Користувач:Sivuk40

           Село Головин Костопільського району Рівненської області

1. Географічне положення села

  Село Головин розташоване на Волино-Подільській плиті , на Турійсько-Костопільській денудаційній рівнині . Його координати 26.31 сх.д. і 50.89 пн.ш.

2. Символи

  Рішенням сесії Головинської сільської ради № 107 від 30 грудня 2003 року затверджено символи села Головин. Герб села Головин : у синьому полі перекинуте золоте вістря , обабіч якого виходять по два золоті базальтові стовпи , на золотому полі – зелений листок дуба . Базальтові стовпи вказують на остновне природне багатство , дубовий листок – на щедрі дубові гаї . Синій колір уособлює річку Горинь . Прапор села Головин : квадратне полотнище , з верхніх кутів до середини нижнього краю йде золотий клин , у центрі якого розміщено зеленого дубового листка , обабіч клину два синіх трикутники . Автори проектів : Ю.Терлецький , М.Омельчук , В.Бачук .

3.Сторінки історії

3.1. Походження назви

  Щодо походження назви «Головин» існує декілька легенд . Одна з найвірогідніших говорить , що у XV столітті, в період польсько-литовського панування , князь Свидригайло був змушений зректися великокнязівської влади . В його власності залишились українські землі на Волині та Поділлі. До участі в управлінні своїми володіннями князь залучив і місцевих бояр , роздавав їм «жалувані» грамоти і маєтки . Бояри організували на території сучасного села фільваркове господарство , яке стало для навколишніх дворищ головним місцем відбуття панщини та збору податків . Звідси й назва - головне місце . Якщо ж вірити іншій легенді виникнення назви села пов'язане з нападами монголо-татарської орди за часів Київської Русі. Під час одного з наступів , коли чужинці захопили Київ і прямували до Галицько-Волинської землі, назустріч їм виступило руське військо. Воїни , почувши про наближення ворогів до річки Горинь , переправились на правий берег на тому місці, де зараз розташоване село Злазне . Неподалік від нашої місцевості відбулася вирішальна , «головна» битва . Звідси і назва - Головин .

3.2. Історія села

  Точна дата заснування села Головин невідома . Ці землі були заселені ще з давнини . Про це свідчать знахідки римських монет в селі Головин та навколишніх селах . Дослідники вважають , що у І - V ст. н.е. тут проживали представники черняхівської культури (праслов'яни), які підтримували економічні, політичні та культурні відносини з Римською імперією. З архівних даних відомо , що у 1502 році польський король Олександр надає маєток Головин з хуторами у користування луцькому старості Семенові Юрійовичу з Гольшан , який побудував тут замок . Пізніше Головин перейшов у власність князів Острозьких .У 1715 році тут мешкало 530 жителів , а село належало Чарторийським . 
  З історичних документів відомо , що у 1753 році постановою так званої Кульбишівської угоди село отримав у власність князь Любомирський , який продав його графу Ворцелю .У 1789 році в селі було збудовано дерев'яну церкву. В 1874 році відкрито церковно-приходську школу . В другій половині XIX ст. землі належали так званому «Удельному відомству» . В селі налічувалося 157 дворів і проживало 927 жителів . За Ризьким мирним договором 1921 року ці території потрапили під владу Польщі , а 3 вересня 1939 року опинилися в складі Радянського Союзу . В кінці літа 1941 року в село прийшли німецькі війська . З цього часу по 1944 рік землі були окуповані . В січні 1944 року біля села йшли бої , які тривали два тижні. Червона армія наступала на укріплені ворожі позиції . Відступаючи , фашисти спалили дві церкви , майже всі будинки . За роки війни 58 односельчан були призвані на службу, 27 з них загинули на фронтах . В селі діяли активісти УПА . На сільському кладовищі похоронений сотник УПА «Вихор-Завірюха» Роман Карлович Кернтопф .

