Користувач:Зовнішня політика країн Західної Європи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ірано-швейцарські відносини - це міжнародні відносини між Ісламською Республікою Іран і Швейцарською Конфедерацією.[ред. | ред. код]

Швейцарія має консульство в Тегерані з 1919 року, яке було прийнято до статусу посольства в 1936 році, а також представляє інтереси США і Саудівської Аравії в Тегерані. Швейцарія також представляла Іран в Канаді, Ізраїліта Саудівській Аравії.

Історія[ред. | ред. код]

Відомі іранці епохи монархії, які жили і навчалися в Швейцарії[ред. | ред. код]

Колишній прем'єр-міністр Ірану Мохаммад Мосадде отримав докторський ступінь з права(doctorat en droit)в Університеті Невшателя в Швейцарії в 1911 році. У дитинстві Мохаммад Реза Пехлеві, шах Ірану, відвідував Інститут Ле Розея, швейцарську школу-інтернат, закінчивши навчання там у 1935 році.

Революція 1979р.[ред. | ред. код]

Швейцарія стає «захисною силою» США в Ірані після іранської революції 1979 року.

З травня 1980 року посольство Швейцарії в Тегерані послідовно передає дипломатичні зв'язки між Іраном і США.

Ірано-іракська війна[ред. | ред. код]

Починаючи з 1984 року, жертви ірано-іракської війни отримували медичну допомогу в нейтральній Швейцарії, в той час як швейцарські компанії одночасно займалися багатомільярдним бізнесом з Іраком. Співпраця на національному рівні з метою запобігання природних катастроф була розпочата в 2006 році.

Вбивство Казема Раджаві[ред. | ред. код]

Алі Фаллахян, іранський політик і священнослужитель, який служив членом 3-ї Асамблеї експертів ІРІ і міністром розвідки Ісламської Республіки Іран в кабінеті президента Хашемі Рафсанджані, був звинувачений швейцарським судомв організації вбивства Казема Раджаві,брата моджахедіна-е Халка. Лідер Масуд Раджаві,недалеко від Женеви серед білого дня кількома агентами 24 квітня 1990 року.

Крипто AG та шпигунський випадок[ред. | ред. код]

У 1992 році в Ірані був затриманий співробітник швейцарської фірми Crypto AG Ганс Бюлер за звинуваченням у шпигунстві. Пізніше він був звільнений іранською владою після того, як фірма заплатила 1 мільйон доларів облігації. після звільнення Бюлера Crypto AG звільнила його і стягнула з нього 1 мільйон доларів. Швейцарські ЗМІ та німецький журнал Der Spiegel взялися за його справу в 1994 році, переслідуючи питання про те, чи були машини Crypto насправді сфальсифіковані західною розвідкою (а саме АНБ). У 2020 році швейцарське парламентське розслідування показало, що насправді«швейцарська розвідувальна служба знала і користувалася від участі фірми Crypto AG під керівництвом США».

Фрідріх Тіннер, іранська ядерна програма і ЦРУ[ред. | ред. код]

Фрідріх Тіннер - швейцарський інженер, пов'язаний з торгівлею ядерними матеріалами Хана в Пакистані, Ірані,Лівії та Північній Кореї. Він був пов'язаний, зокрема, з газовими центрифугами, що використовуються для ізотопного збагачення урану. У травні 2008 року президент Швейцарської Конфедерації Паскаль Кушепін оголосив, що файли Tinner,які, як вважають, налічують близько 30 000 документів, були подрібнені. Стверджується, що це було приховуванням, щоб приховати причетність Урса Тіннера до ЦРУ.

Швейцарського дипломата заарештували за сексуальними звинуваченнями[ред. | ред. код]

У лютому 2009 року іранська поліція заарештувала Марко Кемпфа,швейцарського дипломата, який виконував обов'язки першого секретаря інтересів США, за звинуваченням у сексі після того, як знайшов його з іранською жінкою в автомобілі. Дипломата відкликали до Швейцарії.

