Користувач:Дністер
Сторінка у Вікіпедії "Українське Шкільне Сокільство", скорочено: "УШС", створюється з метою поширення інформації про Українське Шкільне Сокільство (УШС) у Вікіпедії та Інтернет- просторі. Ця тема у Вікіпедії та Інтернет-просторі є цілком новою, тому вона буде цікавою. Маємо намір тут публікувати статті, вірші на цю та споріднені теми:
ОГЛЯДИ, ОГЛЯДИ, ОГЛЯДИ...
(З історії створення та діяльності Українського Шкільного Сокільства)
А куди без них, без таких оглядів?! Люди ж читають інформацію, яку подаємо на наших сторінках. Лише своїх, таких сторінок, в Інтернеті на Фейсбуку маємо аж три. А ще наші публікації на "Педлікбезі", "Українському соколі", на нашому сайті: "Педагогіка. Література. Цілительство". А тепер ще й - у Вікіпедії. Нас читає широка читацька аудиторія України та світу. Наші публікації несуть відповідне силове навантаження. І ми з усією відповідальністю ставимось до їх підготовки. Навіть якщо вони носять загальний характер (хіба що із-за нашої толерантності), то все одно розкривають суть проблеми, про яку пишемо. І коли час від часу пишемо про тих, що знищили Сокільство краю, то з однією метою - аби вони не забули своєї великої провини, яку скоїли. Та й забороною лайків на підтримку Українського Шкільного Сокільства (УШС), його уже не заборониш. Це ми про їхній скромний місцевий рівень... Але так як люди нас читають, то і таке мали би вони знати. Ми давно уже обійшли "пеньків", які мішають рухові УШС вперед. Українське Шкільне Сокільство (УШС), яке ми творили для Української Школи від початків 90-их минулого століття ( і про це уже знає цілий світ, а вони дальше про щось мріють...), і по сьогоднішній день, достатньо вагомо закорінюється у шкільництві України. І ми- в тому підмога. І ми його ствердимо в Українських Школах. Їх не буде, а УШС - буде. І коли б при кермі були люди-державники, то такого б ніколи і не сталось. А так, незаконно ліквідували Монастириський РМК (Тернопілля), на базі якого велись усі наші дослідження навколо УШС, ще й науково-дослідну (сокільську) лабораторію в додачу. Вона була створена за усіма правилами, а, значить - незаконно ліквідована. Питається, то про яке державництво таких людей може йти мова, а ще й тих, чиїми руками все це коїлось?! Тут є пряма відповідальність осіб за скоєне. Причому - юридична. Та Українське Шкільне Сокільство (УШС) в Україні продовжує жити. У якому варіанті воно буде існувати дальше, то життя покаже. І не лише ми.над цим думаємо. Ось так із розумінням, по- державному, плече в плече і творимо Українське Шкільне Сокільство. І число людей, які допомагають нам його творити, щодень зростає.
РОМАН РАСЕВИЧ, засновник Сокільcтва у шкільництві України , академік
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
ДЕМОКРАТІЯ Ж?!
Есе на педагогічну тему
Школознавство і дитиноцентризм: дві поєднувано - непоєднувані теми, які становлять становий хребет освіти. І разом з тим, такі уже далекі одна від однієї. Бо, ніби збігаючись в одній точці, вони так невпинно розбігаються, ніяк і не пробуючи зімкнутись, аби злитись воєдино. Всі педагогічні уми розв"язували ці, здається, ніколи не вирішувані проблеми, аби наступні покоління, плюнувши на них, так і розтоптати як непотріб. Бо вважали себе розумнішими, за попередників. А, тим часом, добре навчені покоління предків вивели цілі педагогічні теорії, як жити між людьми. Та цього всього виявлялось чомусь замало. Бо переставали брати книжку до рук. Ліньки було. Пошевелив, сяк - так "мозгами", кожен на свій лад, щось "склепав" і видав. Саме так, і не інак! А попробуй, інак?! І немає чому дивуватись, що в освіті нині саме так, а не інак. Бо те, що народжувалось сотнями років чи на зрізі віків чи епох, здавалось усім якимось застарілим. А приторкнись нині до цієї педагогіки епох! Божественний дух там витає. А ми, тим часом, усе вичистили: нинішні глобалісти... А нового мало що запропонували. Нема куда гріха таїти, що після жовтневого перевороту значна частина педагогічних напрацювань мали, зрештою, вони такими і залишились, політичну складову. Бо доводилось служити, як не одному "панові", то другому; як не одній системі, то - другій. Відбитки тих часів дають про себе знати й понині. Не кажемо вже про теперішні часи, коли "анархія-мать порядка" запанувала повсюдно, а місцеві "царки" правлять балом скрізь і повсюди. Хоч до сторінок "Великої дидактики" Яна Амоса Коменського їхня рука ніколи і не приторкалась. Даруйте, за емоційний відступ, але школознавство і дитиноцентризм, за котрий тепер ніхто і ніде не питає, мали би бути в центрі життя сучасної школи. Але що ж із педагогогіки взяти тепер за основу?! Навіть страшно назвати ім"я педагогів, за які можна було б зачепитись. Зразу звинуватять! Одне, нібито, застаріло, а нового ще не народили. Лише народжують - Батьківщина Макаренка - Сухомлинського спорожніла педагогічними умами. Першого майже зріклись, та й другий - не у великому пошанівку. Все щось не те? Правда, академіки від педагогіки "штампуються" справно. Та де ж ті їхні школознавчі чи дитиноцентричні праці, які би так придались для української дитини?! Чи й дитини української, середньоарифметичної уже й трудно віднайти. ПорозтЯгували їх, дітей, як не по сектах, то конфесіях, як не конфесіях, то по партіЯх, як не по партіЯх, то по анклавах - лише би не були вони разом. А навіщо їм Сокільства-Козаччини - щоб і духу українського не було?! Аби, не дай боже, кого не зачепило. Як не свата, то брата, як не сусіда, то ще когось?! Ось і сидить середньопересічний директор на присьбі школи і думає: "А чому мені не плюнути на те все?! Якщо нікому того не треба, то мені - тим більше не треба?!" Зрештою, і по "диригентів" до тамбова не довелось їхати - доморощені самі справились: раз, і знищили українське у школах, яке лише починало надкльовуватись. Напевно, навіть відрапортували кому треба. То й не знає нині директор, куди йому: чи вліво чи вправо, чи за Козаччину, чи за Сокільство стояти - куди ж той таки доморощений "диригент" вусом поведе. І уже привели: їх, дитиноцентристів, до роздоріжжя, перед яким постає повна невідомість. Куди ж далі?! Демократія ж!
РОМАН РАСЕВИЧ, педагог, письменник, академік
©Роман Расевич
УКРАЇНСЬКЕ ШКІЛЬНЕ СОКІЛЬСТВО (УШС)
Дякую, дорогі друзі, що підтримуєте мене на шляху становлення Українського Шкільного Сокільства (УШС). Був період, а це цілих чверть століття, коли ми вживали слово "нас", а тепер "мене", бо труджусь тепер в домашньому "екзилі" над становленням Сокільства одинаком. І лише друзі в Інтернеті й можуть підтримати мене на цьому шляху. Тому разом нам буде легше досягнути цієї мети. Наразі у мене не закрадається думка покидати цю роботу, бо ми впевнено йдемо по цьому шляху, то й прийдемо до мети. Добре про це казав цими днями на "Українському соколі" Олександр Рудевич. Для мене це велика підтримка. Тому кажіть, сміливо кажіть, авторитетно кажіть. Бо ми про своє кажемо і ніхто інший, окрім нас, про нього не скаже. А про те, що воно Українське, а не якесь інакше, то це теж правда. Така ідентифікація, на нашу думку, потрібна, бо у цій площині будуть зосереджуватись наші спільні зусилля по розбудові сокільського товариства в сучасних школах. А про те, що воно Шкільне, то це важливо, бо відрізняє нас від дорослого сокільського руху, що має свою специфіку. Тут є багато моментів, які маємо враховувати. Або таке, є тепер така дискусія на "Українському соколі", яку назву вживати: "Сокільство" чи "Сокільництво". Більшість схиляється до думки, що це - Сокільство. А ми ще запропонували абревіатуру - УШС, яка легко читається, близька до УСС (Українських Січових Стрільців). Раніше ми більше вживали термінологію "Молодіжне товариство "Сокіл", а тепер - Українське Шкільне Сокільство. Цьому є теж своє пояснення. У нашому варіанті ми сповна можемо вживати обидві назви: і "Молодіжне товариство "Сокіл", і - "Українське Шкільне Сокільство". Бо у нас Шкільне Сокільство виступає у двох іпостасях: і як товариство, і як рух. Товариство, бо створюємо ми його за місцем проживання, а Закон цьому не перечить, і як рух, бо може бути формою виховної роботи. Таким чином, нами зроблена прив"язка роботи Українського Шкільного Сокільства до умов роботи сучасної школи. Сокільство, як молодіжний рух, який достатньо вагомо був заземлений у свій час на українських теренах, нині перебуває лише у стадії становлення. Тому про історичну основу його діяльності легко можна дізнатись із опублікованих матеріалів. А про теперішні шкільницькі часи сокільства матеріалів, на жаль, обмаль. Цю нішу заповнюють наші публікації. А щодо інструментів реалізації нашої сокільської теорії на практиці, то ми їх мали: працювала наша сокільська лабораторія, здійснювалось впровадження нашої сокільської технології в широких масштабах. Тепер цього немає. Але, думаємо, що невдовзі це все ще ми будемо мати. Бо працюємо на українську справу.