3.3. Історія колгоспу

У 1949 році почалась колективізація . Так на території Іваницької сільської ради , до якої входило село Головин , утворилося два колгоспи «30 років ВЛКСМ »(с. Іваничі ) та «30 років УРСР» (с. Берестовець), які 28 грудня 1950 року об'єдналися в один - «Імені Леніна» . Колгосп очолив Пшеничний , а пізніше - Ніколаєв Федір Іванович . До кінця 1950 року все населення села змусили вступити до колективного господарства. На той час в селі налічувалось 511 дворів і проживало 1745 громадян . У 1952 році колгосп «Імені Леніна» роз'єднали на два господарства : «Колгосп імені Леніна» (с. Іваничі, с. Садки), який очолив Огородній Василь Степанович та колгосп «Імені Шевченка» (с. Головин , с. Берестовець ), який очолила Коваль Марія Федорівна . У березні 1959 року ці господарства знову були об'єднані у колгосп «Імені Леніна» , який у 1962 році було перейменовано на «Маяк» . Протягом наступних років колгосп очолювали : Коваль Петро Павлович, Пічка Григорій Іванович , Бондарчук Микола Прокопович , Савонов Валерій Васильович, Крока Леонід Анатолійович , Юрим Микола Кузьмович.

3.4. Легенди походження урочищ

  Село та його околиці поділені на місцевості : Кургани , Оселиця , Пасічки , Блукаловщина , Борок , Хистища , Байків Мох , Черень , Дворище , Смолярня , Вузьке , Широке , Остальчики , Могили , Янова Долина , Лісок.
  Пасічки . До війни в селі жив дід Трохим , у нього була найбільша пасіка , 50 вуликів . На літо він вивозив всі вулики в ліс на галявину , де сам посадив липи і сіяв гречку . Це місце в лісі назвали – Пасічки .
  Блукаловщина. Одного разу дівчата пасли корів в лісі . Переганяючи худобу через Чортове болото , де було багато ям і водилися змії , побачили , що зникла їх подружка Аля . Її довго шукали , але так і не знайшли . Та восени Аля знайшлася . Вона була схожа на русалку з великими блукаючими очима . З тих пір місце , де заблудилась дівчина , почали називати Блукаловщина .
  Хистища . Перед Другою світовою війною на цьому місці була галявина , де хлопці грали у футбол . Також тут було місце для стрибків у висоту і довжину , мішені для стрільби . Кожен міг показати свій хист .   
  Борок . Колись тут ріс високий ліс – бір , потім його вирубали і він став малим , тому – борок. Зараз через це місце протікає річка Боркова .
  Байків Мох . Колись , ще до революції , у лісі жив лісник , якого звали Панько . Він був лісником , але манерами і способом життя схожий на пана . То й називали його часто  «пан лісник» . Біля його обійстя росло багато моху . Люди називали це місце – Паньків Мох , а дехто Байків Мох. Однак , прижилася друга назва – Байків Мох , тобто , такий як байка (тканина).
  Черень. З давніх-давен , це урочище славилося високими врожаями , бо земля була дуже родюча - чорнозем .
  Дворище. За панської Польщі тут була сільська вулиця з великими дворами .
  Вузьке , Широке . В часи , коли земля була поділена , селяни отримали наділи вузькі і широкі , в залежності від родючості землі .
  Остальчики . Територія де перед Другою світовою війною закінчувалось село. 
  Лісок . В давнину на цій місцевості ріс високий хвойний ліс.
  

4.Пам’ятні місця

  Урочище Могили - місце загибелі воїнів УПА .
  Хрест - символ пам'яті знаходиться в урочищі Янова Долина . Тут 23 квітня 1943 року були розстріляні сім'ї поляків , які проживали в Головині та навколишніх селах . Майже дві сотні імен на гранітних плитах , більшість із них – старі , жінки , діти .
  Пам'ятник біля урочища Янова Долина радянським військовополоненим, закатованим фашистами в Івано-Долинському таборі. Майже 100 чоловік були вбиті ворогом.
  У селі Головин на вулиці Василя Прищепи  розташований обеліск Пам'яті односельчанам , які загинули на фронтах Другої світової війни . Невідомий солдат з каскою в руці і опущеним автоматом схилив голову перед полеглими побратимами . На плитах біля постаменту вказано імена захисників краю . Пам'ятник був встановлений на подвір'ї старої школи , а у 2000 році перенесений до нового приміщення Головинської ЗОШ .
  Ще однією пам'яткою культури та архітектури села є Свято-Михайлівська православна церква Київського патріархату . В 1992 році її побудовано на тому ж місці, де з 1789 року стояв старий дерев'яний храм , який був спалений німецькими фашистами у роки Великої Вітчизняної війни .

