Північна Корея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Корейська Народно-Демократична Республіка
조선민주주의인민공화국

Прапор Герб
Девіз: 강성대국
(укр. Сильна і процвітаюча держава)
Гімн: «애국가»
(укр. «Патріотична пісня»)
Розташування Північної Кореї
Столиця
(та найбільше місто)
Пхеньян
39°02′ пн. ш. 125°45′ сх. д. / 39.033° пн. ш. 125.750° сх. д. / 39.033; 125.750
Офіційні мови Корейська
Державний устрій Чучхе
(комуністична диктатура)
 - Вічний президент Республіки Кім Ір Сен (покійний)1
 - Голова Комісії Оборони КНДР Кім Чен Ір (покійний)2
 - Великий керівник КНДР Кім Чен Ин
 - Голова Верховної Народної Ради КНДР Кім Йон Нам3
 - Прем'єр міністр Кім Йон Ір


Становлення  
 - Кочосон 2333 до Р. Х. 
 - Проголошено Незалежність 1 березня 19194 
 - Незалежність 15 серпня 1945 
 - Формальне проголошення 9 вересня 1948 
Площа
 - Загалом 120 540 км² (98-а)
 - Води (%) 4,87
Населення
 - оцінка 2015 р. 25 155 000[1] (49-а)
 - Густота 190/км²
ВВП (ПКС) 2011 р., оцінка
 - Повний $40 мільярдів (96-а)
 - На душу населення $1,800 (165-а)
ВВП (номінальний) 2014 р., оцінка
 - Повний $33.3 мільярдів (93-а)
 - На душу населення $507 (149-а)
Валюта Північнокорейська вона (₩) (KPW)
Часовий пояс Пхеньянський час (UTC+8:30)
Домен інтернету .kp
Телефонний код +850
1 Помер у 1994.
2 Кім Чен Ір — керманич КНДР. Він не є головою держави чи уряду; його офіційна посада — Голова Комісії Оборони КНДР, введена з 1994 року. Помер у 2011
3 Кім Йон Нам — «голова держави у закордонних справах».
4 Символічне.

Коре́йська Наро́дно-Демократи́чна Респу́бліка (КНДР; кор. 조선민주주의인민공화국, 朝鮮民主主義人民共和國, чосон мінджуджуий інмін конхваґук) або Півні́чна Коре́я (кор. 북조선, пук чосон) — країна в Східній Азії. Розташована у північній частині Корейського півострова. Межує на півночі з Китаєм та Росією, а на півдні Південною Кореєю. На сході омивається Японським морем, на заході — Жовтим морем. Столиця — Пхеньян.

Географія[ред.ред. код]

Мапа країни.

Див. Географія КНДР, Геологія КНДР, Гідрогеологія КНДР, Сейсмічність КНДР.

Розташована У Східній Азії, межує на півночі з Китайською Народною Республікою, на півдні з Південною Кореєю, на північному сході із Росією, на сході омивається Японським морем, на заході — Жовтим морем. Має площу 120,538 км². Столиця — місто Пхеньян. Рельєф: широка прибережна рівнина на заході піднімається до гір, розділених глибокою долиною посередині.

Найвища точка країни — г.Пектусан (2,744 м над рівнем моря). Найнижча точка — Японське море.

Природні ресурси — свинець, вольфрам, вугілля, цинк, графіт, залізна руда, мідь, золото, сірчаний та залізний колчедан, сіль, флюорит, можливість встановлення гідроелектростанцій.

Природні перешкоди розвиткові країни[ред.ред. код]

Весняна сильна посуха, на зміну якій приходять дощі та повінь. Бувають буревії на початку осені.

Проблеми навколишнього середовища[ред.ред. код]

Забруднення води, нерівномірне розповсюдження питної води, поширені захворювання, які передаються водними шляхами, надмірна вирубка лісів, ерозія та деградація ґрунтів. Хоча при цьому у КНДР цілком майже немає забруднення повітря, адже у країні не розвинуті чорна та нафтопереробна галузі промисловості.

Історія[ред.ред. код]

У 1905 році Корея підпала під юрисдикцію Японії, і у 1910 році Японія повністю приєднала Корею до своєї імперії. Після капітуляції Японії у 2-й світовій війні, Корея була окупована у 1945 році двома державами, які раніше оголосили стан війни з Японією, — СРСР зайняв північну частину країни, США зайняли її південну частину. Цей поділ мав тимчасовий характер, малися плани щодо об‘єднання країни у майбутньому. У двох зонах впливу з часом відбулися заснування 2 різних урядів, — комуністичний північнокорейський та капіталістичний ліберальний уряд у південній частині.
15 серпня 1948 року південну частину Кореї проголошено Республікою Корея. У свою чергу північні комуністи проголосили північну частину країни Народною Демократичною Республікою Кореєю 9 вересня 1948. Жодну сторону не задовольняв такий розподіл країни, почались сутички, громадянська війна, та нападом Північної Кореї на Південну Корею. Розпочалася Корейська війна.

