Користувач:Vyacheslav Nagnybida

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
  В усі часи громада, як складова частина суспільства, вирізнялася високим рівнем само організованості. Не стала виключенням і єврейська громада Хмельницької області, яка вже двадцять два роки існує не лише на основі історичного укладу, але й зареєстрована на державному рівні. Кожна єврейська громада базується на трьох взаємозалежних інститутах, які акумулюють, зберігають і передають усе надбання багатовікової єврейської історії, культури та духовності. Цими інститутами є синагога – твердиня духовності, соціальна організація, яка на території СНД здобула родову назву «Хесед» («милосердя» - івр.) та освітньо-виховна організація. З 1999 року на території Хмельницької та Тернопільської областей почав діяти Хесед, який взяв собі ім’я Баал-Шем Това – цадика (праведника), який жив у XVII столітті у містечку Меджибіж та вважається апологетом релігійної течії Хасидизм. Відтак у єврейській громаді розпочався новий етап розвитку – під знаком Хмельницького благодійного фонду «Хесед Бешт».
  За дванадцять років свого існування Фонд спромігся досягти статусу взірцевої благодійної організації у Хмельницькій та Тернопільській областях. Весь цей час сподвижником росту й розвитку організації був її незмінний Директор – Ігор Олександрович Ратушний. Хмельницький благодійний фонд «Хесед Бешт» створив «соціальне диво» у межах своєї компетенції: клієнти Фонду, які відносяться до соціальних служб двох областей, майже повністю були забезпечені всією необхідною допомогою та не потребували допомоги зі сторони держави. Ефект зняття соціальної напруги у єврейській громаді на тлі загострення проблематики поза межами громади був дійсно феноменальним. Відтак та благочинна діяльність, яку провадив Фонд «Хесед Бешт» була взята за основу багатьма іншими соціальними службами. 
  Але головним критерієм благодійності в громаді є не цифри чи звіти, а, безпосередньо, історії та слова тих людей, яким ця благодійність стала у пригоді. Гаслом Хмельницького благодійного фонду «Хесед Бешт» є короткий, але змістовний вислів: «Дійти до кожного клієнту – наш священний обов’язок». Тому історії клієнтів Фонду – цеглинки, з яких вибудовується міцний соціальний фундамент для розвитку єврейської громади.
  Ася Бармак, 1929 року народження. З 1982 року тяжко хвора, жінка поступово втрачала зір, життєвий тонус та можливість пересуватися самостійно. З 1998 року вона вже не могла підводитися з ліжка. Фармацевт за освітою та колишній завідувач аптечним складом у місті Хмельницькому, Ася Давидівна у свій час допомогла багатьом людям, коли ліки були дефіцитним товаром. Вдячні друзі не лишали її і зараз наодинці з проблемами, але допомогти повністю не міг ніхто. З 1999 року Ася Давидівна стала клієнтом новоствореного Хмельницького благодійного фонду «Хесед Бешт». Благодійна організація спромоглася обслуговувати її одразу за кількома напрямками: у квартиру хворої почали надходити продуктові посилки, стали навідуватися патронажні працівники. Але мужня Ася Давидівна жодного разу не обмовилася про кошмар, який переслідував її впродовж останніх років життя – не пристосоване для постійного перебування на ньому ліжко. Лише після візиту додому Директора Ігоря Ратушного, Ася Давидівна зізналася про свою проблему. «Я знаю, що я у Хеседа не одна така, - з розпачем казала вона. – Він і так всім допомагає, і мені також багато допоміг. Я вже соромлюся просити чогось більшого для себе». На жаль, потрібного ортопедичного ліжка у «Хесед Бешт» не було. Але добрі справи не лишаються непоміченими вищими силами. Ліжко знайшлося у Рівненському Хеседі й колеги-благодійники залюбки передали його у Хмельницький.  До кінця своїх днів Ася Давидівна перебувала у цьому ортопедичному ліжку. Воно значно полегшило складне становище бідолашної жінки.
  Сура Васильєва, 1923 року народження. Здавалося, за кілька років існування Хмельницького благодійного фонду «Хесед Бешт» все єврейське населення області не лишилося без уваги, тепла та розуміння. Але від куратору Летичівського району надійшла звістка, що на місцевому вокзалі помітили літню єврейку, яка просила милостиню. Завдяки співпраці з місцевими владними структурами Суру Міхєлівну знайти було не важко – важче дібратись до її перекошеної хатинки у глухому селі Сахни, Летичівського району. Старенька втратила під час Холокосту сестру та двох братів, у 1945 потрапила на Далекий Схід, потім Берабеджан, а згодом повертається до Крижополя. У 1967 переїздить із чоловіком до села Сахни, але досить швидко чоловік помирає. Не маючи освіти Сура Міхєлівна все життя доглядала за лежачими хворими. А на старості літ доглянути вже саму Суру Міхєлівну було нікому. На вокзалі вона жебракувала, аби купити цигарок. Ними вона розплачувалася зі сусідами, які безкоштовно і води не хотіли принести. Хата розвалювалася на очах, город перетворився на пустку… Після короткої наради стратегічний план допомоги Сурі Міхєлівні був готовий. Продуктова посилка мала допомогти бідолашній з харчуванням. За невеликі кошти сусіди одразу ж погодилися підремонтувати хатину. Вже за два тижні представники Фонду «Хесед Бешт» приїхали вітати Суру Міхєлівну з вісімдесятиріччям та привезли з собою чистий одяг, білизну та відремонтований у майстерні Хеседу телевізор. Сура Васильєва була надто розчулена: «Я й не сподівалася вже зустріти гідну старість. Думала, помру в убогості та забутті…»
  Кожен клієнт фонду – це окрема історія, окреме життя. Кожен член єврейської громади Хмельницької та Тернопільської області має що сказати про благодійну допомогу всередині громади, яка надходить від Фонду «Хесед Бешт». Адже «Дійти до кожного клієнту» - це не просто слова – це священний обов’язок. 
  З 2011 року Хмельницький благодійний фонд «Хесед Бешт» приєднався до Асоціації благодійників України. У Фонді вірять, що серця йдуть за добрими справами, а благодійникам – слід триматися разом. Адже спільними зусиллями ми можемо змінити світ на краще. Починаючи зі своєї громади, зі свого міста, країни, а найголовніше – зі себе самого.