Перейти до вмісту

Корвайське абатство

Координати: 51°46′40″ пн. ш. 9°24′36″ сх. д. / 51.777778° пн. ш. 9.41° сх. д. / 51.777778; 9.41
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Корвейське абатство)

Корвайське абатство

51°46′40″ пн. ш. 9°24′36″ сх. д. / 51.777778° пн. ш. 9.41° сх. д. / 51.777778; 9.41
Типабатство
монастир
релігійна громада і королівський палац[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус спадщинисвітова спадщина ЮНЕСКО і пам'ятник архітектури NRWd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина
РозташуванняГекстер[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Архітектурний стильбароко Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа12 га Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано9 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Станзбереженоd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтschloss-corvey.de Редагувати інформацію у Вікіданих
Корвайське абатство. Карта розташування: Німеччина
Корвайське абатство
Корвайське абатство (Німеччина)
Мапа

CMNS: Корвайське абатство у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Вестверк абатства (873-85) — найстаріший зі збережених — 2014 року оголошено пам'яткою Світової спадщини

Корвайське абатство (нім. Fürstabtei Corvey) — колишнє імперське абатство ордена св. Бенедикта в Німеччині, розташоване на річці Везер, за 2 км на північний схід від міста Гекстер.

Історія

[ред. | ред. код]

При заступництві Людовіка Благочестивого монастир заснували в 815 році два онуки Карла Мартелла на ім'я Вала і Аделард, які прибули з Корбійського абатства в Пікардії, заснованого королевою Батильдою. Нижньосаксонську обитель спочатку називали «новим Корбі», потім ця назва видозмінилася в «Корвай». 822 року монастир було переведено на нинішнє місце.

Корвайське абатство знаходилось на одному з найбільш людних шляхів середньовічної Німеччини, Геллвеґе, і тому тут часто бували германські монархи, які обдаровували його привілеями. Зокрема, цей монастир першим на схід від Рейну та на південь від Фризії почав карбувати монети. Монастирська церква св. Петра, що належить до часу останніх Каролінгів, була перебудована за абата Вібальда в середині XII століття. Це одна з найдавніших пам'яток монастирської архітектури на території Центральної Європи.

У середньовіччі Корвайське абатство стало великим культурним центром, де здобули освіту саксонський історик Відукінд Корвайський та місіонер Ансгар, який хрестив скандинавів. Тут був скрипторій, велося літописання (див. Корвайські аннали). Монастирська бібліотека зберігала безцінні рукописи, зокрема п'ять перших книг «Анналів» Тацита (примірник сьогодні втрачений).

З XV століття почався занепад абатства. Проте в 1792 році статус імперського Корвайського абатства був підвищений папою до князівства-єпископства, яке було ліквідовано за наполеонівської секуляризації (1803). Після наполеонівських війн Корвай та його землеволодіння опинилися в руках ландграфів Гессен-Ротенбурзьких, які перебудували будівлі абатства у князівську резиденцію. У 1840 році титул князя Корвайського та герцога Ратиборського отримав принц Віктор Гогенлое-Шиллінгсфюрст[de] — старший брат Хлодвіга фон Гогенлое, майбутнього канцлера Німецької імперії.

Бібліотека

[ред. | ред. код]

Знаменита абатська бібліотека давно розпорошена серед різних бібліотек, але «княжа бібліотека» (Fürstliche Bibliothek), аристократична родинна бібліотека, що містить близько 74 000 томів, переважно німецькою, французькою та англійською мовами, після ліквідації бібліотеки абатства близько 1834 року, збереглася в замку. Винятковою особливістю збірки є велика кількість англійських романтичних романів, деякі в унікальних примірниках, оскільки в Британії художню літературу частіше позичали, ніж купували, тож її багато читали в бібліотеках, які мали абонемент[3]. Поет і автор гімна Німеччини Deutschlandlied, Август Генріх Гофман фон Фаллерслебен, працював тут бібліотекарем з 1860 року й до своєї смерті в 1874 році. Похований на церковному цвинтарі[4].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Corpus of Baroque Ceiling Painting in Germany
  2. archINFORM — 1994.
  3. Rainer Schöwerling, Hartmut Steinecke and Norbert Otto Eke, Die Fürstliche Bibliothek Corvey: ihre Bedeutung für eine neue Sicht der Literatur des frühen 19. Jahrhunderts,1992, and Werner Huber and Rainer Schöwerling, The Corvey Library and Anglo-German cultural exchanges, 1770–1837, 2004.
  4. Arnhold, Elmar (2015). Architekturführer Corvey (German). Kotyrba Verlag, Braunschweig. ISBN 978-3-942712-18-7.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]