Війна тривала до 1953 року і стала найкривавішим конфліктом після Другої світової війни. За Угодою про перемир'я, підписаною 27 липня 1953 року, Північну і Південну Корею розділяє воєнно-демаркаційна лінія, по обидві сторони якої проходить демілітаризована зона загальною шириною чотири кілометри.

Офіційною ідеологією держави є ідеї чучхе, яку її творці — Кім Ір Сен та Кім Чен Ір визначають як «філософську ідеологію, в центрі уваги якої стоїть людина».

У липні 1972 року було підписано Спільну заяву Півночі і Півдня, в якому були зафіксовані основні принципи об'єднання: самостійно, без опори на зовнішні сили; мирним шляхом; на основі «великої національної консолідації». Об'єднання країни в Пхеньяні бачили шляхом створення конфедерації (Конфедеративна демократична республіка Корея) за формулою «одна нація, одна держава — дві системи, два уряди».

У 1991 році КНДР і Республіка Корея уклали Угоду про примирення, ненапад, співпрацю і обміни, в 1992 році прийняли Спільну декларацію про денуклеаризацію Корейського півострова.

13—15 червня 2000 року у Пхеньяні відбувся перший в історії міжкорейський саміт. За його підсумками голова Комітету оборони КНДР Кім Чен Ір і тодішній президент РК Кім Де Джун підписали Спільну декларацію Півночі і Півдня (15 червня), що нині розглядається як основоположний документ у питаннях об'єднання на довгострокову перспективу. У декларації, зокрема, мовилося про намір сторін добиватися об'єднання країни «силами самої корейської нації».

2—4 жовтня 2007 року у Пхеньяні пройшла друга міжкорейська зустріч на вищому рівні, за підсумками якої Кім Чен Ір і президент РК Но Му Хьон підписали «Декларацію про розвиток міжкорейських відносин, мир і процвітання», що розвиває ідеї і принципи Спільної декларації 2000 року.

Характерною особливістю розвитку політичного діалогу відносин Півночі і Півдня залишається нестабільність. При цьому міжкорейське економічне співробітництво останніми роками розвивається достатньо стійко. Обсяг торгівлі між Північчю і Півднем у 2007 році склав близько 1,5 мільярдів доларів США. Найбільшими поточними проектами є Кимгансанська туристична зона, Кесонська промислова зона, з'єднання залізниць й автомобільних доріг Півночі і Півдня на східному і західному узбережжі. Крім того, Південна Корея надає Півночі значну економічну і гуманітарну допомогу. У 2007 році Пхеньян отримав від Півдня 400 тисяч тон рису на кредитній основі.

На початку 2013 року британська газета «The Daily Mail» повідомила, що у КНДР почався голод, внаслідок якого загинуло близько 10 тисяч осіб, і зафіксовані випадки канібалізму[2].

Економіка[ред.ред. код]

Супутниковий знімок Корейського півострова уночі. На противагу Південній Кореї, на частині Північної Кореї нічне освітлення увімкнене лише в столиці.[3][4]

Ця країна має найбільш ізольовану та проблематичну економіку, що планується верхівкою, тобто Трудовою партією Кореї[5]. Погодні умови, брак палива та техніки для цивільного вжитку, брак капіталовкладень у галузі промисловості окрім воєнної мають негативні наслідки для економіки Північної Кореї. З середини 90-х років країна офіційно визнала існування голоду. Світовим благодійним організаціям був відкритий доступ до раніше закритої країни задля допомоги голодуючим. За офіційними даними північно-корейської сторони у 1995 року від голоду загинули 220 тисяч жителів, за іншими неофіційними підрахунками число померлих наближається до 2-х мільйонів. Проте, за оцінками аналітиків з Peterson Institute for International Economics об'єм торгового обігу між Північною Кореєю і КНР у I кварталі 2012 р. досяг рекордного значення — $1, 4 млрд. На цьому фоні, згідно з попередніми оцінками, «в північнокорейській економіці збереглося позитивне сальдо платіжного балансу».

Валовий внутрішній продукт у 2002 році складався з таких основних секторів: сільське господарство 30%, промисловість 34%, послуги 36%.

2005 рік продемонстрував такий розподіл робочих місць: сільське господарство 36%, промисловість та послуги 36%.