5. Історі школи

  В 1874 році в селі Головин було відкрито церковно-приходську школу . Навчання велося старослов’янською мовою . Вчителював дяк із села Іваничі . У 1942 році село було спалене фашистами і до закінчення війни навчання не проводилось . 
  В післявоєнний період приміщення для школи не було . Заняття проводились у сільських хатах , зокрема , в Андрущика Сергія , Журавля Миколи  та Соболевських . В одній кімнаті жила сім’я , а в другій проходило навчання . Разом навчались учні молодшого і старшого класів . Підручників не вистачало , одна книжка була на трьох-чотирьох учнів . Діти писали перами . Чорнила виготовляли з жита , пізніше на ринку можна було купити чорнильний порошок . Книжки та зошити носили в торбині , пошитій з домотканого полотна , пофарбованого у відварі вільхової кори , або в фанерному ящичку. Учні здобували трьохрічну , а пізніше – чотирьохрічну освіту . Вчителями в той період були – Мосійчук Євдокія, Максимчук Яким , Вдовиченко Єва  , Годун Ольга . 
  У 1947 році в село Головин приїхала за направлення з Житомирської області вчитель початкових класів Ковальчук Юлія Миколаївна . У 1949 році школа була реорганізована в семирічну . Приміщення школи являло собою дерев’яну споруду , складену з розвалених хат , які пустували на хуторах . У школі було дуже холодно . Грубки топили торфобрикетом . Світла не було . У класах підвішували по дві гасові лампи , і так проводились заняття . Вчителями на той час працювали – Жданюк Людмила Олександрівна , Трохимчик Ганна Трохимівна , Марчук Валентина Степанівна , Дідківська Надія Дмитрівна , Зінченко Любов Маркіянівна , Бандура Петро Устимович, Швець Олександра Євгеніна , Троян Олександра Федорівна . 
  З 1951 по 1986 р. вчителем початкових класів працювала Левицька Наталія Петрівна , яка за направленням приїхала з Полтавської області , після закінчення Великосорочинського педагогічного училища .
  Директорами школи в ті роки працювали – Марчук Петро Сільвестрович , Жданюк Микола Радіонович , Пішко Андрій Павлович (1955-1957рр), Рафальський Адольф Володимирович (1957-1959рр) , Жук Ростислав Захарович (1959-1984рр) . У 1960 р в Головинську восьмирічну школу (у 1960 році школа стала восьмирічною ) на посаду вчителя французької мови була направлена Жук (Діденко) Валентина Аврамівна . 
  На той час в школі працювали вчителі : Царюк Галина Йосипівна , Олексійчук Лідія Михайлівна , Лісова Ганна Федорівна , Лісовий Леонід Лаврентійович , Литвин Христина Іванівна , Лисюк Юлія Миколаївна , Гордійчук Микола Васильович , Гордійчук Олена Петрівна . З 1963 року в школі працювали Серган Лідія Петрівна , Ільчук Євгенія Іванівна , Грохальська Валентина Андріївна . Педагогічний колектив часто змінювався , одні прибували інші від’їжджали і шукали роботу у містах . 
  У 70-ті роки школу добудували . Вона мала два корпуси . Основний корпус був розміщений у формі літери «Г». В школі було сім навчальних класів , учительська , кабінет директора , їдальня , бібліотека . В другому корпусі знаходилась майстерня , фізкабінет і класна кімната для восьмого класу . На шкільному подвір’ї був розташований географічний майданчик , неподалік – спортивний. Біля школи стояв будинок , де проживали вчительські сім’ї Жуків та Царюків . 
  В 1972 році на роботу в школу села Головин було направлено семеро вчителів , які закінчили на той час педагогічне училище , технікум , або інститут . Варжель Ганна Філаретівна , Крока Марія Степанівна , Чикун Галина Володимирівна створивши сім’ї , і зараз проживають у селі Головин . Крока Марія Степанівна працює в школі і донині . 
 В школі функціонувала група продовженого дня , табір праці та відпочинку . Два рази на рік , в лютому і жовтні , надавалися послуги стоматолога . 
  У 1984 році було відкрито нове двохповерхове приміщення школи , збудоване за кошти колективного сільськогосподарського підприємства «Маяк».
  Першими випускниками середньої школи в 1990 році були – Демушик Оксана , Кошка Олеся , Крищук Сергій , Літвін Віталій , Максимчук Сергій , Михнич Микола , Михнич Михайло , Настін Наталія , Салій Олена , Ткач Олександр , Ярмольчук Оксана , Ярощук Оксана . Класними керівниками у них були Крока Марія Степанівна та Новак Микола Сергійович . Нині функціонуючий навчальний заклад має актову та спортивну зали , комп’ютерний клас , краєзнавчий музей , майстерню та їдальню , навчальні кабінети . 
  Чимало випускників після закінчення навчальних закладів повернулись вчителями і працюють донині – це Варжель Сергій Григорович , Васевич Наталія Олександрівна , Чикун Тетяна Олександрівна , Чикун Неля Миколаївна , Буржинська Тетяна Володимирівна , Дублевська Світлана Олександрівна , Андрущик Олександр Іванович , Юрчик Лілія Володимирівна , Ластовецька Тетяна Анатоліївна , Васевич Валентина Петрівна .
  З 1985 року директором школи є Гаврилюк Василь Іванович .
  За час існування школа випустила 1 205 учнів , зокрема із золотою медаллю -  12 , із срівною – 4 . Серед них є чимало відомих людей які працюють у багатьох галузях промисловості , народного господарства , освіти , медицини .

