Корецькі
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Коре́цькі (пол. Korecki) — руський князівський рід герба «Погоня», назва якого пов'язана з містом Корець на Волині (тепер районний центр Рівненської області), яким члени роду володіли від початку XV століття. З часом спольщився.
До володінь князів Корецьких («Кореччини») входило 65 сіл і 5 міст з резиденцією у Корці.
З історії роду[ред. | ред. код]
Представники Корецьких походили від князя Олександра Патрикійовича Стародубського (†1409).
Корецькі були пов'язані з іншими відомими родами Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Молдови та Московії, зокрема, з князями Масальськими, Могилами, Потоцькими, князями Сангушками, Ходкевичами, князями Чорторийськими.
Генеалогія роду:
- Василь Олександрович (після 1401—після 1443) — князь корецький (1443—?)
- Богуш Васильович (?—після 1483) — князь корецький.
- Іван Васильович (? —1502) — князь корецький, намісник Красносельський у 1492—1502-х;
- Василь Івановивич (?—1519)
- Лев Іванович (?—1519)
- Олександр Іванович (?—1519) — князі корецькі, загинули 1519 р. у битві з татарами під Сокалем .
- Іван Іванович
- Анна з Корецьких — княжна, дружина Михайла (Михна) Зброховича (Гулевича).[1]
- Федір Іванович (?—1522) — князь корецький.
- Богуш Федорович (1510—1576) — князь корецький (1522—1576), житомирський староста (1539—1548), брацлавський і вінницький староста (1548—1576), луцький староста (1560—1576), волинський воєвода (1572—1576), у 1540-х роках разом із Бернардом Претвичем обороняв південні кордони Великого князівства Литовського від ординських наскоків, часто взаємодіючи із запорозькими козаками. У XVI ст. князем Богушем Корецьким до фортеці замку у Корці були добудовані нові укріплення (на сучасному гербі міста Корець зображено надбрамну вежу замку Корецьких)
- Юрій Богушевич (?—до 1576)
- Яхим Богушевич (?—1612) — князь корецький, першим з роду прийняв унію, активно впроваджував її на Волині; тесть придушувача козацько-селянських повстань Мартина Калиновського:
Самійло Корецький - Самійло Яхимович (1586—1622) — князь, брав участь у походах на Московську державу за Смутного часу початку XVII століття. Був одружений із Катериною Могилянкою, підтримував рід Могил у його претензіях на господарський престол у Молдовському князівстві. У 1612—1616-х разом з князем Михайлом Вишневецьким організував похід у Молдову проти турецького ставленика господаря Штефана ІХ Томші, щоб посадити на престолі Олександра, сина Єремії Могили. Зазнав поразки, потрапив до турецького полону. З допомогою православних ченців утік на батьківщину, згодом перейшов з православ'я на католицизм. Унаслідок поразки польського війська в Цецорській битві (1620) знову потрапив до турецького полону, де загинув.
- Софія Серафима Корецька (?—після 1630)— ігуменя, вирішила забрати ікону Божої Матері «Благодатна» (інша назва «Споручниця грішних», відповідно до напису на окладі), що здавна знаходилась у корецькому замку, з княжої молитовні до православного Воскресенського Корецького жіночого монастиря. Згодом відбулось урочисте перенесення образа в обитель.
Лавінія з Корецьких - Іван (Ян) Кароль Яхимович (1588—1633) — князь, перейшов до католицтва, каштелян волинський у 1622–1633 роках.
- Ізабелла Корецька (1595—1669) — княжна, шлюб із князем Миколою Юрієм Чорторийським (1617).
- Лавінія (?—1641) — княжна, шлюб із упитським старостоою Яном Ольбрахтом Радзивіллом (1609).
- Анна (?—1648) — княжна, чинила спротив вироку суду, не віддала у володіння унійного митрополита урочища Гнилець, Куликів, Кальний луг, про що скаржились возні Києва Ляховський і Шумовський 21 липня 1623 року[2].
- Гелена —княжна, шлюб з польним гетьманом коронним Мартином Калиновським.
- Богуш Федорович (1510—1576) — князь корецький (1522—1576), житомирський староста (1539—1548), брацлавський і вінницький староста (1548—1576), луцький староста (1560—1576), волинський воєвода (1572—1576), у 1540-х роках разом із Бернардом Претвичем обороняв південні кордони Великого князівства Литовського від ординських наскоків, часто взаємодіючи із запорозькими козаками. У XVI ст. князем Богушем Корецьким до фортеці замку у Корці були добудовані нові укріплення (на сучасному гербі міста Корець зображено надбрамну вежу замку Корецьких)
._%D0%9B%D1%8F%D0%B2%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%8F_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%96%D0%BB_(%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%8D%D1%86%D0%BA%D0%B0%D1%8F)_(1733-37).jpg)
Деякі представники роду були поховані в родовій каплиці князів Корецьких у Києво-Печерській лаврі, де були надгробні плити з епітафіями.[3] В ній також був похований Копистенський Захарія.[4]
Деякі роди, які виникли після одружень жіночих представниць княжої династії Корецьких з іншими аристократичними родами (Корецькі-Журавські, Корецькі-Лугові, Корецькі-Ольшанські, Мосальські-Корецькі, Кулябка-Корецькі), продовжують існувати і зараз.
У 1598 році Миколай Язловецький (герб не вказаний) продав Корецьким успадковані від батька Антонія дідичні маєтності — Радомишль і Суховолю в Луцькому повіті — за 15000 флоринів.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kasper Niesiecki. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] — T. 2 — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — S. 381. (пол.)
- ↑ Отделъ ІІІ. Извѣстія грамотъ и документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 66.
- ↑ Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 37.
- ↑ Там само. — С. 40
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów, 1905. — Cz. 1. — t. 8. — S. 378. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Войтович Л. В. Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів. — [Київ], б. р. — C. 146—147. — ISBN 5-7702-0506-7.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.: Ровенська область. — К.: Ін-т історії АН УРСР, 1973. — C. 16, 124, 344, 345, 354, 355, 369, 490 та 505.
- Мицик Ю. А. Корецькі [Архівовано 29 січня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2008. — Т. 5. — ISBN 978-966-00-0855-4.. — C. 156.
- Однороженко О. До історії української генеалогії та геральдики: княжі роди XIV—XVII ст. // Генеалогічні записки: Вип. VIII (нової серії II). — Львів, 2010.— C. 10–12. — ISSN 2074-8345.
- Поліщук В. Князь Богуш Корецький як землевласник та урядник (1510—1576) // Київська старовина. — 2001. — № 3 (339). — С. 56–72.
- Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XVII до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К., 1993.
- Мыцык Ю. А. Украинские летописи XVII века. — Днепропетровск, 1978. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Korecki family [Архівовано 2 листопада 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- Książęta Koreccy (01) (пол.)
|
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||
.jpg)