Корнілов Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корнілов Володимир Володимирович
Народився 13 липня 1968(1968-07-13) (50 років)
СРСР РРФСР, Липецьк
Громадянство Україна Україна
Національність росіянин
Діяльність журналістика, політологія
Alma mater Донецький державний університет
Володіє мовами російська і українська
Родичі Корнілов Дмитро Володимирович
У шлюбі з Аліна 1971 року народження, менеджер банку
Діти два сина, 1990 та 2005 року народження.
Сторінка в Інтернеті kornilov.name

Володи́мир Володи́мирович Корні́лов (нар. 13 липня 1968(19680713), Липецьк, РРФСР) — російський публіцист, політолог, журналіст, відомий своїми українофобськими висловлюваннями. Тривалий час жив та працював в Україні. За освітою — історик. У 2006—2013 директор Української філії затулінського Інституту країн СНД, член ради ВГО Російськомовна Україна[1]. У 2013 створив та очолив Центр євразійських досліджень.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Ліпецьку (Росія), ріс і виховувався в Донецьку. У 1995 році закінчив заочне відділення історичного факультету Донецького державного університету.[2]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Працював у Ворошиловському райкомі комсомолу міста Донецька, згодом — на обласному телебаченні, вів українобську програму «Вибір».

В 1995—1999 роках — редактор відділу політики газети «Комсомольская правда — Донбасс». У 1999-2000 рр. — менеджер департаменту реалізації газети Fort Worth Star Telegram (США).[3]

В 2000—2003 роках — заступник головного редактора газети «Салон Дона и Баса[ru]» (Донецьк).

У лютому-листопаді 2003-го — головний редактор газети «Сегодня» (Київ). Обидва видання входять до видавничої групи холдингу СКМ, головним акціонером якої є олігарх, колишній народний депутат України від Партії Регіонів Рінат Ахметов.

У 2004—2006 очолював редакцію «Ділового журналу». Постійний автор інтернет-видання «Наш Век»[4].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

До осені 2005 року, як повідомляє ресурс «Політтех», консультував блок «Держава» Геннадія Васильєва (екс-генпрокурора України, співвласника концерну Енерго, нардепа від Партії регіонів VI скликання).[5]

З 2006 по 2013 керував Українською філією Інституту країн СНД і працював оглядачем газети «2000»[6] (Київ). У липні 2013 року пішов з посади директора УФ ІК СНД та виїхав з Києва. Очолив нову структуру — Центр євразійських досліджень[7][8].

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Автор книги «Донецько-Криворізька республіка: Розстріляна мрія» (рос. Донецко-Криворожская республика: Расстрелянная мечта), виданої в 2011 році харківським видавництвом «Фоліо» тиражем у 5 тисяч екземплярів. У 2015 році була перевидана у Росії у видавництві "Питер".

Погляди[ред. | ред. код]

Під час ток-шоу «Свобода слова» на телеканалі ICTV на репліку політолога Олексія Гараня — «А ви знаєте українську мову? Скажіть що-небудь» — Володимир Корнілов відповів українською: «Я у своїй країні завжди буду говорити своєю рідною мовою. Жоден політик не змусить мене відмовитися від цього. Шановний, звикайте»[9].

15 жовтня 2010 р. в ході конференції «Федералізація України: від розколу до єдності» в Одесі перший заступник голови комітету Держдуми РФ у справах СНД Костянтин Затулін зауважив, що, за його словами, Україна має перспективи тільки як федеративна держава, оскільки в Україні, мовляв, існують величезні відмінності між регіонами. Його підтримав директор українського філіалу Інституту країн СНД Володимир Корнілов, на думку якого, Україна приречена на федералізм і двомовність. «Інакше Україна просто не зможе зберегти себе в нинішніх кордонах... Потрібно, щоб уже зараз представники української громадськості сіли один стіл і обговорили, як же жити».[10]

Спеціально для цієї цілі Корнілов опублікував книгу «Донецько-Криворізька республіка: Розстріляна мрія», тираж якої профінансував Ігор Марков[11].