6.Народні умільці

  Село Головин відоме народними умільцями , майстрами декоративно-прикладного та декоративно-утжиткового мистецтва : Андрущик Ніна Леонтіївна, Пиптик Петро Миколайович , Демчук Володимир Макарович , Никончук Євгенія Флорівна , Остапчук Наталія Миколаївна та інші. Майстрами поетичного слова є Демчук Алла Володимирівна , Боровець Галина Василівна , Яцишина Ганна Степанівна . Відомі особистості пов'язані з історією села . Корнійчук Микола Павлович - композитор , педагог , виконавець , декан музично-педагогічного факультету Рівненського державного гуманітарного університету, заслужений працівник культури , академік УААН . Микола Петрович народився 5 червня 1947 року в місті Костопіль . В післявоєнний час сім'я Корнійчуків переїхала в село Головин , де Микола навчався в сільській школі. В своїх творах він оспівує красу і велич краю в якому виріс .

Ростислав Володимирович Ягнич - майстер поетичного слова . В його доробку кілька збірок поетичних та прозовиж творів : «До дідуся в гості » , «До вас я руки простягаю» , «Село - моя любов , моя печаль». Ростислав Володимирович народився в селі Головин , зараз проживає в селі Старий Берестовець . Микола Сергійович Новак - лауреат першого конкурсу «Вчитель року» на Рівненщині, керівник обласного клубу вчителів історії , делегат І з' їзду педагогічних працівників України , відмінник народної освіти України , удостоєний звання «Вчитель-методист» . Микола Сергійович працював в Головинській ЗОШ . Ще й досі згадують колишні учні вчителя та цікаві уроки історії . Після закінчення педагогічної діяльності , Микола Сергійович спробував себе в поетичній майстерності. Його збірки: «Любов , влада і революція », «Селянський бізнес» , «Почуй , Боже , мою молитву».

7. Головин сьогодні

 Село Головин є центром Головинської сільської ради , налічує 319 дворів , де проживають 970 жителів . На території села знаходиться сільська рада, відділення зв'язку, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів , дитячий садок , Свято- Михайлівська православна церква, сільський будинок культури , публічно- шкільна бібліотека , п'ять продуктових магазинів , два - промтоварних , приватні підприємства по обробці базальту та граніту .

Список використаної літератури : 1. Архівна документація Головинської сільської ради . 2. Король В. Ю. Історія України. - К.: Видавничий центр «Академія» , 1999. 3. Тхор В. І. Історія нашого краю . - Рівне.: ППФ «Волинські обереги» , 2001. 4. Цинкановський О. П. Стара Волинь і Волинське Поділля . -К.:»Шкільний світ», 2001. Довідку підготувала бібліотекар Головинської ПШБ Сівук Світлана Дмитрівна .