Користувач:Alex Blokha/Події згадані в Вікіпедії/1785

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

100 тому - 50 тому - 10 тому - Попередня - Про проект - Наступна - 10 вперед - 50 вперед - 100 вперед ---- Назва:Григорович-Барський Іван Григорович
-Знайдено: + Григорович-Барський Іван Григорович (1713 — 1785) — архітектор, представник українського барокко.
-Знайдено: + * церква Миколи Набережного на Подолі (1772—1785)
-Знайдено: + Добра слава про Івана Григоровича-Барського лунала по всій Україні, тож доводилось йому час від часу працювати за межами Києва (у Межигір‘ї, Козельці, Золотоноші) і теж надзвичайно плідно. Видатний зодчий помер, за одними відомостями, у травня 1785 року, за іншими — у вересні 1791 року. А його чудові споруди житимуть, сподіватимемося, вічно.

Назва:Ратуша
-Знайдено: + Як органи місцевого самоврядування ратуші зберігалися в містах Лівобережної України до 1785 р., коли були замінені міськими думами.


Зобр:1шт.

Назва:Цехи
Підзаголовок:==
Знайдено: + На Лівобережжі 1785, а на Правобережжі 1840 — царський уряд ліквідував автономію Ц., підпорядкувавши їх адміністрації. Реґляментували ремісничу діяльність і Ц. закони Петра І (1722), Катерини II (1785); за останньої цехові ремісники ставали одним з 6 розрядів міського населення, але натоді ще не утворився окремий ремісничий стан.

Назва:Балаклійський полк
-Знайдено: + У 1785 році, після ліквідації полкового поділу на Слобідській Україні, перестав існувати.

Назва:Сатира
-Знайдено: + Сатира — гостра критика окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних з загальнообов'язковими принципами чи встановленими ідеалами. Художні засоби сатири — гіпербола, гротеск, пародія, іронія в різних літературних жанрах — поезії, прозі, драматичній творчості. В образотворчому мистецтві сатирі притаманні гумористично-сатиричний малюнок, карикатура.
В Україні сатира відома з найдавніших часів у народній творчості, у літературі розвинулася з 16 — 17 ст., зокрема в творчості І. Вишенського й інших творах полемічної літератури. Сатиричне забарвлення мали деякі твори вертепного і шкільно-театрального репертуару, зокрема популярні в 17-18 ст. інтермедії. Зразками суспільно-політичної сатири 18 ст. були сатирична коляда «1764 года декабря 23 дня к. P.» невідомого автора, «пасквільні стихи» ченця Києво-Печерської Лаври Ієремії, «Плач киевских монахов» (1786), «Прибавок к плачу киевских монахов» (1792), приписуваний І. Некрашевичеві діалог «Замисл на попа» та інші. Його діалоги й гумористичні листи, акростих закарпатського священника І. Пасхалія «Пастырю душевный...», «Доказательства Хама Данилея Кукси» (друга пол.. 18 ст.) проти дворян-багатіїв, «Сатира на слобожан» (приблизно 1765 — 85), вірші на п'яниць і пияцтво тощо. Сатиричними за спрямуванням були деякі вірші й байки Г. Сковороди й особливо «Енеїда» (1798) І. Котляревського з висміюванням тогочасних суспільних вад.
Гостро сатиричний характер мала поема Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля»...), як також окремі частини його поем «Єретик», «Кавказ», «І мертвим, і живим ..», «Неофіти», його наслідування пророкам та окремі вірші: «П. С.», «Юродивий», «Я не нездужаю нівроку ..», «Во Іудеї во дні они...», «Молитва», «Гімн чернечий», «Саул». Сатиричними подекуди за своїм змістом були байки і приказки попередників і послідовників Шевченка: Л. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Л. Боровиковського й особливо «Співомовки» С. Руданського.
Із літературної творчості другої пол. 19 ст. до сатири можна зарахувати оповідання «Баба Параска та Баба Палажка» І. Нечуя-Левицького, «Лови» П. Мирного, «Сміх» і «Коні не винні» М. Коцюбинського, деякі оповідання С. Васильченка, Л. Мартовича, драму «Мартин Боруля» І. Тобілевича, деякі комедії М. Кропивницького, М. Старицького й інші.
Видатним сатириком був І. Франко (оповідання «Свинська конституція», поема «Лис Микита», вірші «Сідоглавому», «Хлібороб», «О. Люнатикові», «Страшний суд» та багато іншого). Провідними сатириками початку 20 ст. були: В. Самійленко (вірші) «На печі», «Новий лад», «Патріота Іван» й ін.), О. Олесь (збірка «Перезва», 1921), О. Маковей (збірка «Прижмуреним оком», 1923). По революції 1917 традиції народницької 19 ст. продовжували репресовані у 1930-их pp. за свою творчість: Ю. Вухналь, Ю. Ґедзь, В. Чечвянський. Особливе місце в розвитку українській сатирі посідає О. Вишня («Усмішки», I-IV, 1928). Гостро сатирична була публіцистична творчість М. Хвильового, спрямована проти просвітянства, культурного томуництва й неуцтва (памфлети у збірці «Камо грядеши» і «Думки проти течії») й полемічні статті М. Зерова.
Політично тенденційна в дусі партійних настанов є сатира сучасних гумористів і байкарів в УРСР: Д. Білоуса, С. Воскрекасенка, Д. Ключини, О. Ковіньки, Є. Кравченка, А. Косматенка, В. Лагоди, Ф. Маківчука, С. Олійника, П. Сліпчука та інших. Тенденційно-пасквільні були сатиричні твори О. Гаврилюка, Я. Галана, Ю. Мельничука, С. Тудора. До сатиричних належать деякі вірші П. Тичини із збірки «Партія веде» (1934).

