Кордуба Мирон Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мирон Михайлович Кордуба
Myron Korduba.jpg
Народився 2 березня 1876(1876-03-02)
с. Острів, нині Тернопільський район
Помер 2 травня 1947(1947-05-02) (71 рік)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство (підданство) Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of Poland (1928-1980).svg Польська Республіка (1918—1939)
Flag of the Soviet Union (1936-1955).svg СРСР
Діяльність вчений, публіцист, історик, письменник
Alma mater Віденський університет
Конфесія УГКЦ
Дружина Евгенія Цегельська
Діти Роман, Клавдія, Стефанія

д-р Миро́н Миха́йлович Корду́ба (2 березня 1876, с. Острів, нині Тернопільський район — 2 травня 1947, Львів) — український державник, вчений, публіцист, історик, письменник.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 2 березня 1876 в селі Острів (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна) в родині священика УГКЦ. Мати — Емілі Кордуба (дівоче прізвище Любович), донька священика.

Після закінчення сільської початкової школи у 18851891 роках вчився у Тернопільській (першій) класичній гімназії (зокрема, в 1889 році закінчив IVa,[1] в 1891 — VIa класи[2]) у 1891—1893 роках (7–8 кляси) продовжив у Львівській академічній гімназії, після закінчення якої був прийнятий 1893 року на факультет філософії Львівського університету. 1894 року слухав лекції Михайла Грушевського і потрапив до невеликого числа його справжніх учнів.

У 18951896 роках навчався у Відні, що тоді був відомим центром вивчення світової історії. Тут пише дисертацію «Історія і відносини в Галицькому князівстві XIII ст.».

18 квітня 1898 року здобув у Віденському університеті звання доктора філософії. 1897 року обраний президентом відомого академічного товариства «Січ», яке відіграло важливу роль в розвитку історії Західної України. У цей час працює у Віденській університетській бібліотеці, здійснює багато досліджень у віденському архіві.

Наприкінці 1900 року поселяється у Чернівцях, де працює до 1913 року (спочатку суплент (помічник вчителя), потім учитель) у Другій державній гімназії, викладає світову історію та географію.

1 липня[3] 1903  — обраний дійсним членом Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

Листувався з Іваном Крип'якевичем, з яким підтримував теплі стосунки.[4]

Після проголошення ЗУНР 1 листопада 1918 М. Кордуба як Преставник Буковинської Національної Ради став делегатом Української Національної Ради ЗУНР. Також був консулом Західно-Українського посольства у Відні, і одним з провідних редакторів «Республіки» — офіційного урядового органу ЗУНР.

1920-го він повернувся до Львова, працював викладачем історії академічної гімназії, а також продовжував активну діяльність в НТШ.

Після початку переведення українських вчителів-істориків до польськомовних навчальних закладів залишався єдиним українцем-педагогом в Академічній гімназії до 1929.[5]

21 січня 1929 року вченого запросили до Варшавського університету, як надзвичайого професора східноєвропейської історії, де 1937 року він став професором історії України. Друкувався у варшавському двомісячнику «Sprawy Narodowościowe».

Після закриття нацистами університету працював учителем української гімназії у Холмі. Повернувшись до Львова, працював тут у Науковій бібліотеці міста (1941—1942), вчителем І та ІІ українських гімназій. У 1944—1945 — в. о. професора кафедри історії України, у 1945—1947 — в. о. професора, завідувач кафедри південних і західних слов'ян історичного факультету Львівського університету.[3]

Помер 2 травня 1947, похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Праці[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Дружина Евгенія Цегельська, шлюб уклали 1901 року. Діти:

  • Роман (1902 р. н.), випускник Данціґської політехніки (1927).
  • Клавдія (1906 р. н.)
  • Стефанія (Ольшанська,[8] 1908 р. н.)[3] — членкиня УВО, діячка товариства «Просвіта», дружина Т. Білинського.[8]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1889. — Tarnopol : drukarnia J. Pawłowskiego, 1889. — S. 107. (пол.)
  2. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1891. — Tarnopol : drukarnia J. Pawłowskiego, 1891. — S. 88. (пол.)
  3. а б в Безбах В. (історик…), Гаврилюк О. (історик…). На шляху служіння народові… — С. 3.
  4. Клименко К. Іван Крип'якевич як особистість і науковець (за новими джерелами) // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (лист.—груд.). — С. 108. — ISSN 0130-5247.
  5. Клименко Н. Штрихи до педагогічної діяльності академіка І. П. Крип'якевича // Український історичний журнал. — 2008. — № 2 (479) (бер.—квіт.). — С. 71. — ISSN 0130-5247.
  6. Korduba M. Chmielnicki Bohdan Zenobi (ur. ok. 1595 †1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 329—334. (пол.)
  7. Korduba M. Czetwertyński-Światopełk Grzegorz Gedeon (†1690) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 361—362. (пол.)
  8. а б Мельничук Б. Ольшанська Стефанія Миронівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 672—673. — ISBN 966-528-199-2.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.