Корабель Тесея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Корабель Тесея, парадокс Тесея — парадокс, який можна сформулювати так: «Якщо всі складові частини вихідного об'єкта були замінені, чи залишається він тим самим об'єктом?»

Згідно з давньогрецьким міфом, переказаним Плутархом, корабель, на якому Тесей повернувся з Криту до Афін, зберігався афінянами до епохи Деметрія Фалерського і щорічно відправлявся зі священним посольством на Делос. При лагодженні в ньому поступово замінювали дошки доти, поки серед філософів не виник спір, чи це той самий корабель, чи вже інший, новий?[1] Крім того, виникає питання: в разі спорудження зі старих дощок другого корабля, який з них буде справжнім?

Існують також сучасні різновиди цього парадоксу.

Запропоновані рішення[ред. | ред. код]

Причини Арістотеля[ред. | ред. код]

Згідно з філософською школою Арістотеля, існує кілька причин, що описують об'єкт: форма, матеріал і суть (річ, яка, за вченням Арістотеля, є найважливішою характеристикою). Відповідно до цієї філософії, корабель залишився тим самим, оскільки його суть не змінилася, лише змінився зношений матеріал.

Визначення «той самий»[ред. | ред. код]

Згідно з цим рішенням, речі можуть бути «тими самими» кількісно і/або якісно. У цьому випадку, після зміни дошки корабель Тесея виявиться кількісно тим самим, а якісно — вже іншим кораблем. Проблема вирішення в тому, що при введенні дуже великої кількості характеристик втрачається будь-яка можливість тотожності (наприклад, той самий корабель без всякої зміни дощок, змінивши положення в просторі, зможе вважатися «іншим» кораблем).

У масовій культурі[ред. | ред. код]

Парадокс корабля Тесея згадує Террі Пратчетт в своїй книзі «П'ятий елефант». Там йдеться про сокиру, у якої регулярно з'являються нові ручки або леза. Персонажі книги вважають, що ця сокира не може вважатися тією самою сокирою фізично, але може вважатися тією самою сокирою емоційно.

У дитячій книжці «Чарівник із країни Оз» проклята сокира дроворуба відтинала йому одну за одною кінцівки, замість яких коваль виковував нові доти, поки дроворуб не перетворився цілком у Залізного Дроворуба. У книзі «Залізний дроворуб з Країни Оз» розповідається аналогічна історія Залізного Воїна (Капітана Штурма), а також Дровоштурма — людини зробленої з відтятих частин тіла Дроворуба та Воїна. При цьому авторське рішення таке: Дроворуб і Капітан Штурм вважаються «колишніми», а Дровоштурм — «новим».

Парадокс також обігрується в різній літературі, де йдеться про телепортації та подорожі у часі (наприклад, Станіслав Лем, «Зоряні щоденники Ійона Тихого — Подорож 23-я» та «Чи існуєте Ви, містере Джонсе?»).

У фінальному епізоду серіала «ВандаВіжн», створений Вандою Максимовою умовний Віжн використовує цей парадокс як засіб, що порушує обробку справжнього Віжна, якого контролюють М. Е. Ч., який запрограмований на вбивство як Ванди, так і умовного Віжна. Однак Віжн Ванди наголошує, що він позбавлений усього, що зробило б його справжнім Віжном, оскільки він не має «жодної унції оригінального матеріалу», тоді як відновлений Віжн не має спогадів і переживань з попереднього життя Віжна, і є без Каменю розуму. Вони взаємно погоджуються, що обидва вони, перебуваючи в стані існування і не буття, є справжнім Віжном. У цій інтерпретації умовний Віжн створений Вандою представляється як «відновлений» корабель, тоді як відновлений Віжн є відновленим кораблем, побудований з оригінальних частин.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Плутарх. Тесей 23