Користувач:Sergiyg
Еммануїл Костянтинович БЛАВДЗЕВИЧ народився 1859 року в сім'ї відставного капітана російської армії в м.Могилеві. Там пройшли його юнацькі роки. Навчався в місцевій чоловічій гімназії, де опанував латинську, німецьку і французьку мови. Далі - медичний факультет Київського університету святого Володимира. Під час навчання в університеті виявляє особливу цікавість до хірургії, вечорами вивчає анатомічні препарати на кафедрі анатомії. 1880 року, закінчивши університет, влаштовується на посаду городового лікаря в м.Проскурові: тут виконує обов'язки і хірурга, і терапевта, лікує дітей, які захворіли дифтерією.
З 1886 до 1888 року молодий Блавдзевич - сільський лікар, і одночасно проходить курси спеціалізації з хірургії в професора САПЕЖКА. Після курсів займає посаду ординатора-хірурга Кам'янець-Подільської земської лікарні, де почав проводити складні хірургічні операції при захворюванні органів черевної порожнини, кістково-суглобового апарату.
У цей період на декілька місяців Еммануїл Костянтинович виїжджає до провідних хірургічних клінік Відня, вдосконалюючи там свої хірургічні навики, вивчає нові методи оперативного лікування хірургічних хворих.
Сумлінний хірург заслуговує довіру населення, і його ім'я стало популярним не тільки в Кам'янець-Подільському, але й в оточуючих повітах.
3 1898 р. Єммануїл Блавдзевич - головний лікар Кам'янець-Подільської земської лікарні і завідувач хірургічного відділення. Він розгортає блискучу хірургічну діяльність, лікує оперативним шляхом захворювання органів черевної порожнини, видаляє каміння сечового міхура, проводить ампутації кінцівок, трахеотомії.
З 1904 р. працює головним лікарем Кам'янець-Подільської общини медичних сестер Червоного Хреста, яка мала свою власну лікарню. Організовує короткочасні курси з підготовки медичних сестер-жалібниць, які після закінчення курсів працювали при губернській лікарні і надавали допомогу хворим на дому в місті.
Тоді ж Еммануїл Костянтинович викладає курси хірургії в Кам'янець-Подільському фельдшерсько-акушерському училищі.
В 1904 рік. Почалась російсько-японська війна. Блавдзевич організовує санітарний загін Кам'янець-Подільського товариства Червоного Хреста і відправляє його на допомогу російським військам в місто Харбін, де було створено військовий лазарет на 200 ліжок, колектив якого надав, допомогу 1000 пораненим російським воїнам. Після війни більшість членів цього загону уряд нагородив вищими орденами держави, а самого Еммануїла Костянтиновича-Орденом Станіслава 4-го ступеня.
1906 р. Е.К.Блавдзевич познайомився, а згодом дружив до кінця свого життя з хірургом, головним лікарем Вінницької земської лікарні Л.МАЛИНОВСЬКИМ, який відомий як талановитий організатор в галузі охорони здоров'я. Вони часто зустрічались, ділились думками; як піднести лікування хірургічних хворих на рівень медичної науки того часу, як підвищувати гігієнічні знання серед населення, як в умовах земської медицини створити всеохоплюючу медичну допомогу населенню, ставили питання про будівництво павільонних, на той період вузькопрофільованих відділень губернських лікарень з гігієнічними нормами для перебування хворих.
Завдяки Еммануїлу Костянтиновичу Блавдзевичу Кам'янець-Подідьською земською управою при губернській лікарні побудовано пологовий будинок на 15 ліжок (сьогодні нейрохірургічне відділення), який став і навчальною базою фельдшерське-акушерської шкоди: корпус інфекційне відділення на 20 ліжок;
відкрито клінічну лабораторію і рентгенкабінет: пральню, яка була однією з кращих в губернії; водонапірну вежу, підведено у відділення лікарні водопровід і електрику. На території лікарні було насаджано сад.
Земські лікарі добиваються від губернської.управи 1906 р. надання безкоштовного лікування і харчування хворих, оскільки вони є платниками земського збору. Одночасно перший з'їзд земських лікарів (1906 р.) приймає рішення про друкування журналу "Врачебно-санитарная хроника Подольськой губернии", який став регулярно виходити з липня 1907 р. 1908 року Кам'я-нець-Подільську земську лікарню розширено до 300 ліжок ( вісім спеціалізованих відділеннь). Е.К.Блавдзевич належав до категорії хірургів, які пройшли сувору школу земського лікаря-гуманіста в найкращому розумінні цього слова. Все його життя наповнене працею на користь народу.