Назва:Закон Кулона
-Знайдено: + Закон Кулона — один з основних законів електростатики, який визначає величину та напрямок сили взаємодії між двома нерухомими точковими зарядами. Експериментально з задовільною точністю був вперше доведений Генрі Кавендішем у 1773, який використовував метод сферичного конденсатору, але його роботи не були опубліковані. В 1785 році закон був встановлений Шарлем Кулоном за допомогою спеціальних крутильних вагів.

Назва:Дніпрові пороги
-Знайдено: + Були значною перешкодою для наскрізного судноплавства по Дніпру. Тому з 18 століття почалися спроби врегулювання порожистого відтинку Дніпра, зокрема від часів, коли весь Дніпро був уже в межах Російської імперії. Перші роботи виконані в 1785 р. (полковником Фалєєвим) і в 1795-1807 рр. (за проектами де Волана) не дали значних результатів.


Зобр:1шт.

Назва:Міська дума
-Знайдено: + Заснована в 1785 "Жалуваною грамотою містам" на засадах станового представництва. Населення міста поділялося на шість розрядів, кожний з яких посилав депутатів до міського зібрання. З членів зібрання обиралась Загальна М. д., а зі складу думи — її постійно діючий орган Шестигласна дума (входило 6 чоловік, по одному від кожного розряду міського населення). Виконавчим органом М. м. була міська управа на чолі з міським головою. У містах Лівобережної України та Слобідської України М. д. встановлено з 1785, у містах Правобережної України — після приєднання до Російської імперії в 1793. Міська реформа 1870 замість станового представництва встановила обрання строком на 4 роки гласних (членів) М. д. на основі майнового цензу. Правом голосу користувалися лише власники нерухомого майна. Більшість міського населення було позбавлено виборчих прав. Виконавчим органом М. д. була міська управа, яку очолював міський голова, він же і голова М. д. Міське самоврядування перебувало в залежності від урядової адміністрації. Голова повітового міста затверджувався губернатором, голова губернського міста — міністром внутрішніх справ.

Назва:Гаї-Розтоцькі
-Знайдено: + | засновано = 1785
Підзаголовок:== Історія ==
Знайдено: + Село відоме з 1785 року. Розбудовуватися почало після великої пожежі 1830 року, яка майже повністю знищила розташовані поблизу Залізці. Вихідці з них, викупивши шмат землі у монастиря святого Августина, заснували поселення. За два кілометри на південний захід від Гаїв Розтоцьких у долині річки Серета — старовинне містечко Заложці. Два пам'ятники із далекої давнини збереглися в ньому: руїни оборонного замку з 1516 року та церква в стилі бароко, побудована в сорокових роках XVIII століття.

Назва:Байка
Підзаголовок:==
Знайдено: + Байковий жанр має давню й багату традицію у світовій і, зокрема, українській літературі. Зразки байок зустрічаються в шкільних риториках Митрофана Довгалевського, Феофана Прокоповича, Георгія Кониського. Байки використовували у своїх «казаннях» Іоаникій Галятовський та Антоній Радивиловський. Нову літературну байку в Україні започаткував Г. Сковорода «Баснями харьковскіми» (1753–1785).
У перші десятиліття 19 ст. у часи формування нового національного письменства байка була одним із панівних і найпродуктивніших жанрів, який помітно сприяв демократизації літературного процесу. П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський та Є. Гребінка збагатили жанр байки структурно й тематично, наповнили новими життєвими реаліями, народним колоритом.
Розквіт жанру в українській літературі пов'язують із іменем Л. Глібова. До байки також зверталися І. Франко, Б. Грінченко.

Назва:Івано-Шийчине
-Знайдено: + | засновано = 1785 рік

Назва:Гайворонка
-Знайдено: + | засновано = 1785

Назва:Маловоди
-Знайдено: + | засновано = 1785

Назва:Заздрість (село)
-Знайдено: + | засновано = 1785

Назва:Ратищі
-Знайдено: + | засновано = 1785
-Знайдено: + Колишня назва с. Ратище. Історична дата утворення в 1785 році. Поштове відділення Залозецьке.

100 тому - 50 тому - 10 тому - Попередня - Про проект - Наступна - 10 вперед - 50 вперед - 100 вперед ---- 

Роки, згадані у Вікіпедії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Alex_Blokha/Події_згадані_в_Вікіпедії/1785&oldid=4603244