Корабельне озброєння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корабельна башта в дії
Арбалети на бойовому кораблі часів Японсько-корейської війни
Типи морських мін:
A — плаваючі, B — донні (якірні), SS — підводний човен.
1 — міна, що дрейфує, 2-притоплена міна, 3-міна на мінрепі, 4-донна міна на великій глибині на короткому мінрепі, 5-донна міна, 6-міна-торпеда, 7-міна, що спливає
Стрільба з 20-мм автоматичної гармати, з борту шведського есмінця
Надбудова з ГКП на борту ракетного крейсера «Маршал Устинов», типу проекту 1164

Корабельне озброєння, також корабельна зброя — сукупність різнорідних видів зброї і технічних засобів, що забезпечують їх застосування, котрі встановлюються на кораблях військово-морських сил. Носіями авіаційного озброєння є літаки і вертольоти, що базуються на бойових кораблях.

Зміст[ред. | ред. код]

До видів корабельної зброї відносяться: ракетне, ракетно-торпедне, торпедне, артилерійське, бомбове (глибинні бомби), мінне.

Технічні засоби включають: радіоелектронні, гідроакустичні й навігаційні комплекси, автоматизовані системи управління зброєю і різного роду прилади.

Конкретний склад озброєння й зброї, а також технічних засобів для кожного класу, підкласу і типу корабля визначається відповідно до оперативно-тактичного призначення в процесі проектування. Найбільш повний склад корабельне озброєння встановлюється на великих за водотоннажністю надводних кораблях і підводних човнах. На інших кораблях (катерах) — в скороченому вигляді.

Історія[ред. | ред. код]

Розвиток корабельного озброєння йшов надзвичайно повільно. Від тарана (Стародавня Греція) до метальних машин-катапульт (Стародавній Рим), а потім до артилерії, яка протягом тривалого часу (з кінця 14 століття до першої половини 19 століття) була єдиною зброєю кораблів. З другої половини 19 віку темп розвитку корабельного озброєння різко виріс. З'явилося і стало застосовуватися мінна і торпедна зброя (якірні, щоглові й буксовані міни, а також саморушні міни, названі торпедами), трали, а в 2-му десятилітті 20 століття у зв'язку з широким застосуванням підводних човнів — протичовнова зброя (глибинні бомби, що скидаються або вистрілюються з бомбометів, пірнаючі артилерійські снаряди, протичовнові мережі з підвішеними патронами).

Одночасно з'явилися перші авіаносні кораблі. Поряд з різними видами зброї впроваджувалися нові технічні засоби, які забезпечували їх застосування, — далекоміри, автомати артилерійської і торпедної стрільби, радіо, гірокомпаси, гідрофони та інше.

Перед 2-ою світовою війною з'явилися, а в ході її удосконалювалися і широко застосовувалися палубні літаки, зенітна артилерія, реактивні бомбомети, радіолокаційна і гідролокаційних апаратура. Різко підвищилася якість усіх традиційних зразків зброї та технічних засобів. У післявоєнний період впровадження на кораблях ракетно-ядерної і торпедно-ядерної зброї, що стала головним засобом ураження, а також автоматизованих систем управління ним розширило загальний арсенал корабельного озброєння і незмірно підвищило бойові можливості кораблів.

Сучасна ракетна зброя кораблів має різне призначення і включає: комплекси балістичних ракет для ураження наземних об'єктів, що встановлюються на підводних човнах; крилаті ракети для ураження надводних кораблів і наземних об'єктів — на підводних човнах і надводних кораблях; зенітні ракети для ураження повітряних цілей — на надводних кораблях; універсальні ракети для ураження повітряних і надводних цілей — на надводних кораблях.

Ракетно-торпедна зброя включає спеціальні ракетно-торпедні комплекси, встановлювані на протичовнових кораблях, і ракети-торпеди, вистрілюються зі звичайних торпедних апаратів підводних човнів. Основне призначення цієї зброї — боротьба з підводними човнами, що знаходяться в зануреному стані.

Торпедна зброя кораблів складається з різних торпедних комплексів для підводних човнів і надводних кораблів (катерів), призначених для ураження надводних кораблів, підводних човнів і суден противника.

