Користувач:GrossJoe/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Bellingcat[ред. | ред. код]

Bellingcat - міжнародна група цивільних журналістів, що займається незалежними розслідуваннями актуальних подій, таких як громадянська війна у Сирії та збройний конфлікт на сході України. Спілка працює на основі контент-аналізу соціальних мереж та відкритих джерел даних: супутникових знімків, відео, карт тощо. Була заснована Еліотом Хіггінсом - британським цивільним журналістом, блогером та аналітиком.

Історія створення[ред. | ред. код]

У 2012 році Хіггінс, безробітний фінансовий аналітик, почав писати блог про громадянську війну у Сирії[1][2][3]. Він обрав псевдонім Brown Moses - ім'я персонажа американської пісні музиканта Ф. Заппи з альбому Thing-Fish. Аналіз систем озброєння сирійської влади, який провів Хіггінс у вільний час, виявився настільки успішним, що незабаром на нього стала посилатися преса та правозахисні групи. На основі даних Хіггінса був зроблений запрос у британському парламенті[1].

Навесні 2013 року блог почав приносити гроші його засновнику. Хіггінс зібрав 17 тисяч доларів, половину з них - на одному з крупніших порталов з краудфандингу Indiegogo[4]. Також Хіггінс почав приймати закази на аналіз соціальних мереж, в тому числі й від організації Human Rights Watch.

У серпні 2013 года саме розслідування Хіггінса допомогли довести, що неподалік від Дамаску була використана хімічна зброя[5]. У той час США, Великобританія та Франція стверджували, що вони мають докази з приводу використання хімікатів, однак відмовились публікувати більш детальні дані, стверджуючи, що вони засекречені. Хіггінс представив детальну роботу, яка підтвердила використання заріна[6][7].

У 2014 Хіггінс закрив свій блог та заснував проект Bellingcat[8], над яким наразі працює 8 людей. Bellingcat фінансується за допомогою пожертв, які можна зробити на сайті Kickstarter[9]. Для запуску проекта протягом півроку, Хіггінсу потрібно було зібрати £47 тисяч. Цю суму вдалося зібрати за місяць. Тепер з Хіггінсом, окрім постійного штату, працює порядка 20 людей. Серед них - Аайрон Стейн, спеціаліст з іранської та турецької ядерної програм, Аляун Лерой, спеціаліст з Південного Судану та наркоторговлі, Ден Кашета, колишній офіцер Хімічного корпуса армії США та Секретної служби.

Принципи роботи[ред. | ред. код]

Концепцію проекту Bellingcat Хіггінс окреслив на своєму порталі Brown Moses Blog[10]. За його словами, Bellingcat - це інтернет-платформа, яка здатна навчити будь-кого вміло користуватися публічними джерелами інформації та соціальними медіа. Крім того, Bellingcat ставить за мету 2 основних завдання:

  • Зібрати навколо себе групу журналістів та громадських діячів, які, використовуючи методи обробки відкритих джерел даних, стали спеціалістами у сферах, в яких вони зацікавлені;
  • Стати інтерактивною навчальною платформою для кожного, хто бажає оволодіти прийомами збору та аналізу інформації з публічних джерел[11]

Bellingcat позиціонує себе як спілку цивільних журналістів. Відмінність від професіональних журналістів, на думку Хіггінса, полягає у тому, що його команда не скута будь-якими рамками, що виставляє робота у традиційних мас-медіа. Цивільна журналістика, за словами засновника Bellingcat, має широку царину діяльності. Це та частина роботи над розслідуваннями, яка потребує ретельного та тривалого перебирання зайвої інформації, аби знайти ціні дані[12]. При цьому Хіггінс наголошує, що подібна робота не вимагає від дослідника спеціальної підготовки[13]. За його словами[3]:

До "арабської весни" я знав про збройні системи не більше за середньостатистичного власника [ігрової консолі] Xbox. Я не мав жодного уявлення [про війну] крім того, що міг почерпнути з фільмів про Рембо

Свою роботу журналісти Bellingcat базують на даних, отриманих через відкриті джерела: супутникові знімки, відеозаписи, карти та фотографії. Ще однією важливою частиною їх роботи є аналіз соціальних мереж. За словами Хіггінса, користувачі соціальних мереж мимоволі видають інформацію, необхідну для проведення розслідування[6]. Саме таким чином Хіггінсу вдалося вказати точне місце страти Джеймса Фолі, американського журналіста, бойовиками ІДІЛ[14].