Основні галузі промисловості країни: воєнна, машинобудівна, електровиробна, хімічна, гірнича промисловість (видобуток залізної руди, вугілля, графіту, магнезиту, цинку, міді, свинцю, дорогоцінних металів), металургія, текстильна, харчова, туристична.

У 2004 році країна експортувала мінерали, металургійну продукцію, вироби різного вжитку, зброю та боєприпаси, текстиль, риболовне приладдя.

Партнерами з експорту у 2004 року були: Китай — 45,6%, Південна Корея — 20,2%, Японія — 12,9%.

Того ж року статтями імпорту були паливо, вугілля, машини та механізми, текстиль, зернові.

Основні партнери з імпорту на 2004 рік: КНР — 32,9%, Таїланд — 10,7%, Японія — 4,8%.

Див. також: Корисні копалини КНДР, Історія освоєння мінеральних ресурсів Кореї, Гірнича промисловість КНДР.

Комунікації і зв'язок у Північній Кореї[ред.ред. код]

Інтернет

Інтернет та інші технології, пов'язані із мережами, розвиваються повільно, під наглядом державних спецслужб. Декілька інтернет-кафе у Пхеньяні (переважно у великих готелях) мають обмежений доступ до мережі.

Мобільний зв'язок

У березні 2009 року Уряд Північної Кореї скасував заборону громадянам на користування мобільними телефонами. Мешканці Пхеньяна тепер можуть купити телефони і підключитися до оператора Koryolink, створеного разом із єгипетською телекомунікаційною фірмою. У 2012–2013 роках проникнення мобільного зв'язку в Північній Кореї зростає швидкими темпами. Станом на 2013 рік у Koryolink приблизно 2 млн абонентів.

Компанія SUNNET (KPTC, GSM 900), яка колись була єдиним постачальником стільникового обслуговування у КНДР, офіційно не підтримує роумінгу з іншими країнами. Проте поблизу Південної Кореї можна підключитися до її операторів. Також на Півночі (за сприятливих умов) можна підключитися до операторів російського Далекого Сходу і Китаю.

Телефонний зв'язок

Телекомунікаційна система країни доволі застаріла. Телефонні дроти здебільшого протягнуті лише до державних установ та організацій, а також до великих поштових офісів. На вулицях телефонів-автоматів і телефонних будок майже немає. Також деякі столичні готелі надають послугу міжнародних дзвінків за тарифом 1 хвилина = 4-5 євро (якщо хвилина неповна, то округлюється у більший бік). Можна використовувати телефон, телекс і факс у Центрі Міжнародного Зв'язку. У провінційних готелях міжнародний зв'язок є, проте там такої послуги туристам не надають.

Міжнародний код країни — 850. Міські коди: Пхеньян — 2, Хамгьон — 9, Чхонджин — 73.

Усі номери, що починаються з 381, використовуються лише для міжнародних викликів, а ті, що починаються з 382 — тільки всередині країни.

Інфраструктура[ред.ред. код]

У країні дуже поширеним є велосипедний рух, але навіть велосипед можуть дозволити собі не всі. Автомобіль має лише незначна частка населення, здебільшого через те, що в цій ізольованій країні є багато проблем із постачанням нафти.

Метро є лише у Пхеньяні. Характерними ознаками є повна відсутність реклами і своєрідне освітлення ескалаторів. У кожному поїзді має перебувати портрет Кім Ір Сена. Метро саме по собі невелике, проте найдешевше у світі: один жетон коштує лише 5 вон (це при курсі валют 1 долар≈1000 вон). Цікавим також є те, що, хоча двері у вагоні відкриваються автоматично, проте зачиняти їх потрібно самостійно (для цього на дверях є спеціальні ручки). До того ж, можна помітити вміння корейців вигадувати цікаві світильники, та й взагалі вміння гарно оформлювати інтер'єр метро.

Маршрутних таксі у КНДР немає, зате непогано розвинутим є тролейбусний рух. Що цікаво: пресів у корейців немає, тому всі тролейбуси виробляються вручну.

У Пхеньяні не працюють світлофори — замість них на вулицях стоять регулювальники, найчастіше жінки. Напевно, це зроблено для того, щоб забезпечити зайнятість і зробити місто привабливішим.

Туризм та візовий режим[ред.ред. код]

Через політичну ізоляцію туризм не дуже розвинений, проте громадянам інших країн в'їзд не забороняється. У КНДР туристів приваблює неосталінська атмосфера, будівлі і просто комуністичний спосіб життя. Приїжджають сюди здебільшого китайці, для яких, до речі, працюють спеціальні казино (КНР забороняє у себе казино, крім Макао) і молодь з пострадянських країн, яка хоче відчути життя у СРСР. Китайців також приваблюють дешеві, порівняно з китайськими, товари. Корейцям є чим здивувати туристів: від специфічного корейського вбрання до не менш специфічної корейської кухні. Для туристів спеціально виготовляють три сорти горілки: тростинна, женьшенева і, найдорожча, зі змією.