РОМАН РАСЕВИЧ, засновник Сокільcтва у шкільництві України , академік
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
ЯК ТІ КІБОРГИ
Написав велику, як для Інтернету, статтю "Українське Шкільне Сокільство" (УШС) і думаю, чи не варто зробити попутній коментар до написаного. Так, мабуть, варто, аби дехто не втішився нашими невтішними перспективами. А вони, ці наші перспективи, є втішними. Про них так і пишемо. Розуміємо, що впровадження Сокільства у всеукраїнському масштабі - не така вже й проста справа. Хоч освіта і не політика, але від політики далеко не втекла. Бачимо, як декого пече українське, зокрема, мовне питання. Тому організація українських товариств в українських школах - це майбутнє української школи. Україна мусить подати свій український голос в усіх питаннях, в т.ч. і з питань молодіжної політики. То чи на правильному ми шляху?! Звісно, що не варто було нищити прекрасний всеукраїнський осередок Сокільства, яким була наша праця по його становленню. Тому ще трудно сказати, хто програв у цій "грі": чи ті, що знищили паростки Сокільства в Україні, які ми лише нащепили у шкільництві, причому, без жодної політики - сама педагогіка, чи ми, яких видворили із освіти до домашнього "екзилу" (звідси й подаємо наш сокільський голос й понині), із-за того таки Сокільства. Причому все незаконно вчинили. Єдиний мій райметодкабінет в Україні, який славився інноваційністю, і то закрили. Ще й лабораторією сокільською запечатали. Та й борги їм доведеться ще віддавати. Термін давності подібних злочинів не скоро і збігає. Зрештою, нема зла, щоб не вийшло добре. Сокільство набуває нині всеукраїнського звучання. Наші напрацювання в цьому плані ще не раз пригодяться. Уже третя сокільська подача, публікація матеріалів на сокільську тему у всеукраїнському тижневику "Освіта", яку здійснило це видання до Дня Захисника Вітчизни ( публікацію розмістимо на нашій сторінці),- це уже багато значить. Надіємось, що як тільки вляжеться мовне питання після засідання Венеціанської комісії, МОН України займеться впровадженням Сокільства у шкільництво України. І ми в тому - підмога. Тому й доводиться боронити Сокільство, які ті кіборги, що до останнього тримали Донецький аеропорт, чи члени Небесної Сотні, які полягли за Українську ідею, так і ми його боронимо, аби передати завтрашньому дню, Українському Дню і самим таки продовжити розпочату справу. Такі часи ще наступлять. Бо освіта українська мусить бути українською, попри усі спротиви - внутрішні та зовнішні, які Сокільство нині витримує.
РОМАН РАСЕВИЧ, засновник Сокільcтва у шкільництві України , академік
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
P.S. Просив би правників України, поки що не правоохоронні органи, розпутати не таке уже й складне правове питання, про яке йдеться у цій статті.
ОБИДВОМА РУКАМИ:"ЗА!"
Анклави, анклави, анклави - антиукраїнські анклави, якими так густо всіяна нині моя українська земля. Так би не хотілось, щоб моя рідна земля теж була прирахована до таких анклавів. Нехай би це було не про нас сказано. Нехай би це все була всього-навсього лише помилка, яку легко поки що виправити. А для цього треба поновити діяльність нашої сокільської науково-дослідної лабораторії, яку так потужно підтримала нещодавно Лілія Михайлівна Гриневич. А закарпатські вітри, які якимось чудом появились над моєю землею, хай би йшли з вітрами на моря та океани. Бо на цій землі живуть справжні патріоти. Нам би не хотілось для рідної землі печаті антиукраїнського анклаву. Ми мали би гордитись, що тут, на монастириській землі, зародилось Українське Шкільне Сокільство і тут би воно мало ствердитись. І якщо Господь обрав нас для такої місії, то Він і простить нам ті помилки, які ми накоїли у цьому процесі. Лише би не затримуватись із їх виправленням. І ми у дружній українській родині продовжимо велику Українську Справу - ствердження Сокільства у шкільництві України. І в цьому допоможе нам Господь Бог, допоможуть нам і українські поводирі від освіти: Лілія Михайлівна Гриневич, Олександр Володимирович Співаковський, Василь Григорович Кремень, Олег Михайлович Топузов, Ольга Степанівна Коноваленко, і славні наші прихильники Сокільства: Віра Романівна Ільченко, Сергій Іванович Болтівець, Протоієрей Іван Оринчак, усі наші славні українські добродійники, яких так багато є у нашій країні і за рубежем і які уже підняли обидві руки вгору зі словами: "Ми за Сокільство в українських школах". Саме такою з"єдиненою родиною підемо, аби перемогти. І ми - переможемо!
РОМАН РАСЕВИЧ, засновник Сокільcтва у шкільництві України , академік
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
НАПИШЕМО КНИГУ - СПОГАД!
Як би було добре, щоб ми написали колективну книгу-спогад про життя та діяльність молодіжного товариства "Сокіл" у школах Тернопілля з часу його заснування - від початків 90-их років минулого століття і по нинішній день. Для такої справи, надіємось, знайшлись би і спонсори - для видання такої книги. Для написання таких спогадів запрошуємо ( на перший раз): Миколенка Михайла Архиповича - тодішнього голову Тернопільської обласної ради і як начальника управління освіти і науки Тернопільської ОДА( і таку посаду займав в області Михайло Архипович), Демкова Ігоря Степановича - тодішнього начальника управління освіти і науки Тернопільської ОДА, Запорожана Івана Григоровича -тодішнього начальника управління освіти та науки Тернопільської ОДА ( за час діяльності молодіжного товариства "Сокіл" у школах Тернопілля змінювались начальники), Шендеровського Констянтина Сергійовича - тодішнього начальника управління молодіжної політики Тернопільської ОДА), Бугана Юрія Васильовича -тодішнього директора Тернопільського інституту післядипломної педагогічної освіти, Тимчишин Ольгу Іванівну - завідуючу лабораторією виховної роботи цього ж інституту. Це для початку такі наші запрошення - написати спогади про Сокільництво у школах краю і надіслати нам на Фейсбук. Бо були вони усі причетні до його творення. Цінними для нас будуть усі спогади на цю тему, які надійдуть на нашу адресу. То ж пишімо, дорогі друзі, таку книгу - спогад. Як на дорозі знайдемо ці унікальні думки про ті прекрасні часи. А вони дуже би нині знадобились. То ж цим записом ми відкриваємо Книгу Сокільської пам"яті - "Сокільська пам"ять". Віримо, що цю Книгу будуть писати Українці з усього світу, адже це двадцять п"ять поколінь випускників, а це більше як по два одинадцятирічних випуски учнів, які пройшли Сокільські Школи за ті чверть століття. Такі Школи працювали і продовжують працювати не тільки на Тернопіллі, але й Дрогобиччині та Стрийщині Львівської, Тлумаччині Івано- Франківської та в інших областях України. Є нині Сокільництво у школах України! Попри усі спротиви, які воно зазнає на шляху свого творення.
