Коробчине (Новомиргородський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Коробчине
Свято-Успенська церква (1909)
Свято-Успенська церква (1909)
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Новомиргородський район
Рада/громада Коробчинська сільська рада
Код КОАТУУ 3523883601
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1751
Колишня назва Печка
Населення 1034
Поштовий індекс 26014
Телефонний код +380 5256
Географічні дані
Географічні координати 48°45′42″ пн. ш. 31°29′20″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
157 м
Водойми Велика Вись
Місцева влада
Адреса ради 26014, Кіровоградська обл., Новомиргородський р-н, с. Коробчине, вул. Центральна, 25, тел. 99-2-16
Сільський голова Руденко Станіслав Іванович[1]
Карта
Коробчине. Карта розташування: Україна
Коробчине
Коробчине
Коробчине. Карта розташування: Кіровоградська область
Коробчине
Коробчине

Коро́бчине (колишні назви — Печка, Друга рота) — село в Україні, в Новомиргородському районі Кіровоградської області. Населення становить 1 034 осіб. Орган місцевого самоврядування — Коробчинська сільська рада.

Археологія[ред. | ред. код]

На західній околиці Коробчиного, на правому березі річки Велика Вись, знаходяться численні штольні з видобування кременю, що складали єдиний виробничий комплекс з трипільським поселенням Рубаний Міст по інший бік річки. Штольні відкриті новомиргородським археологом Петром Івановичем Озеровим та обстежені експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом О. В. Цвек в 1988-1990 роках.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Коробчине на військово-топографічній карті 1869 року
  В 1708-1787рр в Коробчинському байраці знаходилась пасіка Лебединського Георгіївського чоловічого монастиря. В 1751 році запорізькими козаками був заснований хутір Коробчинський (назва хутора - від однойменної назви байраку). 
  В 1752 р. тут була розташована 2-га рота Сербського Хорвата гусарського полку Нової Сербії та побудована земляна фортифікаційна споруда – Коробчинський шанець. Військовими 2-ї роти здебільшого були переселенцями з Балкан, тому село, в 1754 році, перейменували на Печку (прототип – Печика в повіті Арад, Румунія). Нова назва села зберегалась до 1828 року, а відтоді первісна назва – Коробчине- була незмінною. В 1755 році в селі була побудована церква Успіння Пресвятої Богородиці. Внаслідок реформи 1764 року Нова Сербія була ліквідована, а її територія ввійшла до складу новоствореної Новоросійської губернії. Сербський гусарський полк був перейменований в Чорний гусарський полк, а його 2-га рота залишалась в с. Печка. В 1766 році в селі проживало 395 жителів. В 1787 р. Чорний гусарський полк був розформований, Печка стало державним селом. 
  В 1802 році була побудована інша будівля церкви, кількість населення села становила 1345 чоловік.
   З 1819 року Печка підпорядковується відомству військових поселень. Жителі села чоловічої статі стають військовими 3-го Українського уланського полку. В селі був сформований ескадрон чисельністю 201 чоловік. Інші жителі залишаються державними селянами та вирощують хліб та фураж для потреб армії. В 1830 році полк перейменовується на Новомиргородський. В 1847 році в с. Коробчине проживало 2117 поселенців. Після скасування військових поселень 1859 року село знову стало державним. 
  В 1864році в селі був розквартирований ескадрон Лубенського гусарського полку. За наказом командира полку полковника Амбразанцева-Нечаєва, в 1966 році, в селі була відкрита перша школа на 20 учнів. Згідно перепису 1897 року в с. Коробчине проживало 5132 жителя. В 1909 році була побудована цегляна будівля церкви по проекту знаменитого архітектора О.Й. Бернардацці. В цьому ж році була відкрита друга однокласна земська школа. А чисельність жителів становила 4510 чоловік. В 1916 році в селі вже існували три школи. Перше поштове відділення відкрилось в 1913 році. В 1916 році Коробчине стає волосним центром. Йому підпорядковуються села Бирзулове та Валуївка.
   В лютому 1918 року була сформована рада селянських та солдатських депутатів, в березні – село окупували німецькі війська. В січні 1919 року було встановлено більшовицьку владу та створено волосний комітет. 
  Перший колгосп , «Серп і молот», був заснований в 1929 році. Внаслідок голодомору 1932-1933 років кількість жителів села зменшилась вдвічі. В 1939 році Коробчинська восьмирічна школа стала десятирічною, перший випуск десятикласників відбувся в 1941 році.
   В роки німецько-радянської війни 637 жителів с. Коробчине стали фронтовиками, 262 - загинули на полі бою. 122 жителя були вивезені в Німеччину на примусові роботи.
   В 1950 році сільськогосподарське виробництво села досягло довоєнного рівня. В 1954 році відбувся перший післявоєнний  випуск десятикласників. Село було радіофікованим. В 1967 році завершилась повна електрифікація села. В 1971 році був побудований двоповерховий палац культури та міст через Велику Вись.[3]                                  

Коробчине - батьківщина професорів Кальніцького Б.Д., Тофтула М.Г., Чигиринського А.В., Ткаченко Н.А. та генералів Гніденка І.Г., Плахути І.В.

