Користувач:Kusluj/Temp3

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Доісторична доба[ред. | ред. код]

Перші люди на території сучасної України з'явилися в епоху раннього палеоліту, так звану ашельську добу, понад 900—800 тисяч років тому[1]. Перші кроманьйонці з'явилися на теренах сучасної України понад 300 000 років тому. Первісна історія складалася зі строкатого сплетіння культур Європи й Азії.

Центральною археологічною культурою на території України енеолітичного періоду була лісостепова культура Кукутені-Трипілля (4000—2100 до н. е.). Її носії будували протоміста, мали гончарські печі та власну знакову систему, тобто були близькі до створення власної цивілізації. Однак цьому завадив екстенсивний характер землеробства, який розпорошив сили трипільців[2].

У Ι тис.до н. е. на території України з'являються кочові племена кіммерійців. Їх витіснили скіфи (VII—III ст. до н. е.) які створили одну з наймогутніших держав того часу. У III с.т. до н. е. на зміну скіфам приходять сармати. Цей союз споріднених племен проіснував до III ст. н. е. коли їх витіснили гуни, які згодом дали поштовх до великого переселення народів. Паралельно з цими племенами починаючи з VII ст. до н. е. греки засновують на Північному Причорномор'ї свої міста-колонії. Тір, Ольвія, Пантікапей, Херсонес, а пізніше й Боспорську державу.

Княжа доба[ред. | ред. код]

Докладніше: Київська Русь
Хрещення Русі Володимиром (розпис Володимирського собору в Києві)

У середніх віках, починаючи з 8 століття, українські землі стали центром Руської землі на чолі з Києвом. Наприкінці 9 століття її захопили скандинавські варяги, які заснували свою династію Рюриковичів. Вони розширили межі Русі на весь східнослов'янський світ. 988 року за правління Володимира русини прийняли християнство з Візантії, що визначило цивілізаційну приналежність українських земель на подальші тисячоліття.

За роки правління Володимира Великого (978—1015) Русь значно збільшується за рахунок приєднання Червону Русь, Закарпаття, Корсунь. Тобто Київська Русь стає найбільшою державою Європи з населенням більше 5 млн. людей та територією в 800 тис. кв. км. 988 року Володимир оголосив прийняття християнства з Візантії. На відміну від спроб Ольги та Аскольда це торкнулося широких верств населення. Хрещення стало вирішальним кроком протягом всієї історії українських земель.

Ярослав Мудрий (1019-54) остаточно розгромив печенігів, які здавна завдавали значної шкоди Київській Русі. Збудував у Києві Собор святої Софії, що стоїть там і зараз. 1037—1039 рр. було створено перший літописний звід. Побудовані перші книжкові майстерні та заснована Києво-Печерська лавра, як спроба створити у Києві (на той час населення сягає 50 тисяч) митрополію. Звів першу на русі збірку законів — «Руська правда». Ярослав Мудрий зміцнив зв'язки з Європою завдяки тому що одружив своїх дочок з європейськими монархами. За його правління держава досягла зеніту культурного розвитку та військової могутності.

Процес феодальної роздробленості у 11 — 13 століттях призвів до ослаблення Русі. У 1240-х роках вона була завойована Монгольською імперією. Після занепаду Київської Русі політичний, економічний і культурний центр українських земель був перенесений до Галицько-Волинської держави. Її правитель Данило Галицький був першим королем Русі.[3]

У 14 столітті центральні українські землі були захоплені Литвою і Польщею. Перша опанувала землі Києва, Чернігова і Волині, а друга — Галичину і Поділля. Південна Україна перебувала під зверхністю Кримського ханства, утвореного 1447 року, а Східна — під владою Росія. 1569 року Литва і Польща об'єдналися в Річ Посполиту для протидії сусідам, в результаті цього українські землі Литви перейшли під польський контроль.

Козацька держава[ред. | ред. код]

Богдан Хмельницький на карті Козацької України. Окремі полки позначені булавами (18 століття).

У 15 столітті на межі кордонів Литви, Московії та Криму, у «диких степах» Запорожжя, з'явилося угруповання вояків, що звали себе козаками. З 16 століття їхнім військовий центром стала Запорозька Січ. У 17 столітті ці вояки перетворилися на окремий суспільний стан, що часто відстоював права українського населення в Речі Посполитій. Протягом 16481657 роках козаки під керівництвом Богдана Хмельницького здійснили Козацьку революцію і створили на центральних українських землях самоврядну українську державу — Військо Запорозьке.[4]. 1654 року, під час війни з поляками, козацька Україна прийняла російський протекторат. Проте 1667 року поляки і росіяни уклали мир, що розділив країну по Дніпру. Наприкінці 17 століття Річ Посполита ліквідувала залишки козацького суверенітету на Правобережжі. Теж саме зробила Росія наприкінці 18 століття на Лівобережжі та Запорожжі. Спроба козаків під проводом Івана Мазепи в 1708 році визволитися з під російського панування були безуспішними.

Після останнього поділу Речі Посполитої 1795 року українські землі були розчленовані між Австро-Угорщиною і Росією. Перша контролювала Галичину, Буковину і Закарпаття, а друга - решту України[5].

Новітній час з початку XX ст. ознаменувався крахом Російської імперії, коли була на короткий час створена українська державність, яка за короткий період змінила чимало назв (Центральна Рада, УНР, ЗУНР, Українська Держава, Директорія). [6]

З 1922 року Україна (УРСР) стає частиною СРСР. Проголошення незалежності в 1991 році створило нову еру в історії України — сучасність.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Найстаріша археологічна стоянка в Україні знаходиться поблизу села Королево Закарпатської області. (Етнічна історія давньої України. — Київ: Інститут археології НАН України, 2000. — C. 8—9).
  2. Етнічна історія давньої України. — Київ: Інститут археології НАН України, 2000. — C. 22.
  3. В. Греченко О. Ярмиш Історія України Торсінг 2005 ст. 19-27
  4. В. Греченко О. Ярмиш Історія України Торсінг 2005 ст. 39-47
  5. В. Греченко О. Ярмиш Історія України Торсінг 2005 ст. 58-126
  6. В. Греченко О. Ярмиш Історія України Торсінг 2005 ст. 129—146