РОМАН РАСЕВИЧ, засновник Сокільництва у шкільництві України , академік
©Роман Расевич
#сокільництво_Роман_Расевич
ВІРИМО У НАШОГО МІНІСТРА
Не так мало ми пройшли по шляху впровадження Шкільного Сокільництва уже в теперішній час.Тому нині аналізуємо пройдене, аби іти дальше. І це однаково буде цінним як для Українського Шкільництва, так і для педагогічної науки України. А починали ми недавно, а вже минуло два повних роки з того часу. Розповідаємо уже про нинішній етап життя Шкільного Сокільництва після його нищення доморощеними. Попередній чвертьстолітній період його існування нами описаний достатньо добре у наших таки книжках. А був він тоді справді творчим. Школи Монастирищини і Тернопілля жили із Сокільством. А тепер Шкільного Сокільництва у цьому краї вже немає. Його знищено, причому, в зародку знищено. Бо не встигло воно як слід за цей час закріпитись.То ж потребувало бережного ставлення до нього. Та де там?! Знищили, ще й хизуються сподіяним?! А хто пробує нагадати про ті добрі часи, то ще й погоні зазнають. А могло квітнуту у рідному краї ще й інших вести за собою. Початкували ми Сокільництво на початку 90-их і хочемо його повернути до рідного дому. Усіма можливими способами це робимо. Ми ж запропонували у свій час цілу освітньо - виховну систему (технологію), яка успішно працювала в українській школі цілих чверть століття. Та й нині знадобилась би вона для Нової Української Школи (НУШ). Як-не-як: у себе ж вдома живемо. За цих два роки ми освоїли інформаційно-просвітницький варіант впровадження Сокільництва. Шукаємо варіанти впровадження Сокільництва. А ще нині, коли доведеться імплементувати новий Закон "Про освіту". Уже появились свіжі публікації про наше Сокільництво у всеукраїнському тижневику "Освіта". Тому, продовжуємо діяти. І незалежно. у якому режимі: реальному чи віртуальному. Думаємо, що результат нашої роботи не забариться. Маємо велику надію на підтримку нашого Міністра освіти та науки України Лілії Михайлівни Гриневич, яка уже неодноразово нас підтримувала у сокільських справах. Віримо, що і тепер підтримає.
РОМАН РАСЕВИЧ, засновник Сокільництва у шкільництві України, академік
©Роман Расевич
#сокільництво_Роман_Расевич
НАША ПЕДАГОГІКА - ЦЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ
13,16 та 20 квітня 1985 року "Учительская газета" опублікувала об"ємний матеріал ( у трьох номерах підряд і кожен раз по цілій шпальті) про монастириський досвід діяльності різновікових загонів, організованих нами за місцем проживання школярів. А написав цю статтю письменник із Калуги Іван Синіцин. На той час він побував у м. Монастириськах (Тернопілля), знайомився із нашим досвідом діяльності різновікових загонів у школах Монастирищини. Цей унікальний досвід, якому ціни немає, але який так і залишився поки що не поцінованим, став, фактично, прелюдією великих змін в освіті України. Це була альтернативна до комсосомольсько - піонерської школо-, дитиноцентрична педагогіка, яка знайшла своє втілення в українських школах. Теорія і практика нашої діяльності в цьому плані знайшла своє заземлення у нашій монографії "Молодіжне товариство "Сокіл", що була випущена друком у 2000 році. А старт сокільському рухові у школах Монастирищини і Тернопілля, на цій таки науково- теоретичній базі, ми дали уже з перших днів Української Незалежності. Місцеві "апологети", які усіма силами намагаються затерти наші напрацювання, навіть Сокільство знищили у школах краю, бо не відали, що коїли, знищили першу сокільську науково-дослідну лабораторію, яка була підтримана Лілією Михайлівною Гриневич. Звичайно, що такі їхні дії аж ніяк не можуть впливати на ті процеси, які сприяють становленню нашої УКРАЇНСЬКОЇ ДИТИНОЦЕНТРИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ. І ми уже заявили про себе на повен голос на всеукраїнському рівні. Нас підтримує всеукраїнський тижневик "Освіта" (головний редактор Ольга Коноваленко). Ми сказали своє вагоме слово як в історії української педагогіки,. так і в самій теорії педагогіки. Воно нами уже сказане: НАШЕ УКРАЇНСЬКЕ ПЕДАГОГІЧНЕ СЛОВО, якому жити. Зрештою, усе нове ніколи легко не народжується. І ми це теж розуміємо. Тому, запрошуємо до прочитання сторінок нашої книжки "День прийдешній" як спеціалістів в галузі історії педагогіки, та й самої педагогіки, так і усіх, хто зацікавиться нашими напрацюваннями. Бо тут знайдуться відповіді на більшість питань, які стосуються як учорашнього дня Української Школи, так і нинішньої її перспективи, яка з таким трудом пробивається на поверхню.
РОМАН РАСЕВИЧ, академік
МУСИМО МАТИ НЕРВИ, ЯК МОТУЗЗЯ
українське слово
Мусимо мати нерви, як мотуззя, із твердим переконанням, що перед нами внутрішній ворог, який погибає природною смертю. Він конає, пручається і його передсмертні агонії та конвульсії здаватимуться для нас ще страшними. Та там уже повний пшик і дупло, яке, правда, ще довго віддаватиме своїм антиукраїнським смородом. Тому, аби цей сморід висмердівся, треба відкривати люфта на усі чотири сторони, включати потужні вентилятори і ганяти ним, цим смородом, щоб духу його на рідній землі не залишалось. І це треба робити із допомогою свого рідного Українського Слова, що пробиває мури. Допоки не заповниться наш Український Простір своїм рідним, а їхній трупний сморід нехай вітер відносить (не розносить) на маргінеси, звідки ні через які вали уже не привалкується до рідних батьківських порогів. Саме там, під товщею бетонів, бо це страшніша зараза, як чорнобильська, нехай і почивають (табличок не треба - їх вони не заслужили). Чверть століття цьому ми уже віддали. Ще трохи потерпімо. Уже недовго.
©Роман Расевич
#українське_слово_Роман_Расевич
СУТЬ НИНІ - В УКРАЇНСЬКОСТІ
українське слово
Та нічого такого нам не розходиться у Сокільстві, яке з такою наполегливістю допроваджуємо до Українського Шкільництва, а вони руками і ногами впираються і не впускають його туди. Суть нині - в Українськості, від якої з такою єхидністю і підлістю намагаються відхреститись від нього. На жаль, нема і тих, хто би прихистив його - наше Українське Шкільне Сокільство (УШС). Ось, що головне. Вже є ті, що мають українську силу, але і їм того не треба. Саме це й тривожить. Вже й підтримують, а ось щоб про нього подбати, то нема кому. Про тих, що не відають, що коять - не кажемо. Бо уже сам факт, що вони є, здається для них дуже великим. Ми про інших - тих, що мають силу і розум. Чому і їм Сокільства не треба?! Та не пошкодимо ми діючому Президентові. Бо наше Українське Шкільне Сокільство - це цілком нова сторінка української педагогіки. То може ми таки достукаємось до українського академізму зі своєю українською педагогікою, щоб навіть на громадських засадах прихистити її, нашу українську школо,- дитиноцентричну педагогіку. Бо на гроші, а ще й великі ми ніколи й не розраховували. Весь час працювали на Боже ще й терпіли за це. Не по заграницях же апелюємо. То може знайдуться ті, що прихистять її.