В економічних питаннях, Корнілов відстоює інтереси Росії в Україні. Зокрема він заявив, що Україна має в замін за дешевий газ запропонувати його батьківщині щось більше ніж дружбу:

У німців газ дешевий тому, що вони половину ГТС росіянам продали, а Україна пропонує «вічну дружбу».[12]

У 2008 році, Корнілов з іншими членами іституту СНД виступив проти визнання Голодомору українців в 1932 — 1933 років. Після чого СБУ мало не закрила цю організацію.[13] А сам Корнілов мало не зазнав адміністративного покарання[14].

За активну проросійську діяльність на території України Корнілов нагороджений «Почесним знаком співвітчизника» Росії, який йому вручив особисто міністр закордонних справ цієї держави — Сергій Лавров.[15]

Корнілов вважає за необхідне укладення нового, посиленого, Договору про дружбу та співпрацею між Україною та Росією.

Критика[ред. | ред. код]

Закрити філію Інституту країн СНД в Україні вимагав від влади народний депутат із фракції НУ—НС, член партії «За Україну!» Ярослав Кендзьор: «Якщо у нинішньої влади є хоч крапля української гідності, вона повинна негайно анулювати свідоцтво про реєстрацію цього, з дозволу сказати, інституту». «Сьогодні директор інституту Корнілов апелює до російської влади з вимогою висловити невдоволення діями Шустера, ведучого українського державного телеканалу. Тому мені незрозуміло, громадянином якої країни є цей діяч?», — зазначив нардеп.[16]

Луганська УНП засудила презентацію книги «Донецько-Криворізька республіка. Розстріляна мрія», що відбулася в залі Луганської обласної філармонії, мотивувавши це «закликами до федералізації».[17]

ГІ «Права Справа» вимагала від т. в. о. Голови СБУ В. Рокитського та Міністра закордонних справ України К. Грищенко оголосити персоною нон-грата керівника Українського філіалу інституту країн СНД В. Корнілова.[18]

9 квітня 2012 р. кіровоградські свободівці зірвали презентацію книги у приміщенні обласної бібліотеки ім. Чижевського.[19]

Публікації[ред. | ред. код]

  • Евгений Минченко, Владимир Корнилов, Кирилл Петров, Александр Кравченко. Технологические аспекты выборов в парламент Великобритании в мае 2015 года. Полная версия / Доклад "Минченко Консалтинг" 17.06.2015 / Том 1, Том 2, презентация доклада в формате PDF
  • Как выигрывают выборы в США, Великобритании и Евросоюзе: Анализ политических технологий / А. А. Казанцев, К. Е. Петров, [В. В. Корнилов] и др. ; под ред. Е. Н. Минченко. — Москва: ООО «Паблис», 2015. — 480 с.[20][21][22]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сторінка на сайті "Російськомовної України"
  2. Корнилов Владимир Владимирович
  3. Корнилов Владимир Владимирович
  4. Наш Век
  5. Корнилов Владимир Владимирович
  6. http://2000.net.ua/authors/1763-vladimir-kornilov/
  7. Создаю Центр евразийских исследований. Планирую открыть офисы Центра в трех столицах - в Петербурге, Донецке и Гааге // «Корреспондент», 5 августа 2013, 10:19
    ... ближайшее окружение Януковича встало на наиболее авантюрный для этой страны путь – на выработку сценария «Тягныбок во втором туре президентских выборов»
  8. Центр евразийских исследований
  9. Корнілов відмовився переходити на українську мову в ефірі ТБ
  10. Інститут країн СНД допускає федералізацію України
  11. В Одессе махровые Украинофобы презентовали идеологию федерализма
  12. Цензор. Відео.
  13. СБУ хоче закрити "інститут російських провокаторів"
  14. Огризко розповів, за яких умов житиме Затулін
  15. Росія нагородила провокаторів за антиукраїнську діяльність
  16. Інститут країн СНД в Україні пропонують закрити
  17. Луганська УНП засудила заклики до федералізації, які знову звучать у Луганську
  18. Луганские националисты требуют объявить политолога Корнилова персоной нон-грата
  19. У Кіровограді свободівці зірвали презентацію українофобського опусу Корнілова
  20. Монография сотрудников ИМИ МГИМО удостоена премии «Серебряный лучник» // mgimo.ru, 29 февраля 2016
  21. about // mgimo.ru, 29.02.16
  22. Книга "Как выигрывают выборы в США, Великобритании и Евросоюзе: анализ политических технологий» получила Grand Prix премии РАПК // stratagema, 21.03.2016

Посилання[ред. | ред. код]