Корнієнко Іван Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Сергійович Корнієнко
Корнієнко Іван Сергійович.jpg
Народився 27 листопада 1910(1910-11-27)
Шестірня
Помер 13 листопада 1975(1975-11-13) (64 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність кінознавець, сценарист
Alma mater Одеський музично-драматичний інститут
Учасник Німецько-радянська війна
Партія КПРС
У шлюбі з Катерина Семенівна Корнієнко
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня

Іван Сергійович Корнієнко (27 листопада 1910, Шестірня13 листопада 1975, Київ) — український радянський кінознавець, сценарист, Заслужений працівник культури УРСР (з 1968 року), доктор мистецтвознавства (з 1964 року), член Спілки кінематографістів України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 27 листопада 1910 року у селі Шестірні (тепер Широківського ройону Дніпропетровської області) в шахтарській родині. В 1931 році закінчив Одеський музично-драматичний інститут. Член ВКП (б) з 1940 року.

Був на редакторсько-сценарній роботі в «Україн-фільмі» (Харків) та в Управлінні кінопромисловістю України (1932—1941). Учасник радянсько-німецької війни. В 19461949 роках працював у Міністерстві кінематографії України й на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка, в 19491958 роках був на керівній роботі в апараті ЦК Компартії України, відповідальним редактором журналів «Мистецтво» й «Новини кіноекрану».

В 19691975 роках — ректор Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого.

Могила Івана Корнієнка

Помер 13 листопада 1975 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор сценаріїв науково-популярних і документальних фільмів: «Українське народне мистецтво» (1955), «Гнат Юра», «Золоті руки» (1960), книжок: «Кіно і молодь» (К., 1933, у співавт.), «Арсенал» (К., 1934), «Українське радянське кіномистецтво. 1917—1929» (К., 1959), І том. – 1917 – 1929 рр., автор І.Корнієнко; ІІ том. – 1930 – 1941 рр., автор О.Жукова і І.Жуков; ІІІ том. – 1941 – 1954 рр., автор А.Роміцин. «Ігор Савченко» (К., 1963, у співавт.), «Кіно і роки» (К., 1964), «На орбітах кіномистецтва» (К., 1965), «Півстоліття українського радянського кіно» (К., 1970), «Мистецтво кіно» (1974), «Кино Советской Украиньї» (М., 1975), «Олександр Довженко» (1978), «Чарівний промінь» (1981), «Про кіномистецтво» (К., 1985), розділу до 1 -го тому «Історії українського радянського кіно» (К., 1986, у співавт.), багатьох статей у збірниках і журналах.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, іншими орденами, медалями.

Пам'ять[ред. | ред. код]

меморіальна дошка

В Києві, на будівлі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого по вулиці Ярославів Вал, 40, в якому Іван Корнієнко був ректором у 19681975 роках, встановлено бронзову меморіальну дошку.

Література[ред. | ред. код]

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.211;
  • Митці України. К., 1992. — С.317;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.318.
  • Інститут історії України [1]