Ми змогли отримати доступ до їх акаунтів [у соціальних медіа] та знайти тих, хто виклав багато фотографій місця [страти]. За ними завжди дуже забавно спостерігати: вони видають так багато даних і навіть не усвідомлюють цього. Якби в нас був час, ми могли б дістати зображення кожної особи, яка була на місці страти тим літом[6]

Окрім контент-аналізу та методів геолокації, наразі Bellingcat користується чіткою схемою з опрацювання візуальних даних (переважно фотографій), яка складається з 3 етапів:

  1. Метадані файлів - зокрема, на цьому етапі перевіряється, чи не були отримані дані змінені за допомогою графічних редакторів;
  2. ELA-аналіз[15] - дослідження рівня помилок у кодування зображення. Використовується сервіс fotoforensics.com[16];
  3. Звірка дат знімків за непрямими ознаками (наприклад, зіставлення знімків, отриманих від супутників Google та наданих державною організацією).

«Бочкові бомби» у Сирії: розслідування Bellingcat[ред. | ред. код]

На думку британської газеті Guardian, своєю роботою Хіггінс заслужив славу першовідкривача[3]. Саме він вперше повідомив про те, що уряд Сирії застосував проти цивільного населення так звані «бочкові бомби» (англ. barrel bombs) - кустарні авіабомби великої потужності, що скидували на житлові квартали з гелікоптерів[17][7].

Розслідування Хіггінса почалося 22 серпня 2012 року[18]. Тоді на сервісі Youtube було опубліковано 2 відео з міста Алеппо[19][20]. На них можна була побачити залишки знарядів, що були описані як "саморобні бомби, скинуті з гелікоптера". На той час теорій про походження боєголовок не було. Ці знаряди представляли собою металеві контейнери з чорним порошком та кусками арматури усередині. Першою з'явилася версія про те, що ці знаряди - СВП, якими користувалася сирійська опозиція.

Наступного разу згадка про ці боєприпаси з'явилася у мережі Youtube 28 серпня[21]. Цього разу - з провінції Ідліб. Знаряди виглядали так само, як знайдені 6 днями раніше. А вже наступного дня, 29 серпня, канал Al Arabiya показав сюжет[22], в якому розповідалось про бочки з-під нафти, наповнені вибухівкою, які були сброшені на місто Хомс. У цьому сюжеті канал заявив, що бочки були наповнені 200 кілограмами тротилу, який запалювався при контакті з ціллю. Однак з моменту публікації даного матеріалу не було жодного фактичного доказу того, що для створення вибухівки використовувались нафтові бочки, тому термін «бочкова бомба» не є коректним[18].

Незважаючи на зростаючу кількість відео, на яких зафіксовані залишки «бочкових бомб», велика кількість громадських діячів та журналістів заперечували використання вибухівки Військово-повітряними силами Сирії. Так, Євгеній Хрущов, російський військовий аналітик та постійний автор матеріалів на Russia Today, написав статтю «Нісенітниця про бочкові бомби». У ній автор зазначив, що бомби були «останнім маневром Аль-Каїди у психологічній війні проти сирійської влади», а також, що «терористи-найманці розгорнули кампанію дезінформації, щоб дискредитувати правлячий авторитет»[23].