Артилерійська зброя в системі корабельного озброєння представлена комплексами артилерійських установок великого, середнього (універсального) і малого (зенітного) калібрів. Носіями всіх перерахованих установок на кінець 20 століття були тільки крейсери, побудовані наприкінці 2-ої світової війни і незабаром після неї. Надводні кораблі інших класів озброєні універсальною (1-4 гармати) і зенітною артилерією. Сучасні підводні човни артилерії не мають. Артилерійську зброю застосовується проти надводних кораблів (суден), повітряних цілей і різних об'єктів, розташованих на узбережжі.

Мінна зброя є основним видом зброї спеціально побудованих надводних і підводних загороджувачів. Кораблі решти класів зазвичай мають необхідне обладнання та пристрої для прийому, зберігання і постановки відповідного для кожного з них комплекту мін, а підводні човни можуть приймати і ставити міни з торпедних апаратів. Мінна зброя використовується для постановки загороджень з метою завдання втрат кораблям і транспортним суднам противника, а також для утруднення їх плавання.

Авіаційні засоби ураження кораблів складаються з палубних літаків і вертольотів. Основними носіями їх є авіаносці і вертольотоносці (протичовнові і десантні). Авіаносці багатоцільового призначення мають на борту літаки (штурмовики, винищувачі й інше) і вертольоти. Надводні кораблі інших класів можуть бути носіями обмеженого числа вертольотів (1 — 4).

В системі корабельного озброєння всі види зброї, використовуваного для знищення підводних човнів, що перебувають в підводному положенні, об'єднуються під загальним найменуванням «протичовнова зброя», яке включає: ракети-торпеди, торпеди, глибинні бомби та інше. Основними носіями цієї зброї є протичовнові надводні кораблі і підводні човни. Перші, крім того, можуть мати протичовнові вертольоти і літаки, що несуть у свою чергу торпеди і глибинні бомби (Дивись: авіаносець, вертольотоносець).

Основним засобом боротьби з мінами противника є трали, які включають різні зразки для знешкодження якірних і донних мін з акустичними, магнітними, гідродинамічними та іншими детонаторами, включаючи комбіновані. Для тралення мін застосовуються спеціально обладнані кораблі-тральщики. У воєнний час з цією метою можуть переобладнуватися рибальські траулери.

До технічних засобів, що безпосередньо забезпечують застосування корабельного зброї, відносяться спеціальні автоматизовані і напівавтоматизовані системи управління кожним з них, які тісно пов'язані з відповідними радіотехнічними (радіолокаційними, гідроакустичними тощо) й навігаційними комплексами і засобами. Ці комплекси і засоби забезпечують в межах їх дальності дії: виявлення та отримання інформації про підводні, надводні і повітряні цілі, включаючи їх класифікацію; супровід цілей і відображення їх на індикаторах; видачу вихідних даних цілевказання усім видам зброї в системи їх управління стрільбою. Гідроакустична апаратура, крім того, служить для підтримки між кораблями ближньої звукового підводного зв'язку.

До інших досить важливих технічних засобів, які у кінцевому рахунку, також забезпечують застосування зброї на кораблях, відносяться комплекси радіозв'язку і загальнокорабельні автоматизовані інформаційно-керуючі системи (АІКС). Комплекси радіозв'язку дозволяють здійснювати дальній і ближній зв'язок на довгих, коротких і ультракоротких хвилях, що забезпечує обмін інформацією з береговими командними пунктами, з командними пунктами флагманських кораблів інших з'єднань і кораблів всередині свого з'єднання, а також з літаками і вертольотами в повітрі.

Загальнокорабельні АІКС призначені: для відображення морської, повітряної та підводної обстановки, що дозволяє одночасно оцінювати обстановку, що складається в районі бойових дій корабля; для вирішення задач цілерозподілу вогневих засобів та вироблення рекомендацій для прийняття рішень на дії корабля і використання ним зброї в умовах безперервно мінливої ​​бойової обстановки. Комплекси радіозв'язку і загальнокорабельні АІКС встановлюються в першу чергу на великих надводних кораблях (авіаносці, вертольотоносці, крейсери) і підводні човни.

Крім перерахованих технічних засобів до системи корабельного озброєння входить різного роду апаратура (радіолокаційна, інфрачервона, телевізійна та інша) й прилади, які також забезпечують застосування зброї кораблями військово-морських сил.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія. «К-22» —ЛИНЕЙНЫЙ // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 4. — С. 341-342. — ISBN 00101-236. (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Травиничев А. (составитель). Корабельная артиллерия. — М. : Государственное военно-морское издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)