справі редагування та публікації своїх статей у “ЛітературноНауковому Вістнику”. Оскільки І. Франко редагував і друкував у часописі статті І. Копача, можемо зробити висновок, що проблеми, яких торкався автор, були цікавими та актуальними і відповідали тематиці “Літературно-Наукового Вістника”.

Праці[ред. | ред. код]

  • Автор наукових праць і рецензій у «Записках НТШ», українських часописах; редактор шкільних підручників.
  • Співавтор підручника вправ із латинської мови для гімназій, автор книги «З моїх сокільських споминів» (Л., 1934).

Джерела[ред. | ред. код]