Коринфський шолом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шолом Мільтіада з Олімпії

Коринфський шолом — тип давньогрецького шолома, що був розповсюджений у VI—V ст. до н. е. Назву отримав від Пелопоннеського міста Коринф, де було розвинуто їх виробництво[1]. Воїни Спарти, сусіди Коринфа, також надавали перевагу цьому повністю закритому шолому. Звідси походить друга назва шолома: дорійський (спартанці за своїм походженням належали до дорійських племен).

Історія[ред. | ред. код]

Коринфський шолом з гребенем із кінського волосся є одним з найбільш впізнаваних символів Греції початку класичного періоду. Поява перших шоломів цього типу припадає на добу архаїки з VII ст. до н. е., що стало відображенням підйому ремісничого виробництва після закінчення «темних століть». Ранні зразки представляли собою глухий захист голови, але з відкритим обличчям. Від шолому іллірійського типу він відрізнявся більш складними обводами, виріз для обличчя став фігурним, помітним ставав наносник. Два високохудожніх шолома перехідного типу з Криту, датованих 2-ю половиною VII ст. до н. е., зберігаються в Метрополітен-музеї. Ці шоломи виковані з цільної заготовки та прикрашені детальним гравируванням зі сценами полювання по всій поверхні.

Шолом коринфського типу (Регіон Олімпія, після 6 ст. до н. е., Музей Бенакі, Афіни)
Коринфський шолом з Британського музею (біля 500 до н. е.)

В більш пізніх зразках обличчя прикривається суцільним и загнутими нащічниками та масивним нанісником. Такі шоломи, прикрашені з гребенем з кінського волосся, часто зображувалися на давньогрецьких вазах VI ст. до н. е. У бойовому застосуванні прославились під час греко-перських воєн в V ст. до н. е.. У музеї Олімпії (Греція) зберігається такий шолом Мільтіада, переможця персів при Марафоні[джерело?].

Вважають, що спартанські чоловіки відрощували характерне для них довге волосся для того, щоб воно служило їм амортизаційною подушкою між головою та внутрішньою поверхнею шолома, як доповнення до повстяної шапочки-підшоломника. Поза боєм шолом зсувався на потилицю, відкриваючи обличчя. У спартанців зустрічаються шоломи з поперечним розташуванням кінського гребеня. Припускають, що це мало вказувати на ранг воєначальника. Глухий коринфський шолом давав повний захист, однак нанісник та закрите обличчя обмежували огляд. Не випадково спартанці бились в щільній фаланзі, де не виникало необхідності стежити за діями ворога з флангу.

Зазвичай шолом був розділений в області рота, але в грецьких полісах Південної Італії, знаходять суцільні шоломи VI—V ст. до н. е. Вони нагадують казанок з отворами для очей та дихання. Характерний Т-подібної форми нанісник поділяє «Т» навпіл. Цей тип шолома називається апуло-коринфським. В Італії коринфські та аттичні шоломи прикрашали інколи рогами замість гребенів. Серед фахівців такі прикраси отримали назву антен.[2]

До кінця V ст. до н. е. коринфський тип витісняється більш практичними халкидськими шоломами. Коринфський шолом V ст. до н. е. в гарному стані був проданий на аукціоні Сотбі в 2002 р. за 174,000 $.

Технологія виробництва[ред. | ред. код]

Шолом коринфського типу VI ст. до н. е. з Лувру

Зустрічається думка, що коринфський шолом кувався під розмір індивідуального замовника. Часто клепали кілька штифтів для установки гребеня з кінського волосся. Вчені провели структурний аналіз такого шолома методом нейтронної та рентгенівської дифракції[3]. На основі дослідження було зроблено висновки: бронзовий шолом відливався на заготовку за формою голови, який потім кувався під розмір в кілька етапів, причому кінцева ковка призводила до підвищення твердості бронзи. Бронза містила 11—12 % олова, тобто максимально можливу фракцію, вище якої бронза переходить з твердої в крихку.

На детальному вигляді коринфського шолома з Лувру можна помітити значну товщину метала в районі нанісника. Бронзові обладунки в той час робились товщиною біля 1 мм, товщина шолома коливається приблизно цієї величини: товстіше в районі лоба, тонше по нижньому краю. Вага коринфського шолома коливалася в межах від 1 до 2 кг, в той час як інші типи шоломів важили в середньому до 1 кг.[4] Надмірна міцність шолома була наслідком міркувань безпеки. Воїн не бажав загибелі в бою від пробитого шолома.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За іншою версією, назва походить від коринфської кераміки VI ст. до н. е., на якій часто зображувались воїни в шоломах цього типу
  2. Слюсар, В.И. (2011). Антенна: история радиотехнического термина.. Первая миля. Last mile (Приложение к журналу "Электроника: наука, технология, бизнес"). – 2011. - № 6. с. С. 52 – 64. 
  3. Nucl.Instr.Meth., V.239(2005), p.16
  4. Вага вказана за даними каталогу колекції шоломів Гуттманна

Посилання[ред. | ред. код]