Незважаючи на це, у мережі Інтернет з'являлись нові докази використання «бочкових бомб»[24][25][26]. Хіггінс знайшов відеоматеріали, на яких можна було побачити велику кількість знарядів, розташованих у хвості гелікоптера. На наступному відео член Збройних сил Сирії підпалював фітіль бомби за секунду до її скидання з борту. Записи, знайдені Хіггінсом, були важливими не тільки тому, що свідчили про використання бомб саме сирійськими воєнними, а ще й тому, що вони допомогли зрозуміти механізм роботи вибухівки. Отримані дані пояснили інші дивні відео, на яких було видно вибухи у повітрі - для вчасного вибуху бомби потрібно було точно прорахувати довжину фітіля.

Під час обробки цих даних Хіггінс вперше використував свій фірмовий метод аналізу відеоматеріалів. Він зіставив кадри міст та сел, над якими пролітали гелікоптери, із супутниковими знімками. Таким чином він не тільки довів, що знайдені відео не були підробкою, але й вказав точне місцезнаходження запасів бомб[18]. У січні 2013 року таким чином було знайдено військову базу біля Тафтаназу, на якій розміщались схрони з «бочковими бомбами»[27].

З кінця 2013 року ситуація з використанням бомб змінилася. Знаряди почали використовуватися набагато частіше, крім того, нові боєголовки виглядали набагато більшими, порівняно зі старим прототипом. Фото, опубліковані у звіті Bellingcat[28][29], показали, що «бочкові бомби» зазнали багатьох удосконалень: 3 плавника-стабілізатора забезпечували кращу траекторію польоту знаряда, а вдосконалена система запалювання запобігала невчасному вибуху бомби. Також новий дизайн знарядів дозволял військовим без жодних проблем скидати боєголовки з гелікоптера.

11 квітня 2014 року з'явилися відео з постраждалими від чергової атаки бомбами у районі міста Кафр Зіта[30]. Усі постраждалі потрапили до шпиталю з ураженнями дихальної системи. Наступні дані, зібрані Хіггінсом, вказали на додавання хлору до вмісту вибухової ревочини[31]. Організація із заборони хімічної зброї підтвердила використання хлору при атаках на 3 селища протягом квітня 2014 року[32]. За даними організації, від 350 до 500 людей постраждало, а 13 з них загинуло.

Bellingcat в Україні[ред. | ред. код]

З початку розгортання конфлікту на східних територіях Україні, команда Bellingcat активно відстежувала основні етапи ескалації конфлікту. Їх розслідування почалося 13 липня 2014 року, коли до рук Bellingcat потрапили знімки з мережі Twitter, на яких можна побачити російські танки, які перевозять потягом через Міллерово, недалеко від кордону з Україною[33]. Після цього команда Хіггінса брала участь у відстежуванні бойових дій на окупованих територіях, аж до останнього звіту з приводу збиття «Боїнгу» 777 біля Тореза[34].

Крім того, у лютому 2015 року Bellingcat застосували американську методику для встановлення траекторії польоту знарядів. При аналізі достатньої кількості супутникових знімків дана техніка дозволяє визначити напрям артилерійського вогню[35]. Це дозволяє дослідникам знайти позиції, з яких здійснювався обстріл. За допомогою цієї методики команда Bellingcat встановила, що з 9 липня по 15 вересня 2014 року російська артилерія (а не сепаратисти) проводила масштабні артилерійські обстріли українських позицій. Ці атаки здійснювались реактивними системами залпового вогню «Град» з Росії. При цьому вогневі позиції знаходились поблизу російських військових таборів, місцезнаходження яких також було встановлено за допомогою супутникових знімків[36][37].

Суд над Надією Савченко: експертиза за методикою Bellingcat[ред. | ред. код]

Основна стаття: справа Савченко

На суді над українською льотчицею Надією Савченко сторона звинувачення використала методику, завдяки якій команда Bellingcat раніше довела, що російська артилерія обстрілью українські позиції з території Росії[35]. Ця техніка була представлена в експертизі, проведеній Олександром Воробйовим, начальником департаменту оперативного моніторингу московського інженерно-технологічного центру «СканЕкс»[38].

