Користувач:Багрій
Борис Лятошинський[1] - симфонія №4,Op.63 (1963р.)
-1.Andante Sostenuto E Maestoso
-2.Lento Tenebroso
-3.Allegro Molto Risoluto
Четверта симфонія відрізняється оригінальністю задуму і методів художнього втілення. На першому плані - філософське осмислення драматичних життєвих колізій[2]. Особливість тематичної єдності симфонії проявляється в тому, що майже всі теми проростають з першої мелодії вступу. Композитор продемонстрував тут блискучу поліфонічну техніку і вміння насичувати поліфонією всю оркестрову тканину. Віртуозно застосовує він темброво - реєстрові модифікації мелодій у збільшенні, зверненні.
При величезному впливі драматичних принципів, у драматургії цієї симфонії розвинене монологічне начало, що дозволило дослідникам по-різному визначити жанровий тип твору (монологічна драма, симфонія-спогад, психологічна симфонія-трагедія). Підтвердженням глибоко особистісної концепції твору Б. Лятошинського є введення як важливого семантичного[3] знака цитати з циклу 20-х років “Відображення”, що свідчить про прагнення композитора в рамках даного твору об'єднати часові шари, осмислюючи тим самим свій творчий шлях.
Драматичний, напружений тонус відрізняє розробку I частини. У розвитку використовується принцип зіставлення імітаційних епізодів на матеріалі теми вступу, головної партії, побічної партії і контрастно-поліфонічних епізодів за участю цих же тем. У репризі імітаційний розвиток тем головною і побічною досягає рівня подвійного фугато. Розвиток після фугато теми побічної партії дано в канонічних імітаціях прямого і оберненого виду. Тембр мідних духових інструментів посилює експресивність звучання.Цікавий прийом контрапунктирування використовується у фіналі Четвертої симфонії, де з'єднуються чотири самостійних тематичних лінії (й). У басу проводиться тема вступу до симфонії (басові інструменти всіх груп оркестру), головна тема фіналу - у труб та тромбонів, тема вступу - у валторн, самостійна мелодична лінія у скрипок, альтів, флейт і гобоя. Однак тут немає образного синтезу.[4] З'єднання цих тем, пофарбованих у контрастні темброві фарби, покликане підкреслити самобутність кожної з них, а в художньому плані - представити багатоплановість життєвих колізій, підкреслити неможливість їх оптимістичного завершення.
Список літератури:
- Борис Лятошинський. – К. : Музична Україна, 1972. – 42 с., з іл. (творчі портрети українських композиторів) (друге видання – 1974 р.)[5]
- Черты музикального мышления Б. Лятошинского. – К. : Музична Україна, 1970. – 279 с.
- Черты симфонизма Б. Лятошинского. 2-е изд. – К. : Музична Україна, 1977. – 171 с.
- ↑ Лятошинський Борис Миколайович. Вікіпедія (укр.). 27 грудня 2019. Процитовано 30 грудня 2019.
- ↑ Колізія. Вікіпедія (укр.). 26 листопада 2019. Процитовано 30 грудня 2019.
- ↑ Семантика. Вікіпедія (укр.). 12 квітня 2019. Процитовано 30 грудня 2019.
- ↑ Синтез. Вікіпедія (укр.). 11 вересня 2019. Процитовано 30 грудня 2019.
- ↑ НСКУ :: САМОХВАЛОВ Віктор Якович. composersukraine.org. Процитовано 30 грудня 2019.