Копили (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Копили
Копили, лось.JPG
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Полтавський район
Рада/громада Терешківська сільська рада
Код КОАТУУ 5324085908
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване до 1859
Населення 2525
Площа 2,974 км²
Густота населення 849 осіб/км²
Поштовий індекс 38761
Телефонний код +380 532
Географічні дані
Географічні координати 49°33′24″ пн. ш. 34°36′44″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
91 м
Найближча залізнична станція з.п. Копили
Місцева влада
Адреса ради 38762, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Терешки, вул. Шевченка, 7, тел. 55-36-15
Карта
Копили. Карта розташування: Україна
Копили
Копили
Копили. Карта розташування: Полтавська область
Копили
Копили
Мапа

Копили у Вікісховищі?

Копили́ — село в Україні, розташоване у Полтавському районі Полтавської області. Населення становить 2525 осіб за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року[1]. Підпорядковане Терешківській сільській раді.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Копили знаходиться на лівому березі річки Ворскли нижче за течією від впадіння в неї Коломаку. У дельті Коломаку річки утворюють лиман зі старицями і заболоченими озерами. Село оточене сосновим лісом.

Вище за течією Ворскли та на протилежному її березі — місто Полтава, нижче за течією примикає село Терешки.

Через село проходить автошлях КиївПолтаваХарків (автотраса E40М03), є дві залізничні зупинки (з. п. Копили і з. п. 3 км) на напрямку ПолтаваКрасноград.

Населення[ред. | ред. код]

Мовний склад села згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року був таким :[2]

Мова Число ос. Відсоток
українська 2 313 91,60
російська 199 7,88
білоруська 2 0,08
молдовська 1 0,04
вірменська 1 0,04
грецька 1 0,04

Історія[ред. | ред. код]

За даними станом на 1859 р. у власницькому селі Копили, яке на той час згадується під назвою Копилівка (Жадьки, Жадоки), Полтавського повіту Полтавської губернії налічувалося 14 дворів та 64 жителі (30 чоловіків і 34 жінки)[3].

Адміністративна належність[ред. | ред. код]

У царські часи, добу національної революції та перші роки більшовицької окупації України тодішнє «державне село» Копили входило до складу Микільської волості Полтавського повіту Полтавської губернії, з 1923 року Копили належали до Микільської сільради Малоперещепинського району Полтавської округи Полтавської губернії УСРР, а з 1925 — у тому ж самому територіально-адміністративному підпорядкуванні, але без Полтавської губернії, яку було ліквідовано. 1926 року Микільська сільрада перейшла від Малоперещепинського до Полтавського району, таким чином, Копили опинилися у складі Полтавського району. 2 вересня 1930 року село підпорядковано Полтавській міській Раді УРСР, оскільки на підставі ухваленої того дня постанови «Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління» було розформовано Малоперещепинський і Полтавський райони з подальшим включенням їхніх територій до складу Полтавської міської Ради, а остання виділялася в окрему адміністративно-господарську одиницю і підпорядковувалася безпосередньо центру (Полтавську округу теж було розформовано). У 1932 р. Полтавська міська Рада, а відповідно, і село ввійшли до складу новоствореної Харківської області. У 1937 р. Копили у складі Полтавської міської Ради було передано новосформованій Полтавській області, виділеній із Харківської. У 1939 році було відновлено Полтавський район, і Копили стали селом Микільської сільради Полтавського району Полтавської області УРСР. З приходом нацистської армії село потрапило під управління німецької військової окупаційної адміністрації. З 1 вересня 1942 р. до 23 вересня 1943 р. село перебувало у складі Полтавського району Полтавської округи. Після взяття села Червоною армією і по 1986 рік Копили знову входили до Микільської сільської ради. 30 грудня 1986  р. село відійшло до новоутвореної Терешківської сільської ради.[4]

Голодомор 1932—1933 років в Україні[ред. | ред. код]

Під час Голодомору 1932-33 рр., проведеного урядом тодішнього СРСР, в Копилах загинуло 2 людини. На жаль, імена загиблих не встановлено[5].

Масові поховання репресованих у 1930-х роках[ред. | ред. код]

Докладніше: Триби (урочище)

У 1930-х роках, у період сталінських репресій, у розробленому піщаному кар'єрі в урочищі поблизу хутора Триби[6], органами НКВС здійснювалися масові поховання розстріляних. Жертвами режиму були заможні полтавці, військовослужбовці, священики й представники інтелігенції, яких безпідставно звинуватили у шпигунстві, зв'язках із закордонною розвідкою тощо[7]. Точна кількість похованих невідома. У 1970-х — 1980-х роках поховання піддалися масовому розграбуванню мародерами[8].

14 квітня 1990 року було проведене перепоховання останків жертв репресій у братській могилі поряд з автотрасою КиївПолтаваХарків, близько 1,15 км в напрямку Харкова від Копилів[9]. За оцінними даними в Трибах перепоховано близько 200 закатованих[6]. У 1995 році на місці перепоховання репресованих встановлено пам'ятний знак.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

18 вересня 1941 року, перед самим приходом німецьких окупантів у Полтаву, в районі між Копилами і Макухівкою зупинився на ночівлю циганський табір, який втікаючи від німців прямував до Харкова. Наступної доби німецьке командування відправило на трасу Київ—Полтава—Харків кілька автомашин з карателями. Усі хто був у таборі — майже тисяча осіб — були розстріляні. Врятувалася тільки одна жінка, яка перед цим пішла в село і повертаючись почула постріли[10].