©Роман Расевич
#українське_слово_Роман_Расевич
ПІСЛЯПІСЛЯСЛОВО: ЯК І ВОЇНИ АТО
Хтось із Мудрих (Тетяна Луговська) в одному із своїх постів на ФБ назвала мене борцем. Дякую, шановна пані Тетяно за таке пошанування моєї скромної педагогічної праці, яку кладу на вівтар служіння Вітчизні лише за період Української Державності ось уже 27 років. А були ще часи - до (не хочеться вживати тодішньої назви - чужа вона для нас), коли мною велась не менша боротьба за нове, як тепер. Про той період нашої діяльності нами написано чимало. Правда, дивно це виглядає, щоб уже в український період української історії з таким трудом йшло рідне Українське Шкільне Сокільство додому. Розуміємо, було тоді - гинули Українські Борці по Сандормохах. Навічно залишились у сибірських мерзлотах за Україну. А що тепер?! Нинішні ж, ситі та розчервонілі, мало що інакші, як тодішні?! Але кому на догоду на цей раз ведуться?! Дивні речі кояться у моїй рідній Україні. Як не "оманою", то "міфом" обізвуть, палець в палець не вдаривши для ствердження, - лише би не допустити до українського шкільного порога Сокільства. Яких тільки речей не розповідає Юрій Шевчук, про, здається, наше козацтво, у своїх постах, як реакцію, на надруковане нами. Ці матеріали опубліковані на "Українському соколі", є вони і на моїй сторінці. Публікуємо, аби люди знали, з ким мають справу: як нагорі, так і на долині. І нехай не вішають доморощені всякі "омани" людям, які давно уже розібрались у тому,що вонит насправді вартують. Ще й погоню за лайками організовують, ні встиду, ні сорому, а ще, не дай боже, якщо хтось згадає, що Сокільство у шкільництві краю таки було. І носить же таких українська земля?! І такого дочекатись у своїй рідній державі?! Не Сандормох, але й від нього недалеко - домашній екзил, замість праці на користь держави. Причому, все незаконно вчинили. В інші часи довго довелось би їм шити штатські костюми в однакових хустинках, а тепер - ще й балом правлять. Та часи ще зміняться. І наші спогади ще стануть свідченнями, в т.ч. і тільки що написане. Можна ж було нам впроваджувати Сокільство і в школах моєї рідної Монастирищини, чи й усього Тернопілля! Були ж такі часи уже за недавньої української історії. Та де там?! Знайшлись ті, а ті знайшли тих, що усе понищили. Ще й кичаться сподіяним. А поновити?! А хто візьметься за це, коли були такі, що такого лише й чекали. Ось така післяпісляслівна реальність. Та нам своє робить. Бо Україна є! І Україна буде! Вона чекає Українського Шкільного Сокільства. Моя - Українська Україна, ще й такого навіть дочекається! Бо ми стали на цей Український Пост, з якого не збираємось сходити. Як і воїни АТО, які поклялись відстояти свою Батьківщину.
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
ЯК НАС ШУКАТИ І ЗНАЙТИ
А шукати і знайти наше Сокільське дуже просто (для тих, хто захоче знайти): Академічна Бібліотека імені Володимира Вернадського (м.Київ). Там - наші книжки, газетні та журнальні статті, виступи на численних науково-практичних конференціях. Тому спроба затерти наш унікальний сокільський досвід, напрацьований нами у шкільництві України роками, уже нікому не вдасться. А спроба його не видіти чи не помічати, на що ідуть з такою охотою теперішні - це ще одне підтвердження того, як відбувається нехтування інноваціями у шкільництві України. Але все це тимчасове, принаймні, той відірваний від шкільного життя академізм - тому підтвердження, відсутність будь-якої педагогіки, на яку може покликатись нині Учитель. І це в освіті України надто очевидне, щоб його не помічали педагоги України. І цьому всьому потурається на педолімпі цілком свідомо. І наша школо, - дитиноцентрична педагогіка, яка пройшла випробування чвертьстолітньою практикою - тому підтвердження. Тому й розраховувати на підтримку наших педагогічних напрацювань нам аж ніяк не доводиться. А коментарі моїх друзів на ФБ є більш, ніж очевидними, аби їм не довіряти. Тим більше, що висловлюють їх Великі Українські Авторитети. Дякую, дорогі друзі, за підтримку. А шлях до правди в освіті України ми таки знайдемо. Знайде дорогу до школи, до Учителя як наша педагогіка, так і педагогічна практика, які є нинішніми і спрямованими у майбутнє української освіти.
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
УВАГА: ПРОПОНУЄМО ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ НАШ СОКІЛЬСЬКИЙ ПРОЕКТ
Пропонуємо для реалізації на всеукраїнському, регіональному чи локальному рівні наш педагогічний проект: "Сокільство в українській школі". Пропозиції щодо залучення нас до участі в реалізації згаданого проекту можуть вносити на нашу адресу ( способи контактування знайдемо), як державні організації та установи, так і громадські організації та приватні особи, які зацікавлені у залученні нашої авторської ( сокільської) виховної технології для роботи з дітьми як у шкільній, так і позакласній та позашкільній діяльності. Маємо чвертьстолітній досвід організації такої роботи, починаючи від шкільного і до обласного рівнів. Це не мусять бути тільки пропозиції органів управління освітою різних рівнів. Хоч і з ними будемо вести паритетну розмова на предмет організації такої діяльності. Неабияка перспектива для нашого проекту очікується від керівників ОТГ України, яких нині уже нараховується близько шестиста. Умови нашої участі у згаданому проекті сформуємо на основі взаємної домовленості сторін, які візьмуть участь у реалізації нашого проекту. Децентралізація управління освітньою галуззю, і не тільки, народжуватиме і нові форми співпраці між учасниками освітнього процесу, число яких нині зростає. Аби не замешкатись на місці, ми й пропонуємо такі нові форми співпраці, за якими майбутнє. Чекатимемо пропозицій, і незалежно від кого, чи із якого куточка України вони поступлять.
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
ПІСЛЯСЛОВО: НАШ КОМЕНТАР
Ми не вступаємо ні в яку дискусію на предмет: "Сокіл"(Джура) і Українське Шкільне Сокільство (так ми його наразі назвали). Бо це дві різних речі. Добре, що у 2003 році тодішньому Міністрові освіти України Василеві Григоровичу Кременю, після того, як він потримав у руках мою книжку "Молодіжне товариство "Сокіл" ( йому вона була вручена під час щорічної виставки -: "Освіта України-2003" і його тодішній подвиг ( пишемо без лапок), полягає в тому, що він зумів цією грою об"єднати два береги Дніпра: лівий та правий: "Сокіл" та "Джуру". Але це був звичайний аналог "Орленка (Зарницы). І це на той час було немало, як для шкільної справи. Дальше від слів, як це зробив Василь Григорович, ніхто із Міністрів не пішов. Бо наступного поступу Шкільного Сокільства так і не відбулось. Ми мали регіональні "документи" на його функціонування. Зрештою, загальноукраїнська гра "Сокіл"(Джура) була вирвана із нашого контексту сокільського. Ми виписали до деталей її Положення, яке після відповідних "модифікацій" було прийняте на загальноукраїнському рівні. Але в той же самий час усе Поділля (Тернопілля) займалось Шкільним Сокільством у структурі школи( не змішувати із грою). До цього були підключені два управління:освіти та молодіжної політики. Хоч керував цим процесом на рівні області ваш покірний слуга у ролі голови обласної координаційної ради молодіжного товариства "Сокіл", яке діяло у шкільництві області. Усе це нині можна підтвердити, бо залишилось воно у документах. А порада пана Юрія Шевчука шукати аргументи і для нинішнього Міністра освіти, і для ЗМІ, щоб нас хтось взяв, то трохи не так. Ми мали усе для роботи у шкільництві краю: функціонувало товариство "Сокіл" ( гра йшла паралельно - це різні речі), працювала наша науково-дослідна лабораторія, яку доморощені закрили. разом із Монастириським РМК ( свідомо чи не свідомо, але незаконно ліквідували). А тепер ми ратуємо за поновлення усього цього. Тим більше, що нас підтримувала Лілія Михайлівна Гриневич , правда в ролі Голови Комітету, лише не тепер, уже в ролі Міністра. Тепер вона мовчить, ніби до цього всього і не причетна. Хоч могла би відзначитись, як і у мовній статті нового Закону "Про освіту" своєю українськістю. Якби ми не мали цієї підтримки ( можемо документи обнародувати), то не почувались би такими "сміливими". А що її тримає нині, то і самі не знаємо. Хіба що догадуємось. Ось така "петрушка", шановний пане Юрію. Тому не розчиняю ніяких компроматів на владу, дорогі мої дискутанти. Навіть не розчиняйте, бо цього не підтримаю. Шкільне Сокільство - це не парафія ні Расевича, ні когось іншого. Ми кажемо, що ми не політикани, а педагоги, то й педагогічного хочемо. І його готове маємо - лише треба, щоб нас хтось прихистив. І ми підемо, як і йшли усі чверть століття нашої праці над Шкільним Сокільством.