Діалог з правами людини та голосування Швейцарців 2009 року щодо мінаретів[ред. | ред. код]

Дивіться також: Права людини в Ірані та імміграція до Швейцарії § Расизм

Обидві країни ведуть діалог з прав людини з 2003 року і ведуть дискусії про міграцію з 2005 року. Після конституційної поправки, що забороняє будівництво нових мінаретів у Швейцарії в 2009 році,Іран назвав швейцарське голосування «ісламо-фобським»і ударом по релігійній свободі.

Інциденти з безпекою в посольстві Ірану в Берні[ред. | ред. код]

У листопаді 2011 року швейцарська поліція розслідувала два незначних напади на посольство Ірану в Берні.

Торгівля[ред. | ред. код]

Торгівля нафтою[ред. | ред. код]

Марк Річ, американо-ізраїльський бізнесмен з міжнародними зв'язками, в'їхав до Ірану через свою компанію Glencore зі штаб-квартирою в Швейцарії. Річ проігнорував санкції США і міжнародних санкцій проти Ірану і став основним трейдером іранської нафти протягом 15 років.

Торгівля зброєю з Ізраїлем і швейцарськими банками[ред. | ред. код]

За оцінками The Observer, ізраїльські приватні торговці зброєю продавали іранцям зброю американського виробництва під час ірано-іракської війни на загальну суму 500 мільйонів доларів на рік, щоб забезпечити іранський арсенал, що базується в шахах. Time повідомляв, що протягом 1981 і 1982 років «ізраїльтяни, як повідомляється, створили швейцарські банківські рахунки для обробки фінансового кінця угод».

Торговельні угоди[ред. | ред. код]

Між двома країнами є угоди про авіасполучення (1954, 1972 і 2004), автомобільний і залізничний транспорт (1977), гарантії експортних ризиків (1966), захист інвестицій (1998) і подвійне оподаткування (2002). Іран є одним з найважливіших торгових партнерів Швейцарії на Близькому Сході. Швейцарсько-іранські економічні договори вже існують для захисту інвестицій, подвійного оподаткування та авіації. угода була підписана в 2005 році, але досі не ратифікована. У 2010 році обсяг торгівлі з Іраном становив близько 741 млн швейцарських франків; Швейцарія експортувала товарів на 700 мільйонів франків, а імпортувала товарів на 41 мільйон швейцарських франків. Основними товарами, що експортуються Швейцарією, є фармацевтична продукція, машини та сільськогосподарська продукція. Експорт Швейцарії до Ірану склав майже 1,9 мільярда доларів США за десятимісячний період, що закінчився 31 січня 2014 року. У 2017 році Іран продовжував імпортувати значну кількість швейцарських товарів і послуг на суму 2,18 млрд доларів США (4,3% від загального імпорту), в той час як іранський експорт до Швейцарії склав лише 12 млн доларів за той же період часу. Згідно з національною статистикою, як експорт з ЄС, так і Швейцарії до Ірану різко скоротився після 2017 року, в тому числі для фармацевтичної продукції. На початку року женевський банк BCP і великий швейцарський виробник наркотиків брали участь у первинному пілотному відвантаженні основних лікарських засобів на суму 2,3 мільйона євро (2,55 мільйона доларів). У липні 2020 року Державний секретаріат з економічних питань (SECO) оголосив, що перша угода в рамках гуманітарної торговельної угоди була завершена. У жовтні 2020 року адміністрація Трампа ще більше розширила санкції США на всі іранські фінансові установи, тим самим ускладнивши додатковий експорт за угодою. У 2021 році Ірансько-Швейцарська торгова палата відзначила зростання торгівлі між двома країнами, незважаючи на складні банківські операції. IRNA повідомила про збільшення імпорту зі Швейцарії до 672 000 тонн ($539 млн) протягом перших чотирьох місяців 2021 року, в основному у вигляді медичних виробів і органічних зернових. У 2021 році Швейцарія стала п'ятим за величиною експортером в Іран після ОАЕ, Китаю, Туреччини та Європейського Союзу.