Одним з головних завдань «СканЕкс» став аналіз супутникових знімків місцевості в районе селища Металіст Луганської області, зроблених з 16 червня по 30 липня 2014 року. На основі цього аналізу були зроблені різні висновки о діях військових у цьому районі. Російська прокуратура використала це як доказ того, що українські військові, які діяли разом з батальоном «Айдар», обстріляли блокпост, що призвело до загибелі двох російських журналістів. За версію звинувачення, Савченко допомогала батальону «Айдар» у здійсненні обстрілу, виконуючи коректировку та передаючи координати російських журналістів. Звинувачення використало експертизу «СканЕкс» як доказ того, що обстріл, якому немоб сприяла Савченко, був здійснений українськими військовими, а не сепаратистами. Однак, незважаючи на вірний аналіз траекторії польоту боєголовок та слів Савченко про те, що вона надавала батальону інформацію про деякі блокпости, дані докази не можуть свідчити про винність Савченко.

Збиття Boeing 777 біля Донецька: розслідування Bellingcat[ред. | ред. код]

Основа стаття: збиття Boeing 777 біля Донецька

Вперше про те, що пускова установка «Бук» з 53-ї зенітної ракетної бригади могла бути на Україні, Bellingcat заговорив у вересні 2014 року[36]. Учасники розслідування дослідили фотознімки, зроблені у різних місцях Росії та ті, що були зроблені на Україні та дійшли до висновку, що установки схожі між собою і, скоріш за все, належать цій бригаді. На початку жовтня 2015 року групі підготувала доповідь, в якій зібрала всі докази того, що установка, з якої, за словами Bellingcat, був збитий «Боїнг», належить 53-ій бригаді[39]. При цьому разом зі звітом була опублікована інтерактивна карта, на якій був позначений шлях, який, за словами членів групи, подолала колона 53-ї бригади Росією з зафіксованими в окремих точках гіперпосиланнями на відео, знятими у цих місцях[40]. На цих точках, за словами журналістів, можна побачити військову техніку 53-ї бригади.

Наприкінці 2015 року команда Bellingcat передала Нідерландам звіт, в якому вказані імена російських військових, що підозрюються у причетності до збиття літака[34]. Представник голландської прокуратри Вім де Брюн пообіцяв ретельно дослідити звіт та «визначити, чи можна його використати у кримінальному розслідуванні». В інтерв'ю голландському телеканалу NOS[41] Хіггінс заявив, що до катастрофи «Боїнга», за його даними, причетно близько 20 російських військових. Зокрема - Сергій М., командир бригади, Дмитро Т., командир другого батальону, а також дев'ять лейтенантів та «дуже обізнані військовослужбовці», які вміють управляти «Буком»[42][43]. Повні імена військових Хіггінс не оприлюднив.

Bellingcat Vehicle Tracking Project[ред. | ред. код]

У лютому 2015 року Bellingcat запустили онлайн-сервіс зі стеження за пересуваннями військових транспортних засобів на окупованих територіях, щоб зафіксувати будь-які перевезення зброї чи бойових одиниць через кордон Росії з Україною[44]. Для створення початкової бази даних, були використані дослідження члена Bellingcat, Деніела Ромейна[45], який протягом 2014 та 2015 досліджував переміщення військових одиниць на територіях збройного конфлікту. За словами Хіггінса, Bellingcat хотів зосередитись не на статичному переліку фактів, а створити динамічну інтерактивну систему даних, яку зможе оновлювати кожний член спільноти Bellingcat. Вся інформація, отримана сервісом Vehicle Traching Project, розподіляється на 3 категорії[44]:

  1. Посилання на будь-які матеріали що стосуються пересування військових одиниць, а також додаткові дані (дата фіксування, місцезнаходження, тип військової техніки).
  2. Види військової техніки - у даному розділі отримана інформація вже диференціюється на основі того, який вид та модель техніки присутня у матеріалі.
  3. Унікальні об'єкти - одиниці техніки, які не вдається класифікувати за іншими критеріями.