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
ДОБРЕ КАЖЕМО
Нас дуже дивує поведінка місцевих недоброзичливців-примітивів (може хоч це приведе їх до тями), які ганяються за лайками людей, перестрівають чи навіть уже ганьблять поважних людей на нарадах, якщо хтось обмовиться про Українське Шкільне Сокільство (УШС), яке ми творили у шкільництві України. Творили і дальше творимо, правда, уже в масштабах України. Навіть маємо пропозиції в цьому плані із Кривого Рогу і Миколаємо, Волині та Чернігова (лише не з Тернополя). Хоч тут воно й зароджувалось. Думали, що давно його, УШС, закопали, а воно не закопується. Хіба що себе закопали своєю антиукраїнськістю. І, головне, - не доходить. Скільки не говори: ніби кимось зомбовані?! Та правда, правда усе це, мої колишні, зрештою. і теперішні друзі, що допомагають його творити своїм таки спротивом. Замість того, щоб разом. Але хто би це мав зробити?! Та ніхто нам дорогу не пере(о)рав. Ми як були разом, так і залишаємось, Тільки їм бракує рішучості плюнути межи очі "головному диригентові" і стати на рівну дорогу, аби ми пішли до однієї мети разом. А для цього не так уже й багато треба - поновити роботу моєї науково-дослідної (сокільської) лабораторії ( сокільський проект нами опублікований на моїй сторінці і ним уже цікавиться Україна), що цілих чверть століття під моїм таки керівництвом трудилась в освіті України. Уже навіть не претендуємо на поновлення на посаді, з якої незаконно мене усунуто. Хоч і тут буде у мене така можливість невдовзі. Бо методичні кабінети, як структури системи освіти уже дихають на ладан - буде реорганізація, а значить - і можливість мого повернення. Правда, від компенсації не відмовлюсь. Вимушений прогул працює на нас, адже була незаконна ліквідація мого РМК. І адвокати не поможуть. Тому, хай би підзбирували грошенят - із власної ж доведеться віддавати. І це навіть не залежатиме від теперішніх, яких теж не буде. Кришувати не буде кому. Реорганізація у їхній системі теж гряде.Тому, все це ще буде. Не варто їм так вперто плювати на українське, бо з нього ще доведеться пити воду. А може, ще й на колінах приповзти - грішним же займались усі ці роки. Тому на "диригентів" не варто зважати, вони переважно усе роблять чужими руками, хоч і їхні "чорні рученьки" тут є достатньо замащеними. Тому запасні аеродроми їм варто готувати. І навіть білети завчасно не здавати - можуть пригодитись. І таку "чорну місію", най Бог простить, має дехто на цьому світі?! Тому, добре кажемо. Варто чимскоріш опам"ятатись - дітей та онуків мають же (той, хто їх має). І замість дурних кляпів, які уже починають виплюскуватись із їх чорних писків-рученьок ( на всяк випадок, і СБУ треба мати це на увазі), щось розумніше треба було б пропонувати. Якщо на вище здатні піднятись?! І Господь Бог би простив, і ми-простимо. Не вічні ж, на цьому світі. А ви, педагоги. правильно робите, що читаєте мене. І не тільки читаєте, але й підтримуєте, ще й робите правильні висновки - з ким маєте нині справу. Рублями ж довіри не купиш. А кишенька їх широко відтопорена - і не більше. Тому, все це тимчасове, яке нині - завтра закінчиться. Знайте, що усе те, що ми робимо, робимо лише у конструктивному руслі. Ніякого авантюризму у цьому немає. Українське мало ж би прийти до рідного краю, а не чужинство, якому потурають. З нами уже вся Україна та світ. Занадто широкого розголосу набуло наше питання. Тому читайте нас: далі буде.
РОМАН РАСЕВИЧ, АКАДЕМІК
P.S. Реально існуючої Академії ( це для тих, хто в тому сумнівався). Уже найближчим часом візьмемо участь в Академічних Загальних Зборах рідної Академії, що відбудуться у м. Києві цими днями. Наша праця над УШС та письменництвом, Богу дякувати, теж продовжуються. При нагоді - і до Міністра освіти і науки України навідаємось. І ще - декуди. А наша правда - таки восторжествує.
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
ПРИСВЯЧУЮ СОКОЛАМ - ГЕРОЯМ НЕБЕСНОЇ СОТНІ,
ЯКІ ПОЛЯГЛИ ЗА УКРАЇНУ
Я І ТИ
А чи почують ті,
що мусили б почути?!
Та чи признають рідне
назавжди?!
Була НЕБЕСНА СОТНЯ,
були й КРУТИ!
Творім СОКІЛЬСТВО
в школах: Я І ТИ.
Озброєні дерев"яними
щитами,
На прю ж бо стали
мужньо на постій.
ЗалИшились безсмертними
між нами.
Бо прийняли за нас
смертельний бій.
Тепер живуть
СОКОЛИ І СОКІЛКИ -
Безсмертя їхнє -
нині в небесах.
Вони ж бо,
члени СОКІЛ-СПІЛКИ, -
На завтра
залишили свій посаг.
То ж маємо не тільки
пам"ятати.
Ми маємо їх пам"ять
берегти.
А про СОКІЛЬСТВО
слід нам конче дбати.
І це зробити маєм:
Я І ТИ.
Бо ті, що звідали
СОКІЛЬСТВА,
І стали на безсмертний
пост
Подарували нам
СУСПІЛЬСТВО -
Майбутнього надійний
наш форпост.
І ми підЕмо впевнено
й завзято.
Тоді і переможем -
назавжди.
Бо так нас вчили -:
МАМА Й ТАТО.
І це зробити маєм:
Я І ТИ.
©Роман Расевич
#поезія_Роман_Расевич
ДОКИ...
Зрештою, ніхто уже на місцевих "нулів" не розраховує, бо вони уже взагалі нічого не значать. Ні на тих, що мають за осідок - "київські асфальти". Лише на народ, який мав би сказати своє слово: "Доки із рідного українського порога буде відшиватись своє рідне, українське і що за чужинці це коять?!" Лише так і доможемось свого. Інакше, додому своє рідне ніколи не прийде.
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
ТАКИМ ШЛЯХОМ - І ПІДЕМО
25 років реальної роботи над становленням Сокільства у шкільництві України + 3-ій рік нашого віртуального, але, правда, загальноукраїнського та світового. Такий шлях пройшло Українське Шкільне Сокільство на нинішній день. А що буде завтра - життя покаже. Будемо вірити у добру його перспективу. Наразі, в Україні не вибудувано жодної молодіжної політики шкільницького руху, окрім нашої. Візьмуть - не візьмуть: інша справа. Правда, нам на підмогу може прийти люд: український в Україні, світова діаспора - у світі. На нього й розраховуємо. За таким підходом - перспектива. Таким шляхом - і підемо.
©Роман Расевич
ДО НАС МОВИТЬ ПРОТОІЄРЕЙ ІВАН ОРИНЧАК:
До нас мовить Протоієрей Іван Оринчак із Волині, який служить на парафії села Колодяжного, на батьківщині, де народилась славетна українська поетеса Леся Українка. Ось його слова:
"Коли усі нитки почуттів добрих людей з"єднати, в клубок...з того можна пошити одяг, для всіх, хто й досі без одежі. Коли почуття, всіх правдивих українців, з"єднати, в одну чисту й правдиву систему, на прикладі "Сокільського виховання майбутніх поколінь"...ми вдягнемо зубожілий, на культуру і шляхетність народ, в сорочку доброчесності".
Щиро вдячний, шановний Отче Іване, за такі прозорливі і щирі слова, які поєднали людську небайдужість із сутнісним змістом людського буття, яке все одно само до нас не приходить, а лише в праці як самих над собою, так і в праці кожного із нас для розвіту та розвою рідної.Вітчизни. Дякую. Слава Ісусу Христу. Господь посеред нас.
©Роман Расевич
І МИ В ТОМУ - ПІДМОГА
Чи знайдеться хоч хтось із українських державників, які нарешті схилять свої голови перед українським - Українським Шкільним Сокільством, яке з Божою поміччю мало би відновити свою діяльність у шкільництві України. А нещодавно знищене, що мало велику перспективу стати загальноукраїнським явищем, воно залишається живучим, аби відродитись на рідних українських теренах. І ми в тому - підмога.
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
НА "ПРОВОДІ": ЮРІЙ ШЕВЧУК-РОМАН РАСЕВИЧ
Юрій Шевчук Ну що Ви хочете, якщо у нас звикли дивитись на *відмашку згори*. Адже свого часу - точно детально НЕ читаючи ) те, що там понаписано - попідписувались за *джурницю* аж до кучми та наступних президентів включно. А сьогодні вочевидь деякі чиновники побоюються впроваджувати щось, що може стати якіснішою альтернативу *кізяцьким забавам*, та скласти серйозну конкуренцію цьому непотрібу. Сам у цьому переконався. Якщо вже найвище керівництво *джурниці* тихенько визнавали наодинці, що вони *реалізують Ваші програми, пане Юрію*, і при цьому все одно після пафосних виступів на ТБ за пару днів присилали перемовників *допомогти доповнити якісним змістом* черговий фінал *джурості*, бо одна справа *запозичити чужі напрацювання з невідкритих джерел*, а інша - це якби *юний орел* злямзив написану для голосів рівня Пономарьова, Джамали, Злати Огневіч пісню і пробував сам витягнути своїм *голосом* ... Але ! - Ви маєте знайти аргументи не лише для міністра, а перш за все і для ЗМІ, аби донести досвід *Соколу* до свідомості глядачів, серед яких можуть бути такі, що допоможуть...
