Коренченко Олег Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коренченко Олег Володимирович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Коренченко Олег Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 17 березня 1991(1991-03-17)
Дніпро
Смерть 14 червня 2014(2014-06-14) (23 роки)
Луганськ (аеропорт)
°загинув у збитому терористами літаку
поховання: Дніпро
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
25 ОПДБр.png
 25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Д/ф "49" // UA: Перший, 17 травня 2017

Оле́г Володи́мирович Коренченко (нар. 17 березня 1991(19910317), м. Дніпро — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Олег Коренченко народився у місті Дніпро. 2009 року закінчив загальноосвітню школу № 118. З дитинства мріяв мандрувати, навіть хотів стати моряком, навчався у Міській флотилії юних моряків і річковиків. Але зрештою обрав професію провідника і 2009 року вступив до Дніпропетровського професійного залізничного ліцею, який закінчив у 2010 році, здобувши професією «Провідник пасажирського вагона, касир квитковий». Після закінчення ліцею був працевлаштований провідником пасажирського вагону станції «Дніпропетровск-Південний» (з 2017 — «Дніпро-Лоцманська») Відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровське пасажирське вагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

З 20 квітня 2011 по 17 квітня 2012 проходив строкову військову службу в батальйоні матеріально-технічного забезпечення 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302, смт Черкаське, Дніпропетровська область. Після служби повернувся на роботу вже на головну станцію «Дніпропетровськ» (з 2017 — «Дніпро-Головний»), дуже любив свою професію, за два роки після армії побачив усю Україну, їздив у рейси до Москви і Санкт-Петербургу, в Білорусь. Найбільше любив рейси в Західну Україну, обожнював Львів. Збирався 2014 року вступати до Дніпропетровського університету залізничного транспорту.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 25 березня 2014 року мобілізований на захист Батьківщини. З весни брав участь в антитерористичній операції на Сході України, у квітні тиждень був в районі Донецька, потім біля Слов'янська.

Солдат, номер обслуги 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

« Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки». »

Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

25 липня в місті Дніпро у Палаці Металургів прощались з чотирма десантниками: Юрієм Ковальчуком, Сергієм Шумаковим, Артемом Санжаровцем та Олегом Коренченком[4]. Похований на Лівобережному кладовищі міста Дніпро.

Залишилась мати Валентина Олександрівна, старша сестра Світлана.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 28 жовтня 2014 року в Дніпрі на стелі пам'яті про загиблих робітників Дніпропетровського пасажирського вагонного депо (проспект Сергія Нігояна, 42Б), де працював Олег Коренченко, йому відкрито меморіальну дошку. Також, Олегу Коренченку присвячена одна з експозицій деповського музею[6].
  • 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[7].
  • 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014
  2. Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014
  3. «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
  4. Священнослужителі єпархії провели в останню путь десантників, які загинули на борту Іл-76 // Сайт Дніпропетровської єпархії УПЦ, 4 серпня 2014(рос.)
  5. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. На ПЗ відкрили меморіальну дошку на честь загиблого в зоні АТО залізничника // «Лиця», 30 жовтня 2014(рос.)
  7. У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015
  8. На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016

Джерела[ред. | ред. код]