Інтерфейс сервісу зроблений таким чином, що користувач може обрати зі списку будь-яку модель військової техніки (від артилерії до танків) та знайти всі відео або фото даної моделі протягом заданого проміжку часу. Також можна знайти згадки про пересування техніки на основі дати, місця дій або номерного знаку техніки.

Сервіс отримав досить позитивну оцінку серед користувачів[46]. Протягом першого тижня роботи, проект привернув до себе багато уваги: від кореспондентів Kyiv Post до скандинавської газеті Aftonbladet. Також протягом першого тижня було зафіксовано близько 200 перетинань кордону з Україною, а протягом лютого - порядка 600[46]. Після цього Bellingcat поділився набором онлайн-сервісів, за допомогою яких користувачі мають змогу фіксувати пересуваня військової техніки та публікувати ці дані на сайті проекту.

Визнання Bellingcat[ред. | ред. код]

Робота Хіггінса має широке визнання та підтримку з боку правозахисних організацій, журналістів, та НПО. За словами директора з надзвичайних ситуацій Human Rights Watch Пітера Букерта: «Brown Moses - один з найкращих спеціалістів з моніторингу озброєння Сирії»[3].

Кристофер Чіверс, військовий кореспондент газети The New York Times, закликав колег-журналістів більш відкрито визнати роль, яку грає блог Хіггінса в освітленні подій у Сирії[3]. Правозахисна організація Amnesty International вказує, що саме його роботи допомогли чітко вказати на використання силами Асада балістичних ракет, внаслідок чого в Сирію була направлена дослідницька група[47].

Bellingcat привертає до себе увагу преси Великобританії та США. Про Хіггіса писали The Guardian[3], The Independent[6], The New Yorker[5]. Про Хіггінса робили телевізійні сюжети крупні телеканали, такі як британський Channel 4 News[47], CNN International[2], а також багато неанглоязичних джерел[48].