Роман Расевич Дякую! Здається, Ольга Степанівна Коноваленко, головний редактор тижневика "Освіта" за це взялась, якщо вчасно не зупинять і її. Вона уже зробила три наших " мудрих" подачі. У неї цілий "портфель" наших матеріалів. Наскільки наш проект матиме продовження, тепер чи у майбутньому, то уже життя покаже.
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
НОВІ КОМЕНТАРІ НА "УКРАЇНСЬКОМУ СОКОЛІ"
Юрій Шевчук *Кременя, хоч мав би його підняти, бо уже раз таке зробив, будучи на посаді Міністра освіти України у 2003 році, після того появилась Всеукраїнська гра "Сокіл" (Джура)* ... Ну тут Кременю точно нічим пишатись - в названому проекті 2003р. від *ряженого кізяцтва* стільки відвертих дурниць, маразмів і пустопорожності ... Що не дивно з огляду на те, ХТО готував цей *прожект світового зразку виховання патріотизму в дусі козацьких традицій*. Просто подивіться, чи спромоглось ряжене *кізяцтво * з ордами своїх самонагороджених *хенералів - отаманів* виставити хоч би один не те що полк, а навіть добробат навесні - влітку 2014 для відбиття кремлівської агресії ? А от, на жаль з підрозділами казачков *із - за *порєбріка* нам довелось тоді не раз стикатись зовсім не в *мирних бесідах*... Тому краще орієнтуйтесь на власне величезний досвід розвитку в Україні саме сокільства 19 - І половини 20 ст і підготовку в цій системі величезної кількості учасників Визвольних змагань України 1917-21рр. та 1930-их - 50-их років. Це має стати якіснішою альтернативою прожекту *ряжених*, чимало з яких поперлось у *патріотичне виховання*, маючи за плечима тісну співпрацю з *русским миром*...
Роман Расевич Дякую, шановний пане Юрію! Ми за те! Але щось надто довго приглядаються на педолімпі до Українського Шкільного Сокільства, яке готове - лише бери. Та де там?! Всім, як замурувало. А коли йдеться про якусь маленьку "вушінку",то роздують-нема тому ради. А тут готовий всеукраїнський проект, сокільський проект - роками не те що не достукаєшся, кувалдами треба бити.Все одно не чують.
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
На цей раз наш напрям дії - педагогічний. Бо і тут - суцільна пустка.
-------------------------------------------------------------------------------------
Х о ч е ш в е с т и з а с о б о ю – с т а н ь п о п е р е д у
НАШ НАУКОВО – ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЕКТ:
«Виховна діяльність молодіжного товариства «Сокіл» - славна традиція української педагогіки»
Автор і керівник проекту - академік Української міжнародної академії оригінальних ідей, засновник Сокільства у шкільництві України, член Національної спілки журналістів України, член Української асоціації письменників, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка.
48300 м.Монастириська Тернопільської області, вул. П.Тичини 17. Телефони:,035-55-2-11-84, 098-665-91-57.
Електронна адреса: r.rasevych@online.ua
«Виховна діяльність молодіжного товариства «Сокіл» - славна традиція української педагогіки, підступно затоптана більшовиками. Потреба відродження цієї традиції цілком очевидна. Похвально, що автор ретельно взявся за дану важливу ділянку праці, здійснює її послідовно, ґрунтовно, зі знанням справи, на сучасному європейському рівні».
Мирослав Стельмахович, академік
( Із книги: Роман Расевич «Молодіжне товариство «Сокіл»», Тернопіль, Астон, 2000р, 248 С.)
Обгрунтування, мета, місія проекту
У «Положенні про молодіжне товариство «Сокіл», яке підготовлено за нашою безпосередньою участю записано: «Сокіл» - об’єднує у своїх рядах на добровільній основі доростаючу українську молодь ( від 6-го до 18 - го року життя включно) і виховує її в українському патріотичному дусі, чесних і працьовитих людей, добрих громадян і відданих українців - державників, вихованих світоглядно на національно – історичних традиціях і засадах християнської моралі та на державницьких ідеалах, виплеканих українською нацією протягом довгих століть».
За період становлення та розвитку молодіжного товариства «Сокіл» (1992-2017 роки) спочатку у школах Монастириського району, а дещо пізніше – у школах Тернопілля та України нам вдалось напрацювати та узагальнити чималий практичний досвід діяльності товариства. Результати цієї роботи нами узагальнено у трьох книжках: «Товариство «Сокіл» (1993 рік), «Молодіжне товариство «Сокіл»» (2000 рік), «День прийдешній» (2009 рік), чималій кількості газетних та журнальних публікацій з даної проблеми, у підготовлених радіопередачах тощо.
Ми створювали відповідну навчально - методичну базу діяльності товариства в школах, готували до цієї роботи педагогічні кадри, формували учнівський актив, який брав на себе роль провідників сокільської ідеї. Велика робота проведена нами в цьому плані серед батьківської громадськості, із представниками та громадськістю.
Важливо було здійснити наукове обґрунтування тієї справи, за яку ми взялись. Адже треба було все зробити для того, щоб про «Сокіл» знали не тільки у нашому краї, але і по всій Україні. Уже у травні 1993 року у м. Монастириськах відбувся перший сокільський зліт, учасниками якого були педагоги з багатьох областей України. Невдовзі нами була підготовлена Установча угода на заснування на базі Монастириського районного методичного кабінету науково - дослідної лабораторії, яка тоді функціонувала на громадських засадах. Установча угода на її заснування була підписана 20 травня 1995 року.
В числі засновників лабораторії був Науково - методичний центр «Українська етнопедагогіка і народознавство» АПН України, створений на базі Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Саме його високий статус допоміг схилити думку багатьох підписантів щодо доцільності укладання такої угоди. Від Науково - методичного центру угоду підписав директор Центру - Скульський Роман Павлович, кандидат педагогічних наук, професор та академік Академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор Мирослав Гнатович Стельмахович. На підставі згаданої угоди Мирослав Гнатович здійснював наукове керівництво нашою лабораторією, безпосередньо цікавився роботою нашого «Сокола». Неодноразово бував на Монастирищині та цікавився реалізацією проекту, надавав теоретичну і практичну допомогу у його здійсненні. Керівником цієї лабораторії було призначено Расевича Романа Петровича, тодішнього завідувача Монастириським райметодкабінетом.
Підписання Установчої угоди ініціював автор та керівник пропонованого проекту. До засновників тоді ввійшли: управління освіти і науки та управління молодіжної політики Тернопільської облдержадміністрації, Тернопільський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, відділ освіти Монастириської районної державної адміністрації та Монастириський районний методичний кабінет. Я взяв тоді на себе усі ролі, пов’язані з організацією молодіжного товариства «Сокіл» у школах району.
Цей етап ми успішно уже пройшли. Нами напрацьована відповідна наукова та навчально - методична база діяльності товариства. Молодіжне товариство «Сокіл» у школах району є повноправним учасником навчально – виховного процесу, а тому наш проект сповна може претендувати на право стати самостійним науково – педагогічним проектом. Імовірність впровадження цього проекту є достатньо високою. Ми розраховуємо на підтримку нашого проекту на всіх рівнях освіти. На нинішній день є потреба у відпрацюванні технології діяльності молодіжних товариств та об’єднань у структурі школи.
Перспективні напрями роботи
«Сокіл» нині функціонує в структурі школи як товариство, яке об’єднує у своїх рядах учнівську молодь всіх вікових груп. Триступеневий «Сокіл», структура якого нагадує комсомольсько – піонерську, пройшла випробування часом, має право на життя уже в сучасній школі.
