Кордуба Мирон Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мирон Михайлович Кордуба
Myron Korduba.jpg
Народився 2 березня 1876(1876-03-02)
с. Острів, нині Тернопільський район
Помер 2 травня 1947(1947-05-02) (71 рік)
Львів, Українська РСР
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство (підданство) Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of Poland (1928-1980).svg Польська Республіка (1918—1939)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність вчений, публіцист, історик, письменник
Alma mater Віденський університет
Заклад Варшавський університет
Конфесія УГКЦ
Дружина Евгенія Цегельська
Діти Роман, Клавдія, Стефанія

Миро́н Миха́йлович Корду́ба (2 березня 1876, с. Острів, нині Тернопільський район — 2 травня 1947, Львів) — український державник, вчений, публіцист, історик, письменник.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 2 березня 1876 в селі Острів (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна) в родині священика УГКЦ. Мати — Емілі Кордуба (дівоче прізвище Любович), донька священика.

Після закінчення сільської початкової школи у 18851891 роках вчився у Тернопільській (першій) класичній гімназії (зокрема, в 1889 році закінчив IVa,[1] в 1891 — VIa класи[2]) у 1891—1893 роках (7–8 класи) продовжив у Львівській академічній гімназії, після закінчення якої був прийнятий 1893 року на факультет філософії Львівського університету. 1894 року слухав лекції Михайла Грушевського і потрапив до невеликого числа його справжніх учнів.

У 18951896 роках навчався у Відні, що тоді був відомим центром вивчення світової історії. Тут пише дисертацію «Історія і відносини в Галицькому князівстві XIII ст.».

18 квітня 1898 року здобув у Віденському університеті звання доктора філософії. 1897 року обраний президентом відомого академічного товариства «Січ», яке відіграло важливу роль в розвитку історії Західної України. У цей час працює у Віденській університетській бібліотеці, здійснює багато досліджень у віденському архіві.

Наприкінці 1900 року поселяється у Чернівцях, де працює до 1913 року (спочатку суплент (помічник вчителя), потім учитель) у Другій державній гімназії, викладає світову історію та географію.

1 липня[3] 1903  — обраний дійсним членом Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

Листувався з Іваном Крип'якевичем, з яким підтримував теплі стосунки.[4]

Після проголошення ЗУНР 1 листопада 1918 М. Кордуба як Преставник Буковинської Національної Ради став делегатом Української Національної Ради ЗУНР. Також був консулом Західно-Українського посольства у Відні, і одним з провідних редакторів «Республіки» — офіційного урядового органу ЗУНР.

1920-го він повернувся до Львова, працював викладачем історії академічної гімназії, а також продовжував активну діяльність в НТШ.

Після початку переведення українських вчителів-істориків до польськомовних навчальних закладів залишався єдиним українцем-педагогом в Академічній гімназії до 1929.[5]

21 січня 1929 року вченого запросили до Варшавського університету, як надзвичайого професора східноєвропейської історії, де 1937 року він став професором історії України. Друкувався у варшавському двомісячнику «Sprawy Narodowościowe».

Після закриття нацистами університету працював учителем української гімназії у Холмі. Повернувшись до Львова, працював тут у Науковій бібліотеці міста (1941—1942), вчителем І та ІІ українських гімназій. У 1944—1945 — в. о. професора кафедри історії України, у 1945—1947 — в. о. професора, завідувач кафедри південних і західних слов'ян історичного факультету Львівського університету.[3]

Помер 2 травня 1947, похований на Личаківському цвинтарі у Львові, поле № 72.[6]

Праці[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Дружина Евгенія Цегельська, шлюб уклали 1901 року. Діти:

  • Роман (1902 р. н.), випускник Данціґської політехніки (1927).
  • Клавдія (1906 р. н.)
  • Стефанія (Ольшанська,[9] 1908 р. н.)[3] — членкиня УВО, діячка товариства «Просвіта», дружина Т. Білинського.[9]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1889. — Tarnopol : drukarnia J. Pawłowskiego, 1889. — S. 107. (пол.)
  2. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1891. — Tarnopol : drukarnia J. Pawłowskiego, 1891. — S. 88. (пол.)
  3. а б в Безбах В. (історик…), Гаврилюк О. (історик…). На шляху служіння народові… — С. 3.
  4. Клименко К. Іван Крип'якевич як особистість і науковець (за новими джерелами) // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (лист.—груд.). — С. 108. — ISSN 0130-5247.
  5. Клименко Н. Штрихи до педагогічної діяльності академіка І. П. Крип'якевича // Український історичний журнал. — 2008. — № 2 (479) (бер.—квіт.). — С. 71. — ISSN 0130-5247.
  6. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 393, 398. — ISBN 966-8955-00-5.
  7. Korduba M. Chmielnicki Bohdan Zenobi (ur. ok. 1595 †1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 329—334. (пол.)
  8. Korduba M. Czetwertyński-Światopełk Grzegorz Gedeon (†1690) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 361—362. (пол.)
  9. а б Мельничук Б. Ольшанська Стефанія Миронівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 672—673. — ISBN 966-528-199-2.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.