Однак діяльність Bellingcat досі піддається критиці, а деякі їх розслідування досі не можна вважати повністю достовірними та якісними. Так, у травні 2015 року був оприлюднений звіт «Аналіз супутникових зображень, опублікованих Міністерством оборони Росії»[49]. В ньому зазначалося, що мінімум 2 з 6 супутникових фото, опублікованих Міністерством на міжнародній прес-конференції 21 липня 2014 року, були фальсифіковані. Задля аналізу зображень була використана система аналізу рівня помилок (англ. Error Level Analysis, ELA), розроблена доктором Нілом Краветцем. Наступного дня Ніл Краветц у своєму блозі на Twitter заявив, що звіт Bellingcat - чудовий приклад того, «як не треба проводити аналіз», а сам звіт назвав «гаданням на кавовій гущі»[50]. Експерт з аналізу зображень та автор фотоархіву IRISPIX Йєнс Кризе також розкритикував звіт Bellingcat[51][52].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Inside The One-Man Intelligence Unit That Exposed The Secrets And Atrocities Of Syria's War. The Huffington Post. Процитовано 13 квітня 2016.
  2. ↑ а б Blogger traces Syrian arms trafficking - CNN.com. CNN. Процитовано 13 квітня 2016.
  3. ↑ а б в г д е Weaver, Matthew (21 березня 2013). How Brown Moses exposed Syrian arms trafficking from his front room. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 13 квітня 2016.
  4. ↑ CLICK HERE to support The Brown Moses Blog. Indiegogo (амер.). Процитовано 13 квітня 2016.
  5. ↑ а б Keefe, Patrick Radden (25 листопада 2013). Rocket Man. The New Yorker. ISSN 0028-792X. Процитовано 13 квітня 2016.
  6. ↑ а б в г With Isis, Assad and Putin exposed, who's next on citizen journalist. The Independent (en-GB) . Процитовано 13 квітня 2016.
  7. ↑ а б Syria conflict: Barrel bombs show brutality of war - BBC News. BBC News (en-GB) . Процитовано 13 квітня 2016.
  8. ↑ Moses, Brown (15 липня 2014). Brown Moses Blog: What is Bellingcat. Brown Moses Blog. Процитовано 13 квітня 2016.
  9. ↑ Bellingcat, for and by citizen investigative journalists. Kickstarter. Процитовано 13 квітня 2016.
  10. ↑ Moses, Brown (1 липня 2014). Brown Moses Blog: Brown Moses Announces Bellingcat - Open Source Investigations For All. Brown Moses Blog. Процитовано 13 квітня 2016.
  11. ↑ Moses, Brown (1 липня 2014). Brown Moses Blog: Brown Moses Announces Bellingcat - Open Source Investigations For All. Brown Moses Blog. Процитовано 13 квітня 2016.
  12. ↑ Watch out for Bellingcat. Columbia Journalism Review. Процитовано 13 квітня 2016.
  13. ↑ Оружие массового обнаружения: Как обычный геймер создал проект Bellingcat и стал авторитетным военным аналитиком — Meduza. Meduza (ru-RU) . Процитовано 13 квітня 2016.
  14. ↑ The Hills of Raqqa - Geolocating the James Foley Video - bellingcat. bellingcat (амер.). Процитовано 13 квітня 2016.
  15. ↑ FotoForensics. fotoforensics.com. Процитовано 13 квітня 2016.
  16. ↑ FotoForensics. fotoforensics.com. Процитовано 13 квітня 2016.
  17. ↑ Moses, Brown (30 серпня 2012). Brown Moses Blog: The Mystery Of The Syrian Barrel Bombs. Brown Moses Blog. Процитовано 13 квітня 2016.
  18. ↑ а б в A Brief Open Source History of the Syrian Barrel Bomb - bellingcat. bellingcat (амер.). Процитовано 13 квітня 2016.
  19. ↑ Brown Moses (5 липня 2015), Barrel bomb remains, Batbo, Aleppo, August 22nd 2012 1 of 2, процитовано 13 квітня 2016
  20. ↑ Brown Moses (5 липня 2015), Barrel bomb remains, Batbo, Aleppo, August 22nd 201 2 of 2, процитовано 13 квітня 2016
  21. ↑ Brown Moses (5 липня 2015), Barrel bomb remains, Idlib , August 28th 2012, процитовано 13 квітня 2016
  22. ↑ AlArabiya (29 серпня 2012), حمص من براميل النفط الى براميل الـ تي ان تي, процитовано 13 квітня 2016
  23. ↑ Barrel bomb baloney — RT Op-Edge. 26 вересня 2013. Процитовано 13 квітня 2016.