Нами апробовано гурткову та різновікову форми діяльності «Сокола», які в однаковій мірі можуть зайняти повноправну нішу в процесі організації дитячо – молодіжних об’єднань в сучасній школі. Для цієї мети нами розроблені відповідні програми, які впроваджувались у школах Монастирищини. Особливо актуальною на сьогоднішній день є проектна діяльність молодіжного товариства «Сокіл». Реалізація конкретних проектів, навколо яких гуртується молодь, сприяє зростанню авторитету «Сокола» як серед дітей, так і дорослих.
Таким, наприклад, був проект Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» - «Добро починається з тебе», над яким ми працювали роками.. Гуртування дітей навколо соціально значимих проектів Фонду ( соціального, культурологічного та екологічного напрямів) допомагає включити дітей у діяльнісні форми роботи, що дуже важливо при організації виховної роботи з школярами, максимальну кількість учасників. Причому, до реалізації проекту залучаються як діти молодшого шкільного віку, так і середнього та старшого. Тут уже добре себе зарекомендував різновіковий «Сокіл».
Тільки за 2010-2015роки у проекті взяли взяли участь всі школи району. У нашій базі даних міститься багатющий матеріал, який чекає на відповідне опрацювання та узагальнення. Йдеться про усі 25 проектів шкіл із величезною фактологічною базою діяльності «Сокола». Такий матеріал, як мінімум, тягне на солідну книжку. Але все це вимагає окрім всього- часу ще й відповідної організаційної бази роботи під егідою МОН України , які ми згідні виконувати
Тому функціонування науково - дослідної лабораторії (поновлення її роботи, два роки тому як вона закрита дозволило б сповна відпрацьовувати технології діяльності «Сокола», які є однаково цінними як в плані уже напрацьованого досвіду його діяльності, так і в плані перспективи, яка може окреслюватись базовим науковими інституціями ( АПН України чи її інститутами). Така робота має виключно велику цінність з огляду на той набуток, який ми маємо з часу відродження «Сокола» у шкільництві України.
Економічна ефективність функціонування проекту
Діяльність нашої науково – дослідної лабораторії дозволила б організаційно оформити цю роботу на загальноукраїнському рівні, сприяла б імплементації нового Закону « Про освіту». Це довгоочікувана перспектива, яка знаходить своє реальне втілення на практиці. Як і безпосередній вихід на школи із конкретними науково - педагогічними проектами, так і використання можливостей нашої науково – дослідної лабораторії, як зв’язної ланки наукової та науково - методичної діяльності в освітній галузі – це та перспектива, яка очікує нас при запровадженні науково - педагогічних проектів. . Економічна ефективність такої організації роботи стає цілком очевидною. Головна опора при втіленні таких проектів може робитись на науково- методичні установи районного рівня. Тому й державне фінансування сповна може осилити реалізацію таких проектів
Сповна можна використати наявну матеріальну базу науково-методичних та методичних установ системи освіти уже згідно нового Закону «Про освіту". Значна частина роботи по реалізації проекту може стати основою безпосередньої діяльності науково - методичної установи.
Навіть незначне фінансування зі сторони держави, яке може закладатись у бюджет науково - методичної установи на дослідно –експериментальну роботу позбавить академічний рівень ( АПН України та її інститути) клопотів щодо фінансової підтримки багатьох проектів, які вкрай необхідні сьогодні в Україні.
Тому пошук резервів реалізації проектів, включаючи укладання відповідних угод із місцевими державними адміністраціями, які зацікавлені у розгортанні усеукраїнських проектів, сповна може вирішити проблему нестачі коштів, та й врешті – решт, посилить відповідальність на місцях за кінцеві результати виконання тих чи інших проектів. В нашому конкретному випадку таким може слугувати науково - педагогічний проект «Виховна діяльність молодіжного товариства «Сокіл»- славна традиція української педагогіки».
Очікувані результати
Очікуємо на затвердження науково – педагогічного проекту «Виховна діяльність молодіжного товариства «Сокіл»» Міністерством освіти та науки України чи виділення його в самостійний підпроект, що давав би змогу вести відпрацювання багатьох складових шкільного життя, які на даний час залишаються не дослідженими. Маємо на увазі, насамперед, діяльність дитячо – молодіжних товариств та об’єднань, які діють в структурі сучасної школи.
На основі наших напрацювань буде змога вичленувати тенденції та закономірності, які появляються в процесі становлення національно - культурних об’єднань у школах України. На згаданій вище організаційній базі (науково – дослідна лабораторія– загальноосвітні школи), вдасться обґрунтувати науково - педагогічну специфіку діяльності молодіжних товариств та об’єднань у системі позакласного та позашкільного виховання. Це наша довгострокова програма роботи.
Значна увага при цьому буде і надалі звернута на вивчення тих суперечностей, які існують при формуванні особистості та недоліками виховної роботи сучасної школи. Значні пласти невідкритих планів та завдань очікують нас в процесі реалізації уже згаданого проекту. Тільки очікуване розуміння та взаємодія у цьому процесі дадуть змогу включитись у реалізацію проекту, який має велике майбутнє. І ми готові його реалізувати на користь державної справи та дітей, які так чекають на повноцінне розгортання діяльності дитячо – молодіжних об’єднань у структурі школи.
Практичні кроки по реалізації проекту. Робота в рамках програми «Добро починається з тебе»:реалізація проекту в школах та підготовка узагальнюючих матеріалів ( вересень 2017- року-квітень 2020 року)
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
ІЗ НАШОЇ ДИСКУСІЇ НА "УКРАЇНСЬКОМУ СОКОЛІ"
Володимир Нужненко Дівчата й хлопці! Невже хтось з вас думає, що, перебуваючи при владі, різні гройсмани, вальцмани, сатановські та інші подібні до них добровільно дозволять реалізувати те, про що ви усі мрієте? 😉 Спочатку комусь потрібному потрібно прийти до влади, а вже потім зможете усе це реалізувати. Спробуйте довести, що я не правий...
Роман Расевич Так то воно так, але й не зовсім так. Педагогіка - річ соціальна, яку адаптувавши до конкретних умов життя дитини, вона буде працювати і на дитину, і на державу. Тому пошук механізмів взаємодії дитячого середовища із соціальним мало би бути інтересом державним, в т.ч. і державців, які при владі. На це і розраховуємо під час інформаційно-просвітницького ходу наших думок та публікацій, до яких, віримо, прислухаються державці. Інакшого і не маємо на увазі. Наші дослідження Сокільства мають лише конструктивний, а не деструктивний характер.
Володимир Нужненко Ви вважаєте, що вам дозволять це робити? Згадайте Табачника, а ще раніше більшовиків, більшість з яких були саме вальцмани. А до них були Романови... Так хто саме з них дозволяв робити те, що ви хочете?..
Роман Расевич Ми чверть століття це робили в школах, допоки не знайшлись ті, що знищили нашу працю. І земля не зійшла тоді із своєї осі. І тепер би не зійшла. Віримо у державництво нинішнього Міністра освіти та науки України, яка підтримувала сокільський рух у школах України. Наразі, чекаємо від неї такої ж помочі.
Володимир Нужненко Будьте реалістичні. Буде цей міністр, допоки не перейде межу, яку йому (їй) намалюють ті, що зараз при владі в Україні... Мабуть, Ви ніколи уважно не читали книгу біблійного пророка Ісайї та моїх статей.
Роман Расевич Дуже це песимістично у Вас. Ми виходимо із того, що те, що пропонуємо, потребує ще дослідження і перевірки. Зрештою, процес імплементації нового Закону " Про освіту" потребуватиме саме такого ходу. Тому дуже би придалась наша сокільська науково-дослідна лабораторія, яка безпідставно була закрита. І знову таки, Лілія Михайлівна Гриневич, у цих процесах нас підтримувала. А ми кажемо, що це вже зовсім ніщо. Якщо так думати, то давно нам треба було покинути розпочате.
Володимир Нужненко Ні в якому разі не потрібно припиняти роботу! Але усім нам потрібно думати До того, як обирати нову владу.
Роман Расевич Дякую за розуміння.
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
ГОТОВІ ДО КОНСТРУКТИВНОЇ СПІВПРАЦІ
На свою авторську (сокільську) школо, - дитиноцентричну технологію (проект) ми, наразі, поставили код. А розкодувати його можемо тільки ми. На Нобелівську премію не претендуємо, хоч трудно сказати чи ті механізми реалізації сокільського проекту, що пропонуємо, не вартують того, але про те, що в Україні немає подібних аналогів до нашого, то це точно. Наш проект пройшов чвертьстолітню апробацію у школах України. Навіть якщо наші напрацювання ще не заземлені як слід в масштабах держави, то це легко можна зробити тепер. Лише разом з нами і можна буде це здійснити. В залежності від форми реалізації нашого проекту, яка буде нам запропонована: сокільський проект, науково-дослідна лабораторія ( ми уже її мали), тощо, ми й будемо обирати стратегію і тактику нашої діяльності. Відповідний інтерес в цьому плані має і МОН України. То ж чекаємо пропозицій і готові до конструктивної співпраці з усіма, хто того забажає.
