Користувач:Vmdrot/Морські республіки Італії
слави зажили міста, що діями своїми обмежували темряву "темних віків".— Джіно Бенвенуті, Морські республіки
Поняття "морські республіки", з'явилося у XIXст. і стосується італійських портових міст, що вели активну діяльності на морі, були політично незалежними та процвітали економічно.
Загалом це визначення стосувалося чотирьох італійських міст, чиї герби після 1947р. входили до прапорів італійських ВМС та торгівельного флоту Італії[1], а саме: Амальфі, Генуя, Піза та Венеція. Однак, окрім цих чотирьох найвідоміших, "морськими республіками" також по суті були ще й Анкона[2][3] , Ґаета[4][5], Нолі[6][7] та Рагузька республіка в Далмації [8]; траплялися періоди в історії, коли їх значення у порівнянні з найвідомішими не було другорядним.
Опис[ред. | ред. код]
Слід завважити, що вираз "морські республіки" було викарбувано істориками XIXст., уже кілька років потому, як було зліквідовано останню з них: жодне з цих політичних утворень ніколи не називало себе "морська республіка".
Основними характерними рисами морської республіки є[9]:
- незалежність (де-юре та/або де-факто); (далі буде)
- l'autonomia, l'economia, la politica e la cultura basate essenzialmente sulla navigazione e sugli scambi marittimi;
- il possesso di una flotta di navi;
- il nascere e costituirsi come città-stato, salvo poi eventualmente espandersi maggiormente;
- la presenza nei porti mediterranei di propri fondachi[10] e consoli[11];
- la presenza nel proprio porto di fondachi e consoli di città e Paesi stranieri;
- l'uso di una moneta propria accettata in tutto il Mediterraneo e di proprie leggi marittime[12];
- governo di carattere repubblicano;
- la partecipazione alle Crociate e/o alla repressione della pirateria.
Note[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.marina.difesa.it/storiacultura/storia/tradizioni/Pagine/LaBandiera.aspx.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка)Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Fonti non locali:
- ↑ Fonti locali:
- ↑ Fonti non locali:
- ↑ Fonti locali:
- ↑ Fonti non locali:
- ↑ Fonti locali:
- ↑ Fonti non locali:
- ↑ L'elenco è compilato riportando le caratteristiche che vari testi considerano distintive di tutte le repubbliche marinare oppure riunendo gli elementi che le fonti attribuiscono a ciascuna di esse, senza eccezione.
- ↑ Un fondaco è un edificio o un insieme di edifici adibiti al commercio e all'ospitalità dei propri connazionali.
- ↑ I "consoli dei mercanti" o "consoli delle nationes" erano una sorta di ambasciatori che curavano gli interessi commerciali della città marinara nei vari porti.
- ↑ Ad esempio, Pisa elaborò la "Breve maris" (1297), Venezia il "Capitulare nauticum" (1225), Amalfi le "Tavole amalfitane", Ancona gli "Statuti del mare" (1387).