Якщо до країни хоче потрапити громадянин Південної Кореї, йому потрібно отримати дозвіл від посольств і Північної, і Південної Кореї (для громадян інших держав потрібний лише дозвіл посольства КНДР).

З часів СРСР діяла угода з Північною Кореєю щодо взаємних поїздок громадян, яку було пролонговано, тому громадянам України візи отримувати було не потрібно. 26 червня 2016 року Кабінет міністрів України розірвав угоду з Північною Кореєю щодо взаємних поїздок громадян. Основною причиною такого рішення став той факт, що Корейська Народно-Демократична Республіка не визнає суверенітет та територіальну цілісність України, оскільки уряд КНДР підтримав незаконну окупацію території Криму військами Російської Федерації. Відповідна заява була зроблена наприкінці 2014 року директором департаменту друку та інформації МЗС КНДР Чжон Дон Хаком.

Наразі, в'їзд в Північну Корею Громадянам України дозволяється тільки в складі офіційно організованих груп, тому візи також оформляються тільки на групу.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно КНДР складається з дев'яти провінцій, міста центрального підпорядкування Пхеньяну, повітів (міських районів), сіл (міських кварталів). Особливим адміністративним статусом володіють торгово-економічна зона «Расон» (район центрального підпорядкування), Кесонська і Кимгансанська спеціальні економічні зони, місто Нампхо (місто особливого підпорядкування у складі провінції Південна Пхьонан).

Мапа Код Назва Хангиль Ханча
KP-01 Пхеньян (місто прямого підпорядкування) 직평양할시 平壤直轄市
KP-02 Пхьонан-Південь 평안남도 平安南道
KP-03 Пхьонан-Північ 평안북도 平安北道
KP-04 Чагандо 자강도 慈江道
KP-05 Хванхе-Південь 황해남도 黃海南道
KP-06 Хванхе-Північ 황해북도 黃海北道
KP-07 Канвон 강원도 江原道
KP-08 Хамгьон-Південь 함경남도 咸鏡南道
KP-09 Хамгьон-Північ 함경북도 咸鏡北道
KP-10 Янган 량강도 兩江道

КНДР — соціалістична держава. Вища державна посада — голова Комітету оборони. Найвищий військовий орган державної влади КНДР — Міністерство оборони. Законодавча влада здійснюється Верховним народним зібранням, виконавча ‑ кабінетом міністрів.

Національні свята:

  • 16 лютого — День народження Кім Чен Іра, лідера КНДР;
  • 15 квітня — Свято сонця (День народження Кім Ір Сена, попередника Кім Чен Іра);
  • 9 вересня ‑ День утворення КНДР (1948).
  • День народження наступника Кім Чен Іра.

Культура[ред.ред. код]

Уся культура підвладна державі. У країні виготовляють кінофільми у стилі «соціалістичного реалізму з корейським відтінком». Виготовляються й мультиплікаційні фільми. За деякими джерелами північнокорейські мультиплікатори доволі часто виконують замовлення для європейських і американських студій. В останнє десятиріччя у КНДР нелегально потрапляють південнокорейська музика та фільми.

Мови та етнічні групи[ред.ред. код]

Етнічні групи: корейці — 99 відсотків, є невелика китайська діаспора. Корейська мова є державною.

Релігія[ред.ред. код]

Релігії Північної Кореї
релігія відсоток
Атеїзм
  
64.3%
Корейський шаманізм
  
16%
Чхондоїзм
  
13.5%
Буддизм
  
4.5%
Християнство
  
1.7%
За даними Religious Intelligence UK[6]

У Конституції КНДР проголошено свободу релігії. Насправді ж, усі релігії були жорстоко придушені. Християнство від початків КНДР сприймалося корейцями як ворог комунізму. Тисячі християн були вбиті під час і після Корейської війни. В 1945 р. у Пхеньяні було 13% християн (всього — 400 тис. на півночі Кореї). Більшість із них втекли на Південь. Церкви були розриті бульдозерами. У країні є офіційна ідеологія — чучхе. Також діють два протестантських храми, один католицький (не визнає влади Ватикану) і один православний.

Музика[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


КНДР Це незавершена стаття з географії КНДР.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Flag of the People's Republic of China.svg КНР Flag of the People's Republic of China.svg КНР Росія Росія
Жовте море Gray compass rose.svg Японське море
Південна Корея Південна Корея