РОМАН РАСЕВИЧ, АКАДЕМІК
АВТОР СОКІЛЬСЬКОЇ ШКОЛО, - ДИТИНОЦЕНТРИЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
ІЗ НІЧНОЇ ПЕРЕПИСКИ НА "УКРАЇНСЬКОМУ СОКОЛІ"
Роман Расевич Протоієрей Іван Оринчак питає дружина: (вчитель школи міста),, чому він, той пан професор не спить? Відповідаю: пан Роман навіть вночі стереже, щоб Сокільство дихало!
Роман Расевич Сильно!!! Дякую! Як переможемо, то аж тоді й виспимось!😑😑😑
Протоієрей Іван Оринчак Перемога, то завжди розчарування! Не слід перемагати, просто треба отримувати те, що нам по праву належить. І не тільки нам, а всьому майбутньому цвіту нації!!!
Протоієрей Іван Оринчак Ми ж не за сьогодні стоїмо!
Роман Расевич Добре кажете, Отче Іване! Зірничка завтрашньої радості має від нас втікати. Бо задоволена втіха - це уже кінець.Хоч Українському Шкільному Сокільству, якщо би воно постало у школах України, межі б не було. І праці над ним. Дякую що теж не спите і молитесь за УШС. Тому й переможемо.Бо ми-заодно. Дякую дружині. Мудро підмітила. Гарних її учнів.
Протоієрей Іван Оринчак Так їй і передав. Гарні учні - це мрія кожного вчителя!
Протоієрей Іван Оринчак Підкреслю: доброго вчителя.
Роман Расевич Послідовника Божого!
Протоієрей Іван Оринчак Того, що любить свою працю!
Роман Расевич Це ті непересічні Українські Святині, яким немає ціни і які так мало залишаються поцінованими.
Протоієрей Іван Оринчак Я це збагнув з Євангельських істин: "той, хто знаходить скарб, на чужому полі, все своє продає, щоб купити це поле, й бути власником того скарбу!" Скоріше, те що він продав, йому користі не приносило.
Роман Расевич Дякую! Осмислення нашого життєвого шляху відбувається тільки через Боже провидіння, яке знайшло своє втілення в Євангельських істинах, що й нам Господь посилає у наших думах та діях. Слава Ісусу Христу.
Протоієрей Іван Оринчак Слава навіки Богу! Наша справа, як думка.... ані Добраніч сказати, ані Доброго ранку! Але в цьому й суть...Загадка!
Роман Расевич Доброго ранку уже Нового Дня, і Отче Іване, і дорога Українська родино! Богу дякувати, що ми є на цьому світі!
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
ЗІЙДЕ СОНЦЕ
Знищили Сокільство в школах
краю.
Що іще сказати на
додачу?!
Тяжчої провини і не
знаєм.
Та на них вже рідні діти
плачуть.
Плачуть діти, з ними -
Рідна Ненька.
Дочекалася небога
і віддяки.
Світить сонце, радується
всенько.
Та нема від перекинчиків
подяки.
Зійде сонце понад рідним
краєм,
З високості - чайка
закурличе.
Ще й добра у домі
дочекаєм.
І до гурту нарід свій
закличем.
Всіх закличем, разом
заспіваєм.
І добром цей спів нам
озоветься.
І постане понад рідним
краєм
Все те рідне, що Вкраїною
зоветься.
©Роман Расевич
#поезія_Роман_Расевич
СОКІЛЬСЬКЕ КЕРМО ТРИМАЄМО МІЦНО У РУКАХ
Дякую, шановний пане Василю (Васильїв), за щире і добре слово підтримки. Воно мене тішить і додає сили жити і творити. Причому, таке слово уже не одиничне. Самі бачите, наскільки непрості процеси відбуваються навколо того, за що ми взялись. Але ми не почуваємось у тупику. Сокільський варватер нами прокладено. Залишається лише нарощувати тоннаж. На нашому сокільському кораблі уже чисельна команда однодумців, і Ви з нами, яка не лише підтримує, але й допомагає управляти цим судном. Конструктив виносить нас на високі хвилі, по яких і пливемо. А мілини стараємось обминати. Ба, навіть не зважати на їх існування. А це уже багато для такої справа, як наша. Державною вона є. То й доводиться діяти по - державному. Люди давно зрозуміли, що в наших діях немає ніякого прожектерства. Деструктив зруйнує хіба що тих, хто потрапив на мілину - сокільську педагогічну мілину. Але це уже точно не буде нашою виною. Ми намагались їх звідти витягнути усіма силами. Але такий вердикт вони самі собі приписали, знищивши Сокільство краю, але не його майбутнє у школах України. Із великим трудом, але нам доводиться відновлювати руїну. Адже було цілих чверть століття нашого сокільського конструктиву, яким вони знехтували. А знехтували не чим- небудь, а українським. Але, не навічно. Сокільське кермо нині тримаємо міцно у руках, попри усі бурі та шторми, які трапляються нам на цьому шляху. Дякую, дорогі друзі, що розумієте мене і підтримуєте. Ми переможемо. Бо нас уже багато.
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
НАШІ СОКІЛЬСЬКІ ПРОВІДНИКИ
Не так просто "ковтнути нове". Його треба спочатку добре "пережувати", аби, дещо пізніше його і "ковтнути". Ця азбучна істина і лягає в основу усієї нашої діяльності щодо становлення Шкільного Сокільства в Українській Школі. Не всі ж одночасно приступили до "жування" сокільського - нового. Кожен у свій час приступив до цього процесу. І лише після відповідного "пережовування" цього нового, воно стає нашим. Такий процес освоєння будь-якої інновації, а ще такої - як Українське Шкільне Сокільство. А ще, коли пропонуємо нашу авторську школо, - дитиноцентричну технологію, з якою мало хто мав стосунки у недавній школі. Тому, природно, процес освоєння нового проходить повільно, часто із нерозумінням та спротивом. Але ці етапи людина проходить, підключається до все більшої кількості однодумців, які уже йдуть цією дорогою і, фактично, стають нашими сокільськими провідниками. Така закономірність освоєння будь- яких інновацій, яким і слідуємо у нашій діяльності по впровадженню УШС.
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич
ВІД АКЦІЙНОГО - ДО ЦІЛІСНОГО ПІДХОДУ
"Бенгальські вогні", якими нині напічкана виховна робота в школах України, а це, фактично, акційність у вихованні дитини, мала би бути змінена на системність та цілісність, до якої нині мало хто готовий. Для того, щоб таку системність запропонувати, треба змінити усю систему виховання в українських школах із об"єкт- суб"єктної, у суб"єкт - суб"єктну. Що це означає?! А означає воно те, що треба замінити весь масив формалізованого виховання, суть якого зводиться до проведення чисельної кількості штучно організованих заходів до побудови виховання, основою якого мали би бути суб"єктно - паритетні відносини між дітьми. Правда, це уже таке виховання, яке не передбачає чисельної кількості планів, конспектів, конкурсів, акцій, а лише достатньо побудови свого роду тренінгових площадок, де діти вправлятимуться у діях, які відповідатимуть конкретним життєвим обставинам. Сама наша авторська школо, - дитиноцентрична технологія і розрахована саме на такий підхід. При цьому авторитарність у вихованні відмітається і в центр виховного процесу попадає дитина. Корегування поведінки дитини відбувається не ззовні, шляхом примусу, а зсередини, шляхом організації "тренінгових залів" для формування поведінки дитини. І організаторнами цього процесу виступають самі діти: реагують на дії дитини і корегують її. Це новий підхід, наша школо, - дитиноцентрична педагогіка, яка пройшла випробування часом та нашою ж таки чвертьстолітньою практикою у школах України, і яка з таким великим трудом йде нині в Українську Школу. Та прийде вона туди, бо мусить прийти. Старе мусить віджити, а на його місце має народитись нове, прогресивне. І ми в тому- підмога.
©Роман Расевич
#сокільство_Роман_Расевич