Як широко освічений хірург і діагностик, він був прекрасним вчителем і для молоді, на обходах детально розбирав історії хвороб кожного хворого, накреслював план лікування, техніку оперативного втручання і ведення, до, і після операційного періоду. Своїм лікарям намагався прищепити любов до лабораторного та рентгенологічного досліджень, так необхідних для встановлення діагнозу.
У період земства в Кам'янець-Подольскией губернській земській лікарні працювали такі знамениті лікарі, як окуліст В.ДАГИЛАЙСЬКИЙ, терапевти Я.ГОЛЬДЕНТРЕСТЕР і К.СОЛУХА, гінеколог В.ПЖИЦЬКИЙ, хірург АВЕРБУХ. 1911 року земство, і громадськість міста відзначили 25-річний ювілей лікарської і громадської діяльності Е.К.Блавдзевича. Ювілей проводився 5 червня 1911 року. У церкві лікарні священик ДОРОНОВИЧ після літургії відслужив молебен, після чого численні гості перейшли в фельдшерсько-акушерську школу (сьогодні тубдиспансер), де відбулося ушанування ювіляра. Акушер-гінеколог земської лікарні ГІЖИЦЬКИЙ охарактеризував ювіляра як людину з м'яким характером, "добрим, чуйним серцем, що ніколи не використовувала своїх переваг головного лікаря. Якщо виникала така необхідність, брав на себе тягар чергування по лікарні.
Ювілярові дарували квіти, зачитали послання-адресу, від різних організацій, від шанувальників його таланту, від общини сестер милосердя, від групи лікарів і викладацького. складу фельдшерсько-акушерської школи. На срібнім блюді ювілярові вручили хліб і сіль.
На початку 1912 року в Еммануїла Костянтиновича з'явилися ознаки гангрени лівої ступні. Консультував Блавдзевича професор ВЕГНЕР, якого викликали з Києва. Він рекомендував ампутувати кінцівки. Еммануїл Костянтинович наполягав, аби таку операцію зробив йому його вчитель з Новоросійського університету професор Сапежко. У супроводі своїх товаришів - акушера-гінеколога Гіжицького, терапевта Солухи - його було доставлено в Одесу, де професор Сапежко ампутував ліве стегно на рівні верхньої третини. Через деякий час було виготовлено протез, і на милицях Еммануїл Костянтинович продовжував працювати. До його будинку, який розташовувася на півночі лікарняної земельної ділянки (сьогодні водолікарня), під'їжджав фаетон, підвозив лікаря до парадного входу лікарні. Він на милицях заходив у контору і бухгалтерію лікарні, яка розташовувалась на першому поверсі лікарні (сьогодні рентгенографічний і ЕКГ кабінет), вирішував господарські й адміністративні питання, а в операційні дні з парадного входу лікарні його на колясці санітари виносили на третій поверх в операційну (сьогодні ЛОР-операціна), і з своїми помічниками БЕРГМАНОМ і АВЕРБУХОМ лікар приступав до проведення операцій.
1914 рік. Почалась перша світова війна. У східному крилі лікарці на другому і третьому поверхах розмістився військовий шпиталь, куди поступали з південно-західного фронту сотні поранених воїнів російської армії. Провідний хірург Еммануїл Костянтинович Блавдзевич, незважаючи на погане здоров'я. майже цілодобово оперував, виривав солдат з рук смерті, консультував хворих і поранених в інших шпиталях міста.
1915 рік. Шпиталь при земській лікарні відвідує імператор Микола II. Є.К.Блавдзевич разом із терапевтом Солухою доповіли імператорові про стан лікування поранених. Працю лікарів і медичного персоналу шпиталю імператор добре оцінив і вручив медичному персоналові нагороди, а Е.К.Блавдзевичу - орден Святої Анни II ступеня.
В 1916-1817 роках Е.К.Блавдзевичу вже працювалося важко: його стали лише запрошувати для проведення складних операцій, а незабаром він став просити, щоб його звільнили з роботи. Голова Земської управи ОЛЕКСАНДРОВИЧ просив, аби Еммануїл Костянтинович залишився лише адміністратором: "Мы будем счастливы, - говорив Олександрович, - по-прежнему прибегать к вашим знанням й опытности для облегчения наших недугов, но каково бы ни бьіло Ваше решение, ...мы никогда не забудем того, что мы Вам обязаны й от всего серца говорим Вам наше искреннее душевное спасибо, моля всемогущего Бога: "Да продлит он Вашу жизнь на многие годы й подаст Вам силу еще долго продолжать Ваше плодотворнеє служение обществу".
Здоров'я Еммануїла Костянтиновича дедалі погіршувалося. У червні 1917 р. він захворів на двостороннє запалення легенів, а 15 жовтня 1917 р. Е.К.Блавдзевич помер.