Населення[ред. | ред. код]

Рідна мова населення Коробчиного за переписом 2001 року:[4]

Мова Частка
Flag of Ukraine.svg українська 97,49%
Flag of Russia.svg російська 1,93%
Flag of Moldova.svg молдовська 0,39%
Flag of Belarus (1918, 1991–1995).svg білоруська 0,10%

Місцевості[ред. | ред. код]

  • Тихо́нівка — західна околиця села, розташована за яром (район вулиці Ватутіна)
  • Третя Гора — південно-східна околиця села

Вулиці[ред. | ред. код]

У Коробчиному налічується 17 вулиць.[5] В рамках декомунізації в 2016 році деякі з них було перейменовано:[6]

Назва Колишня назва
8-го Березня вул.
Гагаріна вул.
Горького вул.
Зоряна вул. Радянської Армії вул.
Космонавтів вул.
Молодіжна вул.
Набережна вул.
Перспективна вул. Карла Маркса вул.
Руданського вул.
Сонячна вул. Суворова вул.
Франка Івана вул.
Хутір Комінтерн вул.
Центральна вул. Леніна вул.
Шевченка вул.
Щаслива вул. Ватутіна вул.
нова назва Кірова вул.
Лісова вул. Чапаєва вул.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Промисловість[ред. | ред. код]

Неподалік села знаходиться ільменітовий кар'єр та гірничо-збагачувальний комбінат ТОВ ВКФ «Велта[ru]», що станом на 2012 рік є найбільшим промисловим підприємством району.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

В селі існує Коробчинська загальноосвітня школа I–III ступенів, сільський будинок культури, дитячий садок, відділення зв'язку, кілька магазинів, кафе-бар та аптека.

У січні 2013 року після ремонту приміщення знову було відкрито дитсадок «Сонечко», який кілька років не функціонував.[7][8]

Комунікації[ред. | ред. код]

Більшість вулиць села мають асфальтне покриття, існує водогін. Село не газифіковане. Транспортне сполучення з районним центром здійснюється щоденним рейсовим автобусом Рубаний МістКропивницький.

Свято-Успенська церква[ред. | ред. код]

В селі знаходиться цегляна Свято-Успенська церква, збудована в 1909 році по проекту відомого архітектора О.Й. Бернардацці. Реєстрація статуту церкви проведена рішенням Кіровоградського облвиконкому № 20 від 28 січня 1992 року. Церква знаходиться на обліку як пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним номером 393-Кв (згідно з розпорядженням голови Кіровоградської ОДА № 261-р від 7 серпня 1997 року).[9] Настоятелем Свято-Успенської церкви є ієрей отець Іоанн (в миру — Іван Гончарук).[10]

У 2007 році тут проходили зйомки художнього фільму «Маленьке життя».

Фотогалерея[ред. | ред. код]

Залізо-бетонний міст через Велику Вись поміж селами Коробчине та Рубаний Міст, Новомиргородського р-ну. Побудований у 1972-1973 рр..jpg Коробчинська сільська рада.jpg Вулиця Карла Маркса (Коробчине).jpg Будинок культури (Коробчине).jpg
Міст через Велику Вись (19721973)
Вулиця Карла Маркса
Будинок культури

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Назва Розташування Дата встановлення Фото Короткі відомості
Воїнам, загиблим в роки Другої Світової Війни,
меморіал
У сільському парку, з боку вул. Перспективної Меморіал радянських воїнів (Коробчине).jpg На меморіальних стелах розміщені фотографії всіх загиблих воїнів-вихідців з села. У братській могилі поховано 6 радянських солдат; на плиті під постаментом вказані імена та роки загибелі 4-х з них. Поблизу пам'ятника знаходиться вічний вогонь.
Прикордонників,
пам'ятний знак
У сільському парку, з боку вул. Перспективної Знак прикордонників (Коробчине).jpg Дерев'яний пам'ятний знак встановлений місцевими мешканцями, що служили в Афганістані в період афганської війни 1979-1989 років. Є традиційним місцем збору на святкування дня прикордонника.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Коробчинська сільська рада: керівний склад
  2. Реєстр пам'яток трипільської культури — Кіровоградська область // Енциклопедія Трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. І.
  3. Жесан А.П., Москаленко Р.В. (2018). Коробчине (українська). Кропивницький: Центральноукраїнське. ISBN 978-966-130-146-6. 
  4. Розподіл населення Коробчиного за рідною мовою (у % до загальної чисельності населення) за переписом 2001 року
  5. Вулиці Коробчиного на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 23 жовтень 2012. Процитовано 3 червень 2012. 
  6. Перелік споживачів... // «Новомиргородщина», № 11 (9354) від 12.03.2016. — С. 2.
  7. Над районом уже два «Сонечка» // «Новомиргородщина», № 3 (9186) від 19.01.2013. — С. 3.
  8. Репортаж про відкриття дитсадка на сайті Novomirgorod.com
  9. Дані про мережу церков і релігійних організацій в Новомиргородському районі станом на 1 січня 2009 року. Сектор з питань внутрішньої політики, зв'язків з громадськістю та у справах преси і інформації апарату Новомиргородської райдержадміністрації.
  10. Духовенство Новомиргородського благочиння. Сайт Кіровоградської єпархії УПЦ МП


Посилання[ред. | ред. код]