Нацистська окупація села тривала рівно два роки: 23 вересня 1941 р. німецькі війська захопили залізничну станцію Копили, а 23 вересня 1943 р.[11] село разом із суміжним з ним обласним центром було відвойовано радянськими військами.

Новітня історія[ред. | ред. код]

10 березня 2015 року на блокпосту «Копили» водій автомобіля «Land Rover» проігнорував вимогу про зупинку. Тоді інспектор ДПС сів в автомобіль «Toyota Corolla» — у ньому перебували двоє активістів Правого сектору, усі рушили за порушником. Під час переслідування порушник маневруючи зіштовхнув автомобіль переслідуючий, він зіштовхнувся з вантажівкою «МАЗ». У ДТП загинули Сергій Гунько та інспектор Олександр Андрійко. Водій Тойоти — другий боєць ДУК — з чисельними травмами потрапив до лікарні.

Економіка[ред. | ред. код]

На території села діють два залізничних підприємства філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»: ЦМКР Полтава та КМС-132 Полтава[12].

Облаштована Копилівська тимчасова дослідно-промислова установка з видобутку вуглеводневої сировини, а також кільканадцять свердловин закріплених за нею.

У Копилах розташований центральний офіс і виробничі потужності ДП «Полтавське лісове господарство».

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Сфера послуг[ред. | ред. код]

У селі розташована філія Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Полтавського району, сфера діяльності якої поширюється на мешканців довколишніх сіл[13]. У Копилах розміщене відділення поштового зв'язку Полтавської дирекції ДП «Укрпошта»[14].

Рекреаційний комплекс: ресторанно-готельні комплекси «Полтава», «Форест», «Зелена Діброва», «Лукомор'є», «Мухомор», хостел.

27 червня 2014 року в селі було урочисто відкрито заміську базу ФК «Полтава», яка відповідає всім вимогам сучасного футболу.[15]

Заклади освіти[ред. | ред. код]

Постаті[ред. | ред. код]

У 1938 році в Копилах розстріляний сталінськими каральними органами єпископ Російської православної церкви, тодішній керівник Полтавської єпархії РПЦ Митрофан.

У селі тривалий час жив і похований український поет Іван Переломов.

Галерея[ред. | ред. код]

Копили, Лукоморье.JPG Копили, Полтава.JPG Копили, Forest.JPG База ФК «Полтава» Копилівські багатоповерхівки (Вовківка)
Ресторан «Лукомор'є»
Ресторан «Полтава»
Кафе «Forest»
База ФК «Полтава»
Копилівські багатоповерхівки (Вовківка)

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Облікова картка с. Копили. ВРУ. Процитовано 4 лютого 2017. 
  2. Офіційний сайт Державної служби статистики України
  3. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 55)
  4. Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648—2012 рр.): довідник з історії адміністративно-територіального поділу / редкол.: Білоус Г. П., Білоусько О. А., Гудим В. В. та ін.; упоряд.: Васильєва Ю. О., Жук В. Н., Коротенко В. В. та ін. — Вид. друге, перероб. і доп. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. — 400 с. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 21 серпень 2015. 
  5. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область, ст. 668
  6. а б Ірина Філоненко. На Полтавщині вшанували пам'ять жертв політичних репресій. 18.05.2011
  7. У Трибах провели мітинг-реквієм пам'яті жертвам політичних репресій. Новини Полтавщини. 16 травня 2010
  8. Офіційна влада області і міста приховують факт варварського відношення до поховань. Вони заявляють, що захоронення розстріляних в кар'єрі почали знаходити «з початку 90-х років під час розкопок». Див: У Трибах провели мітинг-реквієм пам'яті жертвам політичних репресій.
  9. Полтавська область. Природа, населення, господарство. «Полтавський літератор». 1998
  10. З доповіді історика і краєзнавця Віктора Дмитренка на круглому столі, присвяченому Дню Перемоги 3 травня 2012 року. Джерело: За тридцять повоєнних років кількість учасників партизанського руху на Полтавщині зросла з двох до шістнадцяти тисяч. Вечірня Полтава. 10.05.2012.
  11. Хронологічна довідка про тимчасову окупацію міст, районних центрів і залізничних станцій Полтавської області та визволення їх частинами Червоної Армії
  12. Філія «ПІВДЕННА ЗАЛІЗНИЦЯ» ПАТ «Укрзалізниця»
  13. Наближення соціальних послуг до населення Полтавського району
  14. Відділення поштового зв'язку Копили Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку 'Укрпошта'
  15. ФК «Полтава» посеред лісу відкрив тренувальну базу
  16. Копилівський дошкільний навчальний заклад Полтавської районної ради Полтавської області

Посилання[ред. | ред. код]