Корецькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб князів Корецьких (Погоня)
Самійло Корецький
Лавінія з кн. Корецьких

Коре́цькі (пол. Korecki) — українсько-литовський князівський рід герба «Погоня» з династії Гедиміновичів, назва якого пов'язана з містом Корець на Волині (тепер районний центр Рівненської області), яким члени роду володіли від початку XV століття. З часом спольщився.

До володінь князів Корецьких («Кореччини») входило 65 сіл і 5 міст з резиденцією у Корці.

З історії роду[ред.ред. код]

Представники Корецьких походили від князя Олександра Патрикійовича Стародубського (†1409), внука Наримунта Гедиміновича — князя Стародубського та Звенигородського

Корецькі були пов'язані з іншими відомими родами Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Молдови та Московії, зокрема, з князями Масальськими, Могилами, Потоцькими, князями Сангушками, Ходкевичами, князями Чорторийськими.

Генеалогія роду:

Деякі представники роду були поховані в родовій каплиці князів Корецьких у Києво-Печерській лаврі, де були надгробні плити з епітафіями.[3] В ній також був похований Копистенський Захарія.[4]

Деякі роди, які виникли пiсля одружень жіночих предcтавниць княжої династії Корецьких з іншимі аристократичними родами (Корецькі-Журавські, Корецькі-Луговi, Корецькі-Ольшанські, Мoсальські-Корецькі, Кулябка-Корецькі), продовжують існувати і зараз.

У 1598 році Миколай Язловецький (герб не вказаний) продав Корецьким успадковані від батька Антонія дідичні маєтності - Радомишль і Суховолю в Луцькому повіті - за 15000 флоринів.[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Kasper Niesiecki. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 2 — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — S. 381. (пол.)
  2. Отделъ ІІІ. Извѣстія грамотъ и документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 66.
  3. Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 37.
  4. Там само. — С. 40
  5. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów, 1905. — Cz. 1. — t. 8. — S. 378. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Войтович Л. В. Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів. — [Київ], б. р. — C. 146—147. — ISBN 5-7702-0506-7.
  • Історія міст і сіл Української РСР. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР.: Ровенська область. — К.: Ін-т історії АН УРСР, 1973. — C. 16, 124, 344, 345, 354, 355, 369, 490 та 505.
  • Мицик Ю. А. Корецькі // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2008. — Т. 5. — ISBN 978-966-00-0855-4. — C. 156.
  • Однороженко О. До історії української генеалогії та геральдики: княжі роди XIV—XVII ст. // Генеалогічні записки: Вип. VIII (нової серії II). — Львів, 2010.— C. 10–12. — ISSN 2074-8345.
  • Поліщук В. Князь Богуш Корецький як землевласник та урядник (1510—1576) // Київська старовина. — 2001. — № 3 (339). — С. 56–72.
  • Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XVII до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К., 1993.
  • Мыцык Ю. А. Украинские летописи XVII века. — Днепропетровск, 1978. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]