Корибут-Дмитро Ольгердович
| Корибут-Дмитро Ольгердович | |
|---|---|
.jpg) Печатка Корибута-Дмитра Ольгердовича | |
| Князь сіверський | |
| Правління | 1380-1393 |
| Попередник | Дмитро I Старший |
| Наступник | Федір Любартович |
| Біографічні дані | |
| Імена | Дмитро |
| Народження | бл.1358 |
| Смерть | після 1404 |
| Дружина | Анастасія Рязанська |
| Діти | Сигізмунд, Федір, Іван, Олена, Марія |
| Династія | Гедиміновичі |
| Батько | Ольгерд |
| Мати | Ульяна Тверська |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Корибут-Дмитро Ольгердович (бл.1358/1359 — після 1404) — князь новгород-сіверський (1386—1392), чернігівський, збаразький, брацлавський, вінницький(?). Син великого князя литовського, Ольгерда і його третьої дружини Уляни Тверської, рідний брат польського короля Владислава II Ягайла.
Життєпис[ред. | ред. код]
Його не слід плутати з Дмитром Ольгердовичем (Старшим) — князем Трубчевським й Брянським, сином Ольгерда від першого шлюбу з Марією Вітебською.
Як князь Новгород-Сіверський вперше згадується в літописному оповіданні про події 1382 року. Був впливовим українським князем. Можливо, карбував власну монету. Проводив незалежну політику, через що вступив в конфлікт з Великим князем Литовським Кейстутом, який навіть організував на Корибута похід. Проте через початок громадянської війни у ВКЛ та наступ на Кейстута військ князя Ягайла похід на Корибута перервали.
Виступав також й проти посилення влади Ягайла, довго не визнавав його Великим князем Литовським. Лише 1386 року Корибут видає присяжну грамоту Ягайлу. Проте, продовжував проводити самостійну політику до 1393 року. Був позбавлений влади через конфлікт із Великим князем Литовським Вітовтом (1393), який передав його уділ Федору Любартовичу. Згодом Вітовт повернув князівство сину Дмитра-Корибута — Сигізмунду.
Діти[ред. | ред. код]
Дружина — Анастасія, дочка князя рязанського Олега Івановича
- Сигізмунд Корибутович (? -1435) — намісник Чеського королівства;
- Федір Корибутович (? - після 1440)
- Іван (? - після 1431);
- Анастасія — вийшла за Василя ІІІ Михайловича (князь Кашинський);
- Олена[1] (Литовська) (? - після 2 березня 1449) — 16 січня 1407 року вийшла за князя Яна ІІ (Залізного) Ратиборського (1375-1424);
- Марія — за князем Федором Львовичем Воротинським.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ у трилогії «Саґа про Рейневана» Анджея Сапковського згадується як Гелена з Пщини, або «Вдова на Пщині»
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — С. 639, 650—651. — ISBN 966-8545-52-4.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 68, 161, 166—168, 170, 450—453, 456, 466, 515.
- Сапковський А. Lux perpetua: Роман / Пер. А. Поритко. — К. : Гамазин, 2007. — 632 с. — ISBN 978-966-2938-55-5. [1] [Архівовано 31 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. — К., 1998.
- Русина О. Дмитро-Корибут Ольгердович [Архівовано 23 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 406. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Kuczyński S. Fedor kn. Neswizki (Fed'ko Neswizki, Nieswicki, Nieświeski, Nieświski) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : PAU, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 386—387. (пол.)
- Kuczynski S. Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rządami Litwy. — Warszawa, 1936. (пол.)
- Зотов Р. В. О черниговских князьях по Любецкому синодику и о Черниговском княжестве в татарское время. — СПб., 1892. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- ДМИТРО-КОРИБУТ ОЛЬГЕРДОВИЧ;
- Інститут історії України НАН України: ДМИТРО-КОРИБУТ ОЛЬГЕРДОВИЧ [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.];
| Попередник Дмитро Ольгердович |
|
Князь сіверський 1380-1393 |
|
Наступник Федір Любартович |