  24. ↑ kh1112223 (26 жовтня 2012), هام القاء قنابل TNTمن المروحيات على المدن السوريةج1, процитовано 13 квітня 2016
  25. ↑ kh1112223 (26 жовтня 2012), هام القاء قنابل TNTمن المروحيات على المدن السوريةج4, процитовано 13 квітня 2016
  26. ↑ kh1112223 (26 жовтня 2012), هام القاء قنابل TNTمن المروحيات على المدن السوريةج5, процитовано 13 квітня 2016
  27. ↑ https://i1.wp.com/www.bellingcat.com/wp-content/uploads/2015/07/1.jpg?ssl=1
  28. ↑ https://i1.wp.com/www.bellingcat.com/wp-content/uploads/2015/07/2.jpg?ssl=1
  29. ↑ https://i2.wp.com/www.bellingcat.com/wp-content/uploads/2015/07/3.jpg?ssl=1
  30. ↑ Kafrzita (11 квітня 2014), هااام للإعلام حماة كفرزيتا حالات اختناق وتسمم جراء استنشاق غاز الكلور السام الموضوع داخل البراميل ا, процитовано 13 квітня 2016
  31. ↑ Kafrzita (18 квітня 2014), حماة كفرزيتا كتيبة الهندسة محمد صوت الحق تقوم بتفكيك ألية التفجر للبرميل الذي يحوي غاز الكلور السام, процитовано 13 квітня 2016
  32. ↑ OPCW Fact Finding Mission: “Compelling Confirmation” That Chlorine Gas Used as Weapon in Syria. www.opcw.org. Процитовано 13 квітня 2016.
  33. ↑ Russian Tanks in Millervo Train Station - bellingcat. bellingcat (амер.). Процитовано 13 квітня 2016.
  34. ↑ а б Bellingcat передал Нидерландам список причастных к крушению «Боинга» под Донецком — Meduza. Meduza (ru-RU) . Процитовано 13 квітня 2016.
  35. ↑ а б Pike, John. FM 6-121: TTPs for Field Artillery Target Acquisition - Table Of Contents. www.globalsecurity.org. Процитовано 13 квітня 2016.
  36. ↑ а б Images Show the Buk that Downed Flight MH17, Inside Russia, Controlled by Russian Troops - bellingcat. bellingcat (амер.). Процитовано 13 квітня 2016.
  37. ↑ Borger, Julian; editor, diplomatic (8 вересня 2014). MH17: Dutch Safety Board to publish preliminary report on disaster. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 13 квітня 2016.
  38. ↑ Суд над Савченко принял экспертизу по методу Bellingcat - bellingcat. bellingcat (амер.). Процитовано 13 квітня 2016.
  39. ↑ https://www.bellingcat.com/wp-content/uploads/2015/10/MH17-The-Open-Source-Evidence-RU.pdf
  40. ↑ Separatist Convoy Linked to MH17 Buk Transport - bellingcat. bellingcat (амер.). Процитовано 13 квітня 2016.
  41. ↑ Onderzoeksgroep: twintig Russen in beeld voor neerhalen MH17. nos.nl. Процитовано 13 квітня 2016.
  42. ↑ Круг подозреваемых сужается. Радио Азаттык (Кыргызская служба Радио Свободная Европа/Радио Свобода). Процитовано 13 квітня 2016.
  43. ↑ Эксперты Bellingcat передали голландской прокуратуре сведения о 20 российских военных. Интерфакс-Украина. Процитовано 13 квітня 2016.
  44. ↑ а б Bellingcat Launches the Ukraine Conflict Vehicle Tracking Project - bellingcat. bellingcat (амер.). Процитовано 13 квітня 2016.
  45. ↑ Daniel Romein, Author at bellingcat. bellingcat (амер.). Процитовано 13 квітня 2016.
  46. ↑ а б Ukraine Conflict Vehicle Tracking Project: First Week - bellingcat. bellingcat (амер.). Процитовано 13 квітня 2016.
  47. ↑ а б Brown Moses: the British blogger tracking Syrian arms. Channel 4 News. Процитовано 13 квітня 2016.
  48. ↑ Moses, Brown (16 квітня 2013). Brown Moses Blog: The Brown Moses Blog Fundraiser Launches!. Brown Moses Blog. Процитовано 13 квітня 2016.
  49. ↑ https://www.bellingcat.com/wp-content/uploads/2015/05/Forensic_analysis_of_satellite_images_RU.pdf
  50. ↑ Dr. Neal Krawetz on Twitter. Twitter. Процитовано 13 квітня 2016.
  51. ↑ Interview zu angeblichen MH17-Manipulationen: "Bellingcat betreibt Kaffeesatzleserei". SPIEGEL ONLINE. Процитовано 13 квітня 2016.
  52. ↑ "Bellingcat занимается гаданием на кофейной гуще". www.inopressa.ru. Процитовано 13 квітня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:GrossJoe/Чернетка&oldid=17924738