газовий контракт 2007року[ред. | ред. код]

У 2007 році Іран і Швейцарія підписали великий 25-річний газовий контракт на експорт понад 5 мільярдів кубометрів газу на рік з Перської затоки, який оцінюється в 18 мільярдів євро. Починаючи з 1,5 млрд кубометрів на рік у 2010 році, до 2012 року їх буде збільшено до 4 млрд кубометрів. Цей контракт був підписаний між швейцарською компанією Elektrizitätsgesellschaft Laufenburg (EGL) і Національною іранською експортною компанією, яка буде запущена практично на початку 2009 року.  певний скептицизм щодо того, що Іран не зможе постачати газ до Швейцарії в осяжному майбутньому, оскільки жоден трубопровід не з'єднує Іран з Європою в даний час. У лютому  року Іран оголосив про готовність до експорту газу до Швейцарії. Угода була спрямована на зменшення залежності Бернавід російського газу. У жовтні 2010 року EGL оголосила про одностороннє припинення газового контракту з Іраном.

Міжнародні санкції[ред. | ред. код]

Швейцарія та Іран значно скоротили своє двостороннє економічне співробітництво з тих пір, як Рада Безпеки ООН взялася за іранську програму ядерного збагачення в 2005 році. уряд співпрацює з США, щоб заморозити банківські рахунки та інші фінансові активи, що належать особам, які беруть участь в іранській ядерній програмі; Швейцарія також взяла на себе зобов'язання заблокувати продаж предметів подвійного призначення. Vitol і Glencore,2 швейцарські фірми, також були великими репродажами бензину в Іран до недавнього часу, але з тих пір припинили торгівлю з країною.  січні та грудні 2011 року Швейцарія розширила свої односторонні санкції проти Ірану. Федеральна рада Швейцарії  в січні 2014 року, що призупинила частину своїх економічних санкцій проти Ірану відповідно до Женевських ядерних угод між Тегераном і шістьма світовими державами, але торговельні бар'єри все ще офіційно встановлені. Згідно із заявою президента Швейцарії Дідьє Буркхальтера на 9-му Всесвітньому економічному форумі, це буде крок за кроком процес, і офіційне зняття всіх торгових санкцій буде залежати від остаточної угоди про ядерну програму Ірану. Прийняття Спільного всеосяжного плану дій (СВПД) відбулося в швейцарському місті Женева, а загальні рамки поточної угоди були укладені 2 квітня 2015 року в Лозанні. У 2016 році, після впровадження СВПД з P5+1,Швейцарія зняла всі односторонні санкції проти Ірану, що стосуються його ядерної програми, а Йоганн Шнайдер-Амманн став першим в історії швейцарським президентом, який відвідав Іран.

Після того, як адміністрація Трампа в односторонньому порядку скасувала Спільний всеосяжний план дій (СВПД), економічні санкції були відновлені в 2018 році і ще більше посилені в кінці 2019 року шляхом призначення Центрального банку Ірану (CBI) під контртерористичні органи США, а також введення обмежень на вантажоперевезення з і в Іран. Швейцарські продовольчі та фармацевтичні компанії продовжують вести бізнес з Іраном, але через суворі фінансові санкції навіть платежі за звільнені товари були важко оброблятися іранськими та швейцарськими банками.

Гуманітарний канал[ред. | ред. код]

Наприкінці січня 2020 року була впроваджена Швейцарська гуманітарна торговельна угода (SHTA) з Іраном, яка гарантувала експортні гарантії через швейцарські фінансові установи для поставок продуктів харчування та медичних виробів до Ісламської Республіки.

15 червня 2021 року міністр закордонних справ Швейцарії Ігнаціо Кассіс і президент США Джо Байден заявили під час прес-інтерв'ю в Женеві, Швейцарія, що вони обидва підтримають більше виплат через рідко використовуваний швейцарсько-іранський гуманітарний канал.