Корнійчук Сергій Петрович
| Корнійчук Сергій Петрович | |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-лейтенант | |||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||||||||
| Народження |
12 вересня 1965 (58 років) Оратів | ||||||||||||||||
| Громадянство |
 Україна | ||||||||||||||||
| Alma Mater | Національний університет оборони України | ||||||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||||||
| Приналежність |
Україна | ||||||||||||||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||||||||||||||
| Командування | |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
 Корнійчук Сергій Петрович у Вікісховищі | |||||||||||||||||
Сергі́й Пе́трович Корнійчу́к — генерал-лейтенант Збройних сил України, Начальник Генерального штабу Збройних сил України (27 березня 2020 року — 28 липня 2021 року)[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
1982 року вступив до Хмельницького вищого артилерійського командного училища, здобув фах артилериста. Службу починав у артилерійському полку 10-ї танкової дивізії 3-ї армії Групи радянських військ у Німеччині. Після двох років служби очолив гаубичну артилерійську батарею. За відмінну участь підрозділу у військових навчаннях нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Після того служив у Забайкальському військовому окрузі.
Після проголошення незалежності України повернувся додому, переведений в 97-му механізовану дивізію, невдовзі реформовану в окрему механізовану бригаду. 1996 року дивізіон майора Корнійчука успішно провів польовий вихід з бойовою стрільбою, посів перше місце в ЗС України. Корнійчука було нагороджено медаллю «За бездоганну службу» III ступеня.
Закінчив з відзнакою оперативно-тактичний рівень Національної академії оборони України, призначений заступником командира бригади в 26-ту артилерійську дивізію. У 2002—2003 роках командир 359-ї артилерійської бригади 13-го армійського корпусу. З 2004 року — командир створеної на базі 26-ї артилерійської дивізії 11-ї окремої гвардійської артилерійської бригади, начальник Тернопільського гарнізону. У 2005 році нагороджений орденом «Данила Галицького». 2011 року — випускник Національного університету оборони України, оперативно-стратегічний рівень підготовки. У 2011 році «Людина року» Тернопільська область. З листопада 2012 року — начальник штабу — перший заступник командира 6-го армійського корпусу. З 2014 року по березень 2015 року — начальник Озброєння Збройних Сил України.
З 2015 по 2017 рік — головний інспектор технічного забезпечення. З квітня 2017 — перший заступник головного інспектора Міністерства оборони України. У жовтні 2015 року отримав чергове звання генерал-майора[2].
У травні 2019 року, Указом Президента України С. П. Корнійчуку присвоєно чергове військове звання генерал-лейтенант[3] та призначений на посаду першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України[4].
27 березня 2020 року був призначений Начальником Генерального штабу Збройних Сил України[5].
28 липня 2021 року був звільнений з посади Начальника Генерального штабу Збройних Сил України[6].
Під час боїв за Київ в рамках російського вторгнення в Україну обіймав посаду начальника штабу Київської міської військової адміністрації[7].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орденом Данила Галицького[8]
- медаль «За бездоганну службу» III ступеня[9]
- Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (21 серпня 2020) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм[10]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Щодо зміни начальника Генштабу Збройних Сил України/Сайт Президента України, 28.07.2021/. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2015 року № 581/2015 «Про присвоєння військових звань»
- ↑ Указ Президента України від 3 травня 2019 року № 183/2019 «Про присвоєння військових звань»
- ↑ генерал-лейтенант Корнійчук Сергій Петрович. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 2 квітня 2020.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №126/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.
- ↑ Указ Президента України № 326/2021 від 28.07.2021 «Про звільнення С.Корнійчука з посади начальника Генерального штабу Збройних Сил України» [Архівовано 28 липня 2021 у Wayback Machine.]
Зеленський змінив начальника Генштабу ЗСУ /Укрінформ, 28.07.2021 - ↑ Військове керівництво розробило новий план оборони Києва — генерал-лейтенант Сергій Корнійчук. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 15 вересня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 21 лютого 2005 року № 291/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника Вітчизни»
- ↑ Указ Президента України від 4 грудня 1996 року № 1158/96 «Про нагородження відзнакою Президента України - медаллю "За бездоганну службу"»
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2020 року № 333/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- «Новые генералы. Кто они?» [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Полковнику Сергію Корнійчуку з Тернополя присвоєно звання генерал-майора [Архівовано 18 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- Тернопільськими «богами війни» буде командувати Лісовий з Одещини [Архівовано 28 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- генерал-лейтенант Корнійчук Сергій Петрович [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||
- Генерал-лейтенанти (Україна)
- Народились 12 вересня
- Народились 1965
- Випускники Національного університету оборони України
- Кавалери ордена Данила Галицького
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» III ступеня
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Оратова
- Випускники Хмельницького вищого артилерійського командного училища
- Начальники українського Генерального штабу