Коробівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Коробівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Золотоніський район
Рада/громада Коробівська сільська рада
Код КОАТУУ 7121586201
Облікова картка Село на сайті ВРУ 
Основні дані
Засноване середина 17 століття
Перша згадка 1681 рік
Населення 1155 (2001)
Поштовий індекс 19772
Телефонний код +380 4737
Географічні дані
Географічні координати 49°36′42″ пн. ш. 31°57′00″ сх. д. / 49.61167° пн. ш. 31.95000° сх. д. / 49.61167; 31.95000Координати: 49°36′42″ пн. ш. 31°57′00″ сх. д. / 49.61167° пн. ш. 31.95000° сх. д. / 49.61167; 31.95000
Середня висота
над рівнем моря
84 м
Водойми Дніпро, Кременчуцьке водосховище
Відстань до
обласного центру
20,6 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Золотоноша
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради с. Коробівка,
Сільський голова Хвиль Світлана Дмитрівна
Карта
Коробівка. Карта розташування: Україна
Коробівка
Коробівка
Коробівка. Карта розташування: Черкаська область
Коробівка
Коробівка
Locator Dot2.gif
Розташування села Коробівка

Коробі́вкасело в Україні, в Золотоніському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 1155 осіб (2001).

Село розташоване у Дніпровій заплаві за 10 км на південний захід від районного центру — міста Золотоноша та за 13 км від залізничної станції Золотоноша.

Археологічні знахідки[ред.ред. код]

На околиці Коробівки в урочищі Прусська виявлено поселення епохи неоліту (III—V тисячоліття до н. е., Дніпро-донецька культура), поселення та сліди чотирьох поселень доби бронзи (I—III тисячоліття до н. е.). У Бурдоносівці знайдено сліди двох неолітичних стоянок (III—V тисяч років до н. е., Дніпро-донецька культура), а також скупчення кераміки сарматського типу (II—IV століття до н. е.).

Історія[ред.ред. код]

Коробівка виникла в середині XVII століття. Названо село за прізвищем першого поселенця — Короба. В історичних документах згадується у 1681 році як козацьке село Домантівської сотні.

У 1721 році посполитих було віддано колишньому полковникові А. Ковбасі. У 1750 році в Коробівському дівочому монастирі (існував на початку — в середині XVIII століття неподалік від Святого Озера за 3 км від Коробівки) переховувалися гайдамацький ватажок Іван Вовк та його товариші.

У 1817 році відкрито початкову церковноприходську школу. У 1833 році селяни побили дідича Платківського, 1856 році вчинили самовільний поруб панського лісу. У 1858 році селянські землі захоплено поміщиком Х. Деркачем.

Село відоме своїми революційними традиціями. До 1905 року в Коробівці були неорганізовані селянські заворушення, а 18 жовтня 1905 року жителі села підтримали Золотоніське збройне повстання. У 1918 році в Коробівці створено партійну організацію.

У 1927 році в селі створюються колгоспи: «Незаможник», «Червоний хлібороб», «Воля», які 31 грудня 1929 році об'єдналися в одне господарство — імені Сталіна. У передвоєнні роки колгосп досяг значних успіхів у розвитку сільськогосподарського виробництва, за що його у 1940 році було нагороджено дипломом ІІ ступеня ВДНГ CPCP.

268 жителів села брали участь у радянсько-німецькій війні, 195 з них загинули, 84 удостоєні урядових нагород. У 1943 році після відвоювання села колгосп було відновлено.

У 1962 році на базі колгоспу імені Сталіна створено спеціалізований колгосп «Червона зірка», який у 1976 році реорганізовано в Коробівський держплемптахозавод.

Станом на 1972 рік у селі мешкало 1 128 людей. Працювали середня школа, клуб, бібліотека з фондом 8,4 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, стаціонарна кіноустановка, їдальня, 4 крамниці, комбінат побутового обслуговування, готель, стадіон.

Сучасність[ред.ред. код]

У селі збудовано Будинок культури зі спортивним залом, торговий центр, школу, 4 12-квартирних будинки, 2 — 8-квартирних, 1 — 16-квартирний.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Багато жителів села удостоєні державних нагород та відзнак, зокрема: Володимир Юхимович Колос, Надія Кирилівна Гай, Антон Андрійович Нор, Марія Василівна Гвоздь.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Ресурси інтернету[ред.ред. код]